Справа № 548/1666/25
Провадження №1-кп/548/208/25
04 вересня 2025 року м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Хорол кримінальне провадження №12025170590000193 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Зугрес Донецької області, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, непрацюючого, одруженого, на утриманні має двох малолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 та батька 1958 р.н., інвалідності не має, раніше не судимого,
в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України,
ОСОБА_4 на території Хорольської територіальної громади Лубенського району Полтавської області скоїв кримінальне правопорушення при слідуючих обставинах.
Так, 05.06.2025 року о 16 год. 00 хв. ОСОБА_4 , будучи визнаним придатним до військової служби під час загальної мобілізації в Збройних Силах України згідно висновку ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 03.06.2025 року, в присутності свідків відмовився отримати повістку про його явку до ІНФОРМАЦІЯ_5 для призову за мобілізацією, але за участі свідків останньому у приміщені ІНФОРМАЦІЯ_5 оголошено зміст повістки про прибуття для відправлення 06.06.2025 на 08 год. 00 хв. до військової частини НОМЕР_1 . Крім того, ОСОБА_4 попереджено про відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією.
Проте, ОСОБА_4 , будучи військовозобов'язаним і діючи з прямим умислом, тобто завідомо знаючи про висновок військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 про придатність до військової служби під час загальної мобілізації, будучи обізнаним про його призов за мобілізацією та заздалегідь попередженим про строк і необхідність його явки до ІНФОРМАЦІЯ_5 для відправки до військової частини НОМЕР_1 , бажаючи ухилитися від призову на військову службу під час мобілізації, без поважних причин відмовився отримувати повістку про його явку до ІНФОРМАЦІЯ_5 для проходження військової служби за мобілізацією. Будучи обізнаним про дату та час для відправки на військову службу, 06.06.2025 на 08 год. 00 хв. не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 , чим прямо ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив всі обставини скоєння злочину, свою вину в скоєному визнав повністю, пояснення дав аналогічні до фабули обвинувачення, показавши суд, що він дійсно будучи визнаним придатним до військової служби під час загальної мобілізації в Збройних Силах України згідно висновку ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 03.06.2025 року, в присутності свідків він відмовився отримати повістку про його явку до ІНФОРМАЦІЯ_5 для призову за мобілізацією. За участі свідків йому у приміщені ІНФОРМАЦІЯ_5 оголошено зміст повістки про прибуття для відправлення 06.06.2025 на 08 год. 00 хв. до військової частини НОМЕР_1 , але він ухилився від призову на військову службу під час мобілізації. Обвинувачений ОСОБА_4 щиро розкаявся у скоєному, просив звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його вина підтверджується зібраними по справі доказами, дійсність та достовірність яких учасниками судового розгляду не оспорюється.
Оскільки обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, обвинувачений ОСОБА_4 та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає та їм роз'яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно цих обставин справи.
Отже, своїми умисними діями, які виразилися в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив умисний злочин, передбачений ст. 336 КК України, а тому його дії вірно кваліфіковані за цією статтею Кримінального кодексу України.
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер згідно ч.2 ст.61 Конституції України.
Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання.
При цьому суд враховує умиснуформу вини обвинуваченого ОСОБА_4 , наслідки його діяння, дані про особу винного, ставлення винного до своїх дій та інші обставини справи.
Відповідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених ст. 65 КК України, враховуючи, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України, суд призначає покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації.
Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, дані про особу винного ОСОБА_4 наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 .
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд враховує, що метою покарання для ОСОБА_4 є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Суд враховує, що ОСОБА_4 вчинив злочин, який згідно зі ст.12 КК України відноситься до категорії нетяжких. А тому при призначенні покарання для обвинуваченого ОСОБА_4 суд виходить не лише із тяжкості злочину та його наслідків, а з усіх обставин кримінального провадження в сукупності.
Обставиною, яка пом'якшує покарання відносно обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно ч.1 ст.66 КК України є щире каяття в скоєному.
Відповідно до положень ч.2 ст.66 КК України пом'якшуючою обставиною відносно обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнаєте, що кримінальне правопорушення він скоїввперше, раніше до кримінальної відповідальності не притягався.
