Справа №949/1746/24
14 серпня 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Отупор К.М.,
за участю секретаря судового засідання Катюха К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубровиця справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування - виконком Дубровицької міської ради про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування - виконком Дубровицької міської ради про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав.
Свої вимоги мотивує тим, що 28 жовтня 2000 року між ним - позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений шлюб. Від шлюбу у сторін є двоє дітей, повнолітній син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітній син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
02 квітня 2024 року рішенням Рівненського міського суду Рівненської області по справі № 569/20700/23 шлюб між сторонами розірвано.
Сторони довгий час проживають окремо, малолітній син проживає разом із батьком та відвідує навчальний заклад в м. Дубровиця. Відповідачка ОСОБА_2 довгий час проживає окремо від своєї сім'ї за кордоном, не цікавиться життям та здоров"ям сина, його інтересами, не спілкується з ним, не приділяє йому жодної уваги, не цікавиться його успіхами, на батьківські збори не з'являється. Крім того, відповідачка не бере жодної участі у матеріальному забезпеченні дитини (купівлі одягу, засобів гігієни, продуктів харчування, шкільного приладдя, тощо), а добровільно коштів на утримання сина не надає. Незважаючи на неодноразові звернення позивача щодо прийняття відповідачкою участі у вихованні та розвитку дитини, останні роки ОСОБА_2 свідомо ними нехтувала, зокрема тривалий час не спілкувалася з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не сприяла засвоєнню дитиною загальновизнаних норм поведінки та моралі, не виявляла інтересу до її внутрішнього світу, не створювала елементарних умов для отримання освіти сином. Відповідачка не проявляє щонайменшої батьківської турботи по відношенню до сина, не забезпечує його необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, що негативно впливає на фізичний, духовний та психічний розвиток дитини як складову виховання, взагалі відповідачка ОСОБА_2 протягом трьох років самоусунулася від виконання батьківських обов"язків. Таким чином, позивач був змушений звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини - сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та позбавлення її батьківських прав.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та просив суд стягувати із відповідачки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , на його ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 користь, аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку(доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пре"явлення позовної заяви до суду, а саме з 23 вересня 2024 року і проводити стягнення до досягнення дитиною повноліття, з проведенням індексації відповідно до Закону.
Також позивач ОСОБА_1 просить позбавити відповідачку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно її неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 . Окрім того, позивач ОСОБА_1 суду повідомив, що дане звернення до суду не пов"язане із введенням воєнного стану в країні та мобілізацією, оскільки він доглядає за онкохворою матір"ю ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 та має право на відстрочку від мобілізації.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, хоча була своєчасно та належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи. Відзиву на позов не подала.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, а також надав до суду висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідачки ОСОБА_2 щодо її неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Суд, заслухавши пояснення позивача, допитавши свідків, заслухавши думку малолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , дослідивши матеріали справи вважає, що позов слід задовольнити з таких підстав.
З досліджених в судовому засіданні письмових доказів судом встановлено такі обставини.
Згідно копії свідоцтва про народження вбачається, що матір'ю малолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 є відповідачка ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.13).
Копією рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 квітня 2024 року стверджується факт розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.12)
Згідно акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 03 вересня 2024 року за №1437 вбачається, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає разом зі своїм батьком ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 . ОСОБА_1 самостійно здійснює виховання сина та повністю забезпечує його матеріальне утримання. Мати дитини ОСОБА_2 тривалий час проживає за кордоном , участі у вихованні та матеріальному забезпеченні сина не бере (а.с.15).
Відповідно до довідки № 652 від 09.09.2024 року, виданої виконавчим комітетом Дубровицької міської ради , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 із 18.12.2000 по 06.10.2016 року (а.с.16).
Згідно довідки №01-40/262 від 03 вересня 2024 року, виданої "Дубровицький професійний ліцей" вбачається, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 навчається в Дубровицькому ліцеї Дубровицької міської ради в 4-1 класі. Його мати ОСОБА_2 навчанням і поведінкою сина у закладі не цікавиться, не відвідує батьківські збори, не бере участі у шкільному житті сина. (а.с.17).
