Справа № 201/11020/25
Провадження № 1-кс/201/3834/2025
04 вересня 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі слідчого судді ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання слідчого СВ відділу поліції №2 Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042130001068 від 06.08.2025, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровськ, громадянки України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України,
У судовому засіданні брали участь:
прокурор ОСОБА_4 ,
слідчий ОСОБА_3 ,
захисник ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
підозрювана ОСОБА_5 ,
Слідчий слідчого відділення відділу поліції № 2 Дніпровського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_3 звернувся з клопотанням, погодженим з прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042130001068 від 06.08.2025, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий вказав на те, що в проваджені СВ відділу поліції №2 Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042130001068 від 06.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 у невстановлений слідством час, місці та за невстановлених слідством обставин з метою подальшого збуту незаконно, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, придбала психотропну речовину, обіг якої заборонено - метамфетамін, який почала зберігати за місцем свого проживання з метою подальшого збуту.
Так, 02.09.2025 в ході документування та доказування злочинної діяльності, пов'язаної із незаконним обігом психотропних речовин, під час проведення оперативної закупки громадянка ОСОБА_5 перебуваючи в квартирі за адресою АДРЕСА_2 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів приблизно о 15:45 незаконно збула ОСОБА_7 психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, маса якого становить 0,0865 г.
Вказані умисні дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною 1 статті 307 КК України, а саме: незаконне придбання, зберігання психотропних речовини з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин.
Причетність ОСОБА_5 до скоєння кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному проваджені доказами:
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05.08.2025 року;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.03.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.08.2025 та 02.09.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 від 08.08.2025;
- протокол огляду, ідентифікації, грошових коштів від 28.08.2025;
- протоколом огляду покупця та вручення грошових коштів від 02.09.2025;
- протоколом добровільно виданих предметів від 02.09.2025 року;
- протокол огляду предмета (мобільного телефона) від 02.09.2025;
- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення в порядку ст. 208 КПК України;
- висновком експертизи за результатами судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №СЕ-19/104-25/35016-НЗПРАП від 03.09.2025 року;
- зібраними матеріалами по кримінальному провадженню в цілому.
Враховуючи викладене, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- про наявність ризику, передбаченого у п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, санкція статті, якої передбачає позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років. У зв'язку з тим, що остання вчинила тяжкий злочин є підстави вважати, що ОСОБА_5 усвідомлюючи про покарання, яке їй загрожує, може переховуватись від органу досудового розслідування, прокуратури та суду.
- про наявність ризику передбаченого у п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 , знаходячись на свободі, може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки йому відоме місце проживання останніх;
- про наявність ризику передбаченого у п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисного злочину, що свідчить про можливість продовження злочинної діяльності, окрім того підозрюваний не має стійких соціальних зв'язків у суспільстві, не працевлаштований.
Окрім вищевикладених доводів ОСОБА_5 раніше притягалася до кримінальної відповідальності Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 309 КК України.
Застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не зможе запобігти спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вказані обставини виключають об'єктивну можливість щодо застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як особисте зобов'язання.
Передбачений статтею 181 КПК України запобіжний захід домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Беручи до уваги наведені вище обставини, слідчий вважає за неможливе застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
На підставі викладеного, слідчий вважає, що з урахуванням реальної наявності вказаних ризиків, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, можливо лише при застосуванні до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, запобігання вищезазначеним ризикам застосування більш м'яких запобіжних заходів не доцільно, а тому, просить застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб з визначенням застави у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, на його задоволенні наполягав. Крім того, просив застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб та зменшити розмір застави до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у зв'язку із тим, що підозрювана активно співпрацює із органом досудового розслідування та сприяє розкриттю кримінального правопорушення.
Слідчий у судовому засіданні клопотання підтримав, на його задоволенні наполягав.
Підозрювана у судовому засіданні заперечувала проти задоволення поданого клопотання та просила застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисник у судовому засіданні заперечував проти задоволення поданого клопотання та просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вислухавши думку учасників, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до таких висновків.
У судовому засіданні встановлено, що у проваджені СВ відділу поліції №2 Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042130001068 від 06.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
02.09.2025 ОСОБА_5 затримано відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України в межах кримінального провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042130001068 від 06.08.2025.
03.09.2025 ОСОБА_5 слідчим СВ відділу поліції №2 Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області за погодженням з прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра було вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України однією з підстав для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що підтверджується: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05.08.2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.03.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.08.2025 та 02.09.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 від 08.08.2025; протокол огляду, ідентифікації, грошових коштів від 28.08.2025; протоколом огляду покупця та вручення грошових коштів від 02.09.2025; протоколом добровільно виданих предметів від 02.09.2025 року; протокол огляду від 02.09.2025; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення в порядку ст. 208 КПК України; висновком експертизи за результатами судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №СЕ-19/104-25/35016-НЗПРАП від 03.09.2025 року.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5&1(с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007).
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Сукупність вказаних вище доказів дозволяє прийти до висновку, що підозра не є очевидно необґрунтованою і в межах доказування на досудовому слідстві, зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру. При цьому суд звертає увагу, що для повідомлення про підозру не потрібна така ж ступінь доведення як для визнання особи винною, достатньо щоб у стороннього спостерігача склалось враження, що злочин було вчинено і підозрювана особа причетна до його вчинення. Такого ступеню доведення у цій справі було досягнуто.
Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч 2 ст. 177 КПК України другою підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, і у подальшому про його продовження, суд зобов'язаний у сукупності оцінити обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; репутацію підозрюваного, наявність у нього судимостей.
Згідно ст.183 ч.1КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Суд вважає встановленим наявність ризику переховування підозрюваною від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), у зв'язку із тим, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, санкція статті, якої передбачає позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років. У зв'язку з тим, що остання підозрюється у вчиненні тяжкого злочину є підстави вважати, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи про покарання, яке їй загрожує, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
При цьому, суворість покарання беззаперечно може слугувати приводом до переховування підозрюваного від слідства та суду. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Про наявність ризику передбаченого у п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 , знаходячись на свободі, може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки їй відоме місце проживання останніх.
Про наявність ризику передбаченого у п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисного злочину, що свідчить про можливість продовження злочинної діяльності, у здійсненні якої вона підозрюється.
У п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України прямо вказано, що при оцінці відповідних ризиків (перелічених у ч. 1 ст. 177 КПК) слід враховувати й, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною в інкримінованому правопорушенні. Подібна орієнтація законодавців та правозастосувачів зустрічається й у міжнародному праві. Так, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Отож, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин. Тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
Отже, слідчим суддею встановлено ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може вчинити дії, передбачені п. 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України.
Вирішуючи питання про вид запобіжного заходу суд враховує дані про особу підозрюваної ОСОБА_5 , яка раніше судима, не має міцних соціальних зв'язків, види ризиків, які встановлено, тяжкість злочину в якому вона підозрюється та обставини цього злочину, суд вважає, що жоден інший більш м'який запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України, окрім як тримання під вартою, не забезпечить належну поведінку підозрюваної, оскільки на початковій стадії слідства, коли вважливий максимально швидкий збір доказів, в тому числі за участі підозрюваного, уникнення слідства підозрюваною може призвести до втрати доказової бази, а інтереси суспільної небезпеки на даному етапі превалюють над правом особи на свободу.
Враховуючи наведені вище обставини, приходжу до переконання, що до підозрюваної слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Одночасно застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 неможливе, оскільки менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаних ризиків.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії», ухваленому Великою Палатою від 28 вересня 2010 року за №12050/04, сума застави за звільнення з-під варти заявника не була надмірною. У рішенні, у справі «Мангурас проти Іспанії», Європейський суд з прав людини постановив, що не було порушено ч. 3 ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканість) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за наступних підстав: «Відповідно до ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи. Органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більш того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується».
Отже, розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи підозрюваного/обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки підозрюваного/обвинуваченого до слідчого або до суду суд достатнім стримуючим фактором для нього, щоб не здійснити втечу.
Визначаючи відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, враховуючи матеріальний стан підозрюваного, тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, дані, що характеризують його способу і наявність вищезазначених ризиків, суд вважає, що застава у зазначених у п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмірах здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків і зазначений розмір застави буде належною гарантією того, що у разі сплати, підозрюваний вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене та особу підозрюваної, а також обґрунтованість підозри і встановлені ризики, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яку підозрювана чи інша особа має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого підозрювана може бути звільнена з-під варти, при цьому, суд вважає за необхідне відповідно до ст.194 ч.5 КПК України покласти на неї ряд обов'язків.
У відповідності до ст. 219 КПК України досудове розслідування може бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Згідно з ч. 3 ст. 115 КПК України при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. Відповідно до ч. 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 376 КПК України, суд
Клопотання слідчого СВ відділу поліції №2 Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042130001068 від 06.08.2025, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, - задовольнити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 31 жовтня 2025 року.
Встановити, що у разі внесення підозрюваною ОСОБА_5 або іншою фізичною чи юридичною особою на депозитний рахунок № UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ в м. Київ, одержувач платежу ТУ ДСАУ в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, застави у розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 121120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) грн. 00 коп., ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення вказаної застави та звільнення підозрюваної з-під варти покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки: за першим викликом з'являтися до слідчого, прокурора чи суду; не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; за наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі не з'явлення її за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов'язків, покладених на неї у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.
Повний текст ухвали складений і оголошений о 14:25 годині 05.09.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1