04 вересня 2025 року
м. Рівне
Справа № 161/6268/25
Провадження № 22-ц/4815/957/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: суддя Боймиструк С.В.,
судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Баладига Сергій Павлович, на ухвалу Млинівського районного суду Рівненської області від 20 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області,
З Луцького міськрайонного суду Волинської області за підсудністю до Млинівського районного суду Рівненської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини.
Ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 20 травня 2025 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Баладига Сергій Павлович, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що заявлені вимоги про встановлення факту самостійного виховання дитини в порядку позовного провадження пов'язані з доведенням існування підстав для визнання за позивачем певного соціально-правового статусу (батька, який самостійно виховує дитину), і тому підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. На думку апелянта, у справі наявний спір про право - щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що ухвалою Млинівського районного суду від 20 травня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини - залишено без руху. Встановлено ОСОБА_1 строк для усунення зазначених недоліків 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вимоги суду зводились до того, що позивачу слід було сформулювати позовні вимоги ОСОБА_1 з яких вбачався би спір між ним та відповідачем ОСОБА_2 , як батьками неповнолітньої дитини, щодо виконання ними обов'язків з її виховання, а також, виходячи з цього, визначити суб'єктний склад учасниікв справи.
На виконання вимог ухвали представник ОСОБА_1 - адвокат Баладига С.П. подав заяву про усунення недоліків у якій вказав про наявність спору про право, що підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.
Постановляючи оскаржену ухвалу, суд вказав на те, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна, входячи з такого.
За змістом ч. 1, п. п. 4, 5, 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відкриття провадження у справі у справі регламентовано нормами глави 2 розділом ІІІ ЦПК України, які не наділяють суд повноваженнями при вирішенні питання про відкриття провадження у справі давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, належності, допустимості та достатності доказів, на які посилається позивач у поданій позовній заяві, визначати належних учасників справи.
Суд першої інстанції оцінив обставини, викладені в позовній заяві, без урахування положень статей 13, 175 ЦПК України, якими визначено, що позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини.
Невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за кожною вимогою не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для залишення позову без задоволення по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною та її повернення.
Оскільки зміст позовних вимог, спосіб захисту прав та інтересів, позивач здійснює на власний розсуд, колегія суддів вважає помилковим висновок суду, що позовна заява не відповідає вимогам та змісту, встановленим п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Позивач, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Вказаний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц.
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).
Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для визнання позовної заяви неподаною і повернення позивачу.
Отже, саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Тобто визначення предмета та підстав спору, способу захисту прав та інтересів є правом позивача. Натомість встановлення належності предмета та підстав спору, способу захисту прав та інтересів - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26 вересня 2024 року у справі №990/220/24).
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно пункту 1 частини 1 статті 189 ЦПК України завданням підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.
При цьому, відповідно до частини 4 статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок, що позивач до завершення підготовчого судового засідання має право змінити, уточнити предмет спору, у тому числі і зміст позовних вимог.
Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.
Колегія суддів вважає, що повернення заяви із підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права заявника на доступ до правосуддя, гарантованого їм національним та європейським законодавством права на доступ до правосуддя.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Баладига Сергій Павлович, задовольнити.
Ухвалу Млинівського районного суду Рівненської області від 20 травня 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: Боймиструк С.В.
Гордійчук С.О.
Шимків С.С.