03 вересня 2025 року
м. Харків
справа № 632/2226/24
провадження № 22-ц/818/4142/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря - Львової С.А.,
учасники справи:
позивач - Адвокатське бюро «Шестакова Вадима Івановича»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - Златопільська державна нотаріальна контора,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Адвокатського бюро «Шестакова Вадима Івановича» на ухвалу Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 10 червня 2025 року в складі судді Кузьменко С.Л.
У грудні 2024 року Адвокатське бюро «Шестакова Вадима Івановича» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Златопільська державна нотаріальна контора, про стягнення грошових коштів з отриманого майна спадкоємицею для задоволення вимог кредитора, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Адвокатського бюро «Шестакова Вадима Івановича» борг у розмірі 1 500 000,00 грн, відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги від 06 лютого 2024 року, укладеного ОСОБА_2 та Адвокатським бюро «Шестакова Вадима Івановича», за рахунок спадкового майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також судові витрати по справі, які складаються з судового збору в розмірі 18 000,00 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу 20 000,00 грн.
У червні 2025 року Адвокатське бюро «Шестакова Вадима Івановича» звернулося до суду з заявою про забезпечення позову, яка мотивована тим, що внаслідок надання правничої допомоги Адвокатським бюро «Шестакова Вадима Івановича» ОСОБА_2 було призначено та нараховано до виплати одноразову грошову допомогу, відповідно до п.2 Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168, у зв'язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 її сина ОСОБА_3 , однак винагороду не сплачено.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Вимогу кредитора до спадкоємців майна ОСОБА_2 подана у належний спосіб. 24 січня 2025 року ОСОБА_1 отримано свідоцтво про право на спадщину на суму 12 600 000,00 грн. Проте, успадкований борг остання не визнала, не вчинила дій по його погашенню.
Зазначило, що ОСОБА_1 знімала кошти з банківського рахунок померлої та не повідомляла банк про смерть ОСОБА_2 .
Просило до розгляду справи по суті вжити заходи забезпечення позову, шляхом винесення відповідної ухвали у спосіб накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 в банку АТ КБ «ПриватБанк» ІВАN НОМЕР_1 в межах суми 1 500 000,00 грн та допустити її негайне виконання.
Ухвалою Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 10 червня 2025 року у задоволенні заяви Адвокатського бюро «Шестакова Вадима Івановича» про забезпечення позову - відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою Адвокатське бюро «Шестакова Вадима Івановича» подало апеляційну скаргу, в якій просило ухвалу скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на сьогоднішній день існує реальна імовірність того, що відповідачка ОСОБА_1 при отриманні коштів з рахунку військової частини на її особистий рахунок, спеціально відкритий для виплат ОГД, скористається тим, що кошти перераховані безпосередньо на її рахунок (дані кошти є цільовими та вже виплачені та ще будуть виплачені як допомога ОГД, за рахунок яких можливе задоволення вимоги кредитора) і відповідачка зможе здійснити подальше перерахування чи зробить зняття вказаних коштів, для цього у неї немає жодних перепон. Незастосування судом заходів щодо здійснення арешту банківського рахунку відповідачки, спеціально відкритого для здійснення виплат ОГД, в межах суми позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, в разі задоволення позовних вимог, за для уникнення відповідальності, тому існує необхідність у забезпеченні позову.
11 липня 2025 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважала ухвалу суду законною, а апеляційну скаргу необґрунтованою. При цьому посилалася на те, що на рахунок, який позивач просить накласти арешт, надходять соціальні виплати, тому арешт вказаного рахунку призведе до порушення її прав. Вважала, що матеріали справи не містять доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали оскарження ухвали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Адвокатського бюро «Шестакова Вадима Івановича» необхідно задовольнити частково, ухвалу суду - скасувати.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем не наведено достатніх доказів для необхідності застосування заходів забезпечення позову.
