печерський районний суд міста києва
Справа № 757/37515/25-к
пр. 1-кс-31959/25
28 серпня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2
за участі сторін кримінального провадження:
адвоката - ОСОБА_3
прокурора - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІГРАН», на бездіяльність уповноваженої особи Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №42022000000000455 від 14.04.2022 року,
11.08.2025 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІГРАН», на бездіяльність уповноваженої особи Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №42022000000000455 від 14.04.2022 року.
В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 23.04.2025 року в рамках вказаного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.04.2025 у справі № 757/15877/25- к, було проведено обшук за адресою: Житомирська обл., Малинський р., сщ/рада Гранітненська, Комплекс будівель і споруд № 4, за результатом якого було вилучено вироби з бетону, які належать ТОВ «ЮНІГРАН».
Адвокат вказує, що дане майно має статус тимчасово вилученого, оскільки сторона обвинувачення з відповідним клопотанням до суду не зверталась.
Окрім цього, адвокат вказує, що майно було передане на зберігання не представнику власника - ТОВ «ЮНІГРАН», а директору AT «МАЛИНСЬКИЙ КАМЕНЕДРОБИЛЬНИЙ ЗАВОД» ОСОБА_5 , який немає відношення до ТОВ «ЮНІГРАН».
Відтак, адвокат наполягає на поверненні тимчасово вилученого майна заявнику, оскільки його неповернення порушує права власника.
Адвокат в судовому засіданні підтримав скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував щодо задоволення скарги та подав письмові заперечення.
Так, в даних запереченнях прокурор зазначив, що 23.04.2025 на підставі ухвали слідчого судді Печерською районного суду м. Києва від 07.04.2025 (справа № 757/15965/25-к) проведено обшук усіх будівель та споруд, сховищ та іншого володіння, що розміщено за адресою: Житомирська обл., Малинський p., сщ/рада. Гранітненська, Комплекс будівель і споруд №4, будинок б/н (земельна ділянка з кадастровим номером 1823455200:02:000:0007), власником (користувачем) яких є AT "Малинський каменедробильний завод" (04011905) в ході якого з-поміж іншого виявлено та вилучено готову продукцію, що перелічена у даній скарзі.
Разом з цим, вищевказана готова продукція, у зв'язку із своєю габаритністю та неможливістю її транспортувати була залишена на місці свого вилучення, тобто на території AT "Малинський каменедробильний завод" на відповідальне зберігання і нікуди не переміщалася.
Крім того, у сторони обвинувачення наявні підстави вважати, що вказана готова продукція виготовлена за допомогою технологічного обладнання, яке є об'єктом кримінально-протиправних посягань.
Разом з тим, на вказаній продукції наявні бірки з маркуванням «UNILUX», що свідчить про належність вказаної продукції іншому суб'єкту господарювання, але аж ніяк не ТОВ «Юнігран».
Вилучені у ході проведення обшуку речі, мають значення для досудового розслідування, містять відомості, які будуть використані як докази у розслідуваному кримінальному провадженні та під час судового розгляду, а тому відповідають критеріям речових доказів, передбачених ст. 98 КПК України, у зв'язку з чим постановою слідчого вказане майно визнане речовим доказом.
Враховуючи викладене з метою збереження речових доказів, прокурор просив відмовити у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна у кримінальному провадженні № 42022000000000455 від 14.04.2022.
