вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
05.09.2025м. ДніпроСправа № 904/2684/25 (904/2121/25)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мартинюка С.В. розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК-ЮА", м. Запоріжжя
до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення коштів за договором поставки
в межах справи №904/2684/25
за заявою ТОВ "ТВІЙ ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНИК", м.Київ
до боржника АТ "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ", м. Кривий Ріг
про визнання банкрутом
30.04.2025 за допомогою системи "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК-ЮА" до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення коштів за договором поставки.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2025 (суддя Юзіков С.Г.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
20.05.2025 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
21.05.2025 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.
26.05.2025 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2025 (суддя Юзіков С.Г.) постановлено матеріали справи №904/2121/25 за позовом ТОВ "ВІК-ЮА" до АТ "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення коштів за договором поставки у розмірі 21 081,06 грн., інфляційних втрат 2 713,30 грн., 3% річних 662,37 грн., 2 228,49 грн. пені передати до Господарського суду Дніпропетровської області для розгляду в межах справи №904/2684/25 про банкрутство АТ "Криворізький залізорудний комбінат".
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду відповідно до положень статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, матеріали справи №904/2121/25 передані до провадження судді Мартинюка С.В.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у ній матеріалами.
За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
Позиція позивача
Позивач зазначає, що між ТОВ «ВІК-ЮА» (Постачальник) та АТ «Криворізький залізорудний комбінат» (Покупець) було укладено договір поставки від 12.01.2024 р. №100.
Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець прийняти товар та оплатити товар, у порядку й на умовах, передбачених даним Договором.
Згідно п. 4.4 Договору, оплата здійснюється в порядку й у строки, передбачені специфікаціями до даного Договору.
Так, п.5 Специфікації №1 від 12.01.2024 передбачено наступний порядок оплати: 85% передплата товару виключно за умови надання належно оформлених оригіналів рахунків-фактур з подальшим наданням оригіналів видаткових накладних, 15% по факту поставки товару виключно за умови надання належно оформлених оригіналів рахунків-фактур, видаткових накладних.
Покупцем внесено передплату у сумі 119 459, 34 грн., що становить 85% вартості товару, що має бути поставлений (загальна вартість 140 540,40 грн.).
На виконання вимог Договору, ТОВ «ВІК-ЮА» поставлено продукцію на суму 140 540,40 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-04/05/05 від 08.04.2024 р. та ТТН №04/05/05 від 08.04.2024.
Однак, Покупцем не сплачено ще 15% вартості товару після факту його поставки, а тому залишкова заборгованість за Договором від 12.01.2014 №100 складає 21 081,06 грн., що також відображається підписаному з обох сторін в Акті звіряння взаємних розрахунків між ТОВ "ВІК-ЮА" та АТ "КЗРК" станом на 31.12.2024.
ТОВ "ВІК-ЮА" також заявлено вимоги про стягнення з Відповідача (на підставі ст. 625 ЦК України) інфляційних втрат в розмірі 2 713, 30 грн., 3% річних в розмірі 662, 37 грн. та пені (на підставі п. 7.6. Договору) в розмірі 2 228, 49 грн.
Окремо у відповіді на відзив позивач заперечує щодо зменшення розміру пені.
Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.
Позиція відповідача
20.05.2025 року через систему "Електронний суд" Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому користуючись приписами ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України просить суд зменшити розмір пені на 90%, оскільки наявні інші суттєві обставини, які вплинули на спроможність Відповідача належним чином виконувати свої зобов'язання, і які вказують на: погіршення умов господарювання та фінансового стану Відповідача внаслідок повномасштабного військового вторгнення росії на територію України; зменшення чисельності працівників Відповідача (зокрема, з причин призову до служби в ЗСУ); надання Відповідачем допомоги ЗСУ та виконання Відповідачем соціальних зобов'язань з підтримки мобілізованих працівників та членів їх родин в разі їх загибелі;
В обґрунтування заявленого клопотання про зменшення розміру пені Відповідач зазначає, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації у Відповідача були порушені традиційні логістичні ланцюги зі збуту залізної руди Відповідача на внутрішньому та зовнішньому ринках. Більш того, внаслідок агресії рф був фактично знищений ПРАТ “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», який був основним та найбільшим споживачем залізорудної сировини виробництва Відповідача;
відповідно до ухвали господарського суду Запорізької області від 01.03.2023 року по справі № 908/2465/22 судом встановлено, що ПРАТ “ММК ім. ІЛЛІЧА» не виконало свої зобов'язання з оплати поставленого товару та визнані грошові вимоги Відповідача у розмірі в розмірі 97 549 944,06 грн основного боргу, а також в розмірі 25 102 261,32 грн. неустойки. На даний час дані вимоги не є погашеними;
