Справа № 344/8414/25
Провадження № 2/344/3324/25
02 вересня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Польської М.В.
секретаря Соляник Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Івано-Франківського міського суду в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог Відділ ДРАЦС у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини,-
Позивач, інтереси якого представляє представник, у травні 2025 року звернулася з позовом до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог Відділ ДРАЦС у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції про визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_4 , а саме внести зміни про запис батька, вказавши замість ОСОБА_5 батьком ОСОБА_3 .
Позов обґрунтовано тим, що з 2017 року сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах, а ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син ОСОБА_6 , запис про батька дитини записано зі слів матері - ОСОБА_5 (ім'я батька матері, тобто дідуся дитини). Біологічний батько (відповідач) визнавав батьківство, ставився до сина як до рідного, однак у зв'язку з військовою агресією рф відповідач як мобілізований до лав ЗСУ брав участь по захисту держави у зоні бойових дій. Проте, незважаючи на це, відповідач намагався підтвердити батьківство через неможливість подачі заяви в органах РАЦСу, тому звернувся до лабораторії для проведення генетичного дослідження ДНК на батьківство та 10.11.2023р. отримав звіт, згідно якого ймовірність батьківства ОСОБА_3 щодо ОСОБА_4 99.96%. між сторонами 26.11.2024р. було укладено шлюб, проте так і не встиг відповідач подати заяву знаючи, що він батько дитини, а 24.04.2025р. прийшло повідомлення про те, що ОСОБА_3 зник безвісти під час виконання бойового завдання, внесено відомості до ЄРДР.
Ухвалою від 23.06.2025р. закрито підготовче провадження.
Представник позивача та позивач просили позов задовольнити, справу розглянути без сторони позивача, щодо заочного розгляду не заперечили.
Відповідач та третя особа у судові засідання не з'явилися.
Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з доводів сторони позивача, з 2017 року сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах.
ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_4 , запис про батька дитини записано зі слів матері - ОСОБА_5 (ім'я обрано матір'ю - дані батька матері, тобто дідуся дитини).
Як доводить сторона позивача, біологічний батько (відповідач) визнавав батьківство з часу народження сина, ставився до нього як до рідного, дане підтверджується записами телефонного листування між сторонами.
У зв'язку з військовою агресією рф відповідач був мобілізований до лав ЗСУ, брав участь по захисту держави у зоні бойових дій. Проте, незважаючи на це, відповідач намагався підтвердити батьківство через неможливість подачі заяви в органах РАЦСу, тому звернувся 10.11.2023р. до лабораторії для проведення генетичного дослідження ДНК на батьківство та отримав Звіт про встановлення батьківства, згідно якого ймовірність батьківства ОСОБА_3 щодо ОСОБА_4 - 99.996% (а.с.16-17).
Водночас між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 26.11.2024р. було укладено шлюб, проте відповідач так і не встиг подати заяву знаючи, що він батько дитини.
24.04.2025р. прийшло позивачу повідомлення про те, що ОСОБА_3 зник безвісти під час виконання бойового завдання, внесено відомості до ЄРДР. Іншим способом підтвердити батьківство позивач не в змозі.
За вимогами ст.125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
За змістом статті 121, частини 1 статті 122 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
А за ст.128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачено, що відповідно до статей 213, 215 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.
Згідно з п.6 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що: «доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи. Судово-генетична та судово-імунологічна експертизи у цій справі не проведені, проте, встановлено з підтвердженням належними і допустимими доказами походження дитини від позивача: сумісне проживання відповідача разом із позивачем без реєстрації шлюбу до і на момент народження дитини у квартирі батьків позивача, визнання позивачем дитини своєю».
Отже, вимоги в цій частині є підтвердженими належним доказом та й визнаються відповідачем.
Відповідно до ст. 134 СК України на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.
Звідси, вимога про внесення змін до актового запису, також підлягає до задоволення.
З огляду на вищевикладене, суд вважає підставними заявлені позовні вимоги в цілому.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач просив всі судові витрати залишити за собою.
На підставі ст.128, 134 СК України та керуючись ст. ст.12, 13, 19, 81, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України суд, -
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , а саме внести зміни про запис батька, вказавши замість громадянина України ОСОБА_5 громадянина України ОСОБА_3 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 05.09.2025р.
Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА