Провадження № 2/557/504/2025
Справа № 569/11123/25
05 вересня 2025 року селище Гоща
Гощанський районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Тишкуна П.В.
секретар судового засідання Гуменюк Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у селищі Гоща цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди
І. Суть спору.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 9460,00 грн. за пошкоджений телевізор, зобов'язання відповідача компенсувати їй вартість ремонту або відновлювальну вартість дивану, стягнення з нього моральної шкоди у розмірі 10000 грн. та витрат по сплаті судового збору.
ІІ. Стислий виклад позицій учасників справи.
А. Позиція позивача.
На обгрунтування своїх вимог, зазначає, що є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав.
На підставі договору оренди житла (квартири) від 07.11.2024 року, ОСОБА_1 передала належну їй квартиру у тимчасове користування відповідачу. Термін дії договору 6 місяців. Умовами договору, який був підписаний його сторонами, передбачено, зобов'язання орендаря забезпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані, а також обов'язок нести відповідальність за пошкодження чи знищення майна, переданого орендарю у користування. Після завершення строку оренди житла- 07.05.2025 року, під час огляду позивачем квартири, було виявлено пошкодження належного їй майна, а саме телевізор марки Hisense зазнав значних механічних пошкоджень (розбитий екран, пошкоджено корпус). Вартість телевізора на момент купівлі 19.09.2024 року була 9460 грн. Також було пошкоджено диван, а самеполамано каркас і він потребує відновлювального ремонту. Дане майно було передано ОСОБА_2 у належному стані і він не заперечував його пошкодження та зобов'язався відшкодувати позивачу завдану майнову шкоду. Проте, надалі відповідач відмовився відшкодувати завдані ОСОБА_1 збитки, чим порушив умови договору та спричинив для неї моральну шкоду. Моральна шкода полягала в тому, що внаслідок таких дій відповідача ОСОБА_1 зазнала психоемоційного стресу, тривалого нервового напруження, необхідності витрачати час та кошти на ремонт або заміну пошкодженого майна, спілкуватися з відповідачем та здійснювати підготовку звернення до суду.
Б. Позиція відповідача 1
07.08.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому посилаючись на безпідставність позовних вимог просив у задоволенні позову відмовити. Свою позицію обгрунтовує тим, що звертаючись з позовом до суду позивачем не було надано будь яких доказів на підтвердження, як належного стану майна так і самого факту його передачі йому, як орендарю (акт прийому-передачі). Також стороною позивача не надано доказів причинно-наслідкового зв'язку між його діями та пошкодженням майна, доказів саме залишкової вартості майна, чи вартості його відновлювального ремонту і економічної доцільності цього. Що стосується моральної шкоди, то позивачем також не було надано будь-яких доказів психоемоційного стресу, як і доказів на обгрунтування оцінки її розміру, з обгрунтуванням причинно-наслідкового зв'язку з його діями. Поведінку позивача вважає прикладом недобросовісної поведінки сторони, яка має намір незаконно збагатитися за рахунок орендаря.
ІІІ. Рух справи та процесуальні дії суду.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 04.06.2025 справу було передано для розгляду за підсудністю до Гощанського районного суду Рівненської області.
Ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області від 21.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву
Ухвалою суду від 31.07.2025 було виправлено описку в ухвалі від 21.07.2025 року щодо дати судового засідання.
Інші процесуальні дії по справі судом не здійснювалися.
IV. Пояснення учасників справи.
В судове засідання позивач не з'явилася. Направила до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, згідно якої позов не визнав, розгляд справи просив проводити у його відсутності.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст.89 ЦПК України, дійшов до наступного висновку.
V. Фактичні обставини справи, встановлені судом, зміст спірних правовідносин
Як встановлено судом, ОСОБА_1 є власником однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав, індексний №390620015 від 12.08.2024 року.
Судом встановлено, та не заперечувалось відповідачем, що 07.11.2024 року між сторонами у справі було укладено договір оренди житла (квартири). Згідно п.1.1, п.1.2 договору, житлом згідно з цим договором є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить орендодавцю на праві власності.
У пункті 1.5 договору зазначено, що в оренду також здається майно, яке знаходиться у квартирі, що орендується - меблі та побутова техніка.
Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє впродовж 6 місяців (п.4.1).
VІ. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
Відповідно до ст. ст. 3, 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні й суспільні інтереси в спосіб, визначений законами України.
Статті 12 та 81 ЦПК України передбачають, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Так, судом встановлено що предметом позову є відшкодування позивачу, як власнику, матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок пошкодження її майна -телевізора та дивану.
Частиною 3 статті 386 Цивільного кодексу України визначено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в повному обсязі. Збитками є втрати, яких особа зазнала, у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).
Як роз'яснено у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу Україниз урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України, на які посилається позивач, обов'язковими є наявність наступних обставин: а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Таким чином, системний аналіз норм чинного законодавства щодо відшкодування шкоди свідчить про те, що предметом доказування у справі про відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження майна, є обставини щодо: факту пошкодження майна, особи-завдавача шкоди, причинного зв'язку між діями завдавача та наслідками у вигляді шкоди, вини завдавача шкоди у завданні збитків, розміру збитків, заподіяних внаслідок пошкодження.
Причому, у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Відповідач оспорює завдання позивачу шкоди з його вини і вказує на відсутність належних доказів на противагу цього, оскільки позивачем не надано будь яких доказів на підтвердження передачі йому саме цього майна (акт прийому-передачі), а фото надані позивачем, із зображення пошкоджень телевізора та корпусу дивану, не є неналежними доказами та не підтверджують факту пошкодження майна саме ним.
Сторонам, зокрема позивачу, надано можливість повно реалізувати процесуальні права, надані йому законом, в тому числі подати всі заяви по суті справи та надати докази, що стосуються до предмету доказування.
Частиною 1 статті 103 ЦПК України визначено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Згідно з частинами 2, 3 статті 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Стороною позивача не клопоталося про призначення в даній цивільній справі відповідної судової експертизи.
Оцінюючи надані позивачем до позовної заяви фото пошкодженого майна, як доказ згідно вимог ЦПК України про відповідність засадам належності та допустимості доказів, суд вважає, що цей доказ не відповідає критеріям належного та допустимого доказу при доведенні заподіяння майнової шкоди, як і її розміру.
При таких обставинах, відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, суд не може прийняти зазначені фото як доказ, оскільки доказування і висновки суду не можуть ґрунтуватись на припущеннях.
При таких обставинах суд вважає що відсутні ясні переконливі докази, як про розмір завданої шкоди позичу внаслідок пошкодження майна, що перебувало в орендованій відповідачем квартирі, і що шкода майну позивача завдана з вини саме відповідача, так і про те, що вказане майно взагалі перебувало у орендованій квартирі і йому кимось було заподіяно шкоду, що є обов'язковою умовою притягнення особи до цивільно-правової відповідальності. А тому в задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди на користь позивача слід відмовити.
Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд виходить із положень ст.1167 ЦК України відповідно до якої моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч.2 ст.1167 ЦК України незалежно від вини особи, яка її завдала моральна шкода відшкодовується: 1) якщо шкоду завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоду завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення матеріальної шкоди, з цих же підстав не підлягають задоволенню вимоги про відшкодування моральної шкоди, яку позивач пов'язує із виною відповідача в заподіянні майнової шкоди, при тому що позивачем не надано належних та допустимих доказів заподіянні майнової шкоди.
Таким чином, позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат
Судові витрати по справі складаються із судового збору в сумі 1211,20 грн., які сплачені позивачем при зверненні до суду.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у позові відмовлено, суд покладає судові витрати, понесені позивачем на останнього.
Керуючись ст.ст.4,11, 12,13, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди- відмовити .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
С у д д я П.В.Тишкун