Справа № 373/1735/25
Провадження № 2-з/373/20/25
02 вересня 2025 року м. Переяслав
Переяславський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Лебедя В.В.,
за участю секретаря судових засідань Герасько К.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за неотримане речове майно,
У провадженні Переяславського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , у якому міститься вимога про стягнення з ОСОБА_2 на його користь суми в розмірі 2 100 000,00 грн.
Ухвалою судді від 02.07.2025 позовну заяву принйято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 08.09.2025.
29.08.2025 представник позивача-адвокат Миколаєва Ю.В. подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви зазначає, що позивач має право за законом на частку одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибелю батька військовослужбовця. Як стало відомо заявнику, його матір (відповідач) розмістила оголошення на веб-сайті про продаж належної їй квартири. Вказує, що ненакладення арешту може істотно утруднити виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Сторони не з'явились в судове засідання з невідомих для суду причин, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.
Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали справи, дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефектний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
У статті 150 ЦПК України зазначені види забезпечення позову, у тому числі накладення арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться в нього чи в інших осіб.
В силу вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до роз'яснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25.05.2016, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Разом з цим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності та рівності перед законом, оскільки мета забезпечення позову це тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.
Статтею 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Частиною 2 ст. 149 ЦПК України встановлений вичерпний перелік підстав для забезпечення позову, а саме: невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. За загальним правилом, заявник зобов'язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_1 , будучи сином загиблого військовослужбовця, просить стягнути із матері ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 2 100 000 грн, яка як його законний представник мала отримати належну йому частку одноразової грошової допомоги.
Вид забезпечення позову, який просить застосовувати позивач, відповідає позовним вимогам.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 437652890 квартира АДРЕСА_1 , належить відповідачу. Вартість даної квартири як об'єкта оцінки за звітом незалежної оцінки нерухомого майна, складеним фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , становить 451510 грн.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 440387657 квартира АДРЕСА_2 , яка з 23.07.2025 належала відповідачу, була продана третій особі 23.07.2025.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Суд уважає, що заяву про забезпечення позову слід задовольнити, накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , оскільки невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, поновити порушені права позивача.
Такий вид забезпечення позову відповідає вимогам ст. 150 ЦПК України, є співмірним із заявленими позовними вимогами та гарантує виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Суд роз'яснює, що відповідач має право подати вмотивоване клопотання про скасування заходів забезпечення позову в порядку, визначеному ст. 158 ЦПК України.
Керуючись статтями 151-153, 260 ЦПК України, суд
Заяву представника позивача-адвоката Миколаєнко Юлії Володимирівни про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за неотримане речове майно, - задовольнити.
З метою забезпечення позову накласти арешт на нерухоме майно, а саме:
- квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2622271032040).
Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Строк пред'явлення ухвали суду до виконання складає три роки, тобто до 03.09.2028.
Стягувачем є ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), боржником є ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Примірник ухвали суду направити для виконання до Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (місцезнаходження: 08400, Київська обл., Бориспільський р-н, м. Переяслав, вул. Оболонна, 2-В), а копію ухвали для відома сторонам.
Про результати виконання даної ухвали повідомити Переяславський міськрайонний суд Київської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її з складення - 02.09.2025.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
СУДДЯ: В.В. ЛЕБІДЬ