Згідно характеристики, виданої на ОСОБА_4 учня 4-1 класу Дубровицького ліцею Дубровицької міської ради Рівненської області вбачається, що хлопчик навчається у закладі із 2021 року, за час навчання зарекомендував себе як здібний, розумний, товариський хлопчик. Батько дитини ОСОБА_1 бере активну участь у житті класу, допомагає у організації позакласних заходів, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться життям дитини, організовує правильне проведення вільного часу, моніторить поводження дитини в мережі Інтернет та інформаційну гігієну, забезпечує високий рівень навчання дитини, підтримує постійний зв'язок зі школою та класним керівником, відвідує батьківські збори та шкільні заходи. Однак на противагу батьку, мати дитини - ОСОБА_2 , у вихованні дитини участі не бере, на батьківські збори не з"являється (а.с.18).
Відповідно до довідки від 29.08.2024 року, виданої Дубровицькою лікарською амбулаторією №2, ОСОБА_4 спостерігається педіатром ОСОБА_6 . На прийом до лікаря звертається у супроводі батька- ОСОБА_1 (а.с.19).
Відповідно до характеристики від 09.09.2024 року, виданої виконавчим комітетом Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області, ОСОБА_1 характеризується як високоосвічена людина з активними життєвими позиціями, має дві вищі освіти, двічі обирався депутатом Дубровицької міської ради у 2015-2020 роках та 2020року - по теперішній час, має чітку проукраїнську державницьку позицію(а.с.20).
Висновком ЛКК № 109 від 12.06.2024 року підтверджується факт онкологічного захворювання матері позивача ОСОБА_1 . ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 та наявність порушення фунцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги (а.с.59-60).
Довідкою № 1224 від 08.02.2025 року, виданою ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_1 , підтверджується надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 9 частини 1 статті 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв"язку із зайнятістю постійним доглядом за своєю матір'ю(а.с.66)
Даний факт підтверджується також і військово-обліковим документом ОСОБА_1 (а.с.67).
Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суду показали, що вони часто бачаться із ОСОБА_9 та його сином ОСОБА_10 . Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ствердили суду, що дійсно ОСОБА_4 проживає разом із батьком ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 . Мати дитини ОСОБА_2 протягом останніх трьох років зі своїм чоловіком ОСОБА_9 та сином ОСОБА_11 не проживає. Батько дитини ОСОБА_1 повністю утримує дитину та забезпечує її всім необхідним. ОСОБА_2 жодним чином не бере участі у вихованні дитини, не спілкується із нею та не забезпечує дитину матеріально.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , суду повідомив, що дійсно протягом останніх трьох років він постійно проживає разом із батьком ОСОБА_1 , який забезпечує його всім необхідним: купує продукти харчування, одяг, відводить його в гуртки, відвідує батьківські збори, коли він хворіє, супроводжує до лікаря. А його мати ОСОБА_2 участі у його вихованні та утриманні не бере та не проживає разом із ними протягом останніх трьох років відтоді, як почалася війна. Також зазначив, що відколи мати їх залишила, він жодного разу її не бачив і навіть почав забувати, яка вона на вигляд. Окрім того, малолітній ОСОБА_1 додав, що мама його не вітала навіть із днем народження. Також малолітній ОСОБА_1 додав, що тато йому пояснив відносно того, що і мама із ними більше проживати не буде, оскільки вони розірвали шлюб і що із дорослими таке іноді трапляється. А тому ОСОБА_4 не заперечує проти позбавлення матері ОСОБА_2 батьківських прав відносно нього.
Відповідно до ч.5 ст.19 Сімейного кодексу України, Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , то суд зазначає таке.
