05 вересня 2025 рокусправа № 380/2158/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо незвільнення ОСОБА_1 за підпунктом Г пункту 2 частини 4 статті 26 (абзацом 1 пункту 3 частини 12 статті 26) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану, через сімейні обставини у зв'язку з вагітністю;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 за підпунктом Г пункту 2 частини 4 статті 26 (абзацом 1 пункту 3 частини 12 статті 26) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану, через сімейні обставини у зв'язку з вагітністю, з 24.01.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що призвана та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Позивач подала рапорти про звільнення з військової служби за сімейними обставинами у зв'язку із вагітністю, проте відповідач рапорти не розглянув.
Ухвалою суду від 07.02.2025 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що ОСОБА_1 призвана на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період на посаду солдата резерву 42 запасної роти Військової частини НОМЕР_1 . Однак позивач у позовній заяві та рапорті про звільнення вказала з незрозумілих причин посаду оператора відділення збору та обробки інформації пункту управління батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до статті 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, солдат зобов'язаний (зокрема): знати посади, військові звання і прізвища своїх безпосередніх та прямих начальників (до командира бригади включно), однак у даному випадку, позивач проходячи військову службу з 16.11.2024 не знає посаду на якій вона перебуває. Також, позивач з 15.01.2025 є такою, що безпідставно відсутня на військовій службі (тобто самовільно залишила Військову частину НОМЕР_1 ) та станом на дату подання даного відзиву на позовну заяву у розташування Військової частини НОМЕР_1 не повернулась. З огляду на викладене позивач (будучи військовослужбовцем Збройних Сил України) умисно не виконує свій конституційний обов'язок із захисту Батьківщини, самовільно покинула район виконання бойових завдань Військовою частиною НОМЕР_1 та створила додаткове навантаження на своїх побратимів. Крім того, у діях солдата ОСОБА_1 містяться ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України, про що Військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено відповідні правоохоронні органи.
Також, відповідач вказав, що 18.01.2025 отримано рапорт солдата ОСОБА_1 від 07.01.2025, адресований безпосередньо командиру Військової частини НОМЕР_1 щодо питання про звільнення з військової служби на підставі абзацу 1 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із вагітністю. Однак такий рапорт поданий з порушенням вимог Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 06.08.2024 №531, Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-XIV, а також позивач долучила до рапорту копію Консультативного висновку спеціаліста від 03.01.2025 №58, що не являється довідкою про вагітність, як цього вимагає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженому Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №40. Командиром Військової частини НОМЕР_1 24.01.2025 розглянуто рапорт солдата ОСОБА_1 від 07.01.2025, який зареєстровано за вхідним номером 1109 від 18.01.2025, та за результатами його розгляду відмовлено їй у звільненні, про що її належним чином повідомлено у відповіді на рапорт від 24.01.2025 вихідний номер 458, із зазначенням обґрунтованих підстав відмови у звільненні та повідомлено, що позивач з 15.01.2025 безпідставно відсутня на військовій службі. Також, відповідач вказав, що рапорт позивача розглянуто протягом 6 днів з дня його отримання, тобто, у строки, що передбачені Порядком №531, а отже, посилання позивача на порушення відповідачем строків розгляду рапорту є безпідставним.
Щодо повторного рапорта позивача від 15.01.2025 відповідач вказав, що 30.01.2025 отримано за вхідним номером 1984 рапорт «оператора відділення збору та обробки інформації пункту управління батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 », в якому позивач (у зв'язку із нібито не розглядом його рапорту від 07.01.2025) просила «звільнити її з військової служби під час мобілізації з 24.01.2025 року». Командиром Військової частини НОМЕР_1 розглянуто цей рапорт та за результатами його розгляду надана письмова відповідь від 01.02.2025 вихідний №580. У відповіді на рапорт, зокрема, вказано, що рапорт позивача від 07.01.2025 Військовою частиною НОМЕР_1 розглянуто та за результатами його розгляду надана письмова відповідь, та повідомлено, що з 15.01.2025 вона безпідставно відсутня на військовій службі та необхідність повернутись у розташування Військової частини НОМЕР_1 . Водночас варто відзначити, що на адресу Військової частини НОМЕР_1 не надходило у встановленому порядку жодних документів про перебування позивача на лікуванні, або інших документів, що підтверджують поважні причини відсутності позивача на військовій службі з 15.01.2025, крім цього дані документи не були долучені безпосередньо позивачем.