Матеріали оскарження ухвали свідчать про те, що в провадженні суду першої інстанції перебуває цивільна справа за позовом Адвокатського бюро «Шестакова Вадима Івановича» до ОСОБА_1 , третя особа: Златопільська державна нотаріальна контора, про стягнення грошових коштів з отриманого майна спадкоємицею для задоволення вимог кредитора, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Адвокатського бюро «Шестакова Вадима Івановича» борг у розмірі 1 500 000,00 грн, відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги від 06 лютого 2024 року, укладеного ОСОБА_2 та Адвокатським бюро «Шестакова Вадима Івановича», за рахунок спадкового майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також судові витрати по справі, які складаються з судового збору в розмірі 18 000,00 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу 20 000,00 грн.
Звертаючись до суду з позовом Адвокатське бюро «Шестакова Вадима Івановича» посилалося на те, що 06 лютого 2024 року ОСОБА_2 , в якості Клієнта, уклала Договір про надання правової (правничої) допомоги з Адвокатським бюро «Шестакова Вадима Івановича», в особі керівника ОСОБА_4 , відповідно до умов якого: Адвокат зобов'язався надати правничу допомогу клієнту у зборі документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому пункті другому Постанови КМУ N?168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Вартість винагороди (гонорару) за надання Адвокатським Бюро клієнту всього обсягу правової допомоги була визначена у розмірі 40% від усіх належних до отримання клієнтом сум після призначення до виплати клієнту одноразової грошової допомоги у повному розмірі ,але не менше 3 000 000,00 грн.
В подальшому до вказаного договору вносились зміни. Внаслідок надання правничої допомоги за вказаним договором ОСОБА_2 було призначено та виплачено одноразову грошову допомогу, що підтверджується листом ВЧ № НОМЕР_2 від 04 грудня 2024 року.
Проте, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла не оплативши узгоджену із нею суму 1 500 000,00 грн згідно акту приймання-передачі правничої допомоги.
Після смерті ОСОБА_2 спадщину, яка складається із заборгованості одноразової грошової допомоги в розмірі 12 600 000,00 грн, прийняла її сестра ОСОБА_1 .
Вважало, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим в подальшому виконання судового рішення.
Ухвалою судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 20 січня 2025 року відкрито провадження у справі.
У статті 1 Основного Закону Україна проголошується правовою державою, і, як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини та громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя. Зобов'язання держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов'язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.
За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (пункти 1, 10 частини першої статті 150 ЦПК України).
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності (пункт 4 частини першої статті 151 ЦПК України).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Зазначені висновки узгоджуються з постановами Верховного Суду від 25 вересня 2024 року в справі № 212/4159/23, від 21 серпня 2024 року в справі № 757/37408/23, від 25 липня 2024 року в справі № 565/1607/23, від 29 травня 2024 року в справі № 757/67718/21 та ін.
Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову в разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17).
У постанові Верховного Суду від 06 грудня 2023 року в справі № 361/8953/21 зазначено, що під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18 виснувала, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Отже, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Тому при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
У постанові від 12 липня 2022 року в справі № 910/8482/18 (910/4866/21) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виснував, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів; піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного суду від 08 жовтня 2024 року в cправі № 5026/1357/2012(925/229/24), від 09 червня 2021 року в справі № 10/5026/290/2011(925/1502/20), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/16866/20, від 13 жовтня 2020 року в справі № 917/273/20, від 14 серпня 2018 року в справі № 916/10/18.
Зазначено, що такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року в справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) зазначено, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду в конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в постанові від 11 грудня 2023 року в cправі № 904/1934/23, на яку, зокрема, посилався й представник позивача в касаційній скарзі, виснував, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (див. постанову Верховного Суду в складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня 2023 року в справі №905/448/22).
За таких обставин у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності (постанова Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 06 жовтня 2022 року в справі №905/446/22).
У постанові Верховного Суду від 21 серпня 2020 року в справі № 904/2357/20, від 17 серпня 2022 року в справі № 361/3446/21 зазначено, що предметом позову у справі є вимоги позивача про стягнення коштів й виконання в майбутньому судового рішення у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів. Тому застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках відповідача безпосередньо пов'язано із предметом позову.
