Справа № 161/9033/25 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В.
Провадження № 22-ц/802/1046/25 Доповідач: Здрилюк О. І.
03 вересня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Здрилюк О. І.,
суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,
секретар судового засідання Власюк О. С.,
з участю представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 , поданою від його імені представником ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 липня 2025 року,
07 травня 2025 року ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку звернувся до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що він є сином ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , які з 29.07.2006 по 04.07.2013 перебували у зареєстрованому шлюбі.
Після розірвання шлюбу батьків він залишився проживати разом з матір'ю та до сьогодні залишається на її утриманні.
Судовим рішенням з батька стягувалися аліменти до досягнення ним повноліття.
З 01 жовтня 2024 року він зарахований на навчання до Поморського університету в Слупську Республіки Польща і являється студентом стаціонарної форми навчання до 30 червня 2027 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 йому виповнилося 18 років, у зв'язку із чим стягнення аліментів з батька за рішенням суду припинилося.
Відповідач у добровільному порядку не надає матеріальної допомоги на утримання і забезпечення свого повнолітнього сина, який продовжує навчання.
У зв'язку із специфікою навчального процесу самостійно утримувати себе він не в змозі, утримання матері недостатньо, а його батько є фізично здоровою людиною, працездатного віку, матеріально забезпечений, а тому може та зобов'язаний належно утримувати свого повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Ураховуючи наведене, просив стягувати з ОСОБА_3 на його користь аліменти у розмірі 1/3 частки усіх видів заробітку (доходу) щомісячно на період навчання, але не довше, ніж до досягнення віку 23 років, а також відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 липня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 12 травня 2025 року і до закінчення дитиною навчання, але не довше, ніж до досягнення ним 23 років.
Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави 1 211 грн 20 коп судового збору.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущеного до негайного виконання.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 від імені відповідача ОСОБА_3 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про відмову в позові.
Відзив на апеляційну скаргу сторона позивача не подавала.
У судовому засіданні представник відповідача Пилипчук І. Л. апеляційну скаргу підтримала із наведених у ній підстав і просить її задовольнити.
Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, позивач та його представник у судове засідання не з'явилися і їх неявка відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Позивач ОСОБА_2 повідомлений про дату, час і місце судового засідання та йому вручено судову повістку відповідно до вимог п. 3 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130 ЦПК України.
Клопотання представника позивача адвоката Куденьчука О. А. про відкладення розгляду справи з підстав необхідності підготовки спростувань тверджень позивача за поданими новими доказами та у зв'язку із зайнятістю при розгляді інших справ - відхилено апеляційним судом з тих підстав, що питання про приєднання нових доказів вирішується у судовому засіданні, у зв'язку із чим до судового засідання та вирішення клопотання про можливість приєднання нових доказів жодних підстав необхідності підготовки спростувань тверджень позивача за поданими новими доказами немає. Крім того, до клопотання не приєднано жодного доказу про те, що адвокат Куденьчук О. А. на ту ж годину і дату зайнятий при розгляді інших справ, та при наявності таких вони були призначені раніше цієї.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з таких підстав.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що повнолітній син у зв'язку із навчанням потребує матеріальної допомоги на своє утримання, а відповідач спроможний таку надавати.
Проте, до таких висновків суд дійшов помилково, без належного з'ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Згідно зі статями 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Статтями 182, 200 цього Кодексу передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд також бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 являється батьком тепер уже повнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9).
Шлюб між батьками позивача розірвано (а.с.11-12).
Згідно нотаріально посвідченого перекладу довідки Поморського університету в Слупську Республіки Польща за № АР/2024/25/1418 від 10.03.2025, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є прийнятим на період від 01.10.2024 до 30.06.2027 на стаціонарне навчання на засадах безкоштовних і продовжує навчання на семестрі 2 рік (а.с.14-16).
Законодавець покладає обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання лише за умови, що діти у зв'язку із навчанням потребують матеріальної допомоги, а батьки можуть її надавати.
Звертаючись із цим позовом, позивач, крім єдиного зазначення факту свого навчання, не обґрунтував, на які саме потреби, пов'язані із навчанням, яке є безкоштовним, він потребує матеріальної допомоги батька та, усупереч вимог ст. 81 ЦПК України, не подав щодо таких обставин жодного належного, допустимого і достовірного доказу.
Крім того, позивачем не надано жодного доказу щодо своїх доходів (стипендії, допомоги від держави, інше) та жодного розрахунку щодо витрат, що є вирішальним для підтвердження необхідності отримувати допомогу від батька та для визначення розміру такої допомоги у сукупності з усіма доказами.
Суд першої інстанції, при відсутності будь-яких доказів про обґрунтування потреб на стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, без урахування стану здоров'я відповідача, дійшов передчасного висновку, що повнолітній син у зв'язку із навчанням потребує матеріальної допомоги на своє утримання, а відповідач спроможний таку надавати.
Крім того, на які саме потреби необхідні кошти та відповідний їх розрахунок сторона позивача не підтвердила жодними належними, допустимими і достовірними доказами і в апеляційному суді.
Ураховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що у цьому випадку відсутні підстави для задоволення позову.
Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позову зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового судового рішення.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з урахуванням тієї обставини, що позивач на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, то відповідачу необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений ним за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1 816,80 грн.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 , подану від його імені представником ОСОБА_1 , задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання - відмовити.
Компенсувати ОСОБА_3 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 80 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий - суддя
Судді