Справа №766/6442/25
н/п 1-кс/766/6872/25
03.09.2025 Слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Чорнобаївського відділу Золотоніської окружної прокуратури Черкаської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кропивницький Кіровоградської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця, раніше не судимого,
в с т а н о в и ла :
03.09.2025 року старший слідчий СВ ВП №1 Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 , звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025231080000530 від 25.04.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України строком на 60 (шістдесят) днів без визначення розміру застави.
Обґрунтування клопотання
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України. Викладені обставини щодо суті повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення в повній мірі обґрунтовуються отриманими стороною обвинувачення в порядку, визначеному КПК України, доказами.
Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: .
Першим ризиком, який визначений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, є те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, адже ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, санкцією якої, визначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до восьми років, також враховуючи те, що суд, при призначення покарання, не може застосувати ст. 75 КК України, даний ризик обгрунтовується у повному обсязі, що є реальною підставою для переховування ОСОБА_4 від покарання.
Другим ризиком, який визначений в п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є те, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків, потерпілого, у цьому кримінальному провадженні з метою змінити їх покази. Відповідно до наявних матеріалів у слідства, ОСОБА_4 , підозрюваний у кримінальному провадженні, і ОСОБА_7 , потерпілий у кримінальному провадженні, є військовослужбовцями однієї військової частини, проходять службу разом, у зв'язку з цим, у слідства є реальні підстави вважати, що ОСОБА_4 , може впливати на покази потерпілого з метою змінити його покази на свою користь, тим самим використавши змінені покази потерпілого на свою користь. Окрім цього, ОСОБА_4 може впливати й на інших свідків у кримінальному провадженні, зокрема допитаний ОСОБА_8 , котрий являється також військовослужбовцем, який прибув на місце події після настання ДТП, адже вони проходяться службу в одній військовій частині. Тобто, перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, у тому числі, які визнані свідками у справі та потерпілими надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, адже після повідомлення про підозру, ОСОБА_4 має право знайомитися з матеріалами кримінального провадження не тільки в порядку ст. 290 КПК, а й в порядку ст. 221 КПК України, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході судового розгляду. При цьому, в разі обрання щодо обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу покладені на нього обов'язки виконуватися не будуть.
Вказаний ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду.
Третім ризиком, передбаченим п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, є ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Зокрема, у зв'язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_4 , може перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом невиконання або неналежного виконання обов'язків покладених на нього, як на підозрюваного у кримінальному провадженні в разі обрання йому більш м'якого виду запобіжного заходу.
Четвертим ризиком, передбаченим п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є ризик вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення, адже обрання більш м'якого запобіжного заходу, не виключає подальшого керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, тобто вчинення майже аналогічного правопорушення, адже наслідки керування транспортним засобом у стані сп'яніння (будь-якого), передбачити неможливо, що являється суспільно-небезпечним діянням.
За таких обставин, обґрунтованим є обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, а застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти вищезазначеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 .
Доводи учасників провадження у судовому засіданні
У судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав, просив його задовольнити зазначивши що відсутні підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Підозрюваний у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні не заперечуючи обґрунтованості підозри, заперечував проти задоволення клопотання з підстав необґрунтованості та безпідставності ризиків, зазначених стороною обвинувачення. Зазначив що його підзахисний раніше не судимий, має постійне місце проживання , вчинив не умисний злочин, просив застосувати до його підзахисного запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Мотивація суду
Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідча суддя приходить до наступного висновку.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Пунктом 4 ч.2 ст.183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що Слідчим відділенням відділення поліції №1 Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області розслідується кримінальне правопорушення, відомості про яке, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025231080000530 від 25.04.2025 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.