У постановах Верховного Суду від 02 серпня 2019 року в справі № 915/538/19 та від 06 листопада 2018 року в справі № 923/560/17 викладена правова позиція, що накладення арешту на грошові кошти відповідачів слід обмежувати розміром ціни позову та можливих судових витрат. Суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру загальної суми позовних вимог та можливих судових витрат.
Сам лише факт відсутності вказаних позивачем відкритих банківських рахунків, майна боржника не є безумовною підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти в межах суми позову, що належить відповідачу, оскільки, як передбачено частиною першою статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року в справі № б/н (провадження № 61-16635ав20), від 28 вересня 2023 року в справі № б/н (провадження № 61-11439ав23), від 14 грудня 2023 року в справі № б/н (провадження № 61-14128ав23).
Разом з тим, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках і належать ОСОБА_1 у межах ціни позову в розмірі 1 500 000,00 грн, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що предметом позову є стягнення грошових коштів і що сума коштів обмежується розміром позовних вимог.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Суд першої інстанції не врахував, що накладення арешту на грошові кошти відповідача є співмірним з позовними вимогами, сприятиме позивачу в можливості захистити свої права та інтереси шляхом забезпечення належного виконання рішення в разі задоволення позову.
За обставин цієї справи колегія суддів вказує на наявність підстав для накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунку у банківській установі в межах суми, про стягнення якої подано позов, оскільки такий захід забезпечення позову є обґрунтованим, адекватним і співмірним із заявленими позовними вимогами та дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення у разі задоволення позову і, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Наведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27 серпня 2024 року у справі № 175/9587/23 (провадження № 61-7044св24).
У справі, яка переглядається, судом встановлено наявність спору між сторонами; ризик незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в цій справі; співмірність обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами.
Колегія суддів вважає, що заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, які належать ОСОБА_1 у межах суми 1 500 000,00 грн відповідають сумі заборгованості, предмету позову та є видом забезпечення позову, передбаченим статтею 150 ЦПК України. Водночас вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.
Крім того, зазначений спосіб забезпечення позову лише обмежує частково розпорядження грошовою сумою в розмірі 1 500 000,00 грн.
Також колегія суддів зазначає, що з матеріалів оскарження ухвали вбачається, що у ОСОБА_1 відсутнє будь-яке інше майно, за рахунок якого можливо буде виконати рішення суду у разі задоволення позову.
Оскільки між сторонами існує майновий спір, відповідачем як правонасткупником боржника не вживалися дії щодо повернення грошових коштів, наявні у матеріалах справи документи підтверджують, що вжиття заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача та такі заходи забезпечення позову є обґрунтованими, адекватними та співмірними заявленим позовним вимогам, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у межах суми 1 500,00 грн, які належать ОСОБА_1 та знаходяться на її рахунку ІВАN НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк», окрім коштів, що містяться на рахунках накладення та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Такі висновки узгоджуються зі сталою практикою Верховного Суду і спростовують доводи відповідача в цій частині.
Колегія суддів зауважує, що на вказаний рахунок ОСОБА_1 отримує соціальні виплати, однак на цей рахунок може бути зарахована будь-яка виплати (переказ).
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції в порушення принципів розумності, співмірності, норм процесуального права та неправильно застосувавши норми матеріального права, необґрунтовано відмовив у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з частковим задоволенням заяви.
Питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті.
Керуючись ст. ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу Адвокатського бюро «Шестакова Вадима Івановича» - задовольнити частково.
Ухвалу Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 10 червня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву Адвокатського бюро «Шестакова Вадима Івановича» про забезпечення позову - задовольнити частково.
Накласти арешт на грошові кошти в межах суми 1 500 000,00 грн, які належать ОСОБА_1 , що перебувають на рахунку ІВАN НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк», окрім соціальних виплат.
Стягувач - Адвокатське бюро «Шестакова Вадима Івановича», код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України - 39028128, адреса: майдан Героїв Небесної Сотні № 4 офіс № 3, м. Харків, 61001.
Боржник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ..
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова