Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/1728/25
Провадження №: 2/332/1589/25
05 вересня 2025 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суду м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Погрібної О.М., при секретарі судового засідання Паніній Л.В., представника позивача ОСОБА_1 адвоката Санцевич В.В., відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Санцевич Вікторія Володимирівна, до ОСОБА_2 про стягнення аліментівв твердій грошовій сумі,
встановив:
До Заводського районного суду м. Запоріжжя через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Санцевич В.В., до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якій позивачка просить стягувати щомісячно з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 7500,00 грн, з дня подання заяви і до досягнення нею повноліття. В обґрунтування позову зазначає, що 21 вересня 2018 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб, та цього дня Вознесенським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області було видано свідоцтво про шлюб, актовий запис № 397. ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін (позивач, відповідач) народилася спільна дитина ОСОБА_3 . Наразі дитина проживає з позивачкою та знаходяться на її утриманні.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01.04.2024 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. Відповідач жодної матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Вона щомісячно витрачає на утримання дитини 15000,0 грн, а саме: 4000,0 грн на харчування, 5000,0 грн на взуття та одяг, включаючи шкільну форму, 650,0 грн на книжки, канцелярські приналежності, 300,0 грн на мобільний зв'язок, 450,0 грн на особисту гігієну, 600,0 грн на транспорті витрати, 4000,0 грн на дитячі розваги та подарунки на день народження. Оскільки добровільно про сплату аліментів домовитися не вдалося, вона змушена звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача аліментів, просить стягувати щомісячно з відповідача, ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 7500,00 грн, з дня подання заяви і до досягнення нею повноліття.
Ухвалою судді від 06 травня 2025 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила.
В судовому засіданні представник позивачки адвокат Санцевич В.В. позовні вимоги підтримала повністю з підстав, зазначених в позовній заяві, на задоволенні позовних вимог наполягала.
Відповідач ОСОБА_2 відзив на позов не надав. В судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, зазначив, що на сьогодні не має постійного місця роботи та заробітку, 03 вересня 2025 року був звільнений з останнього місця роботи, тому просив позовні вимоги задовольнити частково, стягувати з нього аліменти в розмірі 4500 грн, максимум - 5000 гривень. Оскільки більше він сплачувати не може, зважаючи на його доходи.
Суд, заслухавши представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з нормами ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За нормами ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з вимогами ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За нормами ч.1 ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Вознесенським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 07 березня 2019 року, актовий запис № 308.
Відповідно до довідки Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради від 10.04.2025 за № 06.4-06/02/9312, місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з відповіді з Єдиного демографічного реєстру від 06.05.2025, місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .
Донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок бойових дій на території України, проживає разом з позивачкою ОСОБА_1 в Пальма де Майорка (Palma de Mallorca), Балеарські острови, Іспанія, що сторонами не заперечується.
Відповідно до Відповіді від 18.06.2025 з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору ОСОБА_2 з січня 2022 року по квітень 2025 року, останній отримував доходи із різних джерел, зокрема ТОВ «ГСГ», ТОВ «ПАРІМАТЧ», ТОВ «СПЕЙСИКС», ТОВ «ЗЗКМ», ТОВ «ВБЕТ УКРАЇНА», АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».
З довідки ТОВ «ГЛОБАЛ СПІРІТС ГРУП» від 09.06.2025 вбачається, що з жовтня 2023 року по травень 2025 року відповідач ОСОБА_2 працював на посаді електромонтера з обслуговування підстанцій та отримав дохід в загальному розмірі 347341,37 грн (з них 62521,45 грн сума податку), аліменти не сплачував.
Отже, середній дохід відповідача становить близько 17367 грн на місяць (з коливанням від 2143,23 грн до 32051,17 грн за період з жовтня 2023 року по травень 2025 року.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів.
Егоцентричне переслідування власних інтересів кожним з розлучених батьків, швидше за все матиме негативний вплив на дітей.
У статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Поняття "інтереси дитини" чітко не визначається національним законом, оскільки запроваджено не для загального типу дитини, а для конкретних дітей, щодо яких уповноваженому суб'єкту необхідно приймати рішення, з їхніми унікальними індивідуальними особливостями, їхніми реальними потребами, різними рівнями зрілості, внутрішніми ресурсами, досвідом і здатністю налагоджувати стосунки.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той з них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом (пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів").
У частині третій статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків (стаття 51 Конституції України) утримувати дітей до їх повноліття, закріплене у СК України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років визначений у сумі 2563 гривні, а для дітей віком від 6 до 18 років у сумі 3196 гривень.
Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той з батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпеченні речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.
За своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, з ким проживає дитина і який бере активну участь у її вихованні. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц,від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц, від 14 серпня 2024 року у справі № 760/4661/20.
Отже за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов'язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені у частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз'яснено, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Доказів того, що відповідач має інші джерела доходу матеріали справи не містять, інші утриманці в нього відсутні. Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач перебуває в працездатному віці, а тому спроможний сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В позовній заяві позивач просила стягнути з відповідача на її користь на утримання дитини аліменти у твердій грошовій сумі.