За версією сторони обвинувачення, ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді стрільця-номера обслуги 1 відділення берегової оборони 3 взводу берегової оборони 9 роти берегової оборони НОМЕР_1 батальйону берегової оборони, 24.04.2025 близько 12 год., 00 хв., (більш точніший час досудовим розслідуванням не встановлено), керуючи технічно справним автомобілем Land Rover Freelander з реєстраційним номером НОМЕР_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, здійснюючи рух у світлий час доби, по горизонтальній ділянці дороги по сухому, чистому асфальтобетонному покритті зі швидкістю 90 км/год., поза межами населеного пункту, з боку селища Білозерки, поблизу села Надеждівки Херсонського району, Херсонської області, порушуючи вимоги п. п. 2.3 «б», 2.9 «а», 12.1 Правил дорожнього руху України, діючи із необережністю, а саме кримінально-протиправною самовпевненістю, маючи об'єктивну можливість в умовах необмеженої видимості спостерігати за дорожньою обстановкою, а також своєчасно реагувати на її зміни, проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, неправильно її оцінив, не розцінив дорожню обстановку як небезпечну для руху, не обрав безпечну швидкість для руху свого транспортного засобу (безпечному руху автомобіля нічого не заважало, контактів з іншими транспортними засобами не було), щоб мати можливість постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним не виконав вимоги зазначених пунктів Правил дорожнього руху України, в результаті чого, не впорався з керуванням та допустив з'їзд в кювет. Внаслідок даної дорожньо-транспортної події пасажир автомобіля Land Rover Freelander з реєстраційним номером НОМЕР_2 - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав тілесні ушкодження у виді закритих переломів остистих відростків 6, 7, 8, 9, 10 грудних хребців, лівих поперекових відростків 3, 4, 5 поперекових хребців, 9-го правого ребра по паравертебральній лінії, травматичних розривів селезінки, брижі тонкої кишки з внутрішньочеревною кровотечею, яка ускладнилась тяжким геморагічним шоком та вимушеним видаленням селезінки, які відповідно до висновку експерта №466-МС, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Допущенні матросом ОСОБА_4 порушення вимог п. п. 2.3 «б», 2.9 «а», 12.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до висновку експерта №СЕ-19/122-25/3110-ІТ від 16.06.2025, знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди, у своїй сукупності призвели до настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя потерпілому - ОСОБА_7 .
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, а саме порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
02.09.2025 року, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, а саме порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, викладені та підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, зокрема:
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.04.2025 разом з додатками до нього;
- Висновком експерта від 22.05.2025 №СЕ-19/122-25/2397-ІТ за результатами судової інженерно-транспортної експертизи;
- Висновком експерта від 16.06.2025 №СЕ-19/122-25/3110-ІТ за результатами судової інженерно-транспортної експертизи;
- Допитом свідка ОСОБА_7 від 09.05.2025 р.;
- Допитом свідка ОСОБА_4 від 13.05.2025 р.;
- Довідкою з ДСУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 30.04.2025 р.;
- Висновком експерта №466-МС від 12.08.2025 за результатами судово-медичної експертизи;
- Допитом свідка ОСОБА_8 від 14.08.2025 р.;
- Допитом свідка ОСОБА_9 від 14.08.2025 р.;
- Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_9 від 18.08.2025 р.;
- Допитом свідка ОСОБА_10 від 18.08.2025 р.;
- Допитом потерпілого ОСОБА_7 від 22.08.2025 р.;
- Відповіддю з Білозерської селищної військової адміністрації від 18.08.2025 р.;
- Відповіддю з Тактичної групи «Грім» від 28.08.2025;
- іншими матеріалами провадження в сукупності.
Ці дані здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 міг вчинити кримінальне правопорушення, а отже підтверджують наявність обґрунтованої підозри.
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Щодо ризиків, зазначених у клопотанні.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).
Згідно ч. 2 ст. 286-1 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до восьми років.
Отже, з урахуванням наведених обставин обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, а також враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке є тяжким, слідчий суддя вважає доведеним, що з метою уникнення кримінальної відповідальності підозрюваний може переховуватись від органів досудового слідства та суду, а тому наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також прокурором у судовому засіданні доведено існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик незаконного впливу ОСОБА_4 на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні. При цьому слідчий суддя враховує, що за змістом ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Тобто ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ризику впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. За таких умов слідчий суддя доходить висновку про достатню вірогідність ризику впливу на свідків та потерпілого, оскільки не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з вказаними особами ОСОБА_4 може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
Крім того, доведено існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 2 ст. 286-1 КК України, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, який притягався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, що не виключає подальшого керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що є суспільно-небезпечним діянням та свідчить про можливість, у разі не застосування відповідних обмежень, продовження та повторення протиправної поведінки шляхом вчинення інших кримінальних правопорушень.
Належного обґрунтування та конкретизації ризику, передбаченого п.4 ч. 1 ст. 177 КПК України, подане клопотання не містить та прокурором не обґрунтовано в судовому засіданні, у зв'язку з чим слідчий суддя вважає його недоведеним.
