Справа № 135/360/25
Провадження №2/135/242/25
іменем України
29.08.2025 м. Ладижин
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі: головуючого - судді Нікандрової С.О., за участю секретаря судових засідань Котик В.Ю., представника позивача - адвоката Анісімової А.М., представника відповідачів - адвоката Лобуренка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування матеріальних та моральних збитків, завданих залиттям квартири, -
18.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування матеріальних та моральних збитків, завданих залиттям квартири, у якій позивач просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на його користь 32 650,00 грн матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири; 2 000,00 грн за складання кошторисної документації на поточний ремонт квартири внаслідок залиття; 10 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої залиттям квартири, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн та за надання професійної правничої допомоги.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22.12.2024 відбулося залиття належної на праві власності позивачу ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 .
За заявою позивача від 13.01.2025 комісією КП «Ладжитлосервіс» Ладижинської міської ради Вінницької області було проведено обстеження належної позивачу квартири та складено акт, в якому зазначено, що власник квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 затопила квартиру АДРЕСА_1 , причиною залиття став неякісно встановлений гнучкий шланг на кухні під мийкою, який лопнув (зі слів власника квартири АДРЕСА_3 ), перекриття стояка з водопостачання виконали самостійно. Також в акті зазначено, що при обстеженні квартири АДРЕСА_1 виявлено: в залі - на стелі гіпсокартон, є пляма коричневого кольору з чіткими краями біля лампи освітлення (0,02 кв.м.), в кутку кімнати є відшарування шпалер; коридор - в кутку є відшарування шпалер та шпаклівки - 0,02 кв.м.; кімната - є відшарування на шпалерах в двох місцях; кухня - є відшарування багета над вікном та плитки (4 шт.) біля вікна; туалет - на стелі гіпсокартон, є жовті плями, які виникли від затоплення у травні/червні 2024 через порив стояка холодного водопостачання в квартирі АДРЕСА_4 ; у всіх кімнатах - є тріщини по русту, що з'явилися внаслідок просідання фундаменту будинку; на підлозі наявне вздуття ламінату: в залі - 15 кв.м., в коридорі - 7 кв.м.; в кімнаті - 4,5 кв.м.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно власниками квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Для визначення вартості відновлення затопленої квартири позивач звернувся до ТОВ «Енергосервіс ЛТД» для складання кошторису на поточний ремонт квартири внаслідок затоплення. Вартість складання кошторису на поточний ремонт квартири внаслідок залиття складає 2000 грн, яка сплачена позивачем квитанцією від 07.02.2025. ТОВ «Енергосервіс ЛТД» виготовило кошторис на поточний ремонт квартири внаслідок затоплення, за яким розмір витрат складає 32 650,00 грн.
Позивач вказує, що є пенсіонером, не працює, отримує пенсію, залиття квартири призвело не тільки до пошкодження його майна, але й зумовило його моральні страждання, порушення звичного способу життя, яке завдало душевних страждань, внаслідок чого позивача відчував емоційну напругу, нервозність, переживання, безсоння, що погіршувало його стан здоров'я та негативно впливало на його фізичний та психоемоційний стан. Спричинені душевні страждання, яких позивач зазнав у зв'язку із залиттям квартири, він оцінює в розмірі 10 000 грн.
Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 25.03.2025 відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання.
Відповідач ОСОБА_2 ухвалу суду про відкриття провадження та позовну заяву з додатками отримала в приміщенні суду особисто 01.04.2025, про що свідчить розписка (а.с.46), проте у встановлений судом процесуальний строк відзив на позов не подала.
Відповідач ОСОБА_3 ухвалу суду про відкриття провадження та позовну заяву з додатками отримав в приміщенні суду особисто 31.03.2025, про що свідчить його підпис у супровідному листі (а.с.42), проте у встановлений судом процесуальний строк відзив на позов не подав.
Представник відповідача ОСОБА_5 - адвокат Лобуренко С.В. ухвалу суду про відкриття провадження та позовну заяву з додатками отримав в приміщенні суду 25.04.2025, про що свідчить розписка (а.с.49), проте у встановлений судом процесуальний строк відзив на позов не подав.
Відповідачу ОСОБА_4 ухвала суду про відкриття провадження у справі та позовна заява з додатками надсилалася за зареєстрованим місцем проживання ( АДРЕСА_5 ), проте рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.55).
Одночасно з цим, 14.05.2025 від відповідача ОСОБА_4 до суду через електронну пошту надійшла заява, у якій вона просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги не визнає, позов вважає необґрунтованим (а.с.56).
Ухвалою суду від 14.05.2025 закрито підготовче провадження та цивільну справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Анісімова А.М. позов підтримала в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - адвокат Лобуренко С.В. позовні вимоги не визнав. Пояснив, що відповідачі не заперечують факт залиття квартири АДРЕСА_6 з належної їм квартири, але не згодні з визначеним розміром матеріальної шкоди . Пояснив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів про реальну вартість втраченого (пошкодженого) майна та завдану матеріальну шкоду - експертного висновку або висновку оцінювача про вартість відновлювального ремонту. Акт про пошкодження не відповідає вимогам наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76. Наданий позивачкою локальний кошторис на будівельні роботи на поточний ремонт приміщень квартири внаслідок затоплення, не є належним та допустимим доказом, оскільки він складений ТОВ «Енергосервіс ЛТД», який не є судовим експертом або сертифікованим спеціалістом оціночної діяльності. Крім того, до кошторису включено єдиний податок за ставкою 6%, доказів сплати якого позивачем не надані, а отже підстави для стягнення його з відповідачів відсутні.
Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, спеціаліста, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02.08.2018, виданого виконавчим комітетом Ладижинської міської ради, Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 161584234 від 29.03.2019, позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.12-13).
22.12.2024 в нічний час відбулося залиття квартири АДРЕСА_1 , яка належить позивачу ОСОБА_1 , у зв'язку з чим він 13.01.2025 звернувся із заявою до КП «Ладжитлосервіс» про створення комісії для обстеження квартири і складання акту (а.с.14).
16.01.2025 КП «Ладжитлосервіс» Ладижинської міської ради Вінницької області, яка є організацією, що обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та гарячого водопостачання, в складі комісії: техніків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , сантехніка ОСОБА_8 , було проведено обстеження належної позивачу квартири та складено акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання), який 16.01.2025 затверджений директором КП «Ладжитлосервіс» Зубрицьким І.Б. В ході обстеження було встановлено, що 22.12.2024 в квартирі АДРЕСА_1 сталося залиття, а саме: власник квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 затопила квартиру АДРЕСА_1 . Під час обстеження квартири АДРЕСА_1 виявлено: в залі - на стелі гіпсокартон, є пляма коричневого кольору з чіткими краями біля лампи освітлення (0,02 кв.м.), в кутку кімнати є відшарування шпалер; коридор - в кутку є відшарування шпалер та шпаклівки - 0,02 кв.м.; кімната - є відшарування на шпалерах в двох місцях; кухня - є відшарування багета над вікном та плитки (4 шт.) біля вікна; туалет - на стелі гіпсокартон, є жовті плями, які виникли від затоплення у травні/червні 2024 через порив стояка холодного водопостачання в квартирі АДРЕСА_4 ; у всіх кімнатах - є тріщини по русту, що з'явилися внаслідок просідання фундаменту будинку; на підлозі наявне вздуття ламінату: в залі - 15 кв.м., в коридорі - 7 кв.м.; в кімнаті - 4,5 кв.м. Причиною залиття є неякісно встановлений гнучкий шланг на кухні під мийкою, який лопнув (зі слів власника квартири АДРЕСА_3 ). Запису в Журналі обліку заявок немає, перекриття стояка з водопостачання виконали самостійно. За висновками комісії власнику квартири АДРЕСА_3 рекомендовано періодично перевіряти справність сантехнічного обладнання (а.с.14-15).
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що будинок АДРЕСА_7 перебуває на балансі і обслуговується КП «Ладжитлосервіс», він є старшим по будинку. Приблизно півроку тому, в один з днів, близько 22 годин його розбудили і запросили для того, щоб він перекрив воду у зв'язку із залиттям квартири АДРЕСА_6 . В квартирі АДРЕСА_6 , яка знаходиться на другому поверсі, на підлозі стояла вода. Також він бачив, що в квартирі АДРЕСА_3 , яка знаходиться поверхом вище, кухні і коридорі стояла вода по косточки, а двоє хлопців в цій квартирі вичерпували воду. Вони самостійно перекрили воду.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та Реєстру прав власності майно на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 413048320 від 13.02.2025, квартира АДРЕСА_2 на праві спільної часткової власності зареєстрована на ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в рівних частках по частки (а.с.16).
На підтвердження розміру завданої матеріальної шкоди позивач надав до позовної заяви Локальний кошторис на будівельні роботи №02-01-01, виготовлений ТОВ «Енергосервіс ЛТД», згідно з якими поточний ремонт приміщень квартири внаслідок затоплення за адресою: АДРЕСА_8 , в становить 32 650 грн 00 коп (а.с.19-23).
Згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №15 від 07.02.2058 позивачем ОСОБА_1 сплачено ТОВ «Енергосервіс ЛТД» за виготовлення кошторисної документації на поточний ремонт квартири внаслідок залиття 2000 грн (а.с.17).
Допитаний в судовому засіданні в якості спеціаліста керівник ТОВ «Енергосервіс ЛТД» ОСОБА_10 пояснив, що ТОВ «Енергосервіс ЛТД» має відповідну ліцензію на провадження господарської діяльності з будівельних та проектних робіт, а він як проектувальник має відповідний кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов'язаних зі створенням об'єктів архітектури. За зверненням позивача ОСОБА_1 ним проведено огляд квартири АДРЕСА_1 і складання локального кошторису на поточний ремонт квартири внаслідок її затоплення. Під час складання локального кошторису він виходив з даних, наведених в акті, який був складений КП «Ладжитлосервіс», а також спеціалістом ТОВ «Енергосервіс ЛТД» проводився огляд приміщення квартири.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини другої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов'язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди.
Зобов'язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За правилами частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв'язок між ними та вина заподіювача шкоди.
Тобто цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Верховний Суд України у постанові від 19.08.2014 у справі №3-51гс14 вказав, що аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Наведений висновок було підтверджено Верховним Судом, зокрема у постановах від 21.04.2021 у справі №648/2035/17, від 15.07.2021 у справі №520/4080/16, від 27.10.2021 у справі №461/484/18, від 09.02.2022 у справі №161/7881/20.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.08.2020 у справі №925/1478/16, протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв'язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Положеннями статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивач довів належними та допустимими доказами факт залиття його квартири внаслідок неправомірних дій відповідача, розмір завданих збитків, тоді як відповідачі не спростували своєї вини у залитті квартири позивача.
Відповідно до статті 322 ЦК України власник, зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №927/11207 (далі - Правила), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил). В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
Наданий позивачем акт про залиття відповідає вимогам Правил. Та обставина, що відповідачами не підписано наданий позивачем акт про залиття, не свідчить про його недостовірність, оскільки відповідачі жодними належними та допустимими доказами не спростували факт залиття належної позивачу квартири внаслідок аварії, що трапилась у квартирі, належній відповідачам.
