79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
21.08.2025 Справа № 911/3360/24
Господарський суд Львівської області в складі головуючої судді Бургарт Т.І., при секретарі судового засідання Кравець О.І., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу за позовом
Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Лоджистікс Сервісіс» (04073, місто Київ, пров. Балтійський, 23, код ЄДРПОУ 39681931);
до Відповідача: Фермерського господарства «Петрівське ПВ» (08645, Київська обл., Васильківський р-н, с. Кодаки, вул. Петрівська, 83, місцезнаходження юридичної особи: 79067, місто Львів, вул. Бескидська, 33, код ЄДРПОУ: 42954039);
про: стягнення заборгованості у сумі 878'065, 80 грн, -
з участю:
представника позивача: Тути І.В. (в режимі відеоконференції);
представника відповідача: не з'явився.
13 грудня 2024 року до Господарського суду Київської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт Лоджистікс Сервісіс» (далі також позивач, ТОВ «Смарт Лоджистікс Сервісіс») з позовом до Фермерського господарства «Петрівське ПВ» (далі також відповідач, ФГ «Петрівське ПВ») про стягнення з грошових коштів у розмірі 878' 065,80 грн.
Позов обґрунтовано тим, що позивач на підставі договору про надання зворотної фінансової допомоги надав відповідачу безвідсоткову зворотну фінансову допомогу в сумі 983' 000 грн. Відповідач, в порушення умов договору, не здійснив своєчасне та в повному обсязі повернення наданої фінансової допомоги та допустив заборгованість в розмірі 430' 000 грн. У зв'язку з наявною заборгованістю позивач нарахував пеню та просить суд стягнути з відповідача 430' 000,00 грн неповерненої фінансової допомоги та 448' 065,80 грн пені.
Одночасно, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 43'170,99 грн., з яких 13'170,99 грн. - витрати на оплату судового збору та 30'000,00 грн. - витрати на правничу допомогу.
Ухвалою судді Господарського суду Київської області від 03 лютого 2025 року матеріали позовної заяви ТОВ «Смарт Лоджистікс Сервісіс» передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Львівської області.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду і протоколах судових засідань.
Аргументи учасників справи
Аргументи позивача
Позивач вказує, що підставою для звернення до суду є порушення відповідачем умов договору про надання зворотної фінансової допомоги № 26/04 від 26 квітня 2022 року (далі - договір).
При цьому позивач зазначає, що у реквізитах та даті укладення договору допущено технічні помилки, а фактично сторони уклали договір під № 22/04 від 22 квітня 2022 року.
Відповідно до умов договору, у період з 22 квітня 2022 року по 31 серпня 2022 року позивач здійснив на користь відповідача низку платежів у вигляді зворотної фінансової допомоги.
Згідно з пунктом 5.1 Договору, відповідач зобов'язався повернути отриману допомогу не пізніше 01 грудня 2022 року. Однак, як зазначає позивач, відповідач порушив умови договору, не повернувши суму фінансової допомоги у встановлений строк та в повному обсязі. Внаслідок цього, за твердженням позивача, утворилась заборгованість у розмірі 430?000,00 грн.
Окрім основної заборгованості, позивач заявляє вимогу про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання згідно з пунктом 8.2 договору, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що, за розрахунками позивача, становить 448?065,80 грн. Водночас у судовому засіданні позивач повідомив про наявність помилки у здійсненому ним розрахунку пені, однак відмовився від реалізації права на подання уточненого розрахунку та поклався на розсуд суду щодо перевірки правильності нарахованої суми пені.
Позивач вважає, що заявлені вимоги щодо стягнення основного боргу є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а відтак - такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивач обґрунтовує тим, що отримував правову допомогу від адвоката Тути І.В. на підставі договору про надання правової допомоги, у зв'язку з чим, при зверненні до суду з позовною заявою ним було подано попередній розрахунок витрат на правничу допомогу.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 30' 000,00 грн за надану адвокатом правничу допомогу та 13' 170,99 грн сплаченого судового збору. На думку позивача, зазначена сума є обґрунтованою, співмірною зі складністю справи, обсягом наданих юридичних послуг та витраченим часом, а відтак - підлягає компенсації за рахунок відповідача.
Аргументи відповідача
Відповідач участі у розгляді справи не брав, хоча був належним чином повідомлений про час і місце судових засідань.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з відсутністю відповідача в підсистемі «Електронний суд» копію ухвали Господарського суду Київської області від 19 грудня 2024 року про відкриття провадження у справі було направлено на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується списком розсилки (а.с. 51). Водночас поштове відправлення повернулося до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с.44; а.с.113-114).
Крім того, відповідачу направлено за тією ж адресою копію ухвали Господарського суду Київської області від 03 лютого 2025 року про передачу справи на розгляд іншого суду, що підтверджується відповідним списком розсилки (а.с.55). Проте і це відправлення повернулося у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (а.с.110-111).
Ухвалу Господарського суду Львівської області від 10 березня 2025 року про відкриття провадження у справі було надіслано відповідачу за двома відомими суду адресами: за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також за місцезнаходженням, вказаним у договорі про надання зворотної фінансової допомоги (а.с.63).
Проте обидва поштові відправлення повернулися до суду у зв'язку з відсутністю адресата за вказаними адресами (а.с. 82, а.с.89).
Ухвалою суду від 25 березня 2025 року відповідача викликано у підготовче засідання, призначене на 27 травня 2025 року. Зазначену ухвалу суду скеровано на кожну з двох відомих суду адрес місця знаходження відповідача. Проте обидва поштові відправлення повернулися до суду з відміткою - «за закінченням строку зберігання» (а.с.85, а.с.92).
Надалі ухвалу від 29 травня 2025 року відповідачу надіслано згідно зі списком розсилки поштової кореспонденції, однак вона повернулася з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 134) та «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 137).
Ухвалою від 10 червня 2025 року відповідача викликано у підготовче засідання, призначене на 18 червня 2025 року. Копію ухвали надіслано поштою, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції (а.с. 131), однак конверт повернувся до суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 140) та «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 139).
Ухвалу від 18 червня 2025 року про виклик у підготовче засідання на 23 червня 2025 року надіслано відповідачеві за двома адресами згідно зі списком розсилки поштової кореспонденції (а.с. 156). Однак і ці відправлення були повернуті до суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 147).
Ухвалу від 23 червня 2025 року також надіслано згідно зі списком розсилки поштової кореспонденції (а.с. 169), однак вона повернулася з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 177) та «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 174).
Копія ухвали суду від 15 липня 2025 року про виклик у судове засідання на 25 липня 2025 року також повернулася на адресу суду (а.с. 185).
Копію ухвали від 25 липня 2025 року про виклик у судове засідання на 21 серпня 2025 року надіслано відповідачеві згідно зі списком розсилки поштової кореспонденції (а.с. 193). Проте поштові відправлення були повернуті з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 195).
Окрім того, судом 27 березня 2025 року було розміщено оголошення на офіційному веб-порталі суду https://lv.arbitr.gov.ua/sud5015/ з метою повідомлення відповідача про розгляд справи № 911/3360/24 (а.с.72).
Частинами 2, 3 ст.120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є (крім іншого) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, усі ухвали суду вважаються врученими відповідачу належним чином.
Отже, відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи у встановленому процесуальному порядку, правом на участь у розгляді справи, подання відзиву на позовну заяву не скористався, клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд справи без його участі не заявляв.
Відтак, відповідно до приписів статті 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив справу за наявними матеріалами.
Обставини справи встановлені судом
26 квітня 2022 року між ТОВ «Смарт Лоджистікс Сервісіс» та ФГ «Петрівське» був укладений договір № 26/04 про надання зворотної фінансової допомоги (далі також договір), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією зазначеного договору (а.с. 12).
Згідно з п.п. 1.1. договору, позивач зобов'язується надати відповідачу безстрокову фінансову допомогу, а останній зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути у визначений договором строк (а.с. 12).
Згідно з п.п. 3.1. договору, сума фінансової допомоги за договором становить 1' 000' 000,00 грн без ПДВ.
Згідно з п.п. 5.1 договору, друга сторона зобов'язується повернути надану допомогу до 01 грудня 2022 року.