Висновок органу опіки та піклування - це обов'язковий письмовий документ, який суд отримує у справі про позбавлення батьківських прав для оцінки обставин та інтересів дитини. Він складається після вивчення життєвих умов дитини та поведінки батьків, включаючи бесіди з усіма сторонами, залучення психологів та педагогів, а також оцінку здатності батьків виконувати свої обов'язки. Хоча висновок має велику вагу, він є рекомендаційним. Суд вважає, що даний висновок є недостатньо обгрунтованим, а тому не бере його до уваги.
Частина 1 статті 141 Сімейного кодексу України передбачає, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
З пояснень позивача, письмових доказів, досліджених судом, встановлено, що відповідачка, яка є матір'ю неповнолітнього ОСОБА_1 , тривалий час не приділяє жодної уваги вихованню дитини, не цікавиться її життям, навчанням та розвитком.
Одночасно з матеріалів справи вбачається, що неналежна поведінка відповідачки щодо участі в вихованні, утриманні, забезпеченні належних та безпечних умов життя дитини мала місце протягом довгого періоду часу.
Частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Статтею 150 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно частини 2 статті 157 Сімейного кодексу України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, оскільки не піклується про фізичний і духовний розвиток своєї дитини, не спілкується з нею, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, внаслідок чого не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, чим позбавляє її можливості нормально самоусвідомлюватись.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, суд розцінює як ухилення ОСОБА_2 від виховання дитини. При цьому, суд враховує, що зазначений стан речей триває довгий проміжок часу.
Відповідно до роз'яснень пунктів 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" №3 від 30 березня 2007 року, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, що не виконують батьківських обов'язків і ухилення їх від виконання можна розцінювати лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 тривалий час ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, в тому числі від її матеріального утримання, що є складовою виховання, а тому її слід позбавити батьківських прав щодо дитини ОСОБА_1 .
Щодо стягнення аліментів із відповідачки ОСОБА_2 на утримання дитини, то суд керується частиною 2 статті 51 Конституції України та статтею 180 Сімейного кодексу України, де чітко визначено загальним обов'язком батьків утримувати своїх дітей до їх повноліття.
Відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", відсутність домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину є підставою для звернення в суд з відповідним позовом того із них, з ким вона проживає.
Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами у справі відсутня домовленість (договір) щодо сплати аліментів на утримання дитини.
Відповідно до частини 3 статті 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина 1 статті 182 Сімейного кодексу України вказує на обставини, які мають враховуватися при визначені розміру аліментів:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Як зазначено у частині 2 статті 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 183 Сімейного кодексу України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
У відповідності до статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік", встановлено у 2024 році прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років - 2563 гривні.
З огляду на положення Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік", в 2024 році щомісячна сума аліментів не може бути менше: для дітей віком до 6 років - 1281,50 грн.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Статтею 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною згідно з Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII) передбачено, що, дитина враховуючи її фізичну й розумову незрілість, потребує спеціальної охорони та турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.
Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Враховуючи положення частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 статті 7 Сімейного кодексу України, при вирішенні будь-яких питань щодо дитини, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Враховуючи те, що обов'язок по утриманню дітей покладається на обох батьків, суд приходить до переконання, що позов в частині стягнення аліментів на утримання дитини до її повноліття слід задовольнити та стягувати з відповідачки ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, оскільки такий розмір аліментів буде відповідати інтересам дитини, обставинам справи і вимогам Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Згідно вимог частини 1 статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору звільняються: позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.
Відповідно до вимог статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір слід стягнути з відповідачки в дохід держави.
Керуючись статтями 150, 157, 164-166 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" №3 від 30 березня 2007 року, статтями 12, 81, 141, 264, 265, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку(доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пре"явлення позовної заяви до суду, а саме з 23 вересня 2024 року і проводити стягнення до досягнення дитиною повноліття, з проведенням індексації відповідно до Закону.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягнути із ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України:
отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106;
код за ЄДРПОУ: 37993783;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001;
код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Третя особа: Орган опіки та піклування - Виконавчий комітет Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області( м.Дубровиця, вул. Воробинська, 16, Сарненський район Рівненська область, код ЄДРПОУ 05390997).
Повний текст рішення складено 25 серпня 2025 року.
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду К.М. Отупор