Єдиний унікальний номер: 378/994/23
Провадження № 2/378/10/25
05 вересня 2025 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Марущак Н. М.
за участю секретаря Замші В. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ставище Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права на спадщину за заповітом,
До суду з вказаним позовом звернулась ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та до ОСОБА_4 з посиланням на наступне.
Відповідно до із погосподарських книг Брилівської сільської ради за 1986 - 1990, 1991 -1995 роки та довідки Ставищенської селищної ради №400 від 25.09.2023 року житловий будинок АДРЕСА_1 , належав до майна колгоспного двору, головою якого була ОСОБА_5 .
20.02.1989 року виконавчий комітет Брилівської сільської ради видав свідоцтво про право власності на вказаний житловий будинок, яке було зареєстроване Білоцерківським МБТІ в реєстровій книзі №1 за реєстром №37. Проте підстава видачі свідоцтва про право власності не збереглася.
28.11.2022 року ОСОБА_5 склала заповіт, яким заповіла все своє майно їй (позивачці). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. На майно останньої приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Кошинською Л.О. заведена спадкова справа № 07/2023. Спадкоємцями першої черги за правом представлення є внуки спадкодавиці ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
18.09.2023 року вона (позивачка) отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, що складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
На її заяву від 18.09.2023 вищевказаний приватний нотаріус винесла постанову про відмову у видачі їй (позивачці) свідоцтва про право на спадщину на вищевказаний житловий будинок через відсутність правовстановлюючого документа.
Позивачка просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 44,9 м2 житловою площею 26,3 м2 вартістю 56000 гривень.
Ухвалою Ставищенського районного суду від 29.12.2023 відкрито провадження по даній справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального провадження з призначенням підготовчого судового засідання (а. с. 36).
Ухвало суду від 12.02.2024 закрито підготовче судове засідання, призначено розгляд справи в судовому засіданні (а. с. 132).
Ухвалою Ставищенського районного суду відкрито провадження по даній справі, призначено підготовче судове засідання (т. 1 а. с. 53 - 55).
Ухвалою суду від 06.03.2024 провадження по справі зупинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України (а. с. 148).
У постановах Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №753/19628/17 та в ухвалах Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №757/5240/16-ц, від 29.08.2022 у справі №461/5209/19, від 17.01.2023 у справі №501/1699/17, від 09.05.2023 у справі №96/5671/21, від 11 березня 2025 року у cправі № 904/4027/22 висловлено позицію щодо застосування п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, відповідно до якої підставою для зупинення провадження у справі є перебування сторони у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій.
Згідно відповіді військової частини № НОМЕР_1 на запит суду ОСОБА_3 , мобілізований до Збройних сил України у зв'язку з військовим станом, проходить службу у ВЧ № НОМЕР_1 , яка не виконує бойові завдання у зоні бойових дій (а. с. 174).
Ухвалою суду від 15.08.2025 провадження в справі поновлено (а. с. 191).
В судове засідання позивачка не прибула, подала до суду заяву, якою позовні вимоги підтримує, розгляд справи просить провести у її відсутність (а. с. 203).
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не прибула, до суду подала заяву, в якій не заперечує проти задоволення позову, справу просить розглядати без її участі (а. с. 189).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 199).
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання вдруге не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення судової повістки, за зареєстрованим місцем проживання (а. с. 34), проте, вказані поштові відправлення повернулись з довідками відділення ПАТ «Укрпошта» з відміткою щодо отримання поштового відправлення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 197, 201). Тому суд вважає, що відповідач ОСОБА_3 відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України про розгляд справи повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву не надав.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини 8 ст. 178 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, письмові заяви відповідачів про визнання позовних вимог, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Відповідно до погосподарських книг Брилівської сільської ради Ставищенського району Київської області за 1986-1990 роки та за 1991-1995 роки (а. с. 7-12), довідки Ставищенської селищної ради Київської області № 400 від 25.09.2023 року житловий будинок АДРЕСА_1 , 1958 року побудови, належав до колгоспного двору, головою якого була ОСОБА_5 (а. с. 19).