Споживачі на зовнішньому ринку також не виконують свої зобов'язання. Так, компанія ЛАМЕТ s.r.o. перед АТ “КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» має заборгованість у розмірі 1 209 711,77 дол. США за поставлений товар, що підтверджується рішенням МКАС від 12.09.2023 року. На даний час заборгованість не погашена, але Відповідачем вирішується питання про виконання вищезазначеного рішення на території Словаччини;
таким чином, вбачається, що Відповідач використовує всі наявні засоби для стягнення заборгованості зі своїх контрагентів та отримання обігових грошових коштів для здійснення розрахунку зі своїми кредиторами. Через знищення основного ринку збуту, зниження чисельності працівників, які були безпосередньо задіяні у виробничому процесі - видобуванні залізної руди, запровадження комендантської години АТ “КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» було вимушено знизити обсяги видобутку залізорудної сировини;
але навіть зменшений обсяг видобутої залізорудної руди не знаходить свого споживача, оскільки на внутрішньому ринку збуту залізорудної сировини не так багато покупців, яким потрібна ця продукція. Фактично з моменту зруйнування основного споживача Відповідач залишився без ринку збуту своєї продукції та відповідно без грошових коштів, які могли б надходити від реалізації своєї продукції;
перепрофілювати таке підприємство неможливо. Підприємство тривалий час працює в режимі скороченого робочого часу (з листопада 2022 року). Велика кількість працівників Відповідача були мобілізовані до лав ЗСУ. Відповідач звертає увагу, що підприємство має соціальні зобов'язання перед працівниками та, в певних випадках, перед членами їх сімей (виплата заробітної плати для працівників, збереження середнього заробітку для мобілізованих працівників до лав ЗСУ та до територіальної оборони, надання допомоги пораненим працівникам та членам сімей працівників, які загинули на фронті);
всі вищезазначені обставини стали передумовою, що у 2023 році за результатами господарської діяльності Відповідач має фінансовий результат у вигляді чистого збитку на суму 63 411 тис. грн., що підтверджується звітом про фінансові результати за 2023 рік. У 2024 році негативна тенденція продовжилася та за 1 півріччя 2024 року Відповідач має збиток у розмірі 383 788 тис. грн., за 9 місяців 2024 року - 461 964 тис. грн.;
негативний фінансовий стан Відповідача та брак обігових коштів впливає той факт, що у зв'язку з набранням чинності змін до Податкового кодексу України в частині заборони на відшкодування від'ємного значення ПДВ платникам податків щодо яких введено персональні санкції, органи ДПС України безпідставно відмовляють Відповідачу у відшкодуванні від'ємного значення з ПДВ. На думку податківців, оскільки відносно компанії СТАРМІЛ ЛІМІТЕД (акціонер позивача) введено санкції відповідно до Указу Президента України від 12.05.2023№279/2023 “Про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 травня 2023 року “Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», тому є підстави для відмови АТ “КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» у відшкодування бюджетного відшкодування, хоча відносно самого платника податків, Відповідача, жодних санкцій не вводилось;
так, з грудня 2023 року відмовлено у відшкодуванні від'ємного значення ПДВ на загальну суму 180 699 204,75 грн., що підтверджуються відповідними актами перевірки.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі
Предметом доказування по даній справі є належне виконання сторонами умов Договору та правомірність нарахування 3% річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Між ТОВ «ВІК-ЮА» (Постачальник) та АТ «Криворізький залізорудний комбінат» (Покупець) було укладено договір поставки від 12.01.2024 р. №100.
Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець прийняти товар та оплатити товар, у порядку й на умовах, передбачених даним Договором.
У відповідності до п. 1.2 найменування, кількість, комплектність товару узгоджується Сторонами у Специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного Договору.
Пунктом 1.3. Договору передбачено, що право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця після прийняття товару за кількістю та якістю, і підтверджується Актом приймання товару, який складається Покупцем в односторонньому порядку, якщо відсутні зауваження до якості товару, або в двосторонньому порядку, після усунення зауважень до кількості та якості товару.
Згідно п. 1.4. Договору вбачається, що у разі поставки товару на умовах EXW з оплатою у формі передплати, оплати по факту завантаження, або акредитиву, товар попередньо приймається Покупцем по кількості на складі Постачальника із перевіркою відповідності фактичної кількості товару даним видаткової накладної Постачальника. Остаточне приймання за кількістю та якістю здійснюється на складі Покупця. Після приймання товару за кількістю та якістю на складі Покупця, складається Акт приймання товару, в порядку, передбаченому в п. 1.3., який є підтвердженням переходу права власності на Товар.
Пунктом 1.5. Договору визначено, що зобов'язання Постачальника із поставки вважаються виконаними після переходу права власності на товар в порядку, передбаченому п.1.3. та 1.4. Договору.
Відповідно до п. 3.1. Договору базові умови поставки товару визначаються відповідно до умов Інкотермс (у редакції 2010) і закріплюються в специфікаціях.