Факт залиття квартири АДРЕСА_1 і його наслідки зафіксовані комісійним Актом про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 16.01.2025, який підписаний членами комісії та затверджений директором організації, що обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та гарячого водопостачання, містить усі необхідні дані та відомості, а саме: дату його складення (обов'язкового складення акта безпосередньо у момент залиття Правила не вимагають), прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника квартири, що зазнала шкоди; характер залиття та його причини; характер та обсяг пошкоджень внаслідок залиття; висновок комісії щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття.
Будь-яких доказів на спростування зазначених у Акті відомостей про події залиття, причини та обсяги пошкоджень відповідачами та їх представником не надано.
Причиною залиття квартири АДРЕСА_1 є неякісно встановлений гнучкий шланг на кухні під мийкою, який лопнув в квартирі АДРЕСА_3 , що також не оспорювалося представником відповідачів в судовому засіданні.
Судом встановлено, що квартира відповідачів розташована поверхом вище над квартирою позивача, однак жодних доказів, які б підтверджували, що джерело залиття знаходилося в іншій квартирі, або на ділянці, за яку несе відповідальність балансоутримувач, стороною відповідача не надано, а відтак не доведено, що шкоди завдано не з вини відповідачів.
Таким чином, враховуючи, що позивачем під час судового розгляду справи доведено завдану йому шкоду, протиправність дій відповідачів, причинний зв'язок між ними, що призвело до залиття квартири позивача, та наявності вини відповідачів у вказаному залитті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача, як особу, яка завдала збитки майну позивача, обов'язку по відшкодуванню майнової шкоди.
При визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, що належить позивачу, суд виходить з положень статті 22 ЦК України, за змістом якої до вартості матеріального збитку слід включати втрати, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням її речей, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для встановлення пошкодженої речі.
Обов'язок доведення розміру шкоди лежить на позивачеві.
Відповідно до частини 2 статті 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина 3 статті 13 ЦПК України). Частиною 4 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
У даній справі, позивач представив докази, що підтверджують факт залиття, джерело залиття (квартира відповідачів), розмір завданої шкоди та причинний зв'язок між ними. Відповідачі та їх представник, у свою чергу, у процесуальний спосіб не спростували належним чином розміру завданої шкоди, а лише заперечували проти позову, зосередившись на оскарженні допустимості та достовірності наданих позивачем доказів, зокрема Акту про залиття та Локального кошторису на поточний ремонт приміщень квартири внаслідок затоплення. Замість подання переконливих контраргументів та власних допустимих доказів, представник відповідача в судовому засіданні обмежився запереченням доказової бази позивача, не надавши при цьому жодних власних матеріалів, здатних спростувати обґрунтованість заявлених позивачем сум збитків, в тому числі не заявляв клопотань про призначення відповідної експертизи. Таким чином, відповідно до стандарту доказування «більшої переконливості», висновок про наявність вини відповідача, факт заподіяння шкоди, розміру шкоди виходячи з наданих позивачем доказів, видається значно вірогіднішим, ніж протилежний.
Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири в розмірі 32650 грн та витрат на оплату виготовлення кошторисної документації в розмірі 2 000 грн.
Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, завданої залиттям квартири, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною першою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна (пункт 3 частини другої статті 23 ЦК України).
При цьому, частиною третьою статті 23 ЦК України встановлено спосіб відшкодування моральної шкоди, а саме якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Суд вважає, що внаслідок залиття квартири та пошкодження майна, позивач зазнав моральних страждань.
Враховуючи тривалість порушення прав позивача, час та зусилля, які потрібні для відновлення попереднього стану, глибину його душевних та психічних страждань, пов'язаних із пошкодженням майна, порушення нормального ритму життя, тяжкість вимушених змін, а також вимоги розумності та справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідачів на користь позивача моральну шкоду у розмірі 4000,00 грн.
За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
За змістом частин першої, другої статті 1190 ЦК України особи, спільними діями яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина перша статті 543 ЦК України).