Крім цього, відповідач зауважив, що у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, особовий склад Військової частини НОМЕР_1 (зокрема, діловодство) перебуває у районі проведення воєнних (бойових) дій та бере участь в захисті територіальної цілісності, незалежності України у Донецькій області. Водночас, юридична адреса Військової частини НОМЕР_1 , на яку приходить вся поштова кореспонденція, знаходиться у АДРЕСА_1 . За таких обставин, у відповідача є певні об'єктивні обмеження пов'язані з фактичним надходженням до посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 поштової кореспонденції та її відправленням.
Позивача подав подала відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Також, вказала, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів надання/надіслання на ім'я позивача обґрунтованої відмови у задоволенні рапорта про звільнення, а також надсилання відповіді на адвокатський запит. Лише усна відмова без пояснення причини. Надана довідка закладу охорони здоров'я відповідає вимогам Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Також, позивач вказала, що відповідач повинен був розглянути рапорт не пізніше 24.01.2025, а його відмова мала бути вмотивованою.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, а також долучених письмових доказів,-
ОСОБА_1 з 16.11.2024 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді солдата резерву 42 запасної роти, що підтверджується витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №322 від 16.11.2024.
Згідно з витягом з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №340 від 24.11.2024 з метою проходження якісної організації базової загальновійськової підготовки особового складу з 25.11.2025 вважати такими, що вибули у відрядження до Військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_2 , солдата ОСОБА_1 , солдата резерву 42 запасної роти Військової частини НОМЕР_1 .
Позивач засобами поштового зв'язку 08.01.2025 надіслала на адресу відповідача рапорт від 07.01.2025 командиру Військової частини НОМЕР_1 , в якому просила звільнити з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4, абзацу 1 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (у зв'язку з вагітністю).
Відповідач листом від 24.01.2025 повідомив позивача, що рапорт позивача поданий не «по команді», тобто, не до безпосереднього командира. Вказано, що позивач проходить службу на посаді солдата резерву 42 запасної роти Військової частини НОМЕР_1 . Однак з незрозумілих причин рапорт поданий до командира Військової частини НОМЕР_1 , а не безпосередньому командиру, як цього вимагає пункт 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та пункту 2 Розділу І Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 06.08.2024 №531. Крім того, на рапорті відсутні резолюції командирів щодо погодження або непогодження рапорту, що не відповідає пункт 3 Розділу І Порядку. Також, вказано, що згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2025 №20 позивача наказано вважати такою, що безпідставно відсутня на військової службі з 15.01.2025. Таким чином, позивач фактично бажає звільнитися з лав Збройних Сил України перебуваючи за межами району виконання завдань Військової частини НОМЕР_1 та будучи безпідставно відсутньою на військовій службі. У разі, якщо позивач бажає подати рапорт про звільнення з військової служби, рекомендовано повернутися в район виконання завдань Військової частини НОМЕР_1 . Також, вказано, що у разі подання рапорту про звільнення з військової служби, який відповідатиме вимогам Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, такий буде розглянутий у встановлений чинним законодавством строк та порядком.
Також, позивач 15.01.2025 засобами поштового зв'язку надіслала рапорт, в якому вказала, що перебуває на лікарняному з 15.01.2025. Відповідач отримав запит 10.01.2025 і відповідно до абзацу 2 Розділу ІІІ Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 06.08.2024 №531 рапорт має розглянутися у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту. Також, в казала, що абзац 1 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» має імперативну норму та не передбачає дискреції щодо прийняття рішення за наявності цих обставин. Тому, просила звільнити її зі служби з 24.01.2025.
