Справа № 359/10415/25
Провадження № 2-о/359/256/2025
03 вересня 2025 року суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Семенюта О.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , служба у справах дітей та сім'ї Бориспільської міської ради Київської області, Бориспільський відділ державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про встановлення інших юридичних фактів,
встановив:
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просить: встановити юридичний факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є неповнолітньою особою у зв'язку з досягненням ним 14-річного віку; встановити юридичний факт того, що ОСОБА_2 не є малолітньою особою у зв'язку з досягненням ним 14-річного віку.
В обґрунтування заяви зазначив, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29.03.2023 р. у справі №359/1538/21 було вирішено відібрати у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення батьківських прав. На виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист, на підставі якого Бориспільським ВДВС у Бориспільському районі відкрито виконавче провадження №77319364. Вказує, що виконавчим листом передбачено відібрання не просто дитини, а дитини з кваліфікуючою ознакою(правовим статусом) «малолітня дитина» у віці від 10 років до 14 років. Виконавчий лист не містить вказівки на його виконання до дитини з правовим статусом «неповнолітня дитина» - у віці від 14 до 18 років. Зазначає, що станом на дату подання цієї заяви дитині ОСОБА_2 виповнилося повних 14 років. Вважає, що у зв'язку з досягненням дитиною 14 років та набуттям статусу «неповнолітньої дитини» закінчився строк виконання за правовим статусом дитини, передбачений для відповідного виду немайнового стягнення, що не дає правових підстав для вчинення виконавчого провадження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Заявник зазначає, що встановлення таких юридичних фактів необхідно для подальшого вжиття заходів, спрямованих на закриття виконавчого провадження за виконавчим листом №359/1538/21 від 07.02.2025, виданого на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду від 29.03.2025, оскільки орган державної виконавчої служби не враховує у своїй діяльності значення юридичного поняття «малолітня дитина» та не може відрізнити його від юридичного поняття «неповнолітня дитина» в силу своєї необізнаності. Також зазначив, що відповідно до ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 серпня 2025 року у справі №359/9812/25 було відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження за заявою про встановлення інших юридичних фактів, а саме: встановлення юридичного факту того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є неповнолітньою особою у зв'язку з досягненням ним 14-річного віку; - встановлення юридичного факту того, що ОСОБА_2 не є малолітньою особою у зв'язку з досягненням ним 14-річного віку, оскільки встановлення такого юридичного факту в судовому порядку не передбачено. Вважає, що суд передчасно до відкриття провадження у справі розглянувши вимоги заявника, проявив надмірний формалізм, створюючи перешкоди у доступі до правосуддя, порушив право на справедливий суд на підставі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вивчивши заяву та додані до неї документи вважаю за необхідне відмовити у відкритті провадження виходячи з наступного.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 2 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ст.6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
У розумінні ч.1 ст. 31 ЦК України фізична особа яка не досягла чотирнадцяти років вважається малолітньою особою, а відповідно до ч.1 ст. 32 ЦК України - фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років є неповнолітньою особою.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 березня 2024 року у справі № 378/760/23 (провадження № 61-18182св23) зазначено, що при вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
Згідно з п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Чинним цивільним законодавством для встановлення відповідного статусу дитини достатньо офіційних документів, що підтверджують її дату народження. Встановлення юридичного факту того, що ОСОБА_2 є неповнолітньою особою у зв'язку з досягненням ним 14-річного віку, та юридичного факту того, що ОСОБА_2 не є малолітньою особою у зв'язку з досягненням ним 14-річного віку, не підлягає судовому розгляду.
З огляду на викладене суддя висновує про те, що у відкритті провадження по справі за заявою ОСОБА_1 належить відмовити.
Як роз'яснив Європейський Суд з прав людини в п.61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії», одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. В основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Базове тлумачення принципу res judicata вміщено також в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Науменко проти України», «Христов проти України» та «Понамарьов проти України». Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
Дійсно, ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 серпня 2025 року у справі №359/9812/25 було відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту того, що ОСОБА_2 є неповнолітньою особою у зв'язку з досягненням ним 14-річного віку, та юридичного факту того, що ОСОБА_2 не є малолітньою особою у зв'язку з досягненням ним 14-річного віку. Вказана ухвала не переглядалась в апеляційному порядку та набрала законної сили. Предмет заяви ОСОБА_1 у справі №359/9812/25 та предмет заяви у справі №359/10415/25 є ідентичним. Відтак постановлення ухвали про відкриття провадження у цій справі за аналогічною заявою ОСОБА_1 призведе до фактичного перегляду судового рішення та порушення принципу юридичної визначеності, запровадженого п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, постановлення ухвали про відмову у відкритті провадження від 25 серпня 2025 року у справі №359/9812/25, та постановлення цієї ухвали не є проявом надмірного формалізму, а лише спрямовано на суворе дотримання вимог чинного процесуального законодавства, зокрема ст.186 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 186, 260, 294, 315 ЦПК України,
ухвалив:
У відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , служба у справах дітей та сім'ї Бориспільської міської ради Київської області, Бориспільський відділ державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про встановлення інших юридичних фактів - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.Ю. Семенюта