Справа № 591/9092/24
Провадження № 2/591/1684/24
26 серпня 2025 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.
при секретарі - Устименко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «СУМИОБЛЕНЕРГО»
про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів) -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «СУМИОБЛЕНЕРГО» про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів), у якому просить стягнути з АТ «Сумиобленерго» на свою користь оплату за користування належним йому нерухомим майном у сумі - 345788,12 грн. та понесені судові витрати. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що у квітні 2019 року він набув право власності на нежитлове приміщення літер «Д» загальною площею 280,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , частину якого, а саме трансформаторну 2 площею 33,6 кв. м, трансформаторну 3 площею 12,9 кв. м та трансформаторну 4 площею 8,0 кв. м використовує відповідач для розміщення обладнання трансформаторної ТП?170.
На підставі статей 401 - 403 Цивільного кодексу України та обставин, встановлених у постанові Верховного Суду від 30 серпня 2022 року у справі №591/6819/20, позивач стверджує, що відповідач користується приміщеннями №2, №3 та №4 загальною площею 54,5 кв. м, які є складовими нежитлового приміщення літер «Д» за адресою АДРЕСА_1 , на умовах сервітуту.
Оскільки відповідно до статті 403 Цивільного кодексу України особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь оплату за користування майном за період з 09 квітня 2019 року по 31 серпня 2024 року у сумі 345788,12 грн., розмір якої визначений висновком №166 від 05.09.2024 року, складеним судовим експертом Титаренком К.Є..
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 18.09.2024 року відкрите провадження у справі №591/9092/24 та призначене підготовче засідання на 24 жовтня 2024 року.
Відповідач 16.10.2024 року подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти заявлених у позові вимог заперечує і просить відмовити у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю та необгрунтованістю. Свої заперечення проти заявлених у позові вимог відповідач обгрунтовує тим, що Верховний Суд в постанові від 30.08.2022 року у справі №591/6819/20 зазначив, шо право користування чужим майном у AT «Сумиобленерго» виникло на підставі договору про приєднання до електромережі, який не встановлює обов'язку відповідача вносити плату за користування приміщенням трансформаторної, яке використовується для постачання електроенергії споживачам. Також відповідач із посиланням на частину п'яту статті 403 Цивільного кодексу України вказує на помилковість доводів позивача про подібність спірних правовідносин з орендними правовідносинами і, як наслідок, вказує на безпідставність застосування до спірних правовідносин за принципом аналогії закону нормативно-правових актів, якими регламентуються відносини оренди державного та комунального майна.
Відповідач зазначає, що наданий позивачем висновок №166 від 05.09.2024 року, у якому встановлена сума оплати за користування майном, має бути відхилений судом з огляду на те, що судовий експерт здійснює судово-експертну діяльність тільки з тих видів судових експертиз і експертних спеціальностей, які зазначені у свідоцтві про присвоєння кваліфікації судового експерта; дослідницька частина висновку експерта включає відомості про стан об'єкта дослідження, застосовані методи (методики) дослідження, умови їх застосовування, які стосуються виключно оцінки нерухомого майна, а не оцінки майнових прав; об'єкт оцінки неправомірно розглядався в якості промислово-складської нерухомості, внаслідок чого виробничо-складські приміщення були помилково визначені подібним майном до об'єкта оцінки за своїми характеристиками та властивостями.
31.12.2024 року позивач подав до суду заяву про зменшення/збільшення позовних вимог, у якій з урахуванням заперечень відповідача при розрахунку розміру оплати застосував приписи пункту 18 Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2021 року №630 «Деякі питання розрахунку орендної плати за державне майно», починаючи з 2022 року та збільшив період, за який розрахована заявлена до стягнення сума, по грудень 2024 року включно. У заяві про зменшення/збільшення позовних вимог позивач сформулював остаточну вимогу до відповідача і просить стягнути на свою користь оплату за користування належним йому нерухомим майном у сумі 345372,64 грн..
06.02.2025 року позивач подав до суду заяву про виклик експерта.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 05.03.2025 року закрито підготовче провадження і справу призначено до розгляду по суті на 15.05.2025 року.
У судових засіданнях 15.05.2025 року, 22.05.2025 року, 11.08.2025 року та 26.08.2025 року позивач ОСОБА_1 , його представник - адвокат Нємцев В.А. заявлені у позові вимоги підтримали повністю, просили суд їх задовольнити.
Представник відповідача - АТ «Сумиобленерго» - адвокат Суяров В.В., проти заявлених у позові вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні.
Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали даної цивільної справи та дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Судом при розгляді справи встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу частки нежитлового приміщення, посвідченого 25 квітня 2003 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Ануфрієвим О. В. та зареєстрованого за №3519, договору купівлі-продажу 15/100 частин нежитлового приміщення, посвідченого 20 серпня 2003 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Марченко І. В. та зареєстрованого за №3792, договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого 20 жовтня 2003 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Марченко І. В. та зареєстрованого за № 4227, рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 травня 2008 року у справі № 2-1733/08 про виділення в натурі нежитлового приміщення, ОСОБА_2 набула право власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням від 27 червня 2006 року № 331 Виконавчий комітет Сумської міської ради присвоїв нову поштову адресу належним ОСОБА_2 нежитловим приміщенням: АДРЕСА_1 .
Відповідно до нотаріально посвідченого договору від 26 листопада 2018 року купівлі-продажу 65/100 часток нежитлового приміщення, ОСОБА_2 продала ОСОБА_3 частину належного їй нерухомого майна, зокрема приміщення літера «Д», загальною площею 280,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
09 квітня 2019 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу 20/100 часток нежитлового приміщення, відповідно до якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 купив нежитлове приміщення літера «Д», загальною площею 280,3 кв. м, яке знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 5910136300:06:023:0049 за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається із приміщення 1 площею 217,8 кв. м, трансформаторної 2 площею 33,6 кв. м, трансформаторної 3 площею 12,9 кв. м, трансформаторної 4 площею 8,0 кв. м і трансформаторної 5 площею 8,0 кв. м.
Право власності на придбане нерухоме майно ОСОБА_1 зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07 липня 2020 року № 215214238.
Будучи власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 у 2004 році зверталася до відповідача з заявою від 01 березня 2004 року про видачу технічних умов на приєднання електроустановок до електричних мереж.
22 березня 2004 року ПАТ «Сумиобленерго» та ОСОБА_2 уклали договір про умови підготовки та видачі технічних умов приєднання об'єктів зовнішнього електропостачання від 22 березня 2004 року № 23/201, на підставі якого відповідач видав ПП ОСОБА_2 технічні умови від 19 квітня 2004 року №12-46/3123 на зовнішнє електрозабезпечення виробничого цеху з дозволеною потужністю 100 кВт.
Після видачі ОСОБА_2 технічних умов, з нею укладений договір про приєднання до електричних мереж від 03 грудня 2004 року №56/359, відповідно до якого ОСОБА_2 у повному обсязі виконала вимоги технічних умов від 19 квітня 2004 року №12-46/3123 на підключення власних електроустановок до електричних мереж відповідача, а відповідач здійснює підключення електроустановок ОСОБА_2 до своїх електричних мереж після укладання договору про постачання електричної енергії та/або договору про купівлю-продаж електричної енергії і оплати послуг з підключення.
Зазначені обставини встановлені такими, що набрали законну силу, судовими рішеннями у справі №591/6819/20 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Сумиобленерго» про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном і в силу частини четвертої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України доказуванню у даній справі не підлягають.
Верховний Суд у мотивувальній частині постанови від 30 серпня 2022 року у справі №591/6819/20, провадження №61-11887св21 зазначив, що у справі, що переглядається, право користування чужим майном відповідача виникло на підставі договору про приєднання до електромережі, спірне приміщення побудовано саме з метою розміщення там електрообладнання відповідача для обслуговування електромереж. Позовна заява не містить жодної з обставин припинення сервітуту, визначених у статті 406 Цивільного кодексу України. Наведене не перешкоджає йому (позивачеві) захистити своє право у інший, передбачений законом спосіб.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що АТ «Сумиобленерго» на належній правовій підставі (договір про приєднання до електромережі) користується власністю позивача - нежитловими приміщеннями, які були побудовані попереднім власником майна - ОСОБА_2 , саме з метою розміщення там електрообладнання відповідача для обслуговування електромереж, а правовідносини такого користування регламентуються нормами Глави 32 «Право користування чужим майном» Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Відповідно до частини першої статті 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Згідно з частинами першою, третьою статті 403 Цивільного кодексу України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном; особа, яка користується сервітутом, зобов»язана Верховний Суд у мотивувальній частині постанови від 30 серпня 2022 року у справі №591/6819/20, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що про звільнення від оплати за користування чужим майном має бути прямо зазначено у договорі, законі, заповіті або рішенні суду, відповідно до яких встановлений сервітут.
Надані відповідачем разом з відзивом на позовну заяву договір про приєднання до електричних мереж ВАТ «Сумиобленерго» від 03.12.2004 року №56/359, на який Верховний Суд у постанові від 30 серпня 2022 року у справі №591/6819/20 вказує, як на підставу виникнення права користування чужим майном (сервітуту), Технічні умови на зовнішнє електропостачання виробничого цеху від 19.04.2004 року №12-56/3123 не містять умов про безоплатне користування АТ «Сумиобленерго» приміщеннями, які на виконання Технічних умов мала збудувати ОСОБА_4 з метою монтажу ТП типу К?42?630?М4 (пункт 8.9 технічних умов).
