Дата документу 05.09.2025
Справа № 334/2189/25
Провадження № 2/334/1752/25
05 вересня 2025 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Філіпової І. М.,
за участі секретаря судового засідання Мандик М. О.,
представника відповідача Тивоненко Д. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води,
19.03.2025 Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, мотивуючи свої вимоги тим, що у період з 01.11.2021 по 30.04.2024 позивач надавав відповідачеві послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги з постачання теплової енергії № 72201501 від 01.11.2021 в нежитлове приміщення №22, 23 за адресою: АДРЕСА_1 , на загальну суму 55 484,43 грн. Претензій від відповідача щодо якості теплової енергії за вказаний період не надходило. Оплату за надані послуги відповідач не здійснював, внаслідок чого утворилась заборгованість. Просив стягнути з відповідача суму заборгованості загальним розміром 55484,43 грн, а також судовий збір.
16.06.2025 від представника відповідача Тивоненко Д. Р. надійшли письмові пояснення, в яких відповідач просить про закриття провадження у справі, яке мотивоване тим, що вказана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки приміщення, з приводу якого позивач просить стягнути заборгованість за надані послуги, використовується ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємцем з метою здійснення підприємницької діяльності. З 01.11.2006 року між позивачем та ФОП ОСОБА_1 був укладений договір №100221 купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді.
Крім того, 21.08.2023 року Концерн «Міські теплові мережі» звертався до Господарського суду Запорізької області з позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за період з грудня 2018 року по квітень 2021 року, яким з відповідача стягнуто борг у сумі 498,70 грн.
Як у спірний період, так і на теперішній час відповідач використовує вказані нежитлові приміщення під підприємницьку діяльність - розміщення магазину.
29.08.2025 року від представника позивача надійшли письмові пояснення на клопотання відповідача, позивач заперечує щодо закриття провадження у справі та вважає, що позов подано з дотриманням правил підсудності.
У своїх письмових запереченнях представник позивача вказує, що відповідно до визначення передбаченого Законом індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку (Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»). З підстав встановлених згідно правовстановлюючих документів, а саме Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, доданого позовної заяви - власником нежитлового приміщення АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 є фізична особа ОСОБА_1 . Нежитлове приміщення, яке належить відповідачу знаходиться в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 . Тобто відповідач є співвласником багатоквартирного будинку за вказаною адресою. З цих підстав з відповідачем було укладено типовий індивідуальний договір як з власником приміщення, яким в даному випадку є фізична особа.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причини не явки суду не повідомив.
Представник відповідача адвокат Тивоненко Д. Р. у судовому засіданні просив задовольнити клопотання відповідача про закриття провадження у справі. За вказаною адресою відповідач здійснює діяльність як фізична особа - підприємець, тривалий час, наразі це магазин з товарами для домашніх тварин.
Заслухавши учасників справи, які з'явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи в межах вирішуваного питання, суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців серії ААБ №473292 ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 05.12.2011 року.
Відповідно до витягу №19395 з реєстру платників єдиного податку, ФОП Васильченко здійснює різні види економічної діяльності.
Відповідач ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 з 03.11.2003 року, нежитлового приміщення № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 з 29.05.2003 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Також судом встановлено, що правовідносини між сторонами регулювались договором №100221 купівлі-продажу теплової енергії й гарячої води від 01.11.2006 року, що укладені між Концерном «Міські теплові мережі» та ФОП ОСОБА_1 . Тобто, сторонами договору є юридична особа та фізична особа-підприємець.
Згідно копії акту - рахунку №199838 від 17.04.2025 року за адресою: АДРЕСА_4 , КП «Водоканал» надаються комунальні послуги ФОП ОСОБА_1 (крамниця).
Також, відповідачем надано копії видаткової накладної № 00060879 від 27.05.2025 року на придбання товару у ТОВ «Триплекс», адреса доставки: АДРЕСА_1 .
Крім того, відповідач посилається на рішення Господарського суду Запорізької області №908/2657/23 від 30.10.2023 року за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення за період з грудня 2018 року по квітень 2021 року, які були надані за адресою: АДРЕСА_5 .
У той же час, як зазначено в позовній заяві, позивач вважає укладеним типовий індивідуальний договір №72201501 від 01.11.2021 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_4 між Концерном «МТМ» та ОСОБА_1 .
Разом із тим, станом на час звернення позивача до суду із даним позовом та розгляду справи судом, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, у вказаних нежитлових приміщеннях здійснює підприємницьку діяльність - магазин товарів для домашніх тварин.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.
Статтею 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Згідно із частиною першою статті 128 Господарського кодексу України (далі ГК України) громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Зазначена норма кореспондується зі статтею 50 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
За частиною першою статті 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (стаття 179 ГК України).
Таким чином, однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб'єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб'єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов'язання, що з нього виникають, є господарськими.
Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (стаття 609 ЦК України).
Проте до підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі статтею 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Таким чином, виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору між Концерном «Міські теплові мережі» та ОСОБА_1 , даний спір належить до господарської юрисдикції.
Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у таких постановах: від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс19), від 09 листопада 2021 року у справі 3 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21), від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15 (провадження № 14-51цс21), від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-178цс20).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-178цс20)зазначено, що за змістом частин першої та третьої статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участю або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.
При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.02.2020 у справі № 916/385/19, Верховний Суд в постанові від 12 січня 2022 року у справі № 335/5044/21.
Таким чином, з матеріалів справи однозначно випливає, що позовні вимоги випливають з господарських відносин між Концерном «Міські теплові мережі» та ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємцем, що виникли на підставі відповідного договору.
Крім того, суд звертає увагу , що позивач вже звертався з аналогічними вимогами про стягнення заборгованості за надані послуги у вказані нежитлові приміщення за інший період саме до Господарського суду Запорізької області до відповідача, як фізичної особи підприємця.
Отже, цивільна справа за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Тому, клопотання відповідача суд вважає обґрунтованим, з огляду на що вважає за можливе закрити провадження у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, провадження у справі слід закрити, роз'яснивши позивачеві, що розгляд справи має здійснюватися в порядку господарського судочинства.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.19, 187, 255, 260, 261 ЦПК України,
Закрити провадження в цивільній справі за позовом концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, у зв'язку з тим, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України).
Роз'яснити концерну «Міські теплові мережі», що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
Повний текст ухвали проголошено 05 вересня 2025 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання в повному обсязі.
Суддя: Філіпова І. М.