Справа № 466/8244/25
Провадження № 2-з/466/74/25
про відмову у забезпечені позову в цивільній справі
04 вересня 2025 року м. Львів
Суддя Шевченківського районного суду м. Львов Федорова О.Ф., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бабія Андрія Миколайовича про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бабія Андрія Миколайовича до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -
встановив:
03.09.2025 року до Шевченківського районного суду м. Львова надійшла позовна заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бабія Андрія Миколайовича до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
03.09.2025 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали передані для розгляду судді Федоровій О.Ф.
03.09.2025 року разом із позовною заявою до Шевченківського районного суду м. Львова надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бабія Андрія Миколайовича про забезпечення позову.
03.09.2025 року згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, матеріали передані для розгляду судді Федоровій О.Ф.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову в цивільній справі, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з п. 1-3 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно з ч. 5 ст. 151 ЦПК України, у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Отже, заява про забезпечення позову має відповідати вимогам ст. 151 ЦПК України та бути подана до суду відповідно до порядку, встановленого ст. 152 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 150 ЦПК України, не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Згідно з роз'ясненнями, наведеними у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову», суддя, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем, пересвідчитися, зокрема, що між сторонами дійсно виник спір, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Таким чином, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
При цьому, заявник є вільним у виборі заходу або заходів забезпечення позову, які необхідно застосувати, однак має навести обґрунтування доцільності вжиття кожного з них.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява розглядається судом без повідомлення учасників справи.
У заяві про забезпечення позову, представник позивача зазначив, що 03.12.2021 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено попередній договір купівлі-продажу земельних ділянок.
03.12.2021 року позивач ОСОБА_1 оплатив відповідачу ОСОБА_2 забезпечувальний платіж.
Рішенням суду визнано припиненим попередній договір від 03.12.2021 року, укладений між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 .
Станом на даний момент відповідач ОСОБА_2 не повернув забезпечувальний платіж позивачу ОСОБА_1 , на телефонні дзвінки не відповідає. Відповідач ОСОБА_2 протягом травня-серпня 2025 року відчужив більшу частину нерухомого майна, що перебувало у його власності, що викликає сумнів щодо наявності наміру повернути кошти.
Просить накласти арешт на:
- кошти відповідача ОСОБА_2 в межах заявленої суми позовних вимог - 20000,00 доларів США, що станом на 02.09.2025 року еквівалентно 827444,00 грн, які знаходяться на його рахунках у банках чи інших фінансових установах;
- рухоме та нерухоме майно відповідача ОСОБА_2 в межах заявленої суми позовних вимог - 20000,00 доларів США, що станом на 02.09.2025 року еквівалентно 827444,00 грн, а саме: земельну ділянку та частку у праві спільної часткової власності в розмірі 8/25 у житловому будинку.
Зокрема, у заяві про забезпечення позову заявник просить накласти арешт на кошти, що належать відповідачу. Однак, до заяви не додано жодних відомостей про наявність у відповідача відкритих банківських рахунків, готівкових коштів чи інших фінансових активів, що позбавляє суд можливості перевірити відповідність обраного виду забезпечення вимогам закону.
На переконання суду, накладення арешту на кошти відповідача, як наслідок може порушити вимоги ч. 4 ст. 150 ЦПК України.
Окрім вимоги про накладення арешту на суму коштів у розмірі, що відповідає ціні позову, заявник також просить накласти арешт на рухоме та нерухоме майно в межах суми позовної вимоги.
Вимога про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно обґрунтована тим, що у випадку недостатності арештованих коштів, арешт майна покриє різницю між фактичною сумою арештованих коштів та ціною позову.
Проте, у заяві про забезпечення позову не зазначено, на яке саме рухоме майно доцільно накласти арешт. Також, відсутня будь-яка інформація щодо вартості нерухомого майна.
З огляду на що, встановити вартість рухомого та нерухомого майна, на яке заявник просить накласти арешт не видається можливим, що перешкоджає суду об'єктивно оцінити співмірність запропонованого заходу забезпечення позову у відповідності до заявленої позовної вимоги.
За таких обставин, застосування забезпечення позову може призвести до порушення прав відповідача.
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів представника позивача, суд дійшов висновку, що подана заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового забезпечення позову саме в вибраний заявником спосіб.
Таким чином, в розумінні статті 151 ЦПК України, заявником не доведені обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
За таких обставин, суд дійшов висновку про невідповідність заяви про забезпечення позову в цивільній справі вимогам ст. ст. 151, 152 ЦПК України, підстави для задоволення заяви відсутні.
На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 149-153, 260 ЦПК України, -
постановив:
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бабія Андрія Миколайовича про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бабія Андрія Миколайовича до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - відмовити.
Копію ухвали надіслати представнику позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд м. Львова.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://sh.lv.court.gov.ua/sud1328/.
Суддя: О. Ф. Федорова