65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"04" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1883/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу №916/1883/25
за позовом: Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр-т Берестейський, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) (65026, Одеська обл., м. Одеса, площа Митна, буд. 1, код ЄДРПОУ 38728457)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІ МАРЕ» (01104, м. Київ, вул. Бойчука Михайла, буд. 3А, код ЄДРПОУ 38188559)
про стягнення 107153,92 грн., -
Суть спору: Державне підприємство “Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІ МАРЕ» про стягнення 107153,92 грн., з яких: 73334,20 грн. основного боргу, 15575,85 грн. пені, 4545,51 грн. 3% річних та 13698,36 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги ДП “Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю “ДІ МАРЕ» взятих на себе зобов'язань за договором оренди нерухомого майна №ДФ-238 від 06.04.2010 (обліковий номер 209840910067), що належить до державної власності (в редакції договору №1 від 31.03.2021 про внесення змін до договору оренди від 06.04.2010) щодо повної та своєчасної сплати орендної плати у період з 01.06.2022 по 04.01.2024.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1883/25; визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; роз'яснено сторонам про можливість подання відповідно до ч.7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи; запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та заперечення на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.05.2025 було доставлено відповідачу до його електронного кабінету, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного документу. Відповідно до п.2 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Відтак, господарський суд констатує, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом. За таких обставин судом забезпечено відповідачу можливість на вчинення дій, подання позицій по суті справи під час розгляду справи судом, оскільки судом належним чином повідомлено відповідача про розгляд справи і в такий спосіб забезпечено відповідачу належні процесуальні гарантії для можливості вчинення відповідачем процесуальних дій. Натомість відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином, відтак у відповідності до ч.9 ст. 165 ГПК України суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 14 липня 2025 року №478/2025 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб.
Справа №916/1883/25 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.
Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
06.04.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях) (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Газімпекс» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “ДІ МАРЕ») (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №ДФ 238, який також був погоджений балансоутримувачем - Державним підприємством “Одеський морський торговельний порт».
Відповідно до п.1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно: відкритий майданчик на території Одеського морського вокзалу (інв.№073014) (далі - майно), загальною площею 35,0 кв.м, який розміщений за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6, що перебуває на балансі ДП “Одеський морський торговельний порт» (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена СПД Стефанович І.О. станом на 15 січня 2010 та становить: 55225 грн.
Згідно з п.1.2 договору майно передається в оренду з метою: розміщення кафе-бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи.
За п.2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.
Відповідно до п.2.5 договору орендоване нерухоме майно залишається на балансі Балансоутримувача із зазначенням того, що цей об'єкт є орендованим.
Згідно з п.3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) та п.19 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, який затверджено наказом Фонду державного майна України від 16.05.2007 №768, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2007 за №604/13871 і становить без ПДВ за пропозицією орендаря як єдиного заявника - 700 грн.
За п.3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Відповідно до п.3.5 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 12-го числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж; одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету 70% надсилається орендарем орендодавцеві та балансоутримувачу.
Згідно з п.3.6 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
За п.10.1 договору цей договір укладено терміном на 2 роки 11 місяців.
Відповідно до п.10.4 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання орендарем умов цього договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу уповноваженому управляти об'єктом оренди, наданих орендодавцю у встановлений законодавством термін.
Згідно з п.10.6 договору чинність договору припиняється внаслідок, зокрема, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.
Відповідно до п.10.9 договору майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та орендодавцем акта приймання-передавання; обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.
06.04.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (правонаступником якого є Регіональне відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях) (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Газімпекс» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “ДІ МАРЕ») (орендар) складено та підписано акт приймання-передачі державного майна, що перебуває на балансі ДП “Одеський морський торговельний порт», до договору оренди від 06.04.2010.
10.04.2012 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (правонаступником якого є Регіональне відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях) (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Газімпекс» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “ДІ МАРЕ») (орендар) був укладений договір ДФ238/1 про внесення змін до договору оренди від 06.04.2010 (обліковий номер договору №209840910067) нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до п.1 якого продовжено строк дій договору до 06.02.2016 включно.