Відповідач у відповідь на повторний рапорт листом від 01.02.2025 повідомив позивача, що рапорт позивача від 07.01.2025 надійшов до Військової частини НОМЕР_1 18.01.2025 та зареєстрований за вхідним номером 1109. Відповідь на рапорт надана у встановленому законом порядку (вихідний номер 458 від 24.01.2025). Повторно вказано, що позивач фактично бажає звільнитися з лав Збройних Сил України перебуваючи за межами району виконання завдань Військової частини НОМЕР_1 та будучи безпідставно відсутньою на військовій службі. У разі, якщо позивач бажає подати рапорт про звільнення з військової служби, рекомендовано повернутися в район виконання завдань Військової частини НОМЕР_1 . Також, вказано, що у разі подання рапорту про звільнення з військової служби, який відповідатиме вимогам Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, такий буде розглянутий у встановлений чинним законодавством строк та порядком.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулася за захистом своїх прав до суду.
Вирішуючи справу, суд застосовує такі норми права.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє до сьогодні.
Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону №3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №2232-XII). Також, Закон №2232-XII визначає загальні засади проходження військової служби в Україні.
Статтею 1 Закону №2232-XII встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Громадяни України мають право на заміну виконання військового обов'язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу». Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Військовий обов'язок не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно із частинами 3, 4, статті 2 Закону №2232-XII громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Частина 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачає види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.
Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, передбачені частиною 4 статтею 26 Закону №2232-XII.
Водночас пунктом 1 визначені підстави для звільнення таких військовослужбовців під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), а пунктом 2 - під час воєнного стану.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII (чинним на момент розгляду рапортів позивача) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю (абзац 1 пункту 3 частини 12).
Згідно з частиною 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення) право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (пункт 241 Положення).
Підпунктом 2 пункту 225 Положення передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною 3, пунктом 2 частини 4, пунктом 3 частини 5 та пунктом 3 частини 6 статті 26 Закону №2232-XII: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170 (далі - Інструкція №170, в редакції чинні на момент виникнення спірних правовідносин) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Згідно із пунктом 12.1 розділу XII Інструкції №170 звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
Згідно з підпунктом 12.9 розділу XII Інструкції №170 документи на звільнення військовослужбовців з військової служби надсилаються безпосередньо до служби персоналу, підпорядкованій посадовій особі, яка має право на звільнення такого військовослужбовця з військової служби, у таких випадках звільнення:
за підставами, передбаченими пунктами «г»-«е», «и» частини третьої, підпунктами «а», «д», «є», «ж» пункту 1, підпунктами «в», «з» пункту 2 частини четвертої, підпунктами «д», «е», «и»-«о», «р», «с» пункту 1, підпунктами «д», «е», «з»-«м», «р», «с» пункту 2, підпунктами «а», «в», «е», «з» пункту 3 частини п'ятої, підпунктами «д»-«к» пункту 1, підпунктами «ґ»-«и», «й», «к» пункту 2, підпунктами «а», «б», «в», «д», «ж» пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», якщо звільнення відбувається за ініціативою командування;
за підставами, передбаченими пунктами «б», «в», «д», «є» частини третьої, підпунктами «г», «е», «є» пункту 1, підпунктами «б», «г», «д», «е» пункту 2 частини четвертої, підпунктами «а»-«в», «ґ», «к», «р» пункту 1, підпунктами «а»-«в», «ґ», «й», «к», «п», «р» пункту 2, підпунктами «а», «б», «г», «д» пункту 3 частини п'ятої, підпунктами «а»-«в», «ґ», «й» пункту 1, підпунктами «а», «б», «г», «і», «й» пункту 2, підпунктами «а», «б», «г», «ґ» пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», якщо звільнення відбувається за бажанням військовослужбовця.
Відповідно до пункту 12.11 розділу XII Інструкції №170 перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема, відповідно до пункту 5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються:
копія аркуша бесіди;
копія рапорту військовослужбовця;
копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років);
документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме:
1) військовослужбовцями-жінками у зв'язку з вагітністю,- довідка про вагітність, зразок якої визначено Положенням про військо-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800, або довідка закладу охорони здоров'я про вагітність, посвідчена головним лікарем закладу охорони здоров'я.
