Справа № 638/17143/25
Провадження № 2-з/638/152/25
Іменем України
04 вересня 2025 року м. Харків
Суддя Шевченківського районного суду міста Харкова Агапов Р.О., розглянувши заяву в.о. керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову у цивільній справі за позовом в.о. керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельної ділянки,
встановив:
В.о. керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до Шевченківського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просив усунути перешкоди Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради у здійсненні права на користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власнсоті, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом:
- зобов'язання ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) знести об'єкт самочинного будівництва - нежитлову будівлю гараж №47 літ. «Б/1-1» загальною площею 21,2 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1720478463101) з приведенням земельної ділянки під ним у придатний для подальшого використання стан;
- припинення володіння ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) правом власності на нежитлову будівлю гараж № НОМЕР_2 літ. «Б/1-1» загальною площею 21,2 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1720478463101);
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на нежитлову будівлю гараж № НОМЕР_2 літ. «Б/1 - 1» загальною площею 21,2 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1720478463101, запис про право власності 29427882; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, з відкриттям розділу, індексний номер: 44592014 від 13.12.2018 14:37:23) та закриттям розділу 1720478463101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Також просив визнати недійсним договір купівлі-продажу гаражу №47 літ. «Б/1- 1» загальною площею 21,2 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 укладений 17.02.2022 між ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (код НОМЕР_3 ) посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І. та зареєстрованим за №363.
Також, 03.09.2025 в.о. керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до Шевченківського районного суду міста Харкова з заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) заборони на відчуження нежитлової будівлі гаражу № НОМЕР_2 літ. «Б/1-1» загальною площею 21,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1720478463101).
Заява обґрунтована тим, що на підставі рішення державного реєстратора Солоницівської селищної ради Луценко П.Г. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, з відкриттям розділу, індексний номер 44592014 від 13.12.2018 14:37:23) за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю гараж літ. «Б/1-1» загальною площею 21,2 кв.м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1720478463101, запис про право власності 29427882) на підставі довідки №0960 від 30.11.2018 та технічного паспорту від 27.11.2018, виданих ФОП ОСОБА_3 , тобто за відсутності правовстановлюючих документів як на нерухоме майно, так і на земельну ділянку під цим майном.
В подальшому ОСОБА_1 відчужено вказаний об'єкт нерухомості на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на підставі договору купівлі-продажу від 17.02.2022 за №363.
Документи, надані власником державному реєстратору не відповідали вимогам законодавства, а отже, не підлягало реєстрації право власності на нерухоме майно.
Прокурор вказує, що жодних посилань на правовстановлюючі документи, якими б підтверджувалась належність ОСОБА_1 відповідного об'єкта нерухомого майна, наявність документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію вказаного закінченого будівництвом об'єкта, присвоєння йому у встановленому законом порядку відповідної поштової адреси, ні означені технічний паспорт та довідка, ні інші матеріали реєстраційної справи не містять.
Зазначає, що вивченням відомостей з Єдиного адресного реєстру міста Харкова (https://geo-portal.com.ua/kharkiv/index.html) встановлено відсутність відомостей щодо присвоєння адреси гаражу № НОМЕР_2 літ. «Б/1-1» по АДРЕСА_1 .
Також встановлено, що в реєстрі будівельної діяльності, розміщеному на офіційному веб-сайті Портал Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (www.e-construction.gov.ua), який містить інформацію про документи, що дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття об'єктів до експлуатації, відсутня інформація стосовно декларативно-дозвільних документів щодо вищезазначеного об'єкта - нежитлову будівлю гараж літ. «Б/1-1» загальною площею 21,2 кв.м. по АДРЕСА_1 .
Отже, оспорюваним рішенням державного реєстратора узаконено самовільне присвоєння номеру об'єкту нерухомості, що суперечить вищевказаному Порядку.
Прокурор вказує, що за результатами розгляду поданих документів, державний реєстратор відповідно до вимог законодавства, чинного на момент прийняття відповідного рішення, мав відмовити у державній реєстрації речових прав на об'єкт нерухомості.
Таким чином, вищевказане рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно:
саме по собі не може вважатися підставою виникнення у ОСОБА_1 права власності на означене нерухоме майно;
є незаконним та не може слугувати підставою для набуття права власності, оскільки фактично спрямоване на легалізацію здійсненого самочинного будівництва, чим порушує інтереси держави в особі Харківської міської ради.
Так, документи, надані ОСОБА_1 державному реєстратору не відповідали вимогам законодавства, а отже не підлягало реєстрації право власності на нерухоме майно.
Вказане є порушенням вимог ст.ст. З, 10, 24, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2015 №1127, що має наслідком скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю.