27.08.2012 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (правонаступником якого є Регіональне відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях) (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ДІ МАРЕ» (орендар), яке є правонаступником ТОВ “Газімпекс» був укладений договір ДФ238/2 про внесення змін до договору оренди від 06.04.2010 (обліковий номер договору №209840910067) нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до якого сторони виклали преамбулу договору від 06.04.2010 та реквізити сторін у новій редакції у зв'язку із тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю “ДІ МАРЕ» стало правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю “Газімпекс».
13.06.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (правонаступником якого є Регіональне відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях) (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ДІ МАРЕ» (орендар) був укладений договір ДФ238/3 про внесення змін до договору оренди від 06.04.2010 (обліковий номер договору №209840910067) нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до якого сторони внесли зміни у пункті 1.1 Розділу І договору оренди слова “….що перебуває на балансі ДП “Одеський морський торговельний порт» (балансоутримувач) замінити словами: “що перебуває на балансі ДП “Адміністрація морських портів України» (Адміністрація є правонаступником ДП “Одеський морський торговельний порт»)...».
13.06.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (правонаступником якого є Регіональне відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях) (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ДІ МАРЕ» (орендар) був укладений договір ДФ238/4 про внесення змін до договору оренди від 06.04.2010 (обліковий номер договору №209840910067) нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до якого, зокрема, продовжено термін дії договору до 05.01.2016 включно.
06.12.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (правонаступником якого є Регіональне відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях) (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ДІ МАРЕ» (орендар) був укладений договір ДФ238/6 про внесення змін до договору оренди від 06.04.2010 (обліковий номер договору №209840910067) нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до якого, зокрема, продовжено термін дії договору до 05.02.2019 включно.
28.12.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (правонаступником якого є Регіональне відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях) (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ДІ МАРЕ» (орендар) був укладений договір ДФ238/9 про внесення змін до договору оренди від 06.04.2010 (обліковий номер договору №209840910067) нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до якого, зокрема, продовжено термін дії договору до 05.12.2020 включно.
21.09.2020 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (правонаступником якого є Регіональне відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях) (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ДІ МАРЕ» (орендар) був укладений договір ДФ238/8 про внесення змін до договору оренди від 06.04.2010 (обліковий номер договору №209840910067) нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до якого у пункті 1.1 розділу 1 договору оренди слова “...що перебуває на балансі Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» в особі Головного Представництва Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (далі - балансоутримувач) замінено словами “… що перебуває на балансі Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) (далі - Балансоутримувач)...».
01.12.2020 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ДІ МАРЕ» (орендар) був укладений договір ДФ238/11 про внесення змін до договору оренди від 06.04.2010 (обліковий номер договору №209840910067) нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до якого:
- викладено п.1.1 договору у такій редакції: орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: відкритий майданчик на території Одеського морського вокзалу (інв.№073014), загальною площею 41,65 кв.м (далі - майно), який розміщений за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6 та перебуває на балансі Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ “СІНЕРГІЯ ІНВЕСТ» станом на 30.06.2020 і становить: 167300 грн.;
- викладено п.3.1 договору у такій редакції: орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786 (зі змінами та доповненнями) і становить без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку липень 2020 року: 2304,92 грн.;
01.12.2020 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ДІ МАРЕ» (орендар) складено та підписано акт приймання-передачі державного майна, що перебуває на балансі Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) до договору від 01.12.2020 про внесення змін до договору оренди від 06.04.2010; у п.2 акту визначено, що майно передається в оренду з метою: розміщення кафе-бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи.
31.03.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю “ДІ МАРЕ» (орендар, відповідач) та Державним підприємством “Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) (балансоутримувач, позивач) був укладений договір №1 про внесення змін до договору оренди від 06.04.2010 (обліковий номер договору №209840910067) нерухомого майна, що належить до державної власності, виклавши його у новій редакції.