Таким чином, під час дії воєнного стану передбачено можливість звільнення військовослужбовців-жінок за сімейними обставинами, зокрема, у зв'язку з вагітністю.
Згідно з пунктом 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Також, Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженим наказом Міністерства оборони України 06.08.2024 №531, (далі - Порядок №531), передбачено, що з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника) (пункт 2 розділу І).
Згідно з пунктами 1 та 2 розділу ІІІ Порядку №531 в паперовому рапорті військовослужбовець вказує:
найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт;
заголовок « ІНФОРМАЦІЯ_1 »;
суть порушеного питання;
перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби);
найменування займаної посади;
військове звання, власне ім'я та прізвище;
дату;
особистий підпис.
Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.
Відповідно до пункту 12 розділу І Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280 (далі - Інструкція №280), командири (начальники) зобов'язані забезпечити належну організацію обліку особового складу в підпорядкованих органах управління, військових частинах, установах та їх підрозділах, а також створювати для посадових осіб, які здійснюють облік особового складу, належні умови для своєчасного, якісного і повного виконання ними вимог цієї Інструкції.
Згідно з пунктами 1-3 розділу Х Інструкції №280 накази по особовому складу є основними документами, які встановлюють, змінюють або припиняють правові відносини всіх військовослужбовців (крім осіб, які проходять базову військову службу).
Накази по особовому складу видаються посадовими особами, визначеними Положенням.
Накази по особовому складу щодо військовослужбовців (крім осіб, які проходять базову військову службу) видаються з таких питань, зокрема, звільнення, призупинення, поновлення та продовження військовослужбовцю військової служби.
При цьому, проєкти наказів по особовому складу перед поданням їх на підпис відповідному командиру (начальнику) повинні бути перевірені виконавцем. Зазначені в пунктах наказу облікові дані військовослужбовців або працівників уважно звірені з наявними документами персонального обліку, посади - зі штатом (штатним розписом).
Кожний проєкт наказу по особовому складу подається на перевірку (візування) до відповідної юридичної служби (юрисконсульта).
Всі посадові особи, які провели перевірку проєкту наказу по особовому складу, виконавець та начальник служби персоналу (або посадова особа, на яку покладені відповідні обов'язки), на звороті останнього аркушу ставлять відповідні відмітки зі своїми підписами. Зразок звороту останнього аркуша наказу по особовому складу наведено в додатку 41 до цієї Інструкції (пункт 26 розділу ХІ Інструкції №280).
У наказах про звільнення з військової служби в запас (відставку) - число, місяць, рік народження, вислуга років у календарному і пільговому обчисленні, відповідний ТЦК та СП, до якого направляється на військовий облік, особистий номер, право носіння військової форми одягу, номер і дата організаційної директиви (у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів). Військовослужбовцям, засудженим за скоєний злочин, у наказах по особовому складу про звільнення з військової служби додатково вказується, коли, де, яким судом, за що, за якою статтею Кримінального кодексу України засуджено та який вид покарання призначено (підпункт 16 пункту 20 розділу ХІ Інструкції №280).
Відповідно до пункту 1.5 Інструкції №170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об'єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема, щодо звільнення з військової служби.
Суд зазначає, що аналіз приписів Порядку №531, Інструкції №170 та №280, Положення свідчить про те, що розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність підстав для звільнення, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із доказів у справі суд встановив, що позивач засобами поштового зв'язку надіслала відповідачу:
- рапорт від 07.01.2025 на ім'я командира Військової частини НОМЕР_1 , в якому просила її - «оператора відділення збору та обробки інформації пункту управління батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 », звільнити з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4, абзацу 1 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (у зв'язку з вагітністю).
