Справа № 215/7456/25
2/215/3089/25
05 вересня 2025 року суддя Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Науменко Я.О., вирішуючи питання про прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , поданою її представником ОСОБА_2 , до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звільнення майна з-під арешту,
04.09.2025 до суду через систему «Електронний суд» надійшла вказана позовна заява, яка обґрунтована тим, що позивач на підставі рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.03.2016 набула право власності на квартиру у АДРЕСА_1 . Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у реєстрі на належне позивачу майно відсутні будь-які обтяження. Проте під час звернення до нотаріуса позивачу стало відомо про наявність обтяження у виді арешту майна, про яке останній до цього часу не було відомо. Як пізніше з'ясувалося, Центрально-міським відділом державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у рамках виконавчих проваджень №52626312 та №52626367, на підставі постанов про арешт майна боржника від 17.06.2019 (ВП №52626312), від 18.06.2019 та від 20.12.2021 (ВП №52626367) було накладено обтяження, арешт на все нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , про що свідчить інформація з наданої відповіді останнього. Обтяження зареєстровано 17.06.2019 за реєстраційним номером 32021408 на підставі постанови державного виконавця Центрально-Міського ВДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області №52626312 від 17.06.2016. У цій же відповіді зазначено, що всі виконавчі листи повернуті стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Більш детальну інформацію стосовно виконавчих проваджень не виявилось можливим надати у зв'язку із знищенням виконавчого провадження за закінченням його строку зберігання в архіві.
Так як виконавче провадження завершено і у позивача немає боргів перед стягувачем, то й немає законних підстав для обтяження нерухомого майна. Вказане створює позивачу перешкоди у здійсненні права розпорядження власністю на належне їй майно.
Ознайомившись з позовною заявою та додатками до неї, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження, виходячи з наступного.
Позивачем заявлено вимогу про визнання протиправним та скасування арешту з її майна у межах (втраченого) виконавчого провадження.
Зміст позову свідчить, що позивач зверталась до відповідача із заявою про надання інформації стосовно арешту належного їй майна, на що отримала лист від 07.11.2024, в якому надано зокрема рекомендацію про звернення до суду із даного приводу.
У вказаному листі зазначається, що у відділі ДВС перебували наступні виконавчі провадження: 1). АСВП №52626312 з примусового виконання судового наказу №2-н937/2010 від 17.02.2010 про стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 378,14 грн. на користь КПТМ «Криворіжтепломережа», в якому 17.06.2019 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника. 20.12.2021 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Станом на 07.11.2024 заборгованість за виконавчим провадженням №52626312 з примусового виконання судового наказу №2-н937/2010 від 17.02.2010 складає 775,95 грн.: сума боргу - 378,14 грн., сума виконавчого збору - 37,81 грн., сума витрат виконавчого провадження - 360 грн.
2). АСВП №52626367 з примусового виконання судового наказу №441/6153/2012 від 15.08.2012 про стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 3521,86 грн. на користь КПТМ «Криворіжтепломережа», в якому 18.06.2019 та 14.12.2021 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника. 20.12.2021 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Станом на 07.11.2024 заборгованість за виконавчим провадженням №52626367 з примусового виконання судового наказу №441/6153/2012 від 15.08.2012 складає 4234,04 грн.: сума боргу - 3521,86 грн., сума виконавчого збору - 352,18 грн., сума витрат виконавчого провадження - 360 грн.
Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Як роз'яснено у пунктах 1 та 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження».
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).
За змістом поданої позовної заяви між сторонами немає спору про право власності на майно, на яке накладено арешт, і таке право позивача ніким не оспорюється.
Судом встановлено, що позивач була боржником у виконавчих провадженнях, в яких був накладений арешт на належне їй нерухоме майно, тому вона не може пред'являти позов про скасування арешту з майна, оскільки законодавством України у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме - оскарження боржником дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Зокрема, пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України визначено способом захисту цивільних прав та інтересів судом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Таким чином, закон визначає ефективний та належний спосіб захисту порушеного права та інтересу особи-боржника внаслідок наявності обтяжень, накладених державним виконавцем на його майно в межах виконавчого провадження - оскарження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Подібний за змістом правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 658/715/16-ц, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №904/51/19, в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24.05.2021 у справі №712/12136/18, в постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року № 554/7908/17-ц, від 24 червня 2021 року у справі №127/11276/20, від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20, від 01 грудня 2021 року №201/6484/20, від 19 січня 2022 року у справі №577/4541/20, від 11 березня 2024 року у справі №932/6245/22, від 05 листопада 2024 року у справі № 359/4519/23, від 17 лютого 2025 року у справі №295/6687/24, та підтверджується положеннями статей 447, 451 ЦПК України, частини першої статті 59, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», який є послідовним і незмінним.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що позивачем в особі її представника заявлено вимогу про визнання протиправним та скасування арешту з майна, накладеного державною виконавчою службою, яка не підлягає розгляду в позовному провадженні, приходжу висновку, що у відкритті провадження слід відмовити на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України.
Відмовляючи у відкритті провадження, вважаю за необхідне роз'яснити позивачу ОСОБА_3 та її представнику ОСОБА_2 , що захист порушених прав позивача можливий шляхом звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 186, 260, 261, 353, 354, 447 ЦПК України, суддя
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою за позовною заявою ОСОБА_1 , поданою її представником ОСОБА_2 , до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звільнення майна з-під арешту.
Роз'яснити позивачу та її представнику про право звернутися до суду у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Ухвала складена 05.09.2025.
Суддя