Справа № 578/414/25
Провадження № 2/591/1907/25
05 вересня 2025 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми в складі головуючого судді Зері Ю.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005 м. Київ, 02090, код ЄДРПОУ 42986956 в особі представника Полякова Олексія Володимировича, до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 19345,20 грн,
установив:
20.05.2025 до Краснопільського районного суду Сумської області надійшла позовна заява (вх. №1283 від 20.05.2025) про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 19345,20 грн. Позов обґрунтований тим, що відповідач 28.03.2024 уклав кредитний договір кредитної лінії № 00-9696338 з ТОВ «Макс кредит», однак належним чином свої договірні зобов'язання не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 22345,20 грн. На підставі договору факторингу № 21102024-МК/ЕЙС, укладеного 21.10.2024 з ТОВ «Макс кредит» позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 28.03.2024. Посилаючись на те, що відповідач, не виконуючи належним чином зобов'язання за кредитним договором, порушує його умови, позивач просить суд стягнути із відповідача на свою користь 19345,20 грн заборгованості, з яких 6600,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 12745,20 грн заборгованості по сплаті відсотків.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2025 матеріали справи передані для розгляду судді Зері Ю.О.
Рішенням Вищої ради правосуддя № 1105/0/15-25 від 22.05.2025 змінено з 2 червня 2025 року територіальну підсудність судових справ Краснопільського районного суду Сумської області шляхом її передачі до Зарічного районного суду міста Суми.
Відповідно до довідки керівника апарату Зарічного районного суду м. Суми за актом приймання-передачі справ та документів від 20.06.2025 у зв'язку зі зміною територіальної підсудності судових справ Краснопільського районного суду Сумської області матеріали справи № 578/414/25 передані до Зарічного районного суду м. Суми, з урахуванням особливостей реєстрації та розподілу справ, визначених рішенням зборів суддів від 27.06.2025 № 13.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 08.07.2025 вирішено відрядити суддю Краснопільського районного суду Сумської області Зерю Юлію Олександрівну до Зарічного районного суду міста Суми для здійснення правосуддя строком на 1 (один) рік із 14 липня 2025 року.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.07.2025 матеріали справи № 578/414/25 (провадження 2/591/1907/25) передані для подальшого розгляду судді Зері Ю.О.
Ухвалою Зарічного суду м. Суми від 29.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі № 578/414/25; постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання; розгляд справи по суті постановлено розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі - з 29.08.2025; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи; клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено та витребувано від АТ «Універсал банк» документи, вказані у клопотанні позивача.
18.08.2025 від АТ «Універсал банк» надійшли витребувані судовою ухвалою від 29.07.2025 документи та письмові пояснення.
27.08.2025 до суду засобами підсистеми «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач не заперечуючи факту отримання кредитних коштів та існування основної заборгованості, заперечує проти розміру нарахованих відсотків за користування кредитом, вважає правомірним нарахування відсотків за період з 28.03.2024 по 23.03.2025 (період дії договору) у розмірі 803,70 грн. Також у відзиві відповідачем заявлено клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, заявлених до відшкодування позивачем, оскільки, на думку відповідача, такий розмір не відповідає засадам співмірності, обґрунтованості та розумності.
01.09.2025 до суду засобами підсистеми «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заявив про наявність підстав для зменшення суми нарахованих відсотків за користування кредитом та зазначив про необхідність стягнення з відповідача 13020,00 грн відсотків, нарахованих у відповідності до положень Закону України «Про споживче кредитування». На покладенні на відповідача витрат по оплаті витрат на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн позивач наполягає, вважає такий розмір обґрунтованим та доведеним.
01.09.2025 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 13020,00 грн заборгованості за кредитним договором № 00-9696338 від 28.03.2024, а також стягнути витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн та 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
04.09.2025 до суду засобами підсистеми «Електронний суд» подане заперечення відповідача, у якому він наголошує, що у відповідності до положень частини першої статті 1048, частин першої, третьої статті 1054 ЦК України проценти за користування кредитом мають бути нараховані на рівні облікової ставки НБУ за відповідний період, у зв'язку з чим визнає розмір нарахованих відсотків у розмірі 803,70 грн за період з 28.03.2024 по 23.03.2025 (період дії договору). Також відповідач наполягає на зменшенні витрат на професійну правничу допомогу.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у справі докази, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 28.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс кредит» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії №00-9696338, відповідно до п. 1.1. якого ТОВ «Макс кредит» зобов'язалося на умовах, встановлених договором, надати відповідачу у кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Відповідно до умов п. 1.2. договору сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту) складає: 6000,00 (шість тисяч) гривень. Тип кредиту - кредитна лінія. Цільове призначення кредиту (мета отримання кредиту): на споживчі потреби.