- рапорт від 15.01.2025 на ім'я командира Військової частини НОМЕР_1 , в якому вказала, що вона - «оператора відділення збору та обробки інформації пункту управління батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 », перебуває на лікарняному з 15.01.2025. Відповідач отримав запит 10.01.2025 і відповідно до абзацу 2 Розділу ІІІ Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 06.08.2024 №531 рапорт має розглянутися у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту. Також, в казала, що абзац 1 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» має імперативну норму та не передбачає дискреції щодо прийняття рішення за наявності цих обставин. Тому, просила звільнити її зі служби з 24.01.2025.
Відповідач листом від 24.01.2025 повідомив позивача, що рапорт позивача поданий не «по команді», тобто, не до безпосереднього командира. Вказано, що позивач проходить службу на посаді солдата резерву 42 запасної роти Військової частини НОМЕР_1 . Однак з незрозумілих причин рапорт поданий до командира Військової частини НОМЕР_1 , а не безпосередньому командиру, як цього вимагає пункт 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та пункту 2 Розділу І Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 06.08.2024 №531. Крім того, на рапорті відсутні резолюції командирів щодо погодження або непогодження рапорту, що не відповідає пункт 3 Розділу І Порядку. Також, вказано, що згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2025 №20 позивача наказано вважати такою, що безпідставно відсутня на військової службі з 15.01.2025. Таким чином, позивач фактично бажає звільнитися з лав Збройних Сил України перебуваючи за межами району виконання завдань Військової частини НОМЕР_1 та будучи безпідставно відсутньою на військовій службі. У разі, якщо позивач бажає подати рапорт про звільнення з військової служби, рекомендовано повернутися в район виконання завдань Військової частини НОМЕР_1 . Також, вказано, що у разі подання рапорту про звільнення з військової служби, який відповідатиме вимогам Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, такий буде розглянутий у встановлений чинним законодавством строк та порядком.
Також, у відповідь на повторний рапорт листом від 01.02.2025 відповідач повідомив позивача, що рапорт позивача від 07.01.2025 надійшов до Військової частини НОМЕР_1 18.01.2025 та зареєстрований за вхідним номером 1109. Відповідь на рапорт надана у встановлений законом порядок (вихідний номер 458 від 24.01.2025). Повторно вказано, що позивач фактично бажає звільнитися з лав Збройних Сил України перебуваючи за межами району виконання завдань Військової частини НОМЕР_1 та будучи безпідставно відсутньою на військовій службі. У разі, якщо позивач бажає подати рапорт про звільнення з військової служби, рекомендовано повернутися в район виконання завдань Військової частини НОМЕР_1 . Також, вказано, що у разі подання рапорту про звільнення з військової служби, який відповідатиме вимогам Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, такий буде розглянутий у встановлений чинним законодавством строк та порядком.
Так, зокрема, відповідач вказав, що рапорт від 07.01.2025 поданий позивачем із порушенням пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та пункту 2 розділу І Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України.
При цьому, позивач оскаржив бездіяльність відповідача щодо «незвільнення» її із військової служби через сімейні обставини.
За визначенням, передбаченим в Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача №40 від 31.01.2024, рапорт (заява) - це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Відповідно до статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут ЗСУ) із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту ЗСУ передбачено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Згідно з підпунктом 3.11.6 Інструкції з діловодства в Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального Штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 №124, рапорт військовослужбовця про звільнення з військової служби має бути розглянутий командиром військової частини протягом 30 днів з моменту його реєстрації в стройовій частині. Розглянутим вважається рапорт той, по якому прийнято рішення (наказ, відповідь на рапорт та інше) та таке рішення (відповідь на рапорт) доведена до військовослужбовця належним чином.
Таким чином, подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання і далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті.
У разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, рапорт військовослужбовця подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі, і так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Отже, видача наказу по особовому складу про звільнення військовослужбовця з військової служби чи надання обґрунтованої відмови у задоволенні рапорту можлива лише у разі остаточного надходження рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті.
При цьому, у такому рапорті безпосередньо зазначаються клопотання безпосередніх (прямих) командирів (начальників) військовослужбовця, що звернувся з рапортом, або обґрунтуванням їх відсутності, що свідчить про доведення до відома прохання про звільнення військовослужбовця та передачу його рапорту в порядку підпорядкування, однак не позбавляє права безпосереднього (прямого) командира (начальника) такого військовослужбовця відмовитися клопотати перед своїм безпосереднім (прямим) командиром (начальником) щодо порушеного питання.