На виконання умов вказаного договору у період з квітня 2022 року по серпень 2022 року позивачем надано відповідачу 943' 000,00 грн поворотної фінансової допомоги (22 квітня 2022 року - 40' 000 грн; 27 квітня 2022 року - 240' 000,00 грн; 05 травня 2022 року - 15' 000,00 грн; 09 травня 2022 року- 100' 000,00 грн; 10 травня 2022 року - 50' 000,00 грн; 11 травня 2022 року- 50' 000,00 грн; 16 травня 2022 року - 80' 000,00 грн; 14 червня 2022 року - 60' 000,00 грн;22 червня 2022 року - 120' 000,00 грн; 28 червня 2022 року - 13' 000,00 грн; 06 липня 2022 року - 25' 000,00 грн; 24 серпня 2022 року - 100' 000,00 грн; 31 серпня 2022 року - 50' 000,00 грн), що підтверджується випискою з банківського рахунку від 13 березня 2024 року за період 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виданою АТ КБ «Приватбанк» (а.с.14).
28 лютого 2023 року позивачем надано відповідачу 40' 000,00 грн поворотної фінансової допомоги, що підтверджується даними виписки з банківського рахунку за період 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, виданої АТ КБ «Приватбанк» 13 березня 2024 року (а.с.15).
Окрім того, факт надання позивачем поворотної фінансової допомоги на користь відповідача підтверджується довідкою Банку «Пумб» № К35-07.8/100 від 21 жовтня 2024 року, згідно з додатком 1 до якої позивач за період з 22 квітня 2022 року по 28 лютого 2023 року надав відповідачу на підставі договору від 22 квітня 2024 року поворотну фінансову допомогу у сукупному розмірі 983' 000,00 грн (а.с.17, зворотна сторона).
Відповідно до виписки з банківського рахунку за період з 01 лютого 2023 року по 31 грудня 2023 року, виданої АТ КБ «Приватбанк» від 13 березня 2024 року відповідач сплатив на користь позивача 553' 000, 00 грн наданої фінансової допомоги. Зокрема, на виконання вимог договору від 22 квітня 2024 року № 22/04 відповідач повернув 28 квітня 20233 року - 200' 000,00 грн та 122' 000, 00 грн; 19 липня 2023 року - 61' 000,00 грн; 07 серпня 2023 року - 50' 000,00 грн; 09 жовтня 2023 року - 50' 000,00 грн; 06 листопада 2023 року - 20' 000,00 грн;09 листопада 2023 року - 20' 000,00 грн; 06 грудня 2023 року - 10' 000,00 грн; 26 січня 2024 року - 10' 000,00 грн; 14 лютого 2024 року - 10' 000,00 грн (а.с. 15-16).
Окрім того, факт повернення фінансової допомоги підтверджується довідкою Банку «Пумб» № К35-07.8/99 від 21 жовтня 2024 року, згідно з додатком 1 до якої відповідач повернув позивачеві за період з 28 квітня 2023 року по 14 лютого 2024 року сукупно 553' 000,00 грн. (а.с.18, зворотна сторона).
Відтак, судом встановлено, що позивач на виконання умов договору надав відповідачу 983' 000,00 грн поворотної фінансової допомоги, а відповідач на виконання своїх обов'язків за цим договором повернув 553' 000, 00 грн .
Сума коштів в розмірі 430' 000,00 (983' 000,00 - 553' 000,00) грн в порушення умов пункту 5.1. договору станом на момент звернення з позовом не повернута.
Окрім того відповідно до пункту 8.2 договору при недотриманні другою стороною договірних термінів повернення допомоги, він зобов'язаний сплатити на користь першої сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої за кожен день прострочення виконання зобов'язання, від несплаченої в обумовлені строки суми.
Відтак, позивачем за період з 01 грудня 2022 року по 15 липня 2024 року нараховано 448' 065,80 грн пені. Водночас в ході розгляду справи позивач зазначив, що розрахунок пені здійснено з помилкою, від реалізації права на подання уточненого розрахунку відмовився.
23 жовтня 2023 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 23/10/23, у якій зазначив, що з метою відновлення його майнових прав вимагає від відповідача сплатити протягом 7 днів з моменту отримання претензії заборгованість за договором про надання поворотної фінансової допомоги відповідно до умов договору (а.с.21-23).