За змістом п. 1.3. договору строк дії кредитної лінії (строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов'язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) «23» березня 2025р. згідно умов пункту 3.4 цього Договору.
У пп. 1.7.1 п. 1.7. договору сторони погодили, що денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки та комісії (у разі її наявності) дорівнює 2.5%.
Відповідно до п. 2.8. договору кредитодавець зобов'язаний надати кредит у дату надання/видачі Кредиту: «28» березня 2024 року. Сума Кредиту перераховується Кредитодавцем в сумі 6000.00 грн. на рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .
Аналогічні умови кредитування погоджені сторонами договору кредитної лінії у паспорті споживчого кредиту.
Вказані документи підписані відповідачем електронним підписом одноразовими ідентифікаторами (договір - 46169, паспорт споживчого кредиту - 69886).
Відповідно до довідки про ідентифікацію відповідач ідентифікований позичальником за номером телефону НОМЕР_3 шляхом надання одноразового ідентифікатора 46169 для підписання кредитного договору.
Документами, наданими АТ «Універсал банк» на виконання вимог судової ухвали про витребування доказів, підтверджується, що на ім'я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 , за період з 28.03.2024 по 02.04.2024 на вказану картку було зараховано платіж у сумі 6000 грн. Номер телефону НОМЕР_3 є фінансовим номером за карткою № НОМЕР_4 .
Факт перерахування відповідачеві кредитних коштів підтверджується також наданою АТ «Універсал банк» банківською випискою за період з 28.03.2024 по 02.04.2024.
Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Макс кредит» станом на 21.10.2024, за кредитним договором від 28.03.2024 загальна сума заборгованості становить 6000,00 грн боргу за основним зобов'язанням, 12745,20 грн боргу за нарахованими процентами, 600,00 грн заборгованості за комісією, 3000,00 грн штрафних санкцій.
21.10.2024 згідно умов Договору факторингу №211102024-МК/Ейс, укладеного між ТОВ «Макс кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Єйс» до позивача перейшло право вимоги за договором №00-9696338 від 28.03.2024, укладеним між ТОВ «Макс кредит» та відповідачем, що також підтверджується Реєстром боржників до Договору Факторингу №211102024-МК/Ейс від 21.10.2024, відповідно до якого загальна сума переданого боргу становить 19345,20 грн, а також додатково поданими позивачем поясненнями.
Як зазначає позивач, з моменту отримання від ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося жодних нарахувань за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Щодо форми укладеного договору суд вважає за доцільне звернути увагу, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до пункту 6 частини першої електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У ході розгляду справи встановлено, що спірний кредитний договір укладений в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Електронний кредитний договір відповідач підписав шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, подавши заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого отримав на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-повідомлення, який використав для підтвердження підписання кредитного договору.
Відтак суд робить висновок, що кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину: без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт кредитодавця за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договір між його сторонами не міг бути укладений.
Вказаний висновок суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, провадження № 61-20799св19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, провадження № 61-18967св20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20, провадження № 61-2904св21, від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20
Відповідно до положень статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з положеннями частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
За змістом частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1082 даного Кодексу боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
Відтак навіть за умови, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги від позивача, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті існуючої заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані у кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог статті 516 ЦК України.
Відповідно до частин першої та третьої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 вказаного Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина перша статті 612 цього ж Кодексу передбачає, що б оржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У Постанові Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 905/306/17, а також постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.
Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр боржників за кредитними договорами, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані про розмір боргу за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
З урахуванням викладеного, суд вважає доведеним перехід від ТОВ «Макс кредит» до ТОВ «ФК «Ейс» права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №00-9696338 від 28.03.2024.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов'язок спростувати розмір існуючої заборгованості.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів справи, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів доходить висновку, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору між ТОВ «Макс кредит» та ОСОБА_1 , доведено факт надання відповідачеві у користування кредитних коштів.
У ході розгляду справи відповідач не заперечував факту наявності заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 6000,00 грн, відтак суд вважає заявлені до стягнення вимоги у цій частині правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користування кредитними коштами, суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу, що договір кредитної лінії № 00-9696338 від 28.03.2024 визначає мету отримання кредиту - на споживчі потреби, тобто кредитні правовідносини, які виникли між сторонами, носять споживчий характер, а тому на них поширюються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Як зазначає позивач, згідно з реєстром боржників за спірним кредитним договором, укладеним між відповідачем та ТОВ «Макс кредит», позивач набув права вимоги до відповідача на суму 19345,20 грн, з яких 12745,20 грн - сума нарахованих відсотків, саме таку суму відсотків позивач просив стягнути на свою користь у позові.