Згідно довідки КП КОР «Київське обласне БТІ» від 08.09.2023 року №БЦ 2671 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_5 (в реєстровій книзі №1 за реєстром № 37) на підставі свідоцтва про право власності від 20.02.1989 року, виданого Брилівською сільською радою (а. с. 13).
Відповідно до архівної довідки №12.1-04-04/238 від 19.12.2023 року підстава видачі свідоцтва про право власності не збереглася (а. с. 14).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла (а. с. 45).
З матеріалів спадкової справи (а. с. 43-111) встановлено, що після смерті ОСОБА_5 приватним нотаріусом Білоцерківскього районного нотаріального округу Київської області Кошинською Л. О. 15.02.2023 заведена спадкова справа в спадковому реєстрі № 71483309 (а. с. 48). ОСОБА_5 за життя 28.11.2022 склала заповіт, посвідчений старостою старостинського округу № 11 Ставищенської селищної ради Мацолою В. В. за реєстровим № 11-53, яким заповіла все своє майно ОСОБА_1 (а. с. 52, 50). 15.02.2023 позивач ОСОБА_1 подала до приватного нотаріуса Білоцерківскього районного нотаріального округу Київської області Кошинської Л. О. заяву про прийняття спадщини (а. с. 44). На частину заповіданого їй майна - земельну ділянку ОСОБА_1 , як спадкоємець за вказаним заповітом, 18.09.2023 отримала свідоцтво про право на спадщину (а. с. 107). Відповідно до довідки Ставищенської селищної ради Білоцерківського району від 14.02.2023, яка наявна в матеріалах спадкової справи (а. с. 53), на час смерті ОСОБА_5 проживала одна у спірному житловому будинку, інші особи до дня смерті за вказаною адресою не проживали.
Постановою від 18.09.2023 приватним нотаріусом Білоцерківскього районного нотаріального округу Київської області Кошинською Л. О. за №259/02-14 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищевказаний будинок через відсутність правовстановлюючого документа (а. с. 111).
Відповідно до технічного паспорта загальна площа вказаного будинку - 44,9 кв. метри, житлова площа 26,3 кв. метри. Крім житлового «А», з прибудовою «а», в домогосподарстві розташований сарай «В», погріб під частиною будівлі «В/п», убиральня «Г» (1987 року побудови), літня кухня «Д» (1990 року побудови), колодязь №1 (1960 року побудови) , огорожа № 3 та ворота з хвірткою № 4 року побудови (а. с. 21-23).
Вартість спірного житлового будинку відповідно до висновку про ринкову вартість становить 56000 гривень (а. с. 24).
У відповідності з ч. 1 ст. 120 ЦК України (1963 р.) майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.
Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені в заповіті. За частиною 2 вказаної статті у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно частин 1, 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини.
У відповідності з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Згідно частини 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Статтею 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість і підстави відмови в ній установлюються законом.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення, (постанова Верховного Суду України від 13 червня 2012 р. № 6-54 цс 12).
З урахуванням положень ч. 1 ст.15, ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом наведених норм права потреба в такому способі захисту виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами (документами), підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 за життя набула право власності на вищевказаний житловий будинок відповідно до ст. ст. 120, 123 ЦК УРСР (1963 р.), а після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 останньої право власності в порядку спадкування за заповітом на даний будинок набула позивачка ОСОБА_1 , і оскільки відповідачами позов визнається, - він підлягає задоволенню.
Оскільки згідно позову позивач понесені витрати по сплаті судового збору бере на себе, суд не вирішує питання про відшкодування судових витрат.
Керуючись ст. ст. 120, 123 ЦК УРСР, ст. ст. 1218, 1220, ст. 1223 ч. 1, 1268 ч. 1, 1269 ч. ч. 1, 2, ст. 1270 ч. 1 ЦК України ст. ст. 2-5, 10, 12, 77 - 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права на спадщину за заповітом задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 44,9 м2 житловою площею 26,3 м2 вартістю 56000 гривень.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками її розгляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення в повному обсязі.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).
Відповідач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )
Відповідачка: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 )
Повне рішення складено 05 вересня 2025 року.
Суддя Н. М. Марущак