Обов'язок осіб, спільними діями яких було завдано матеріальної шкоди, нести солідарну відповідальність перед потерпілим при відшкодуванні майнової та моральної шкоди підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постанові ОП КЦС ВС від 05.12.2022 у справі №214/7462/20, постанові КЦС ВС від 14.12.2022 у справі №463/6510/18.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що матеріальна шкода, завдана внаслідок залиття квартири в сумі 32 650,00 грн, витрати за складання кошторисної документації на поточний ремонт квартири внаслідок залиття в сумі 2 000,00 грн., моральна шкода, завдана залиттям квартири в сумі 4 000,00 грн., підлягає стягненню на користь позивача солідарно з відповідачів які є співвласниками квартири АДРЕСА_2 , і повинні нести відповідальність за свою власність та вживати всіх необхідних заходів, спрямованих на запобігання виникнення будь-яких обставин з негативними наслідками, у даному випадку залиття, оскільки матеріалами цивільної справи підтверджується вина останніх у затопленні квартири АДРЕСА_1 22.12.2024.
Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову позивачем ОСОБА_1 був сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн за вимогу майнового характеру, в розмірі 1211,20 грн за вимогу про відшкодування моральної шкоди.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про повне задоволення позову про відшкодування майнової шкоди, та часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог у розмірі 2259,60 грн. (1211,20 + 1048,40).
При повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Аналогічний висновок викладений у постанові КГС ВС від 24.01.2018 у справі №907/425/16, постановах КЦС ВС від 17.05.2023 у справі №522/5582/16-ц, від 17.08.2022 у справі №745/342/19, від 24.03.2021 у справі №462/2077/17.
Отже, за результатами судового розгляду з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2259,60 грн по 564,90 грн з кожного відповідача.
Щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст.137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обґрунтованою. (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається з матеріалів справи, між адвокатом Анісімовою А.М. та ОСОБА_1 25.02.2025 був укладений Договір про надання професійної правничої допомоги №25/02-1 (а.с.26). До позову додано акт виконаних робіт №1 від 17.03.2055 до договору про надання професійної правничої допомоги №25/02-1 від 25.02.2025 на суму 12 750 грн (а.с.28); квитанцію до прибуткового касового ордеру №17/03-2025 від 17.03.2025 про прийняття від ОСОБА_1 оплати за договором про надання професійної правничої допомоги №25/02-1 від 25.02.2025 на суму 12750 грн (а.с.27). На стадії судового розгляду справи представником позивача додатково надано акт виконаних робіт №2 до договору про надання професійної правничої допомоги №25/02-1 від 25.02.2025 на суму 9000 грн та квитанцію до прибуткового касового ордеру №29/08-1 від 29.08.2025 про прийняття від ОСОБА_1 оплати за договором про надання професійної правничої допомоги №25/02-1 від 25.02.2025 на суму 9000 грн.
Вищенаведені документи судом можуть бути оцінені як належні та достатні у розумінні положень ст.ст.77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Одночасно з цим, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним з складністю справи, обсягом досліджуваних доказів, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 10 000 грн.
Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката підлягає стягненню з відповідачів на його користь пропорційно задоволеним вимогам в сумі 9521,60 грн (10 000 грн. х 86,56%), по 2380,40 грн з кожного відповідача.
Керуючись ст.ст. 10-13, 81, 83, 89, 133, 141, 263-265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування матеріальних та моральних збитків, завданих залиттям квартири - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок залиття квартири в сумі 32 650,00 грн, витрати за складання кошторисної документації на поточний ремонт квартири внаслідок залиття в сумі 2 000,00 грн, моральну шкоду, завдану залиттям квартири в сумі 4 000,00 грн, а всього стягнути 38 650 (тридцять вісім тисяч шістсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
В іншій частині позову ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2259,60 грн по 564,90 грн з кожного відповідача, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9521,60 грн по 2380,40 грн з кожного відповідача.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 05.09.2025.
Суддя Ладижинського міського суду
Вінницької області С.О.Нікандрова