465/7734/25
2/465/4025/25
"05" вересня 2025 р. м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова М.І. Гулієва, вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал", з участю третіх осіб - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич Оксани Федорівни та приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Меленчука Володимира Ігоровича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих грошових коштів, -
встановив:
Позивач звернувся у Франківський районний суд м. Львова з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
Дослідивши позовну заяву з додатками, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК Украни, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Ч.1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Ч.2 ст.174 ЦПК України визначено, що заявами по суті є, зокрема, позовна заява.
У ході вивчення питань щодо відповідності змісту позовної заяви вимогам процесуального закону та інших питань, встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам закону, у зв"язку з чим, приходжу до висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху за наступних підстав.
Статтею 177 ЦПК України визначено обов"язковий перелік документів, що додаються до позовної заяви.
Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У позовній заяві позивач зазначає, що він звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви відповідно до ч.3 ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів", покликаючись також на постанову Верховного суду від 19 жовтня 2022 року у справі №743/1481/21.
В прохальній частині позовної заяви, крім визнання виконавчого напису №14713 від 31.05.2021 таким, що не підлягає виконанню, позивач просить стягнути безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 45 679,94 грн.
Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів", споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Із пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 року "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачене Законом України "Про захист прав споживача", порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів", споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Закон України "Про захист прав споживачів" регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. А споживачем, права якого захищаються цим законом, є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Повернення безпідставно набутих коштів на підставі вчинення нотаріусом виконавчого напису не пов'язане із споживанням позивачем певних послуг в розумінні Закону України "Про захист прав споживачів", а тому в даних правовідносинах позивачка не є споживачем в розумінні Закону України "Про захист прав споживачів".
Зважаючи на викладене, на правовідносини між позивачем та відповідачем в частині стягнення безпідставно набутих коштів не поширюються норми Закону України "Про захист прав споживачів".
При цьому, суд звертає увагу, що в постанові Верховного суду від 19 жовтня 2022 року у справі №743/1481/21, на яку покликається позивач, предметом розгляду було лише визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Однією з вимог позовної заяви є вимога майнового характеру, а саме стягнення коштів, які були стягнуті з позивача в межах виконавчого провадження.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Ч.1 ст.3 цього закону визначено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно вимог ч.1 ст.4 цього ж закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року встановлений у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 коп.
Відповідно до п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, справляється судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням вищезазначених вимог закону та формулювання прохальної частини позовної заяви, позивач за подання позовної заяви, яка, зокрема, містить майнову вимогу, мав сплатити судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
При цьому суд зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявника на доступ до правосуддя, оскільки формування справедливих принципів оплати судового збору характеризує рівень доступності до правосуддя у країні (справа «Креуз проти Польщі» (KREUZ v. POLAND) від 19 червня 2001 року).
Слід зазначити, що зазначені в ухвалі суду недоліки поданої позовної заяви не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являють собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Залишення позовної заяви без руху з зазначених вище підстав не є по своїй суті обмеженням права на доступ до суду, оскільки відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Виходячи з наведеного, вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії даної ухвали, а також зобов'язати позивача надати суду документи про усунення недоліків відповідно до кількості учасників справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 175, 177, 185 ЦПК України,-
постановив:
Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал", з участю третіх осіб - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич Оксани Федорівни та приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Меленчука Володимира Ігоровича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих грошових коштів - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних у мотивувальній частині ухвали, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк, позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.І. Гулієва