Статтею 184 СК України врегульовано питання щодо визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі. Згідно з частинами 1-3 зазначеної статті СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Необхідність встановлення розміру аліментів у твердій грошовій сумі може виникнути за наявності у платника аліментів нерегулярного або мінливого доходу, або отримання частини доходу в натурі. У такому випадку стягнення аліментів на дитину у частці від доходу її матері або батька може призвести до істотної різниці у розмірі аліментів, які отримує дитина щомісяця, що у свою чергу негативно вплине на забезпечення дитини. Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі дозволяє забезпечити більшу стабільність щодо утримання дитини. Також доцільно стягувати аліменти у твердій грошовій сумі у випадку отримання платником аліментів заробітку або доходу повністю в натурі або в іноземній валюті, що можна віднести до інших обставин, які мають істотне значення.
Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є можливим і в інших випадках, якщо суд прийде до висновку, що визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) платника є неможливим, ускладненим або суттєво порушує інтереси однієї із сторін. Неможливість визначення аліментів у частці від заробітку (доходу) може виникнути, наприклад у випадках, коли платник аліментів постійно проживає на території іноземної держави та відомості про його доходи отримати неможливо. Ускладненим та водночас таким, що порушує інтереси дитини, є стягнення аліментів у випадках, коли платник аліментів приховує свої доходи з метою ухилення від їх сплати.
Частиною першою статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема й розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів. Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.
Отже, аналізуючи положення статті 182 та184 СК України слід дійти висновку, що, під час ухвалення судового рішення у справі про стягнення аліментів, визначених позивачем у твердій грошовій сумі, суд зобов'язаний враховувати, щоб розмір аліментів у твердій грошовій сумі не був меншим мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину відповідного віку, й у разі визначення позивачем твердої грошової суми у меншому розмірі ніж вказана гарантія, ухвалити рішення, визначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі, який буде відповідати вказаному гарантійному розміру, передбаченому абзацом 2 частини 2 статті 182 СК України.
Оскільки позивачка не надала підтверджуючих доказів і розрахунків по щомісячним витратам на дитину, суд при визначенні розміру аліментів враховує розмір прожиткового мінімуму для дитини та рівність участі батьків у забезпеченні дітей.
Визначаючи розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача, урахувавши матеріальний стан сторін, в тому числі відповідача, перевіривши його доходи відповідно до наданих відповідачем відомостей та даних із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків,з яких вбачається, що відповідач має нестабільний дохід, доказів того, що відповідач має інші джерела доходу, має на праві власності нерухоме майно, позивачем не надано, суд, урахувавши якнайкращі інтереси дитини, яка має право на достатній рівень матеріального забезпечення, приходить до висновку про визначення розміру аліментів на утримання дитини у сумі 5000,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, з подальшою її індексацією відповідно до вимог Закону, оскільки на відповідача, як на батька покладено однаковий з позивачкою обов'язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дитини, які проживають разом із матір'ю.
З огляду на викладене суд вважає, що розмір аліментів (5000,00 грн) буде відповідати найкращим інтересам дитини, а відповідач має змогу сплачувати аліменти в такому розмірі.
Суд вважає, що саме такий розмір аліментів, стягуваних з відповідача, є обґрунтованим, необхідним і достатнім для нормального розвитку та утримання дитини, враховуючи часткове визнання відповідачем позову та обопільний обов'язок обох батьків щодо утримання дитини, за обставин, викладених у позові та згідно з наданими суду доказам.
При цьому вимушене перебування дитини за кордоном внаслідок запровадження воєнного стану на території України, та відповідно, утримання дитини одним із батьків з врахуванням соціальних стандартів та життєвого рівня такої іноземної держави, на переконання суду не може прямо впливати на визначені законодавством України зобов'язання платника аліментів, який проживає та отримує дохід на території України ( ч.3 ст.181 СК України).
На підставі ст.79 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
З урахуванням встановлених обставин, що мають істотне значення, норм статті 180 СК України щодо рівного обов'язку кожного з батьків по забезпеченню дитині необхідного матеріального утримання, визнання позовних вимог відповідачем в розмірі 4500,00 - 5000,00 гривень на утримання дитини, суд вважає за можливе визначити аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5000,00 грн, з дня подання заяви і до досягнення нею повноліття.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ст.141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
З урахуванням викладеного, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд приходить висновку про стягнення з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок за подання позовної заяви (з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8).
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 263-265, 268, 352-355 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Санцевич Вікторія Володимирівна, до ОСОБА_2 про стягнення аліментівв твердій грошовій сумі, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5000,00 гривень (п'ять тисяч гривень 00 коп) щомісячно, але не менше п'ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду - 08 квітня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 968, 96 гривень (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи http://court.gov.ua/fair.
Повний текст рішення складено 05 вересня 2025 року.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 .
Представник позивача: адвокат Санцевич Вікторія Володимирівна, рнокпп НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_4 .
Суддя: О.М.Погрібна