Таким чином, наявність у рапорті про звільнення з військової служби відміток усіх вищих посадових осіб про власне клопотання з порушеного питання вказує на безпосереднє надходження такого рапорту до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом ухвалювати рішення, а отже й про початок процедури розгляду рапорту про звільнення з військової служби такого військовослужбовця по суті.
З викладеного суд висновує, що розглянутим вважається рапорт, який слугував підставою видачі наказу по особовому складу про звільнення з військової служби чи ухваленні рішення про відмову у задоволенні рапорту, доведені до військовослужбовця у порядок, передбачений чинним законодавством.
Водночас суд звертає увагу позивача на обов'язок військовослужбовця подати/направити рапорт у порядок та спосіб, визначений чинним законодавством, з метою початку процедури розгляду такого рапорту по суті.
Із змісту копій рапортів позивача суд встановив, що рапорти позивача від 07.01.2025 та 15.01.2025 складені на ім'я командира Військової частини НОМЕР_1 та надіслані на адресу військової частини. Однак жодний з таких рапортів не містить доказів подання/надіслання та отримання прямим командиром і передачу такого в установленому порядку до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті.
Тобто, рапорти позивача щодо питання звільнення з військової служби не містять підписів вищих посадових осіб, до який таке клопотання повинне бути звернене у порядку підпорядкування, як і не включає інших відміток щодо відмови клопотати з порушеного позивачем питання.
Отже, оскільки подані до суду копії рапортів про звільнення з військової служби не містить підписів вищих посадових осіб, до яких таке клопотання повинне бути звернене у порядку підпорядкування, як і не включають інших відміток стосовно відмови клопотати з порушеного позивачем питання, суд висновує про недотримання позивачем процедури розгляду рапорту про звільнення з військової служби по суті.
Також, відповідач вказує, що позивач в рапортах та в позовній заяві вказує неправильну посаду, на якій вона проходить військову службу.
Із змісту рапортів та позовної заяви суд встановив, що позивач вказала посаду «оператора відділення збору та обробки інформації пункту управління батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 ».
Однак згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №322 від 16.11.2024 ОСОБА_1 призвана на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період на посаду солдата резерву 42 запасної роти Військової частини НОМЕР_1 .
Водночас будь-яких доказів призначення на посаду саме «оператора відділення збору та обробки інформації пункту управління батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 » позивачем до суду не надано.
Згідно з пунктами 1 та 2 розділу ІІІ Порядку №531 в паперовому рапорті військовослужбовець вказує:, зокрема, найменування займаної посади.
З огляду на викладене суд погоджується із доводами відповідача, що рапорти позивача подані із порушенням вимог пунктів 1, 2 розділу ІІІ Порядку №531 щодо зазначення найменування займаної посади.
При цьому, суд звертає увагу, що у відповіді від 24.01.2025 відповідач роз'яснив позивачу, що вона проходить службу на посаді солдата резерву 42 запасної роти Військової частини НОМЕР_1 . Рапорт поданий до командира Військової частини НОМЕР_1 , а не безпосередньому командиру, як цього вимагає пункт 233 Положення та пункту 2 Розділу І Порядку №531. Крім того, на рапорті відсутні резолюції командирів щодо погодження або непогодження рапорту, що не відповідає пункт 3 Розділу І Порядку №531. Також, відповідач вказав, що у разі подання рапорту про звільнення з військової служби, який відповідатиме вимогам Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, такий буде розглянутий у встановлений чинним законодавством строк та порядком.
Проте позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів подання рапорту про звільнення з військової служби відповідно до вимог чинного законодавства.
Отже, у матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про те, що розпочаті позивачем процедурні дії щодо подання рапортів про звільнення з військової служби є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, у відповідь на котрі у військової частини виникає безумовний обов'язок щодо розгляду таких по суті.