Відповідно до розділу І договору оренди - Змінювані умови договору (далі - умови):
- інформація про об'єкт оренди: відкритий майданчик на території Одеського морського вокзалу інв.№073014, загальною площею 41,65 кв.м, за адресою м. Одеса, вул. Приморська, буд. 6, що перебуває на балансі Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) (п.4.1 умов);
- ринкова (оціночна) вартість: 167300 грн. (п.6.1 умов);
- майно може бути використане орендарем за будь-яким цільовим призначенням на розсуд орендаря (п.7.1 умов);
- місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону: сума, гривень, без податку на додану вартість: 12100 грн. (п.9.1 умов);
- строк дії договору: 3 роки, який діє з 05.12.2020 до 04.12.2023 (але не довше ніж до моменту, визначеного у п.14 цього договору) (п.12.1 умов);
- додаткові умови: майно вважається повернутим з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі (повернення з оренди); сторони зобов'язані підписати акт приймання-передачі (повернення з оренди) протягом трьох робочих днів з дня затвердження концесієдавцем протоколу конкурсної комісії, яким оформлено висновок щодо визначення найкращих умов здійснення концесії; у разі не підписання сторонами акта приймання-передачі (повернення з оренди), об'єкт оренди вважається повернутим балансоутримувачу з дня затвердження концесієдавцем протоколу конкурсної комісії, яким оформлено висновок щодо визначення найкращих умов здійснення концесії, що передбачає надання концесіонеру з метою виконання умов концесійного договору об'єктів права державної власності, щодо якого укладено договір оренди; у разі припинення (розірвання) договору оренди державного нерухомого майна орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі (повернення з оренди) включно; у разі не підписання сторонами акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендар сплачує орендну плату до дня затвердження концесієдавцем протоколу конкурної комісії, яким оформлено висновок щодо визначення найкращих умов здійснення концесії, що передбачає надання концесіонеру з метою виконання умов концесійного договору об'єктів права державної власності, щодо якого укладено договір оренди; припинення (розірвання) договору оренди державного нерухомого майна не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу (п.14 умов);
- співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладання договору: балансоутримувачу 30 відсотків суми орендної плати; державному бюджету 70 відсотків суми орендної плати (п.16 умов).
Згідно з розділом ІІ договору - Незмінювані умови договору (договір):
- орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна, який було підписано 06.04.2010 відповідно з договором оренди від 06.04.2010 №209840910067; акт приймання-передачі підписується протягом 10 робочих днів з дати припинення договору з попереднім орендарем відповідно до Порядку; акт приймання-передачі майна в оренду та акт повернення майна з оренди складаються за формою, що розробляється Фондом державного майна і оприлюднюється на його офіційному веб-сайті (п.2.1 договору);
- орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 умов; нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством; орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 умов (або в іншому співвідношенні, визначеному законодавством), щомісяця: до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону (п.п. 3.1, 3.3 договору);
- орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків балансоутримувача; балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету; податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати; орендар сплачує балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати; балансоутримувач надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати платежу; протягом п'яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди балансоутримувач передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації орендаря платником податку на додану вартість (п.3.4 договору);
- орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем (в частині, належній державному бюджету) та/або балансоутримувачем (в частині, належній балансоутримувачу); орендодавець і балансоутримувач можуть за домовленістю звернутися із позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за цим договором, за якими у орендаря є заборгованість, в інтересах відповідної сторони цього договору; сторона, в інтересах якої подається позов, може компенсувати іншій стороні судові і інші витрати, пов'язані з поданням позову (п.3.7 договору);
- на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати; припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності) (п.п. 3.8, 3.10 договору).