ОСОБА_4 на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставини, які б обтяжували відповідно ст.67 КК України покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відсутні.
Однак, застосування положень вимог ст. 75 КК України при ухваленні вироку за ст. 336 КК України в умовах воєнного стану, оголошеної загальної мобілізації та триваючої агресії створює у громадян відчуття безкарності за невиконання обов'язків, передбачених законодавством України.
Так, у постанові №625/67/23 від 5 лютого 2024 року колегія суддів Верховного Суду погодилася з твердженням апеляційного суду відповідно до якого зокрема, як вбачається зі змісту мотивувальної частини вироку суду апеляційної інстанції, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, передбаченого ст.336 КК України та дані про особу засудженого, апеляційний суд погодився з призначеним місцевим судом виду та розміру покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, яке з огляду на вимоги статей 50, 65 КК України є справедливим.
Суд визнає, що звільнення від відбування покарання з іспитовим строком не може запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, що в умовах воєнного стану є не припустимим.
При цьому суд визнає, що з урахуванням ситуації, яка наразі склалася в країні - збройною агресією РФ та конституційним обов'язком кожного громадянина по захисту Батьківщини, вчинений ОСОБА_4 умисний нетяжкий злочин представляє значну суспільну небезпечність, тому звільнення останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням створює в очах громадян та суспільства вцілому негативне враження безладдя та безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації.
На переконання суду обставини, про які зазначив обвинувачений, як догляд за батьком похилого віку, в даному випадку жодним чином не зменшує суспільної небезпеки вчиненого ним злочину.
Суд вважає, що обставини, про які вказує обвинувачений не впливають на правильність призначеного судом покарання, яке є мінімальним, а тому не свідчить про його надмірну суворість.
Враховуючи вказані обставини в їх сукупності, суд вважає, що призначене обвинуваченому покарання відповідає вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення нових злочинів, справедливим і таким, що не суперечить ст. 65 КК.
Суд враховує суспільну небезпеку вчиненого злочину та той факт, що на території України введений воєнний стан, а тому дане кримінальне правопорушення викликає значний суспільний резонанс, а тому застосування інституту звільнення від відбування покарання не сприятиме його меті - виправленню та запобіганню вчинених нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.
Суд, проаналізувавши у сукупності всі обставини, які враховує при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 та вирішенні питання про можливе звільнення від його відбування, суд визнає їх такими, що не дають підстав для звільнення ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі.
Таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження нових кримінальних правопорушень, відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі винного.
Враховуючи сукупність пом'якшуючих обставин та відсутність обтяжуючих обставин, особу ОСОБА_4 , який є особою молодого віку, те що він щиро розкаявся у вчиненому, повністю визнав свою вину в скоєному правопорушенні, а також те, що він позитивно характеризується за місцем проживання, що свідчить про сталість його правової поведінки і бажання дотримуватися правових норм, його ставлення до скоєного ним правопорушення, суд дійшов висновку про можливість та доцільність застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 позбавлення волі на мінімальний строк, який визначено санкцією ст.336 КК України.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про можливість та доцільність виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 лише з ізоляцією від суспільства і досягне мети при призначенні йому покарання у виді позбавлення волі.
Відбувати покарання з огляду на вищенаведене обвинувачений ОСОБА_4 повинен в місцях позбавлення волі.
Призначене покарання буде не тільки карою для ОСОБА_4 , але й буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та дає суду достатні підстави визнати, що забезпечити виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливо лише при реальному відбуванні ним покарання, що є необхідним і достатнім обмеженням прав і свобод обвинуваченого ОСОБА_4 і буде відповідати принципу Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод - пропорційності обмеження прав людини і легітимної мети покарання та його невідворотності.
До вступу вироку в законну силу обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід не слід обирати.
Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлено.
Судові витрати по даному кримінальному провадженню відсутні.
Речові докази по даному кримінальному провадженню відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 31, 176-179, 369 - 371, 373 - 376, 394, 395 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та за цією статтею призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не застосовувати.
Згідно зі ч. ч. 6, 7 ст. 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Хорольський районний суд Полтавської області за виключенням оскарження обставин, які ніким не оспорювалися та не досліджувалися в суді.
Головуючий: ОСОБА_1