Слідчий усудове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Вивчивши скаргу, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали провадження приходжу до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42022000000000455 від 14.04.2022 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110-2, ч. 2 ст. 197-1, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 240, ч. 3 ст. 254, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 258-3, ч. 3 ст. 258-5, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364-1, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367, ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 388 КК України, за підозрою ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
07.04.2025 Печерським районним судом міста Києва у справі № 757/15965/25-к було надано дозвіл слідчому слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України майору поліції ОСОБА_8 , та слідчим групи слідчим у кримінальному провадженні № 42022000000000455 від 14.04.2022, на проведення обшуку усіх будівель та споруд, сховищ та іншого володіння, що розміщено за адресою: Житомирська область, Коростенський район, м. Коростень, вул. Сосновського В., 67 (земельна ділянка з кадастровим номером 1810700000:01:017:0005) власником (користувачем) яких є ТОВ «Коростенська видобувна компанія» (45472360), з метою відшукання та вилучення речей та документів, які мають важливе значення для досудового розслідування, а саме:договорів купівлі-продажу нерухомого майна, обладнання, автомобілів, спецтехніки, продукції з усіма додатками та актами приймання/передачі до них, що укладені після 01.01.2023 та інших документів, що стосуються господарської діяльності ТОВ «Юнігран» (24584514), ТОВ «Юнігран-Сервіс» (34082463), ТОВ «Мартен Локс» (41869649), ТОВ «Енкрос» (41866979), ТОВ «Юні Люкс» (45381519), ТОВ «Юні Стоун Плент» (45234489), ТОВ «Юні Сервіс» (45374680), ТОВ «Новел Пром» (43522901), АТ «МКДЗ» (04011905), АТ «Коростенський Кар'єр», (00292422), ПрАТ «Пинязевицький Кар'єр» (01374553), ТОВ «Малинська видобувна компанія» (45460347), ТОВ «Коростенська видобувна компанія» (45472360), ТОВ «Будіндустрія - Сервіс ЛТД» (32658487), SmartDixi Limited (Сполучене Королівство) та «Westgrinite Holdings Limited» (Кіпр);бухгалтерської звітності щодо обліку рухомого та нерухомого майна, технічних паспортів об'єктів нерухомості, які були відчужені після 01.01.2023;наказів на призначення, звільнення з посад керівників, статутів, протоколів (рішень) наглядових рад, загальних зборів вказаних вище товариств;печаток інших суб'єктів господарювання, договорів позики, факторингу, комісії, фінансової поворотної/безповоротної допомоги, винагороди, та інших документів, необлікованих договорів, угод з будь-якими СГД/ФОП на реалізацію виробленої продукції/товарів або надання інших послуг;носіїв інформації (блокноти, записні книжки, чорнові записи, електронні носії інформації: дискові накопичувачі, флеш носії, карти пам'яті, оптичні диски, тощо), які можуть містити відомості, що мають значення для досудового розслідування даного кримінального провадження;технологічного обладнання, що використовувалось (використовується) для надровидобувної та надропереобної діяльності;готової продукції, виготовленої з використанням вказаного технологічного обладнання;надати дозвіл на виявлення та зняття копії інформації з персональних та планшетних комп'ютерів, ноутбуків, мобільних телефонів, сім карт операторів мобільного зв'язку, які можуть містити відомості, що мають значення для досудового розслідування даного кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.
Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Згідно положень ч.ч. 8, 9 ст. 236 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім'ї або його представникові.
Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Слідчий суддя, при вирішенні даної скарги, враховує приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною 5 статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).
ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).
У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.
Таким чином, слідчий суддя, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про відмову у задоволенні скарги, оскільки при зверненні до суду представник не обґрунтовує належним чином обставини, на які посилається та не надає доказів того, що майно, на поверненні якого він наполягає, не відносяться до кримінального провадження, не є предметом дослідження у кримінальному провадженні та належить саме заявнику.
Окрім цього, з доводів прокурора вбачається, що вилучене майно досліджуються органом досудового розслідування та визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а тому доводи адвоката є передчасними, з урахуванням позиції прокурора.
Разом з цим, зазначене не свідчить, що через певний проміжок часу питання доцільності вилучення даного майна, заявник в разі доведення осбтавин, що майно належить товариству не буде позбавлений права повернути його та звернутись до суду за захистом своїх прав.
На підставі викладеного, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про необґрунтованість вимог скарги, а відтак у задоволенні вимог скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІГРАН», на бездіяльність уповноваженої особи Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №42022000000000455 від 14.04.2022 року, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_9