Справа № 177/1780/25
Провадження № 2-др/177/16/25
03.09.2025 Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Суботіної С. А.
за участі: секретаря Ференц Я. З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі заяву представника позивача ТОВ «Споживчий центр» Сарани А.О. про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник позивача Сарана А.О. через систему «Електронний суд» звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення в справі № 177/1780/25 (провадження № 2/177/1153/25) щодо вирішення питання розподілу судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
В обґрунтування заяви вказав, що рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області у справі № 177/1780/25 позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 задоволено, однак судом не вирішено питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, які понесено позивачем. В тексті позову представником позивача зазначено, що орієнтовний розмір витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи, становить 8422,40 грн, які складаються із судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. Представником надано докази понесених позивачем витрат, які він просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр», ухваливши додаткове рішення.
Сторони правом на участь у судовому засіданні не скористалися, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялися належним чином, що відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо, відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши вимоги заяви та письмові матеріали справи, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 04.08.2025 Криворізьким районним судом Дніпропетровської області в справі № 177/1780/25 ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором від 19.08.2024 № 19.08.2024-100001766 у загальному розмірі 98800,00 грн та у рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору 2422,40 грн(а.с.27-29).
При цьому, питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу суд не вирішував.
Право на відшкодування судових витрат, пов'язаних із правничою допомогою, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно якої заявник має право на відшкодування судових витрат (п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01).
Так, ст. 15 ЦПК України гарантовано право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога).
Тобто в разі звернення особи за захистом та/або представленням своїх прав та інтересів саме до адвоката, а не іншого спеціаліста в сфері юриспруденції, право на відшкодування відповідних витрат гарантується Законом.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України) шляхом подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи;
3) розподіл судових витрат (ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи .
За ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед інших, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи.
Як слідує з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України);
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Статтею 246 ЦПК України визначено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 270 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Як слідує зі змісту позовної заяви, у її тексті представником позивача зазначено, що позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Однак, представник позивача доказів на підтвердження понесення таких витрат до завершення розгляду справи суду не подавав, та на виконання вимог ст. 246 ЦПК України із заявою про обґрунтування поважності причини неможливості подання таких доказів, до суду не звертався.
До заяви про ухвалення додаткового рішення від 07.08.2025 представником позивача Сараною А.О. долучено докази на підтвердження витрат на правову допомогу, а саме: наказ від 30.05.2025 № 16/1/кп по ТОВ «Споживчий центр» про переведення Сарани А.О. на посаду молодшого юрисконсульта структурного підрозділу, довіреність № 0506/25-01 від 05.06.2025, якою ТОВ «Споживчий центр» уповноважує Сарану А.О. представляти інтереси товариства в судах усіх рівнів, договір № 01/25-СЦ про надання правничої допомоги від 01.04.2025, укладений між ТОВ Споживчий центр» та адвокатським об'єднанням «ЛЕКС ВЕРІТАС», звіт про виконану роботу відповідно до договору № 01/25-СЦ про надання правничої допомоги від 01.04.2025 по клієнту ОСОБА_1 , виконаний адвокатом Моісеєнком М.Ю., платіжну інструкцію № СЦ00030704 від 06.08.2025 про сплату позивачем АО «Лекс Верітас» 6000,00 грн за надання правничої допомоги згідно з додаткової угоди № 1 до договору № 01/25-СЦ від 01.04.2025 за позовом до Ковтунової Н.В.
При цьому, обґрунтувань поважності причин неподання даних доказів суду до завершення розгляду справи представник позивача не подав, хоча вказані докази були у представника станом на 08.07.2025, дату звернення до суду, зокрема договір про надання правничої допомоги від 01.04.2025, в якому погоджено розмір гонорару адвоката 6000,00 грн.
Відповідно до розділу 1 договору № 01/25-СЦ про надання правничої допомоги від 01.04.2025, виконавець - АО «ЛЕКС ВЕРІТАС» бере на себе зобов'язання надати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором, а замовник - ТОВ «Споживчий центр», зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами. Виконавець зобов'язується скласти позови до фізичних осіб (боржників) про стягнення боргу та передати замовнику для подачі в суд. Сторони погодили, що перелік фізичних осіб (боржників) визначається додатковими угодами до договору (п. 1.2 договору). Разом з тим, жодної додаткової угоди до вказаного договору суду не надано.
Як слідує зі звіту про виконану роботу відповідно до договору № 01/25-СЦ, адвокатом Моісеєнком М.Ю., що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, надано послуги у відповідності та на умовах договору. Однак, до вказаного звіту не надано повноважень адвоката Моісеєнка М.Ю. як представника ТОВ «Споживчий центр», такі як довіреність, ордер, доручення, або документів, які підтверджують трудові відносини ОСОБА_2 з АО «ЛЕКС ВЕРІТАС».
Згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Питання надання доказів узгоджується з позицією Верховного Суду у справі№ 922/2604/20, де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що у зв'язку з поданням доказів поза межами строку, встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України, та відсутністю належних доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, заява представника позивача Сарани А.О. про ухвалення додаткового рішення задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 133, 141, 143, 246, 270 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Сарани Артура Олександровича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено 05.09.2025.
Суддя: