65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"04" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2012/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу №916/2012/25
за позовом: Дочірнього підприємства “Ринок Лиманської Райспоживспілки» (67500, Одеська обл., Лиманський р-н, смт Доброслав, вул. Центральна, буд. 48 “Г», код ЄДРПОУ 31103417)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Котової Ганни Олександрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про стягнення 29370,72 грн., -
Суть спору: Дочірнє підприємство “Ринок Лиманської Райспоживспілки» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Котової Ганни Олександрівни про стягнення 29370,72 грн., з яких: 23750 грн. заборгованості з орендної плати, 183,08 грн. 3% річних, 2361,74 грн. інфляційних втрат та 3075,90 грн. пені.
Позовні вимоги Дочірнього підприємства “Ринок Лиманської Райспоживспілки» обґрунтовані неналежним виконанням Фізичною особою-підприємцем Котовою Ганною Олександрівною взятих на себе зобов'язань за договором про надання торгового місця під розміщення МАФ (контейнера, кіоска тощо) №6/55/56/62 від 01.01.2024.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2012/25; визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; роз'яснено сторонам про можливість подання відповідно до ч.7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи; запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та заперечення на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.05.2025 було направлено відповідачу засобами поштового зв'язку на адресу відповідача, що значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується поштовим повідомленням з довідкою Укрпошти “адресат відсутній за вказаною адресою». Також судом було розміщено оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. Відповідно до п.4 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Відтак, господарський суд констатує, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом. За таких обставин судом забезпечено відповідачу можливість на вчинення дій, подання позицій по суті справи під час розгляду справи судом, оскільки судом належним чином повідомлено відповідача про розгляд справи і в такий спосіб забезпечено відповідачу належні процесуальні гарантії для можливості вчинення відповідачем процесуальних дій. Натомість відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином, відтак у відповідності до ч.9 ст. 165 ГПК України суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 14 липня 2025 року №478/2025 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб.
Справа №916/2012/25 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.
Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
01.01.2024 між Дочірнім підприємством “Ринок Лиманської Райспоживспілки» (орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Котовою Ганною Олександрівною (орендар, відповідач) був укладений договір про надання торгового місця під розміщення МАФ (контейнера, кіоска тощо) №6/55/56/62.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору предметом договору є надання орендодавцем у тимчасове платне користування орендарю для провадження підприємницької діяльності, торгового місця, загальною площею 26,5 кв.м (контейнер №6/55/56/62), що розташоване на території ринку за адресою: Одеська область, Одеський район, смт. Доброслав, вул. Центральна, буд. 48Г (надалі - торгове місце); торгове місце надається орендодавцем у тимчасове платне користування орендарю для здійснення підприємницької діяльності.
Згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору орендодавець передає, а орендар приймає торгове місце з моменту підписання цього договору, який одночасно являється актом приймання-передачі торгового місця в оренду орендарю; торгове місце повертається орендодавцеві орендарем, у разі закінчення терміну дії договору та/або у разі дострокового його розірвання, за актом приймання-передачі, в якому сторони зазначають стан торгового місця на момент повернення.
За п.п. 3.1-3.3 договору загальний розмір орендної плати в місяць за користування торговим місцем та надані послуги становить - 2200 грн. з урахуванням єдиного податку, з розрахунку 83 грн. за 1 кв.м, згідно затверджених тарифів ринку; з 01.04.2024 орендна плата зросте і становитиме 100 грн. за 1 кв.м, загальна вартість договору становитиме - 2650 грн.; орендна плата вноситься орендарем на поточний рахунок до 5-то числа кожного місяця, в якому здійснюється користування торговим місцем; орендна плата сплачується в національній валюті України; орендна плата підлягає оплаті незалежно від результатів господарської діяльності орендаря та фактичного використання ним торгового місця.
Пунктом 4.3.3 договору передбачено, що орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати платежі відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п.5.4 договору у випадку несвоєчасної сплати орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення та три проценти річних з простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України.
Згідно з п.6.1 договору договір діє з 01.01.2024 до 31.12.2024 включно.
У претензії №2 від 27.03.2025 позивач повідомив відповідача про те, що станом на 27.03.2025 у останнього утворилась заборгованість з орендної плати за договором №6/55/56/62 у розмірі 23750 грн., у зв'язку з чим вимагав здійснити оплату вказаної заборгованості не пізніше 15.04.2025. В матеріалах справи наявні докази направлення вказаної претензії відповідачу засобами поштового зв'язку (опис вкладення, поштова накладна, чек).
В матеріалах справи наявні здійснені позивачем розрахунки основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором №6/55/56/62 від 01.01.2024 станом на 10.04.2025, а саме:
- сума основного боргу у загальному розмірі 23750 грн., а саме за: січень 2024 року (2200 грн.), лютий 2024 року (2200 грн.), квітень 2024 року (2650 грн.), травень 2024 року (2650 грн.), червень 2024 року (2650 грн.), серпень 2024 року (2600 грн.), вересень 2024 року (850 грн.), жовтень 2024 року (2650 грн.), листопад 2024 року (2650 грн.), грудень 2024 року (2650 грн.);
- 3% річних у загальному розмірі 183,08 грн., які розраховані позивачем за кожен місяць на суму відповідної заборгованості починаючи з 06 числа кожного місяця по 10.04.2025;
- інфляційні втрати у загальному розмірі 2361,74 грн., які розраховані позивачем за кожен місяць на суму відповідної заборгованості по лютий 2025 року;
- пеня у загальному розмірі 3075,90 грн., яка розрахована позивачем за кожен місяць на суму відповідної заборгованості починаючи з 06 числа кожного місяця по дату встановленого законом шестимісячного строку.
Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання торгового місця під розміщення МАФ (контейнера, кіоска тощо) №6/55/56/62 від 01.01.2024 щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення 23750 грн. заборгованості з орендної плати, 183,08 грн. 3% річних, 2361,74 грн. інфляційних втрат та 3075,90 грн. пені.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов?язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
За ч.1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Відповідно до ч.1 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов?язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов?язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов?язку не встановлений або визначений моментом пред?явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов?язок у семиденний строк від дня пред?явлення вимоги, якщо обов?язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За вимогами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України (який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин) штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
У ч.6 ст. 231 ГК України (який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин) також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України (який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: “баланс імовірностей» (balance of probabilities) або “перевага доказів» (preponderance of the evidence); “наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); “поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Господарський суд зазначає, що за укладеним між сторонами договором про надання торгового місця під розміщення МАФ (контейнера, кіоска тощо) №6/55/56/62 від 01.01.2024 відповідач взяв на себе зобов'язання зі своєчасної та повної сплати платежів, визначених договором. Так, за умовами договору сторони передбачили, зокрема, що розмір орендної плати в місяць становить 2200 грн., а з 01.04.2024 - 2650 грн., які відповідач зобов'язався вносити на поточний рахунок до 5-то числа кожного місяця.
Так, з наданого позивачем розрахунку суми основного боргу вбачається, що за період дії договору відповідачем було частково здійснено сплати орендних платежів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 23750 грн., а саме за: січень 2024 року (2200 грн.), лютий 2024 року (2200 грн.), квітень 2024 року (2650 грн.), травень 2024 року (2650 грн.), червень 2024 року (2650 грн.), серпень 2024 року (2600 грн.), вересень 2024 року (850 грн.), жовтень 2024 року (2650 грн.), листопад 2024 року (2650 грн.), грудень 2024 року (2650 грн.).
Проаналізувавши наявні матеріали справи, умови укладеного договору, господарський суд зазначає, що відповідач, в порушення вищевказаних норм законодавства та умов договору, у визначений договором строк своєчасно та повно не вносив орендну плату, а лише частково здійснив платежі, які відображені у розрахунку позивача, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 23750 грн., яка відповідачем не спростована, докази сплати заборгованості в матеріалах справи відсутні, а тому є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню заявлені Дочірнім підприємством “Ринок Лиманської Райспоживспілки» позовні вимоги про стягнення з відповідача 23750 грн. основного боргу.
Іншого відповідачем не доведено.
Щодо заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, господарський вказує наступне.
Так, договором №6/55/56/62 від 01.01.2024 визначено, що у випадку несвоєчасної сплати орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення (п.5.4 договору).
Як було зазначено судом, в матеріалах справи наявні здійснені позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, а саме:
- 3% річних у загальному розмірі 183,08 грн., які розраховані позивачем за кожен місяць на суму відповідної заборгованості починаючи з 06 числа кожного місяця по 10.04.2025;
- інфляційні втрати у загальному розмірі 2361,74 грн., які розраховані позивачем за кожен місяць на суму відповідної заборгованості по лютий 2025 року;
- пеня у загальному розмірі 3075,90 грн., яка розрахована позивачем за кожен місяць на суму відповідної заборгованості починаючи з 06 числа кожного місяця по дату встановленого законом шестимісячного строку.
Щодо заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд дійшов висновку, що враховуючи факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем та відсутності доказів сплати вказаної заборгованості, приймаючи до уваги право позивача на нарахування пені (передбачена договором), 3% річних та інфляційних втрат у випадку невиконання боржником грошового зобов'язання, перевіривши розрахунки позивача за визначені ним періоди та встановивши їх обґрунтованість та відповідність умовам договору та вимогам чинного законодавства, а також приймаючи до уваги відсутність контррозрахунків нарахованих сум з боку відповідача, господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність задоволення заявлених позовних вимог Дочірнього підприємства “Ринок Лиманської Райспоживспілки» про стягнення з відповідача 3075,90 грн. пені, 183,08 грн. 3% річних та 2361,74 грн. інфляційних втрат.
Іншого відповідачем не доведено.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Дочірнього підприємства “Ринок Лиманської Райспоживспілки» в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Дочірнього підприємства “Ринок Лиманської Райспоживспілки» - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Котової Ганни Олександрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Дочірнього підприємства “Ринок Лиманської Райспоживспілки» (67500, Одеська обл., Лиманський р-н, смт Доброслав, вул. Центральна, буд. 48 “Г», код ЄДРПОУ 31103417) 23750 /двадцять три тисячі сімсот п'ятдесят/ грн. основного боргу, 3075 /три тисячі сімдесят п'ять/ грн. 90 коп. пені, 183 /сто вісімдесят три/ грн. 08 коп. 3% річних, 2361 /дві тисячі триста шістдесят одну/ грн. 74 коп. інфляційних втрат та 3028 /три тисячі двадцять вісім/ грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 04 вересня 2025 р.
Суддя Ю.С. Бездоля