Зазначена претензія надіслана відповідачеві на адресу, зазначену у договорі про надання зворотної фінансової допомоги, що підтверджується накладною № 0101306476972 та описом вкладення(а.с.24). Претензію отримано відповідачем 01 листопада 2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с24).
Окрім того, 19 вересня 2024 року позивач скерував відповідачу лист у якому повідомив про наявність описки у договорі про надання зворотної фінансової допомоги від 26 квітня 2022 року № 26/22, зазначивши, що при укладанні договору були допущені технічні помилки у реквізитах вказаного договору, а саме вказано дату укладання договору 26 квітня 2022 року, хоча насправді, датою укладання договору є 22 квітня 2022 року (.а.с. 19).
Вказаний лист надіслано відповідачеві на адресу, зазначену у договорі про надання зворотної фінансової допомоги, що підтверджується описом вкладення та накладною № 0421500004377.
Оцінка суду
Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Як установлено судом, правовідносини сторін у справі, яка розглядається, виникли з договору про надання поворотної фінансової допомоги.
Поворотна фінансова допомога надається на підставі договорів, що передбачають передачу підприємству у користування на певний строк суми грошових коштів без нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плату за користування такими грошовими коштами.
Операції з позики грошових коштів оформлюються згідно з вимогами статті 1046 «Договір позики» глави 71 Цивільного кодексу України.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості. З моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, договір позики вважається укладеним.
З огляду на наведене, правова природа поворотної фінансової допомоги за своїм змістом відповідає договору позики. Така допомога полягає у передачі грошових коштів у користування на певний строк без нарахування процентів чи іншої плати, а отже, регулюється положеннями статті 1046 Цивільного кодексу України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що при вирішенні даного спору застосуванню підлягають положення цивільного законодавства про договір позики.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Умовами договору про надання зворотної фінансової допомоги, сторони узгодили, що строк повернення допомоги становить 01 грудня 2022 року.
Однак, з поданих доказів убачається, що станом на зазначену дату зобов'язання відповідачем виконане не було, а часткове повернення коштів здійснювалося вже у 2023- 2024 роках, тобто після настання обумовленого строку.
Зокрема, виписками з банківського рахунку АТ КБ «Приватбанк» (а.с.14, а.с.15) та довідкою Банку «ПУМБ» (а.с.17, зворотна сторона) підтверджено, що позивач у період з 22 квітня 2022 року по 28 лютого 2023 року надав відповідачу кошти у загальному розмірі 983' 000,00 грн, а відповідач повернув кошти в сумі 553' 000,00 грн. Зазначені у виписках та довідці транзакції співпадають як за датами, так і за сумами, що свідчить про їх достовірність, належність та взаємну узгодженість. Таким чином, подані докази у своїй сукупності підтверджують факт виконання позивачем умов договору про надання поворотної фінансової допомоги, внаслідок чого у відповідача виник обов'язок повернути отриману фінансову допомогу у визначений строк, частина якої, а саме 430' 000,00 грн, залишається неповерненою.
Згідно статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо повернення поворотної фінансової допомоги.
Відповідач не надав суду доказів протилежного, доводів позивача не спростував. Крім того, відповідач не скористався й іншими процесуальними правами для належного захисту - у судові засідання не з'являвся, будь - яких заперечень та пояснень по суті спору не надавав.
В силу вимог статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки виконання обов'язку відповідача у частині повернення 430' 000,00 грн не відбулося взагалі, відповідне зобов'язання не може вважатися припиненим. Таким чином, у цій частині зобов'язання залишається чинним, а обов'язок відповідача щодо його виконання - актуальним.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги в частині стягнення 430' 000,00 грн основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того за порушення умов договору в частині повернення поворотної фінансової допомоги позивачем здійснено нарахування відповідачу пені.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою.
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Отже законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Судом встановлено, що згідно п.п. 8.2., за недотримання договору стороною договірних термінів повернення допомоги, остання зобов'язується сплатити на користь першої сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої за кожен день прострочення виконання зобов'язання, від несплаченої в обумовлені строки суми.
З огляду на викладене суд зазначає, що вимога про стягнення пені є похідною від основного грошового зобов'язання, оскільки пеня - це штрафна санкція, яка нараховується за кожен день прострочення виконання основного зобов'зання.
Як вбачається з позовної заяви предметом даного спору виступає основне зобов'язання (заборгованість) відповідача у розмірі 430' 000 грн, яке існує з 2 грудня 2023 року. А тому позивач вправі нараховувати пеню за кожен день прострочення, виходячи з вказаного розміру заборгованості.
Разом з тим, приписами частини 6 статті 232 ГК України строк нарахування пені обмежується 6 місяцями, якщо інше не передбачено договором. Аналіз умов укладеного між сторонами Договору поставки свідчить, що сторони в ньому не продовжували строків нарахування пені.
Додатково суд зазначає, що станом на момент існування заборгованості у розмірі 983' 000 гривень, у відповідача відсутнім був обов'язок сплачувати пеню в силу вимог пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Враховуючи визначений законодавством України період існування карантину в Україні, суд вважає здійснення позивачем нарахування сум пені у зазначений період необґрунтованим.
Відтак суд, здійснивши перерахунок пені, виходячи із розміру грошового зобов'язання, що виступає предметом спору і протягом строку передбаченого частиною 6 статті 232 ГК України, зазначає, що така підлягає стягненню у розмірі 107' 205,48 грн. В решті вимог позивача про стягнення пені суд відмовляє.
Щодо аргументів позивача про наявність технічної описки в реквізитах договору про надання поворотної фінансової допомоги, а саме - неправильного зазначення дати укладення договору як 26 квітня 2022 року та номера договору як № 26/04, тоді як фактична дата укладення договору - 22 квітня 2022 року, а його номер - № 22/04, суд зазначає наступне.
З аналізу виписок з банківського рахунку, які містять інформацію про банківські транзакції між сторонами, вбачається, що фактичні перекази грошових коштів як при наданні фінансової допомоги позивачем, так і при поверненні цієї допомоги відповідачем, здійснені на виконання умов договору про надання поворотної фінансової допомоги від 22 квітня 2022 року з номером 22/04.
Зокрема, згідно з фільтрованою випискою від 13 березня 2024 року, виданою АТ КБ «Приватбанк» та згідно з довідкою Банку «Пумб» № К35-07.8/100 від 21 жовтня 2024 року, позивачем на розрахунковий рахунок відповідача грошові транзакції з цільовим призначенням «надання поворотної фінансової допомоги» на загальну суму 983' 000,00 грн здійснені на виконання умов договору, датованого 22-м квітня 2022 року з номером 22/04.
Відповідно і повернення грошової допомоги відповідачем здійснювалися на виконання умов договору з аналогічними реквізитами.
Зокрема, згідно з фільтрованою випискою, виданою АТ КБ «Приватбанк» від 13 березня 2024 року та довідкою Банку «Пумб» № К35-07.8/99 від 21 жовтня 2024 року, надходження на розрахунковий рахунок позивача з розрахункового рахунку відповідача коштів в сумі 553' 000,00 грн здійснені з метою повернення поворотної фінансової допомоги на виконання умов договору від 22 квітня 2022 року № 22/04.
Позивач, аргументуючи вимоги позову, покликається на технічну помилку в реквізитах договору. В підтвердження цих обставин долучив заяви свідків (в порядку статті 88 ГПК) - директора ТОВ «Смарт Лоджистік Сервісіс» ОСОБА_1 та бухгалтера ТОВ «Смарт Лоджистік Сервісіс» ОСОБА_2 .
Згідно із заявою свідка - директора ТОВ «Смарт Лоджистік Сервісіс» ОСОБА_1 , поданою позивачем у порядку статті 88 ГПК України, при підписанні договору 22 квітня 2022 року ним не було звернено уваги на наявність технічної помилки у реквізитах договору, зокрема, що письмовий примірник договору містить неправильні дату та номер. Того ж дня він усно доручив бухгалтеру товариства ОСОБА_3 здійснити перший платіж на виконання умов договору. Про наявність технічної помилки у договорі йому стало відомо лише у липні 2024 року (а.с. 152).
Крім того, відповідно до заяви свідка - бухгалтера ТОВ «Смарт Лоджистік Сервісіс» ОСОБА_2 , 22 квітня 2022 року директор товариства надав їй доручення здійснити перерахування першого платежу зворотної фінансової допомоги на користь відповідача. У той же день зазначений платіж було здійснено. Примірник договору їй не передавався, а про наявність технічної помилки в реквізитах договору вона дізналася лише в липні 2024 року (а.с.162).