Водночас, такими діями державного реєстратора порушено інтереси Харківської міської територіальної громади, представником якої є Харківська міська рада, адже своїм рішенням державний реєстратор фактично легалізував самочинне будівництво на території міста Харкова, яке проведено на земельній ділянці комунальної власності.
Крім того, процедуру вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом на території міста Харкова регулює Порядок вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом, затверджений рішенням Харківської міської ради від 17.08.2011 №390/11 «Про затвердження Порядку вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом», зі змінами.
Відповідно до п. 3.1 вищевказаного Порядку для збереження об'єкту самочинного будівництва забудовником подається клопотання на ім'я міського голови за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку та документами визначеними п. 3.1.
Однак, за результатами опрацювання відомостей з Єдиного міського реєстру актів Харківської міської ради, встановлено відсутність рішень щодо збереження об'єкту самочинного будівництва.
Крім того, нормами ст.ст. 90, 95, 102-1 ЗК України визначено, що право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок, землекористувачі та особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки або з інших передбачених законом підстав.
За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на момент реєстрації права власності на майно), право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею З1 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Таким чином, до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов'язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.
Проте, ОСОБА_1 або ОСОБА_2 жодних прав на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , на якій збудовано гараж, не набували.
Відомості про реєстрацію речових прав на земельну ділянку по АДРЕСА_1 в Державному реєстрі відсутні, що підтверджується відповідною Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за вказаною адресою.
Крім того, окружною прокуратурою направлявся відповідний лист від 07.10.2024 за №55-106-5545вих-24 до Харківської міської ради щодо прийняття будь-яких рішень (проектів рішень) щодо безоплатної передачі у власність, надання у користування (оренду) або продаж земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а також інформації про введення в експлуатацію будівлі.
Листом від 08.11.2024 за №7802/0/225-24 Департаментом земельних відносин Харківської міської ради повідомлено окружну прокуратуру про те, що згідно з інформацією наявною в Департаменті, будь-які проекти рішень щодо надання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 або іншим фізичним чи юридичним особам дозволу на розробку проекту землеустрою, затвердження проекту землеустрою, надання в користування (оренду) або у власність земельної ділянки на якій розташована нежитлова будівля літ. «Б/1-1», загальною площею 21,20 кв.м по АДРЕСА_1 відповідними виконавчими органами міської ради не готувались на розгляд сесії Харківської міської ради не виносились.
Згідно з інформацією Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради вихідні дані, а саме містобудівні умови та обмеження для проектування вищевказаного об'єкту за адресою: АДРЕСА_1 Департаментом містобудування та архітектури Харківської міської ради не надавались.
Розпорядчі акти про присвоєння, зміну та впорядкування адреси об'єкту нерухомого майна - нежитловій будівлі літ. «Б/1-1», загальною площею 21,20 кв.м, по АДРЕСА_1 Департаментом містобудування та архітектура Харківської міської ради не готувалися.
Проекти рішень щодо надання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 або іншим фізичним чи юридичним особам дозволу на збереження об'єкту самочинного будівництва - нежитлової будівлі літ. «Б/1-1» загальною площею 21,20 кв.м по АДРЕСА_1 Департаментом містобудування та архітектури Харківської міської ради не готувались на розгляд сесії міської ради не виносились.
Відповідно до інформації Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради у Реєстрі будівельної діяльності, розміщеному у вільному доступі на офіційному порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (e-construction.gov.ua), який містить відомості про документи, що дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття об'єктів до експлуатації, з травня 2011, відсутня інформація щодо документів дозвільного та декларативного характеру за пошуковим запитом: АДРЕСА_1 гараж літ. «Б/1-1».
Будь-які документи дозвільного та декларативного характеру щодо вищезазначеної адреси на розгляд Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради не надходили.
Заходи цивільно-правового характеру (пред'явлення позову) щодо усунення порушень законодавства під час державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю літ. «Б/1 -1» загальною площею 21,20 кв.м по АДРЕСА_1 , Департаментом не вживались.
Крім того, окружною прокуратурою скеровувася відповідний лист (від 07.10.2024 № 55-106-5548вих-24) на адресу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про надання інформації щодо наявних правовстановлюючих документів на земельні ділянки, в тому числі, за адресою: АДРЕСА_2 .
З відповіді Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (від 29.10.2024 № 10-20-14,1-7000/0/19-24) вбачається, що на земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_3 , обліковується договір оренди земельної ділянки № 108/02 від 22.03.2002, укладений між Харківською міською радою та AT «Герць» строком до 01.10.2003, загальною площею 0,0980 га. Інші правовстановлюючі документи, що посвідчують право власності право користування на земельну ділянку, розташовану за вищевказаною адресою, не обліковуються.
Отже, земельна ділянка по АДРЕСА_1 , яка зайнята спірною будівлею, використовується самовільно поза волею власника, що порушує інтереси Харківської міської територіальної громади.
Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.
Листами окружної прокуратури від 07.10.2024 за №55-106-5549вих- 24, від 12.12.2024 № 55-106-6948вих-24 та від 14.03.2025 за №55-107- 1362вих-25 окружною прокуратурою повідомлялася Харківська міська рада про наявність порушень вимог законодавства та запропоновані ефективні способи вжиття заходів для захисту інтересів держави власником земельної ділянки на якій здійснено самочинне будівництво, зокрема, вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.
Департаментом земельних відносин Харківської міської ради листом від 28.03.2025 за №2559/0/225-24 зазначено, що заходи цивільно- правового характеру (пред'явлення позову) щодо знесення самочинно побудованих об'єктів нерухомого майна за вказаною адресою Департаментом не вживалися. Водночас, у разі подання окружною прокуратурою до суду відповідного позову Департамент, який представляє інтереси Харківської міської ради у таких категоріях справ, за необхідності надасть до суду документи та направить повноважного представника.
Крім того, окружною прокуратурою взято до уваги те, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене, відповідно до ч.б ст. 376 ЦК України, однак в умовах воєнного стану в Україні фінансування таких витрат із місцевого бюджету можливо є недоцільним.
Зазначає, що предметом цього спору є, у тому числі, знесення самочинно збудованого об'єкту нерухомого майна та скасування державної реєстрації права приватної власності на спірну нежитлову будівлю з закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи.
Разом із цим слід зазначити, що у разі задоволення позовних вимог відповідач у справі - ОСОБА_2 втрачає право власності на спірне нерухоме майно.
Водночас, без встановлення обмежень на час розгляду справи фактичний власник спірного нерухомого майна ОСОБА_2 може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд в будь-який час.
Подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб, передача нерухомого майна в оренду, зміна його призначення, поділ, виділ чи об'єднання ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Таким чином, наявність у ОСОБА_2 правомочностей власника майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірним майном на користь третіх осіб.
До того ж, ОСОБА_2 знаючи про наявність судового спору, з метою утруднення у майбутньому виконання судового рішення, свідомо може здійснювати дії щодо розпорядження спірним майном та як власник може ініціювати питання щодо зміни призначення та виду його функціонального використання, що у подальшому призведе до необхідності скасування відповідних рішень, шляхом звернення до суду з іншими позовними заявами.
Зазначене може призвести до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову у зв'язку з наявністю майнового інтересу цих осіб, а також може зумовити необхідність звернення прокурора з іншим позовом для захисту порушених інтересів держави.
Безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передача права власності на майно іншім особам, які не беруть участь у даному судовому процесі, може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову прокурора.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Отже, заяву про забезпечення позову розглянуто без повідомлення учасників справи.
Розглянувши вищенаведену заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
З наявних в матеріалах справи доказів, а саме Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 441830655 від 02.09.2025 щодо об'єкта нерухомого майна - гаражу літ. «Б/1-1» загальною площею 21,0 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , вбачається, що право власності на зазначену нерухомусть зареєстровано за ОСОБА_2 .
Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною другою статті 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.
Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Частиною 3 статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням заявлених заявником позовних вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Відповідно до правового висновку, викладеного у Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22, постанові Верховного Суду від 09.06.2023 у cправі № 37з-23, можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (зазначені висновки викладено в постанові).
Таким чином, сам факт державної реєстрації за відповідачем права приватної власності на майно, яке знаходиться у його власності, формально наділяє його передбаченими законодавством необмеженими правомочностями власника (володіння, користування, розпорядження) щодо цієї ділянки, отже можливість відповідача в будь-який момент відчужити спірну земельну ділянку є очевидною, беззаперечною та не потребує додаткового доведення.
Зазначене може призвести до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову у зв'язку з наявністю майнового інтересу цих осіб, а також може зумовити необхідність звернення прокурора з іншим позовом для захисту порушених інтересів держави.
Безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передача права власності на майно іншім особам, які не беруть участь у даному судовому процесі, може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову прокурора.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 19.12.2018 у справі № 910/9254/18.
Суд вважає обґрунтованим посилання прокурора у заяві про забезпечення позову на те, що безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передача права власності на майно іншім особам, які не беруть участь у даному судовому процесі, може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову прокурора.
Суд звертає увагу, що забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Враховуючи викладене, суд вважає заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. 149-153, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Заяву в.о. керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова селищної територіальної громади, Борівської селищної військової адміністрації про забезпечення позову - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) заборони на відчуження нежитлової будівлі гаражу № НОМЕР_2 літ. «Б/1-1» загальною площею 21,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1720478463101).
Ухвала набирає законної сили негайно після підписання та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Суддя Р.О. Агапов