Постанова Верховного Суду від 30.08.2022 року у справі №591/6819/20 не містить ніяких висновків щодо відсутності у AT «Сумиобленерго» обов'язку вносити плату за користування приміщенням трансформаторної, яке використовується для постачання електроенергії споживачам, як на тому наполягає відповідач у відзиві на позовну заяву.
Будь-яких інших належних і допустимих доказів щодо наявності права безоплатного користування нерухомим майном, яке перебуває у власності позивача, відповідачем не надано, з огляду на що суд приходить до висновку про наявність у АТ «Сумиобленерго» обов»язку вносити плату за користування належним ОСОБА_1 на праві власності майном - трансформаторною 2 площею 33,6 кв. м, трансформаторною 3 площею 12,9 кв. м та трансформаторною 4 площею 8,0 кв. м, які є складовими нежитлового приміщення літера «Д», загальною площею 280,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішуючи питання про розмір плати, яку відповідач зобов»язаний сплачувати за користування належним позивачеві на праві власності нерухомим майном, суд виходить з наступного:
Відповідно до частин першої - четвертої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов»язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов»язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
На підтвердження заявлених у позові вимог позивачем наданий Висновок №166 від 05.09.2024 року, складений судовим експертом Титаренком К.Є., відповідно до якого розмір оплати за користування приміщеннями № 2, №3 та №4 загальною площею 54,5 кв. м у виробничому будинку літер «Д» по АДРЕСА_1 за перший місяць користування становить 79,00 грн. за 1 кв. м.
Визначення щомісячної оплати в період з 09 квітня 2019 року по 31 серпня 2024 року здійснене експертом шляхом коригування місячної плати, визначеної на початок періоду, з урахуванням пункту 18 Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2021 року №630 «Деякі питання розрахунку орендної плати за державне майно».
Допитаний у судовому засіданні 11.08.2025 року судовий експерт ОСОБА_5 підтвердив наявність у нього компетенції для проведення експертного дослідження та складання висновку експерта №166 від 05.09.2024 року.
Експерт Титаренко К.Є. також надав пояснення щодо застосування порівняльного підходу для розрахунку орендної ставки на початок періоду та обгрунтував правильність використаних ним об'єктів-аналогів об'єкту оцінки станом на квітень 2019 року, з огляду на що визначена експертом орендна ставка за користування належними позивачеві нежитловими приміщеннями у розмірі 79,00 грн. за 1 кв. м площі за місяць користування не викликає сумнівів.
Вирішуючи питання про можливість прирівнювання оплати за користування майном до орендної плати, суд враховує, що позивач фактично позбавлений можливості використовувати належні йому приміщення для власних господарських потреб. При цьому суд бере до уваги наведені у відзиві на позовну заяву доводи відповідача, згідно з якими, враховуючи цільове призначення приміщення трансформаторних, а також те, що приміщення трансформаторних було побудоване саме з метою розміщення там обладнання ТП-170, що належить відповідачу для обслуговування електричних мереж, використання цього приміщення за іншим цільовим призначенням, зокрема, як складське приміщення, є неможливим.
Оскільки за наведених вище обставин приміщення трансформаторних фактично вибули із володіння позивача і перебувають у повному володіння відповідача, суд погоджується з доводами позивача та судового експерта Титаренка К.Є. про відповідність заявленої до стягнення оплати за користування нерухомим майном на умовах сервітуту орендній платі на такі приміщення.
Частина перша статті 2 Цивільного процесуального кодексу України установлює, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З метою забезпечення підтримки реальної вартості доходів та витрат населення, а також стабільності економічних умов застосовується індексація - процес коригування значень економічних показників, таких як заробітна плата, пенсії, ціни, ставки податків, з метою врахування впливу інфляції або інших економічних змін.
З огляду на те, що експертним висновком №166 від 05.09.2024 року була визначена орендна ставка за користування належними позивачеві нежитловими приміщеннями станом на квітень 2019 року, а за період до грудня 2024 року в Україні відбулися інфляційні процеси, які призвели до знецінення національної валюти, суд з метою ефективного захисту прав позивача вважає за можливе застосування у спірних правовідносин індексації при розрахунку плати за користування нерухомим майном.