Суд враховує, що ці особи на момент укладення договору обіймали відповідні посади, мали безпосередній стосунок до процесу його підписання та виконання, і тому могли мати точне уявлення про обставини, що передували укладенню правочину, а також подальші дії, спрямовані на його реалізацію. При цьому суд оцінює такі свідчення враховуючи потенційну процесуальну зацікавленість працівників підприємства-позивача, однак не відкидає їх виключно з цієї підстави, оскільки свідчення внутрішньо узгоджені, не містять суперечностей і відповідають об'єктивним даним, які містяться в інших доказах у справі.
Зокрема, зміст зазначених свідчень кореспондується з даними фільтрованих банківських виписок, з яких вбачається, що фактичні грошові перекази між сторонами - як надання поворотної фінансової допомоги позивачем, так і її часткове повернення відповідачем - здійснювалися саме на виконання умов договору, укладеного 22 квітня 2022 року під номером 22/04.
Таким чином, з урахуванням як письмових свідчень уповноважених осіб підприємства, так і об'єктивних доказів банківського характеру, суд дійшов висновку, що фактичне виконання сторонами умов договору відбулося саме за договором, укладеним 22 квітня 2022 року під номером 22/04, що свідчить про реальне існування правовідносин на підставі саме цього договору. Виявлена помилка у тексті письмового примірника договору щодо дати та номера не вплинула на зміст та дійсну волю сторін і за своїм характером є технічною. Наявність помилки підтверджується узгодженістю показань свідків, фактичними діями сторін після укладення договору, а також системною відповідністю банківських документів саме договору з реквізитами 22.04.2022 № 22/04.
У зв'язку з цим суд дійшов висновку про обґрунтованість аргументів позивача щодо допущення помилки в реквізитах договору, оскільки такі підтверджуються належними і допустимими доказами, які перебувають у взаємному зв'язку, не суперечать один одному, утворюючи послідовну, логічну картину правовідносин сторін.
Така сукупність доказів дозволяє суду дійти обґрунтованого висновку про наявність між сторонами правовідносин щодо надання поворотної фінансової допомоги саме на підставі договору від 22 квітня 2022 року № 22/04.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 537' 205,48 грн, зокрема в частинах стягнення основного боргу в сумі 430' 000,00 грн. неповерненої фінансової допомоги та 107' 205,48 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Судові витрати.
Згідно з частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду із позовом, позивач сплатив судовий збір у розмірі 13'170,99 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 38 від 15 липня 2024 року (а.с.6).
Таким чином, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог у розмірі 537' 205,48 грн, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 8' 058,08 грн (537' 205,48 х 1,5%).
Керуючись ст. ст. 2, 42, 46, 74, 73, 76-78, 80, 86, 129, 236-241, 252 ГПК України, суд,
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Лоджистікс Сервісіс» до Фермерського господарства «Петрівське ПВ» задоволити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства «Петрівське ПВ» (08645, Київська обл., Васильківський р-н, с. Кодаки, вул. Петрівська, 83, місцезнаходження юридичної особи: 79067, місто Львів, вул. Бескидська, 33, код ЄДРПОУ: 42954039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Лоджистікс Сервісіс» (04073, місто Київ, пров. Балтійський, 23, код ЄДРПОУ 39681931) заборгованість у розмірі 537' 205,48 грн, зокрема 430' 000,00 грн. неповерненої фінансової допомоги та 107' 205,48 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
3. В задоволенні решти вимог позовної заяви відмовити.
4. Стягнути з Фермерського господарства «Петрівське ПВ» (08645, Київська обл., Васильківський р-н, с. Кодаки, вул. Петрівська, 83, місцезнаходження юридичної особи: 79067, місто Львів, вул. Бескидська, 33, код ЄДРПОУ: 42954039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Лоджистікс Сервісіс» (04073, місто Київ, пров. Балтійський, 23, код ЄДРПОУ 39681931) 8' 058,08 грн судового збору.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до статті 327 ГПК України.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст. 253-259 ГПК України.
8. Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет:://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Бургарт Т.І.