про відмову в забезпеченні позову
05 вересня 2025 року 320/44568/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), в якому позивач просить суд:
- визнати неправомірними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , а також складання та направлення звернення від 03.04.2025 №Е1843594 на адресу Відділенням поліції № 1 (м. Боярка) Фастівського районного управління поліції ГУНП в Київській області, які стали підставою для розшуку ОСОБА_1 ;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не прийняття рішення про надання відстрочки за заявою ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову під час мобілізації згідно пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 надати відстрочку ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як студенту денної форми навчання, який не порушує послідовність отримання освіти.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/44568/25 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Одночасно із пред'явленням позову до суду позивачем подано заяву про забезпечення позовної заяви, у якій позивач просить суд заборонити посадовим особам територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки вчиняти будь-які дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації (в т.ч. і звернення до правоохоронних органів із вимогами, щодо розшуку, затримання та доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
В обґрунтування заяви зазначено, що наявність інформації про вчинення позивачем порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію перешкоджає йому вільно пересуватися, в тому числі на навчання, оскільки існує високий ризик неправомірного затримання та доставлення до ТЦК та СП, де в силу наявних відомостей щодо відмови про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, наявних у застосунку «РЕЗЕРВ+», останній може бути в подальшому мобілізований. Негативні наслідки від не вжиття відповідних заходів забезпечення позову є явно неспівмірними з негативними наслідками, які можуть настати в разі протиправного його призову на військову службу та складання протоколів на підставі неправомірних відомостей.
Таким чином, якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію його прав.
Розглянувши дану заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 статті 150 КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Частиною 1 статті 151 КАС України визначено види забезпечення позову.
У відповідності до частини 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
Предметом спору у цій справі є дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку позивачем, а також складання і направлення звернення до органів Національної поліції, які стали підставою для розшуку та дії щодо не прийняття рішення про надання відстрочки.
У заяві про забезпечення позову позивач просить заборонити посадовим особам територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки вчиняти будь-які дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.
При цьому, позивач не оскаржує у позовній заяві дії відповідачів щодо призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Такі дії відповідача не є предметом заявленого спору.
Враховуючи характер спірних правовідносин, суд вважає, що обраний позивачем захід забезпечення позову шляхом заборони вчиняти вказані вище дії не відповідає порушеному праву позивача за захистом якого він звернувся до суду.
Крім того, пунктом 5 частини 3 статті 151 КАС України визначено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Таким чином, обраний заявником спосіб забезпечення позову за своїм змістом є фактично забороною вчиняти дії щодо зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення, що відповідно до пункту 5 частини 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, не допускається.
Разом з цим, варто зазначити, що розглядати заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
У контексті наведеного суд зазначає, що обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є достатнє обґрунтування того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення, у зв'язку із чим обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, водночас у матеріалах справи відсутні докази щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Суд звертає увагу, що наведені позивачем доводи є припущеннями. Доводи, які обґрунтовують необхідність забезпечення позову, ґрунтуються лише на припущеннях позивача, що без цього буде завдано шкоду його законним правам та інтересам.
Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі №826/13306/18.
Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2023 року (справа №140/17441/20) зазначив, що заходи забезпечення мають вживатися лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватися поважними підставами й підтверджуватися належними доказами.
Також, Верховний Суд вказав, що розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода в такому виконанні, а також в очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Суд зазначає, що у поданій заяві позивач вказує, що формуючи електронний військово-обліковий документ для подачі до навчального закладу через застосунок «Резерв +» позивачу стало відомо про те, що він розшукується ТЦК та СП за порушення правил військового обліку - "не став на військовий облік за новою адресою".
Разом з тим, згідно відповіді Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України №123575-2025 від 19.08.2025 на адвокатський запит представника позивача, відомості бази даних «Розшук» системи ІПНП містять дані проте, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у державному розшуку не перебував та станом на 17.08.2025 не перебуває.
Посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18, а саме, щодо «очевидності» ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, та попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частини 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому, застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Сама лише незгода заявника із діями/бездіяльністю суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких дій/бездіяльності протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Факт порушення прав позивача потребують доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх зібраних доказів під час розгляду справи.
Зважаючи на викладене, а також ураховуючи те, що висновки щодо очевидності ознак протиправності дій/бездіяльності відповідача можуть бути зроблені лише на підставі дослідження поданих сторонами доказів під час судового розгляду конкретної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення даного позову.
З огляду на викладене, у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153 155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Парненко В.С.