При цьому розмір відсоткової ставки у день визначений у розмірі 2,5 %, відповідно до умов Договору № 00-9696338 від 28.03.2024 (пункт 1.7).
Відповідач такий розмір відсотків вважає завищеним, необґрунтованим та вважає, що правомірним є стягнення з нього відсотків у сумі 803,70 грн, які мають бути розраховані на рівні облікової ставки НБУ відповідно до положень частини першої статті 1048, частин першої, третьої статті 1054 ЦК України, що підтверджується практикою Херсонського апеляційного суду.
У ході розгляду справи позивач провів відповідні перерахунки заборгованості та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 00-9696338 від 28.03.2024 у сумі 13020,00 грн.
Суд, перевіривши, нарахування, здійснені сторонами, звертає увагу сторін на таке.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX внесені зміни, зокрема, до Закону України «Про споживче кредитування».
Так, пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що денна процентна ставка - це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначила, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів -1,5%.
При цьому відповідно до пункту 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.
Таким чином максимальний розмір денної процентної ставки з 24.12.2023 не повинен перевищувати 1%, а щодо договорів, які укладені до набрання Законом України № 3498-IX: протягом перших 120 днів - 2,5% (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5% (до 20.08.2024 включно); починаючи з 241 дня - 1% (з 21.08.2024).
Як встановлено судом, договір № 00-9696338 укладений між ТОВ «Макс кредит» та ОСОБА_1 28.03.2024, тобто після набрання чинності відповідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення Закону про обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються до даних правовідносин у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» у розмірі не більшому, ніж 1%.
Підстав для застосування до спірних правовідносин положень статей 1048, 1054 ЦК України суд не вбачає, оскільки у даному випадку розмір відсотків був погоджений сторонами, однак у порушення вимог законодавства позивач не привів умови договору до вимог Закону України «Про споживче кредитування».
З урахуванням наведеного, суд відхиляє надані сторонами розрахунки заборгованості та наводить свій розрахунок, з урахуванням обмеження максимального розміру денної процентної ставки до 1%.
Таким чином, заборгованість відповідача за нарахованими відсотками за період з 28.03.2024 до 21.10.2024 (день укладення договору факторингу, після якого як стверджує позивач жодні нарахування не проводились) становить 12420 грн, що розраховується наступним чином (6000*1/100) * 207 (кількість днів прострочення за період, зазначений позивачем).
У той же час враховуючи, що позивач до початку розгляду справи по суті керуючись приписами статті 49 ЦПК України подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 00-9696338 від 28.03.2024 у розмірі 13020,00 грн, а суд розглядає справу у межах позовних вимог, суд вважає правомірним та обґрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача заявленої до стягнення суми - 13020,00 грн.
Щодо вирішення питання про судові витрати суд зазначає наступне.
За змістом частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За приписами частин другої-четвертої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З матеріалів справи вбачається, що 07.04.2025 між ТОВ «ФК «Ейс» та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» укладений договір №07/04/25-02 про надання правничої допомоги.
Додатком № 1 до договору є протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги, підписаний сторонами.
Додатковою угодою № 18 до договору про надання правничої допомоги його сторони погодили, що адвокатське бюро прийняло на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів позивача, у тому числі й щодо стягнення з відповідача заборгованості за спірним кредитним договором.
За актом прийому-передачі наданих послуг від 07.04.2025 позивач отримав від адвокатського бюро послуги на загальну суму 7000 грн (складення позовної заяви 5000 грн, вивчення матеріалів справи - 1000 грн, підготовка адвокатського запиту - 500 грн, підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації - 500 грн).
Відповідач вважає такий розмір витрат на правничу допомогу завищеним та таким, що не відповідає складності справи, кваліфікації адвоката, засадам розумності, у зв'язку з чим заявив клопотання про зменшення витрат на правову допомогу.
Суд зазначає, що у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Враховуючи наведене та визначені частиною четвертою статті 137 ЦПК України критерії для здійснення розподілу судових витрат, безпосередньо пов'язаних з розглядом справи, беручи до уваги те, що справа не є складною, є малозначною та розглядається в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, є типовою, в якій сформована усталена судова практика, суд погоджується з доводами відповідача та доходить висновку, що розумним та справедливим у даному випадку буде стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» 3000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі.
Відтак відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн, а також витрати по оплаті витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 76, 81, 141, 247, 265, 268, 273, 274, 279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005 м. Київ, 02090, код ЄДРПОУ 42986956, заборгованість за кредитним договором №00-9696338 від 28.03.2024 у розмірі 13020,00 грн; витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн; 3000 грн витрат на правничу допомогу.
Видати виконавчий лист після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Краснопільський районний суд Сумської області до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005 м. Київ, 02090, код ЄДРПОУ 42986956.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Ю. О. Зеря