Справа № 369/15764/25
Провадження № 2/369/10090/25
04.09.2025 м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» про забезпечення позову у цивільній справі 369/15764/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» звернувся до суду 28.08.2025 року через підсистему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та просив суд стягнути з Боржника, яким є ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 40932411, місцезнаходження: Україна, 49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105) суму заборгованості в розмірі 402 984,86 грн., яка складається з:- заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) (в тому числі простроченим) в сумі 186 956,55 грн.;- заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками (в тому числі простроченими) в сумі 42 428,31 грн.;- заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями (в тому числі простроченими) в сумі 173 600,00 грн.
Разом з позовом було надано заяву про забезпечення позову.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача зазначив, що 17/08/2021 року Акціонерне товариство «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 19-604-866-2-21-Г з ануїтетними платежами. За умовами укладеного Кредитного договору, Кредитодавець (Банк) надає кредитні кошти (далі - Кредит), в сумі та на умовах визначених Договором, які Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю, сплатити проценти за користування Кредитом та інші платежі згідно з додатками до Договору.
Датою останнього платежу Позичальника по сплаті заборгованості за Кредитним договором є 01/03/2024 року, відповідно, затримка оплати щомісячних платежів становить більше одного календарного місяця.
Таким чином, станом на день подання позовної заяви, у Відповідача 1 перед Позивачем існує заборгованість за Кредитним договором у загальному розмірі 402 984,86 грн., яка складається з:- заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) (в тому числі простроченим) в сумі 186 956,55 грн.;- заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками (в тому числі простроченими) в сумі 42 428,31 грн.;- заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями (в тому числі простроченими) в сумі 173 600,00 грн.
03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Новий кредитор) був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» набув право вимоги до Боржників за Основними договорами, в тому числі і за Кредитним договором № 19-604-866-2-21-Г від 17/08/2021 року, відповідно до якого Боржником є ОСОБА_1 .
Далі, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Первісний кредитор) 27.12.2024 року уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (Новий кредитор) Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло і право вимоги в тому числі і за Кредитним договором № 19-604-866-2-21-Г від 17/08/2021 року, відповідно до якого Боржником є ОСОБА_1 .
Отже, станом на день подання цієї заяви у Відповідачів перед Позивачем існує заборгованість за Кредитним договором в загальному розмірі 402 984,86 гривень.
Заявник зазначає, що вказана сума позову є досить значною, і у зв'язку із цим, фактичне стягнення вказаної суми на користь Позивача у разі задоволення позовних вимог, може бути здійснено тільки за рахунок нерухомого майна, належного Відповідачам.
Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Відповідачу на праві власності належить наступне рухоме та нерухоме майно: 1) частина квартири загальною площею 44,7 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3043295632080).
Отже, на думку позивача, Відповідач має у власності майно, за рахунок якого в майбутньому може бути фактично виконане можливе рішення Суду про стягнення заборгованості, та яким Відповідач може вільно розпорядитись для уникнення сплати за рахунок цього майна значної суми заборгованості на користь Позивача.
Позивачі вважають, що заходи забезпечення позову, які просить вжити Позивач, є співмірними із позовними вимогами, оскільки внаслідок вжиття цих заходів єдиним негативним наслідком для Відповідачів буде відсутність можливості відчуження майна, яке може бути реалізовано в рахунок стягнення з Відповідачів заборгованості. Натомість, невжиття цих заходів може призвести до неправомірного відчуження майна третім особам, і як наслідок до додаткового порушення прав як Позивача, так і третьої особи - покупця майна.
Тому на підставі вище наведеного заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову та заборонити будь-яким суб'єктам державної реєстрації, державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в тому числі, але не виключно, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, що перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районної у м. Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб'єктам та будь-яким державним реєстраторам - державним та приватним нотаріусам, державним та приватним виконавцям та іншим органам чи особам, які виконують функції чи мають повноваження державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію виникнення, переходу, припинення та скасування права власності, інших речових прав, обтяжень, записів про іпотеку тощо, внесення будь-яких змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно нерухомого майна, яке належить Боржнику, яким є ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме: 1) частина квартири загальною площею 44,7 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3043295632080).
За правилами ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд проводить розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Виходячи з зазначених норм чинного законодавства України, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до п. 6 вказаної Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
Відповідно до ч. 1ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого королівства") положення статті 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.
Між тим, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви з огляду на те, що позивач просить забезпечити позов у визначений ним спосіб без надання жодних доказів того, що в разі невжиття заходів забезпечення може бути утрудненим та неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, зважаючи на зміст позовних вимог.
Таким чином, заявником не наведено і судом не встановлено, що невжиття таких заходів забезпечення позову про які ними заявлено може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду у цій справі, тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Також зважаючи на наведені норми, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. При цьому єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.
Позивачем не надано суду доказів, підтверджуючих те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не надано доказів співмірності із заявленими позивачем вимогам засобу забезпечення позову. Суд не вбачає необхідності у забезпеченні позову, так як доводи позивача не знайшли свого підтвердження, а тому безпідставне вжиття заходів забезпечення позову порушить права інших осіб.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову за безпідставністю.
Одночасно суд роз'яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.
За таких обставин, аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку, що вказана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки на даний час судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, а також заявником належним чином не обґрунтовано свої вимоги щодо забезпечення позову, та співмірності відносно заявлених вимог ціні позову.
На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст. 149-154, 157, 258, 261, 353 ЦПК України, суддя,
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» про забезпечення позову у цивільній справі 369/15764/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя А.В. Янченко