печерський районний суд міста києва
Справа № 757/41085/25-к
пр. 1-кс-34847/25
29 серпня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_2 , якйи діє в інтересах ОСОБА_3 про негайне звільнення з -під варти, -
26.08.2025 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , про негайне звільнення з -під варти, яка була передана слідчому судді 29.08.2025.
Так, посилаючись на статтю 206 КПК України, адвокат вказує, що 20.07.2022 постановою слідчого у кримінальному провадженні №12022000000000313 від 21.04.2022 оголошено у розшук ОСОБА_3 .
08.02.2025 ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.02.2023 у справі №757/19238/22-к відносно ОСОБА_3 було обрано запобіжний зазід у вигляді тримання під вартою.
13.11.2023 ОСОБА_3 був затриманий працівниками органів Грецької Республіки на виконання ухвали суду від 08.02.2023.
Так, сторона захисту вважає, що строки досудового розслідування завершились, оскільки з листа Печерського районного суду м. Києва від 11.07.2025 вбачається, що строки досудового розслідування було продовжено лише один раз ще 13.04.2023.
Відтак, захисник звернуся до суду та просить слідчого суддю негайно звільнити з-під варти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вивчиши клопотання, суд прийшов до настпуного висновку.
Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно п.10 ч.1 ст.3 КПК України, кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч.3 ст.26 КПК України, слідчий суддя, у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.206 КПК України, кожен слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Відповідно до ч.3 ст.206 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про попереднє ув'язнення», підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Згідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення», установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Отже, відповідно до ч.1 ст. 206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення», слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.
Відповідно до ч.2 ст.206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
З аналізу ст.206 КПК України можна зробити висновок, що слідчий суддя забезпечує дотримання прав особи, яка тримається під вартою органом державної влади чи службовою особою, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку та в межах територіальної юрисдикції органу де знаходить знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення.
Глава 18 КПК України, ст.206 КПК України регламентує відносини під час досудового розслідування, а саме запобіжні заходи, затримання особи.
Водночас, із клопотання адвоката не вбачається, що подане ним клопотання підлягає розгляду у порядку ст. 206 КПК України, оскільки з матеріалів вбачається, що станом на день подачі такого клопотання до підозрюваного було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з оголошенням останнього в розшук.
Разом з цим, адвокат, посилаючиссь на незаконне тримання під вартою не зазначає про те, що ухвала слідчого судді від 08.02.2025 втратила свою силу, оскільки відомостей про те, що піозрюваний доставлений в Україну та не доставлений до суду у передбачені строки не надано.
Окрім цього, захисник чітко не вказує, на якій підставі чого підозрюваний утримується у Республіці Греція та чи застосований відносно нього екстрадиційний арешт.
З врахуванням зазначеного, у слідчого судді відсутні належні доводи та докази, які вказують на можливість призначення даного клопотання до розгляду, оскільки на момент звернення до слідчого судді з даним клопотанням відносно підозрюваного було обрано запобіжний захід тримання під вартою.
Відтак, на думку слідчого судді, зазначене свідчить, що вимоги захисника не узгоджується зі ст. 206 КПК України, оскільки свідчать про позапроцесуальне оскарження рішення суду, що виходить за межі повноважень слідчого судді.
Положеннями Кримінального процесуального Кодексу України не врегульовано питання щодо відмови у відкритті провадження за зверненням особи, в порядку ст. 206 КПК України.
Згідно ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Так, ч.4 ст.304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження за поданою скаргою.
Керуючись ст.2, 3, 9, 24, 26, 206, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,
Відмовити у відкритті провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , про негайне звільнення з -під варти.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_4