- у разі припинення договору орендар зобов'язаний, зокрема, сплатити орендну плату, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди, пеню (за наявності), сплатити балансоутримувачу платежі за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди; протягом трьох робочих днів з моменту припинення цього договору балансоутримувач зобов'язаний оглянути майно і зафіксувати його поточний стан, а також стан розрахунків за цим договором і за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю в акті повернення з оренди орендованого майна; балансоутримувач складає акт повернення з оренди орендованого майна у трьох оригінальних примірниках і надає підписані балансоутримувачем примірники орендарю; орендар зобов'язаний: підписати три примірники акта повернення з оренди орендованого майна не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з моменту їх отримання від балансоутримувача і одночасно повернути балансоутримувачу два примірники підписаних орендарем актів разом із ключами від об'єкта оренди (у разі, коли доступ до об'єкта оренди забезпечується ключами); звільнити майно одночасно із поверненням підписаних орендарем актів; не пізніше ніж на четвертий робочий день після припинення договору балапсоутримувач зобов'язаний надати орендодавцю примірник підписаного акта повернення з оренди орендованого майна або письмово повідомити орендодавцю про відмову орендаря від підписання акта та/або створення перешкод орендарем у доступі до орендованого майна з метою його огляду, та/або про неповернення підписаних орендарем примірників акта; майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна; якщо орендар не повертає майно після отримання від балансоутримувача примірників акта повернення з оренди орендованого майна, орендар сплачує до державного бюджету неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожний день користування майном після дати припинення цього договору (п.4.1, 4.2, 4.3, 4.4 договору)
- за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором; орендодавець не відповідає за зобов'язаннями орендаря; орендар не відповідає за зобов'язаннями орендодавця, якщо інше не передбачено цим договором; орендар відповідає за своїми зобов'язаннями і за зобов'язаннями, за якими він є правонаступником, виключно власним майном; стягнення за цими зобов'язаннями не може бути звернене на орендоване державне майно; спори, які виникають за цим договором або в зв'язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку; стягнення заборгованості з орендної плати, пені та неустойки (за наявності), передбачених цим договором, може здійснюватися на підставі рішення суду; стягнення заборгованості з оплати орендної плати відповідно до частини шостої статті 17 Закону може здійснюватися в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (п.п. 11.1-11.4 договору);
- договір може бути достроково припинений на вимогу орендодавця, якщо орендар: допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці; перешкоджає співробітникам орендодавця та/або балансоутримувача здійснювати контроль за використанням майна, виконанням умов цього договору; порушує додаткові умови оренди, зазначені у пункті 14 Умов; відмовився внести зміни до цього договору у разі виникнення підстав, передбачених пунктом 3.7 цього договору (п.12.7 договору);
- цей договір може бути достроково припинений на вимогу орендаря, якщо: протягом одного місяця після підписання акта приймання-передачі орендар отримає докази істотної невідповідності об'єкта оренди інформації про нього, зазначеній в оголошенні або інформаційному повідомленні/інформації про об'єкт оренди, якщо договір укладено без проведення аукціону, або в акті приймання-передачі; або протягом двох місяців після підписання акта приймання-передачі орендар не матиме можливості використовувати об'єкт або приступити до виконання ремонтних робіт на об'єкті через відсутність на об'єкті можливості підключення до комунальних послуг, або відмови балансоутримувача укласти із орендарем договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, або відмови постачальників відповідних комунальних послуг укласти із орендарем договори на постачання таких послуг протягом одного місяця з моменту звернення орендаря (за умови, що орендар звернувся до таких постачальників послуг не пізніше ніж протягом одного місяця після підписання акта приймання-передачі майна) (п.12.9 договору).
У претензії від 04.04.2023 позивач просив відповідача сплатити суму заборгованості за договором від 06.04.2010 у розмірі 41787,32 грн. (основний борг, пеня, 3% річних та інфляційні втрати).
ТОВ “ДІ МАРЕ» листом від 19.12.2023 вих.№19-12/2023-1 звернулось до РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївських областях, в якому повідомило, що з початком повномасштабного вторгнення країни-агресора на територію України, товариство позбавлено можливості користуватись орендованим майном, розташованим за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6, яке знаходиться на балансі ОФ ДП “АМПУ», зокрема, за договором оренди від 06.04.2010 №209840910067, оскільки з 26.02.2022 прохід на територію Одеського МТП та морського вокзалу заборонений, зокрема, на підставі розпорядження оперативного угрупування військ Примор'я №619дск від 08.04.2022, бойового розпорядження військового коменданта міста Одеса №67/дск від 12.07.2022, у зв'язку з чим просив припинити дію договору оренди від 06.04.2010 №209840910067 та керуючись ч.6 ст. 762 ЦК України перерахувати суму нарахованої орендної плати з 26.02.2022, з урахуванням неможливості користування об'єктом оренди через обставини, за які орендар не відповідає.
05.01.2024 Наказом РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївських областях №14 “Щодо прийняття рішення про припинення договору оренди від 06.04.2010 №209840910067», на підставі вимог ст. 24 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-IX, постанови КМУ “Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» від 27.05.2022 №634 та враховуючи лист ТОВ “ДІ МАРЕ» від 19.12.2023, наказано, припинити чинність договору оренди №209840910067 від 06.04.2010 нерухомого державного майна, а саме: відкритий майданчик на території Одеського морського вокзалу інв.№073014, загальною площею 41,65 кв.м, за адресою м. Одеса, вул. Приморська, буд. 6, що перебуває на балансі Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту).
В матеріалах справи наявні наступні документи (без підпису сторін):
- проект договору про внесення змін до договору оренди від 06.04.2010 №209840910067 щодо припинення чинності вказаного договору з 15.01.2024;
- проект акту повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності; додаток до акта повернення, в якому зазначено, що заборгованість орендаря по сплаті балансоутримувачу складає: 10780,96 грн. пені та 72762,92 грн. частини орендної плати.
У листі від 31.05.2024 вих.№31/05 ТОВ “ДІ МАРЕ» повідомлено позивача, що наданий проект договору про розірвання договору оренди нерухомого майна не містить положень щодо списання неправомірно нарахованої заборгованості за орендною платою за період, за який не було можливості користуватися об'єктом через обставини непереборної сили, а також те, що у наданому проекті договору містяться суми про заборгованість, з якими товариство не погоджується, у зв'язку з чим повернуто відповідачу наданий проект договору про розірвання договору оренди нерухомого майна та акт повернення майна.
На виконання умов укладеного між сторонами договору від 06.04.2010, позивачем для здійснення відповідачем оплати, зокрема, у розмірі 30% орендних платежів, за період з 01.06.2022 по 04.01.2024 було сформовано рахунки на загальну суму 73334,20 грн. Також, позивачем за зазначений період було складено акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), які не підписані з боку відповідача.
Також на підтвердження позовних вимог позивачем надано та матеріали справи містять:
- лист ТОВ “ДІ МАРЕ» від 01.04.2023 начальнику Загону охорони морського порту адміністрації Одеського морського порту, в якому заявлено прохання надати дозвіл на вивезення з території адміністрації Одеського морського порту 06.04.2023 вантажу, що належить підприємству (меблі, зонти);
- лист ТОВ “ДІ МАРЕ» від 28.09.2024 начальнику Загону охорони морського порту адміністрації Одеського морського порту, в якому заявлено прохання надати дозвіл на вивезення з території Одеського морського порту 29.09.2023 вантажу, що належить підприємству (меблі, холодильник, посуд, генератор);
- роздруківки з інформацією щодо надання перепусток працівникам ТОВ “ДІ МАРЕ» на територію порту 06.04.2023, 19.04.2023, 29.09.2023.
Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нерухомого майна №ДФ-238 від 06.04.2010 (обліковий номер 209840910067), що належить до державної власності (в редакції договору №1 від 31.03.2021 про внесення змін до договору оренди від 06.04.2010) щодо повної та своєчасної сплати орендної плати у період з 01.06.2022 по 04.01.2024 стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення 73334,20 грн. основного боргу, 15575,85 грн. пені, 4545,51 грн. 3% річних та 13698,36 грн. інфляційних втрат.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
За ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
За ч.1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов?язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов?язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов?язку не встановлений або визначений моментом пред?явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов?язок у семиденний строк від дня пред?явлення вимоги, якщо обов?язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
За вимогами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов?язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Згідно зі ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України (який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин) штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
У ч.6 ст. 231 ГК України (який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин) також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України (який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Постановою Кабінету Міністрів України “Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» від 27 травня 2022 №634 установлено, що, зокрема: на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 травня 2022 р., за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене на територіях Кіровоградської, Дніпропетровської, Житомирської, Одеської областей; Договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються; договори оренди державного та комунального майна в період воєнного стану можуть бути достроково припинені за заявою орендаря, поданою ним орендодавцю на адресу електронної пошти, зазначену в договорі оренди. Заява вважається належно поданою, якщо вона підписана уповноваженою особою орендаря, а її PDF-копія надіслана з електронної адреси орендаря, зазначеної в договорі оренди.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: “баланс імовірностей» (balance of probabilities) або “перевага доказів» (preponderance of the evidence); “наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); “поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Господарський суд зазначає, що предметом розгляду даної справи є стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди нерухомого майна №ДФ-238 від 06.04.2010 (обліковий номер 209840910067), що належить до державної власності (в редакції договору №1 від 31.03.2021 про внесення змін до договору оренди від 06.04.2010) у період з 01.06.2022 по 04.01.2024.
Так, відповідно до договору відповідач отримав в оренду об'єкт оренди: відкритий майданчик на території Одеського морського вокзалу інв.№073014, загальною площею 41,65 кв.м, за адресою м. Одеса, вул. Приморська, буд. 6, що перебуває на балансі Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту). В акті-приймання передачі від 01.12.2020 визначено, що майно передається в оренду з метою: розміщення кафе-бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи.
Як було зазначено судом, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83 затверджено перелік об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, до яких віднесено Державне підприємство “Одеський морський торговельний порт».
Відповідно до частини 3 статті 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Загальновідомим є факт того, що будівля Одеського морського вокзалу в силу свого стратегічного місцерозташування відноситься до об'єктів критичної інфраструктури, в силу введеного воєнного стану відносно якої запроваджено певні обмеження у використанні/відвідуванні. Аналогічні висновки апеляційного господарського суду наведені у постановах Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2024 у справі №916/3881/23 та від 16.12.2024 у справі №916/2712/24 (відповідно до текстів судових рішень, опублікованих в Єдиному державному реєстрі судових рішень). Південного-західним апеляційним господарським судом зазначено, що в силу свого стратегічного розташування з моменту введення воєнного стану, перебування в приміщеннях Одеського морського вокзалу обмежено для усіх осіб.
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, учасниками справ №916/3881/23 та №916/2712/24 були Державне підприємство “Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) та Товариство з обмеженою відповідальністю “ДІ МАРЕ».
У листі від 19.12.2023 вих.№19-12/2023-1 відповідач повідомив, що з початком повномасштабного вторгнення країни-агресора на територію України, товариство позбавлене можливості користуватись орендованим майном, розташованим за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6, яке знаходиться на балансі ОФ ДП “АМПУ», зокрема, за договором оренди від 06.04.2010 №209840910067, оскільки з 26.02.2022 прохід на територію Одеського МТП та морського вокзалу заборонений, зокрема, на підставі розпорядження оперативного угрупування військ Примор'я №619дск від 08.04.2022, бойового розпорядження військового коменданта міста Одеса №67/дск від 12.07.2022, у зв'язку з чим просив припинити дію договору оренди від 06.04.2010 №209840910067 та керуючись ч.6 ст. 762 ЦК України перерахувати суму нарахованої орендної плати з 26.02.2022, з урахуванням неможливості користування об'єктом оренди через обставини, за які орендар не відповідає.
У постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 20.06.2023 у справі №904/2470/22 зазначена наступна правова позиція щодо застосування частині 6 статті 762 Цивільного кодексу України.
В частині 6 статті 762 Цивільного кодексу України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження. Подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №910/14244/20, від 14.06.2022 у справі №910/3536/21, від 07.06.2022 у справі №922/1010/21, від 20.10.2021 у справі №911/3067/20.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.05.2018 у справі №910/7495/16 зазначила, що підставою для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин, а відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством. Подібний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №910/14244/20.
Отже, для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини. Подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №910/14244/20, від 07.06.2022 у справі №922/1010/21, від 07.12.2022 у справі №911/1064/21.
Таким чином, підставою звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату ця норма визначає, зокрема, безпосередню об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо.
Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати. Подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №910/14244/20, від 07.12.2022 у справі №911/1064/21.
У постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 31.08.2023 №925/181/20 (№925/256/23) суд зазначив, що Верховний Суд у постановах від 22.05.2019 у справі №914/1248/18, від 27.08.2019 у справі №914/2264/17, виклав правовий висновок про те, що для застосування частини шостої статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.
Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи вищевстановлені обставини, зокрема, обставини того, що будівля Одеського морського вокзалу в силу свого стратегічного місця розташування відноситься до об'єктів критичної інфраструктури, в силу введеного воєнного стану відносно якої запроваджено певні обмеження у використанні/відвідуванні, повідомлення відповідача про те, що з початком повномасштабного вторгнення країни-агресора на територію України товариство позбавлене можливості користуватись орендованим майном, а також те, що використання майна з метою, яке було надано відповідачу (розміщення кафе-бару) є фактично неможливим та доступ до такого майна закритий, господарський суд дійшов висновку, що після запровадження на території України воєнного стану, в силу незалежних від відповідача обставин, товариство не мало об'єктивної можливості використовувати отримане в оренду майно з метою, визначеною у договорі.
Господарський суд не приймає до уваги посилань позивача про те, що відповідач отримував перепустки для своїх співробітників в наступні дати 06.04.2023, 19.04.2023, 29.09.2023, оскільки зазначене не свідчить про використання орендованого майна з метою, визначеною у договорі.
Господарський суд також не приймає до уваги посилань позивача на рішення судів про стягнення з відповідача заборгованостей за комунальними та іншими послугами у спірний період, оскільки вказані обставини не свідчать про фактичне користування відповідачем орендованим майном за його призначенням, не спростовують вищевикладених висновків суду, а також не можуть бути прийняті до уваги при розгляді спору про стягнення заборгованості з орендної плати.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про неможливість використання відповідачем у спірний період (з 01.06.2022 по 04.01.2024) орендованого майна, переданого на підставі договору оренди нерухомого майна №ДФ-238 від 06.04.2010 (обліковий номер 209840910067), що належить до державної власності (в редакції договору №1 від 31.03.2021 про внесення змін до договору оренди від 06.04.2010), в силу приписів ч.6 ст. 762 ЦК України, з огляду на що господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звільнення ТОВ “ДІ МАРЕ» від сплати нарахованої позивачем за період з 01.06.2022 по 04.01.2024 орендної плати за цим договором.
Таким чином, у задоволенні позову Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) про стягнення з відповідача 73334,20 грн. основного боргу судом відмовляється.
Враховуючи відсутність у відповідача грошових зобов'язань зі сплати орендної плати за період з 01.06.2022 по 04.01.2024, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат за зазначений період, у зв'язку з чим у задоволенні позову Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) про стягнення з відповідача 15575,85 грн. пені, 4545,51 грн. 3% річних та 13698,36 грн. інфляційних втрат судом відмовляється.
Окрім того, господарський суд враховує, що об'єктивна неможливість використання відповідачем орендованого майна також вплинула на те, що мета договору (розміщення кафе-бару) у спірний період не досягнута, а покладання виключно на одну сторону всіх ризиків в умовах обставин, які склалися не з її вини на думку суду не відповідає принципам справедливості та розумності, встановленим ст. 3 ЦК України.
Щодо посилань позивача на ч.4 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» (орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності), господарський суд вказує, в даному випадку вказаний обов'язок необхідно розглядати разом з тими реаліями та обставинами, які склалися на даний час (в умовах військової агресії, воєнного стану, заборон) та які не могли були бути передбачені сторонами під час укладення (внесення змін) до договору оренди. Поняття “незалежно від наслідків провадження господарської діяльності» можна було б застосувати, коли здійснення господарської діяльності є можливим, а наслідки (результат) (наявні/відсутні) такої діяльності залежить виключно від відповідача, проте в даному випадку відповідач з об'єктивних причин не тільки позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність на орендованому об'єкті та за наслідками такого позбавлення й відсутній будь-який результат, а наявні обмеження у використанні/відвідуванні об'єкта, де знаходиться орендоване майно, у зв'язку з особливостями його розташування у період воєнного стану.
Приймаючи до уваги все вищевикладене, господарський суд вважає, що заявлені позовні вимоги є недоведеними і необґрунтованими, а отже суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) в повному обсязі.
Іншого позивачем не доведено.
Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують та не створюють підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) - відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 04 вересня 2025 р.
Суддя Ю.С. Бездоля