Справа № 355/891/25
Провадження № 1-кп/355/147/25
"05" вересня 2025 р. селище Баришівка
Баришівський районний суд Київської області у складі
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
учасників кримінального провадження:
-прокурора ОСОБА_3 ,
-обвинуваченого ОСОБА_4 ,
-потерпілого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Баришівка кримінальне провадження № №12025111080000217, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 травня 2025 року, відносно:
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Волошинівка Баришівського району Київської області, українець, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , освіта повна загальна середня, працює в АЗС «Укрнафта» на посаді оператора наливу, одружений, раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Судом визнано доведеним, що 08 травня 2025 року о 09 годині 00 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи біля банкомату АТ «Креді Агріколь Банк», який розташований за адресою: Київська область, Броварський район, селище Баришівка, вулиця Б.Хмельницького,11/2, побачив в банкоматі грошові кошти, які належать ОСОБА_5 , та у ОСОБА_4 виник умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна для власного збагачення.
Відразу реалізуючи свій умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , використовуючи умови воєнного стану, введеного указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з агресією російської федерації проти України, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх наслідки, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно взяв із банкомату грошові кошти в сумі 16 000 гривень, які сховав до правої кишені штанів, в які був одягнений, та пішов у невідомому напрямку.
Викраденими грошима ОСОБА_4 розпорядився на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 16000 гривень 00 копійок.
2.Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Суд дійшов висновку щодо доведеності обвинувачення, провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи докази відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України, зважаючи на таке.
Так, будучи допитаним у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю, кваліфікацію своїх дій не оспорював, надав показання, а саме те, що він у травні 2025 року приблизно о 09:00 год перебував неподалік банкомату АТ «Ощадбанк». Не вирішивши в означеному місці свої питання, ОСОБА_4 перейшов до іншого банкомату, аби зняти готівку із своєї картки. Перед ним був чоловік, який користувався банкоматом. Потім чоловік відійшов від банкомату та пішов в сторону відділення банку. В цей час ОСОБА_4 побачив, що банкомат видав готівку, значну суму, як вбачалося із кількості банкнот. Озирнувшись та нікого не побачивши, ОСОБА_4 вирішив привласнити кошти. Означені дії він вчинив спонтанно. Те, що привласнив чужі кошти, розумів. У подальшому, привласнивши кошти, пішов до іншого банку, аби зняти готівку вже із своєї картки. У відділенні банку до нього підійшли працівники поліції, які почали оформляти документи щодо викрадення ним чужих грошових коштів. Там же ОСОБА_4 перерахував грошові кошти, які забрав з банкомату. Там виявилося більше 15000,00 грн. ОСОБА_4 віддав привласнені кошти працівникам поліції, за винятком 500,00 грн, які в подальшому відшкодував потерпілому сам. Суму привласнених коштів не оскаржує. У вчиненому щиро розкаюється та просить суд суворо не карати, виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини.
Відтак, суд констатує, що обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, які за змістом аналогічні обставинам, що зазначені в обвинувальному акті.
Також, крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувачений ОСОБА_4 просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення цього кримінального правопорушення (злочину), оскільки обвинувачений повністю погоджується із встановленими обставинами.
Показання обвинуваченого, надані в судовому засіданні, є послідовними та логічними, а тому не викликають сумнівів у суду щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності погодження з ними та істинності позиції обвинуваченого.
Потерпілий ОСОБА_5 з'явився в судове засідання, зазначив, що фактичні обставини вчинення злочину, які викладені в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_4 , не оскаржує та не заперечує, розуміє їх в повній мірі, не потребує їх роз'яснення та визнає їх достовірними добровільно, без примусу чи іншого незаконного впливу. Покарання просить призначити на розсуд суду, цивільний позов заявляти не буде. Також потерпілим зазначено, що з положеннями ч. 3 ст. 349 КПК України він ознайомлений, зокрема, з тим, що буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
Прокурор під час судового розгляду просив обмежитись допитом обвинуваченого і дослідженням документів, що характеризують його особу, документів, що стосуються вирішення долі речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження, відповідно до вимог статті 349 КПК України, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Відтак, за згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, з огляду на що суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.
3.Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох визначальних обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кримінального кодексу України.
За таких обставин, відповідно до положень Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає доведеним пред'явлене ОСОБА_4 обвинувачення і кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Підстав, відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.
Обставини, які пом'якшують та/або обтяжують покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, у розумінні ст. 67 КК України, судом не встановлено.
4. Мотиви призначення покарання.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином; особу ОСОБА_4 та його вік (54 роки); соціальний стан (одружений, має зареєстроване та постійне місце проживання, працездатний, працює); стан здоров'я (особа осудна, на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває, інвалідності чи тяжких захворювань не має); те, що ОСОБА_4 не судимий; поведінку обвинуваченого після вчинення правопорушення (повернув викрадене майно (грошові кошти) власнику), повне визнання ним вини у вчиненому у даному провадженні, а також готовність нести за це відповідальність, відсутність будь-яких матеріальних претензій у потерпілого до обвинуваченого; наявність обставин, що пом'якшують покарання (щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення) та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Крім того, згідно із ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги обставини вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи відомості про особу обвинуваченого (довідка-характеристика, згідно із якою обвинувачений за місцем проживання характеризується добре, заяв та скарг на негативну поведінку не надходило. Працевлаштований), позицію прокурора в судових дебатах про те, що виправлення обвинуваченого може бути досягнуто без ізоляції від суспільства та те, що потерпілий не наполягає на призначенні обвинуваченому суворого покарання, суд доходить висновку про можливість призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі з подальшим звільненням його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Саме таке покарання та спосіб його виконання, на переконання суду, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень (злочинів, кримінальних проступків).
5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд:
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у кримінальному провадженні не обирався та підстави для його визначення, на даному етапі, відсутні.
Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 100, 124, 349, 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від відбування призначеного покарання з іспитовим строком, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такі обов'язки:
1)періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;
3)не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази, відповідно до постанови слідчого від 08.05.2025, а саме:
- грошові кошти в кількості 31 купюра номіналом 500,00 грн - повернути/залишити за належністю власнику, потерпілому ОСОБА_5 ;
Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Баришівський районний суд Київської області.
Вирок набирає законної сили з моменту закінчення строку апеляційного оскарження.
Обмеження права оскарження цього вироку визначені ч. 3 ст. 349 КПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому, а також потерпілому.
Суддя
Баришівського районного суду
Київської області ОСОБА_6