Оскільки порядок застосування індексації у спірних правовідносинах прямо не врегульований нормами чинного законодавства, суд, керуючись частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України, погоджується з доводами позивача про застосування у спірних правовідносинах приписів пункту 18 Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2021 року №630, яким урегульовані подібні правовідносини.
Відповідно до частини першої статті 110 Цивільного процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Суд не вбачає підстав для відхилення висновку експерта №166 від 05.09.2024 року в частині визначення розміру оплати за користування приміщеннями № 2, №3 та №4 загальною площею 54,5 кв. м у виробничому будинку літер «Д» по вулиці Харківська, № 107/1 у місті Суми за перший місяць користування.
Визначення розміру оплати за користування приміщеннями за послідуючі періоди грунтується на розмірі оплати за користування приміщеннями за перший місяць користування і визначається шляхом проведення арифметичних дій, які не потребують спеціальних знань.
Зважаючи на викладене та враховуючи, що відповідач не надав ніяких пропозицій (контррозрахунку) щодо суми оплати за користування належним позивачеві на праві власності майном, а взагалі заперечує наявність у нього такого обов'язку, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
У частині першій статті 133 Цивільного процесуального кодексу України установлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У пункті 4.4 позовної заяви позивач повідомляв, що у зв'язку із розглядом справи очікує понести витрати у розмірі 18746,86 грн., які складаються із сплаченого судового збору, оплати за проведення судової експертизи та витрат на професійну правничу допомогу.
За подання до суду позовної заяви із застосуванням підсистеми «Електронний суд» ЄСІТПС позивач згідно платіжної інструкції від 09.09.2024 року №687 сплатив судовий збір у розмірі 2766,30 грн., що становить 80% від розміру ставки судового збору.
Відповідно до частини третьої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.
В матеріалах справи містяться платіжні інструкції від 10.08.2024 року №675 на суму 6 816,00 грн. та від 02.09.2024 року №682 на суму 4 165,00 грн., якими підтверджується оплата за проведення експертного дослідження, оформленого висновком експерта №166 від 05.09.2024 року на загальну суму 10981,00 грн..
При цьому згідно наявних у справі рахунків-фактур №166 від 08.08.2024 року на суму 6815,52 грн. та №166/2 від 30.08.2024 року на суму 4165,04 грн. позивач за проведення експертного дослідження мав сплатити 10980,56 грн., а тому саме ця сума підлягає відшкодуванню.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в судовому засіданні 26.08.2025 року представником позивача надані наступні документи: Договір про надання правової (правничої) допомоги від 15 липня 2024 року, згідно з пунктом 2.1 якого за підготовку, подання до суду позовної заяви та представництво інтересів у суді першої інстанції позивач зобов'язаний сплатити своєму представникові, який є адвокатом, гонорар у сумі 5000,00 грн. впродовж п'яти робочих днів після набрання судовим рішенням законної сили; Акт від 25 серпня 2025 року передачі-приймання робіт (послуг) по договору про надання правової (правничої) допомоги від 15 липня 2024 року, яким сторони підтвердили факт надання правової (правничої) допомоги згідно з умовами зазначеного договору; Звіт про виконання етапу робіт (послуг) по договору про надання правової (правничої)
допомоги від 15 липня 2024 року, у якому наведений вичерпний перелік робіт, виконаних представником позивача.
Відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не заявляв, доказів щодо неспівмірності заявлених до відшкодування витрат не надавав.
Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У пункті 1 частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України установлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підставі викладеного суд прийшов до висновку про стягнення з АТ «Сумиобленерго» на користь ОСОБА_1 18746,86 грн. в рахунок відшкодування понесених судових витрат, у тому числі 2766,30 грн. сплаченого судового збору, 10980,56 грн. оплати за проведення експертизи та 5000,00 грн. на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь держави - 3458,88 грн. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 11-13, 81, 133, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «СУМИОБЛЕНЕРГО» (м. Суми, вул. Івана Сірка, буд. 7, Код ЄДРПОУ 23293513)
про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів) - задоволити.
Стягнути з Акціонерного товариства «СУМИОБЛЕНЕРГО» (м. Суми, вул. Івана Сірка, буд. 7, Код ЄДРПОУ 23293513) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - 345372,64 грн. за користування нерухомим майном.
Стягнути з Акціонерного товариства « Сумиобленерго» (м. Суми, вул. Івана Сірка, буд. 7, Код ЄДРПОУ 23293513) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - 18746,86 грн. в рахунок відшкодування понесених судових витрат.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сумиобленерго» (м. Суми, вул. Івана Сірка, буд. 7, Код ЄДРПОУ 23293513) на користь держави - 3458,88 грн. судового збору.
Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст судового рішення виготовлено 05 вересня 2025 року.
СУДДЯ А.Я.КЛИМЕНКО