Щодо твердження захисника про відсутність доказів наявних ризиків, зазначених прокурором у клопотанні, суд зазначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи, при цьому КПК не вимагає доказів того, що вона обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів можливості їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) слідчий суддя використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_4 .
Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків, переховування у невизначеному майбутньому із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за тяжкий злочин у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування. Зазначена обставина може свідчити про можливість особи переховуватися від органів досудового розслідування чи суду у поєднанні з тяжкістю можливого покарання.
При оцінці існування ризику незаконного впливу на свідків та потерплого слідчий суддя виходить з того, що наразі кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, а тому потерпілий та жоден зі свідків не допитаний судом, і, відповідно, його показання не сприйняті безпосередньо, задля можливості використання їх як доказів.
Доводи сторони захисту щодо необґрунтованості наявності ризиків, не спростовують високий ступінь ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, того що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Таким чином слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення довела у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують вищезазначені ризики.
Метою запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України слідчий суддя враховує встановлені обставини та вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються, а саме: ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, в разі визнання підозрюваного винним йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років Також слідчим суддею враховуються: вік та стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_4 який народився у 1980 році; на обліку за станом здоров'я не перебуває, інвалідність не встановлювалась, відомості про потребу у стаціонарному лікуванні відсутні. Крім того, слідчим суддею враховується міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, а саме: ОСОБА_4 має середню спеціальну освіту, одружений, зі слів має дитину 2009 року народження, військовослужбовець за мобілізацією, має місце реєстрації але проживає за іншою адресою, раніше не судимий.
Разом з тим, сам по собі факт наявності міцних соціальних зв'язків (має родину, роботу), не спростовує висновків слідчого судді щодо наявності вищенаведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та неможливості їм запобігти, шляхом застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
Враховуючи те, що адреса реєстрації підозрюваного та фактичного проживання є різними, стороною захисту не надано доказів щодо власника житла у якому підозрюваний має проживати у разі застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту та його згоди на знаходження підозрюваного у такому житлі.
Пунктом 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 р. - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Таким чином, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним, суд приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового слідства з урахуванням дати затримання та дати повідомлення про підозру, оскільки слідчий в клопотанні і прокурор в судовому засіданні в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюванго на свободу.
Судом встановлено, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу до ОСОБА_4 для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та забезпечення його належної процесуальної поведінки, оскільки ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України. За вказаних вище обставин запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного та є достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантію його належної процесуальної поведінки на даній стадії кримінального провадження, отже, підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу, на даній стадії кримінального провадження відсутні.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 КПК України будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч. 4 ст. 183 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 КПК України.
При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків. У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення. (ч. 3 ст. 182 КПК України).
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. (ч. 7 ст. 182 КПК України).
Розмір застави, з одного боку, повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обв'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
З урахуванням конкретних обставин даного кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного ОСОБА_4 , даних про його особу, який є діючим військовослужбовцем, та встановлених під час розгляду клопотання ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для визначення застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка достатньою мірою гарантує виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, оскільки застава у меншому розмірі не здатна забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, враховуючи характер та специфіку інкримінованого діяння, тяжкість покарання, передбаченого за вчинення тяжкого злочину, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
У разі внесення застави згідно ч.5 ст. 194 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне зобов'язати підозрювану прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду, а також виконувати обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Суд не вбачає підстав у покладенні на підозрюваного обов'язків визначених у клопотанні, а саме: здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, та прибувати до слідчого із періодичністю раз на тиждень, вважаючи їх необгрунтованими.
Слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, та відповідають меті досягнення дієвості кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 186, 193, 194, 309 КПК України,-
постановив:
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб в межах строку досудового слідства строком до 02.11.2025 року (включно).
Строк тримання під вартою обчислювати з моменту взяття підозрюваного під варту.
Визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень 00 коп., яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
У разі внесення застави зобов'язати ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду, в провадженні яких перебуває кримінальне провадження № 12025231080000530 та покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утриматися від спілкування з потерпілим та свідками.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 02.11.2025 року (включно).
Роз'яснити та попередити ОСОБА_4 що з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
За невиконання процесуальних обов'язків, передбачених КПК України, на підозрюваного може бути накладено грошове стягнення.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка тримається під вартою, в той же строк з моменту вручення копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1