Покликання позивача на порушення відповідачем строку розгляду рапорта, встановленого підпунктом 2 пункту 9 Розділу ІІІ Порядку №531, суд оцінює критично, оскільки вказаним положення встановлено, що розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Так, у разі подання рапорта «по команді» до свого безпосереднього командира такий рапорт розглядається всіма прямими командирами військовослужбовця у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту.
Водночас за обставин цієї справи позивач подала свої рапорти не «по команді» до безпосереднього командира, а командиру Військової частини НОМЕР_1 . При цьому, відповідач надав відповідь на рапорт від 07.01.2025, який отримано за довіреністю 10.01.2025 (трекінг відправлення №1802808674907), 24.01.2025, тобто, у строку визначений приписами Порядку №531.
Також, слід завернути увагу на той факт, що згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2025 №20 позивача наказано вважати такою, що безпідставно відсутня на військової службі з 15.01.2025. Виключено з фінансового та речового забезпечення з 15.01.2025, з продовольчого забезпечення зі сніданку 21.01.2025.
У листах від 24.01.2025 та 01.02.2025 відповідач вказав, що позивач фактично бажає звільнитися з лав Збройних Сил України перебуваючи за межами району виконання завдань Військової частини НОМЕР_1 та будучи безпідставно відсутньою на військовій службі. У разі, якщо позивач бажає подати рапорт про звільнення з військової служби, рекомендовано повернутися в район виконання завдань Військової частини НОМЕР_1 .
Так, суд зазначає, що пунктом 242 Положення, передбачено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
У разі звільнення з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) визначає посаду для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України. Зазначена характеристика додається до особової справи військовослужбовця.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Таким чином, виключення зі списків особового складу військовослужбовця, звільненого з військової служби, можливе за умови здачі посади та проведення з ним усіх необхідних розрахунків по грошовому, продовольчому та речовому забезпеченню. При цьому, виключення військовослужбовця зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків дозволяється лише зі згоди такого військовослужбовця.
Також, абзац 10 пункту 29 розділу V Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, передбачає, що в разі звільнення військовослужбовців з військової служби у запас або відставку в особливий період, у їх власність дозволяється залишати видані предмети речового майна особистого користування та інвентарне майно, вказані у відповідних примітках до Норм забезпечення. Інше інвентарне майно здається на речовий склад військової частини.
З огляду на викладені норми права суд висновує, що приписами чинного законодавства не передбачено звільнення військовослужбовця, здачу посади та речового майна без присутності такого військовослужбовця.
Водночас згідно з підпунктом 14 пункту 116 Положення зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби) або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі.
Абзацами 1-5 частини 2 статті 24 Закону №2232-XII передбачено, що військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини 4 статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
З аналізу викладених норм висновується, що військовослужбовці, військову службу яким призупинено, можуть бути звільнені з військової служби виключно у разі набрання законної сили обвинувальним вироком стосовно них.
Звільнення за нормами вказаного пункту Закону №2232-XII можливо лише також після продовження військової служби, у випадку наявності виправдувального вироку або закриття кримінального провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.
При цьому, Положення, зокрема розділ «Порядок призупинення та продовження військової служби», не містять норм, які передбачають можливість звільнення з військової служби військовослужбовцям, служба яким призупинена за пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII.
З огляду на викладене суд висновує про безпідставність позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо «незвільнення» з військової служби та про зобов'язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби.
Також, суд зазначає, що рапорти позивача про звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4, абзацу 1 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не розглядалися Військовою частиною НОМЕР_3 по суті та відповідачем не приймалося рішення щодо наявності чи відсутності підстав для такого звільнення.
Тому, суд у спірних правовідносинах не може перебирати на себе повноваження іншого органу та, відповідно, встановлювати достатність документів та підстав для звільнення з військової служби за відсутності прийнятого уповноваженим органом рішення. Отже, позовні вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби також не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог. Тому, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Приписами статті 139 КАС України позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено повністю, повернення судових витрат не передбачено.
Керуючись статтями 2, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судовий збір покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кравців Олег Романович