У відповідності за п. 4.1. та 4.2 ціна за одиницю Товару та загальна сума встановлюються у Специфікаціях.
Відповідно до п.5 Специфікації №1 від 12.01.2024 передбачено наступний порядок оплати: 85% передплата товару виключно за умови надання належно оформлених оригіналів рахунків-фактур з подальшим наданням оригіналів видаткових накладних, 15% по факту поставки товару виключно за умови надання належно оформлених оригіналів рахунків-фактур, видаткових накладних.
Покупцем внесено передплату у сумі 119 459, 34 грн., що становить 85% вартості товару, що має бути поставлений (загальна вартість 140 540,40 грн.).
Відповідно до видаткової накладної №РН-04/05/05 від 08.04.2024 р. та ТТН №04/05/05 від 08.04.2024 Позивачем поставлено продукцію на суму 140 540,40 грн.
Однак, Відповідачем не сплачено ще 15% вартості товару після факту його поставки, а тому залишкова заборгованість за Договором від 12.01.2014 №100 складає 21 081,06 грн., що також відображається підписаному з обох сторін в Акті звіряння взаємних розрахунків між ТОВ "ВІК-ЮА" та АТ "КЗРК" станом на 31.12.2024.
Доказів оплати спірної заборгованості відповідачем до матеріалів справи не надано.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо виконання вимог договору.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Так, судом встановлено, що за Специфікацією №2 до Договору 17.07.2024 постачальником здійснено поставку товару на суму 299 779, 92 грн. (з урахуванням валютного коригування), а покупцем було прийнято товар, що підтверджується видатковою накладною №62 від 17.07.2024.
Відповідно до п. 3.1. Договору базові умови поставки товару визначаються відповідно до умов Інкотермс (у редакції 2010) і закріплюються в специфікаціях.
Згідно п. 4.1. та 4.2 Договору ціна за одиницю Товару та загальна сума встановлюються у Специфікаціях.
Згідно п. 5 Специфікації №2 до Договору вбачається, що оплата товару здійснюється по факту поставки партії товару виключно за умови надання належно оформлених оригіналів рахунків-фактур, видаткових накладних.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом
Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
За змістом ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 140 540, 40 грн.
Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
З огляду на умови договору, специфікацій та норми ст. 253 ЦК України та ч. 5 ст. 254 ЦК України, строк оплати поставленого товару за видатковою накладною №РН-04/05/05 від 08.04.2024 є таким, що настав 09.04.2024.
Господарський суд зазначає, що підставою виникнення у відповідача обов'язку щодо здійснення з позивачем розрахунків за отриманий товар є підписані відповідачем видаткові накладні, які у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними обліковими документами і фіксують факт здійснення господарської операції.
Враховуючи, що відповідачем своєчасно не сплачено вартість поставленого товару за видатковою накладною, суд вважає позовну вимогу про стягнення боргу у розмірі 21 081, 06 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені.
Згідно з положеннями статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, останнім до стягнення заявлені 3 % річних за загальний період прострочення з 11.04.2024 по 28.04.2025 в сумі 662, 37 грн. та інфляційні втрати в сумі 2 713, 30 грн. за період з квітня 2024 року по лютий 2025 року.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат порушень умов договору та чинного законодавства судом не встановлено, у зв'язку з чим заявлені до стягнення суми підлягають задоволенню.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90% господарський суд зазначає наступне.
Позивач заперечив щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та зазначив, що останнім не наведено вагомих аргументів, які б підтверджували обставини для їх зменшення.
В силу положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Суд зазначає, що інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16).
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18).
Відтак, вирішуючи питання про зменшення пені, суд оцінив доводи відповідача та заперечення позивача, для забезпечення балансу інтересів сторін вирішив зменшити розмір пені на 50% до 1 114, 25 грн.
Стосовно інших доводів відповідача суд зазначає наступне.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Судом досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи позивача і відповідача та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень відповідача судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Судовий збір
Частиною четвертою статті 129 ГПК України визначено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, що полягають у невиконанні умов договору щодо оплати коштів за надані послуги, витрати позивача, пов'язані зі сплати судового збору покладаюся на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 76-80, 86, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК-ЮА" до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення заборгованості в межах справи №904/2684/25 за заявою ТОВ "ТВІЙ ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНИК" до боржника АТ "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ" про визнання банкрутом - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів (Симбірцева), буд. 1 А; ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК-ЮА" (69001, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 15, кв. 1; ідентифікаційний код юридичної особи 42604312) основну заборгованість за Договором поставки №100 від 12.01.2024 в розмірі 21 081, 06 грн., 3% річних в розмірі 662, 37 грн., інфляційних втрат в розмірі 2 713, 30 грн., пені в розмірі 1 114, 25 грн. та судового збору в розмірі 3 028, 00 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя С.В. Мартинюк