26 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 340/7848/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Мар'янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 ( суддя Савонюк М.Я.) в адміністративній справі №340/7848/24 за позовом ОСОБА_1 до Мар'янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Мар'янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградській області (далі - відповідач), у якому просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду його заяви від 17.08.2024 про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), загальною площею 5,92 га, яка розташована на території Мар'янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області;
зобов'язати відповідача розглянути його заяву від 17.08.2024 про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), загальною площею 5,92 га, яка розташована на території Мар'янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області та за результатами її розгляду прийняти рішення, відповідно до вимог чинного законодавства України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має право на земельну частку (пай) КСП "Побєда", розміром 5,92 умовних кадастрових гектарів, яка розташована на території Мар'янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.З метою проведення державної реєстрації права власності на земельну частку (пай) 17.08.2024 ним на адресу відповідача направлено заяву (з додатками) про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яку отримано відповідачем 24.08.2024.Однак, за результатами розгляду заяви від 17.08.2024 відповідачем не було прийнято жодного рішення: ні щодо виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), ні мотивованої відмови.Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 адміністративний позов задоволено.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що з долучених до матеріалів справи доказів судом встановлено, що з метою виділення у натурі (на місцевості) земельної ділянки на території Мар'янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області у розмірі 5,92 умовних кадастрових гектарів позивач, в порядку Закону України від 05.06.2003 №899-IV "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (далі - Закон №899-IV), засобами поштового зв'язку (штриховий ідентифікатор №2500600089897) звернувся до відповідача із заявою від 17.08.2024 року (а.с. 8-9).
Заяву від 17.08.2024 було вручено відповідачу 24.08.2024, що ним не спростовано (а.с.10).
Письмових доказів розгляду такої заяви по суті з прийняттям рішення щодо виділення у натурі (на місцевості) земельної ділянки або мотивованої відмови до суду не надано.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулася до суду.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами Українию
Згідно положень статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
26.04.2003 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Земельного кодексу України» від 03.04.2003 № 675-IV, яким пункт 8 розділу «Перехідні положення» Х ЗК України доповнено абзацами, згідно з якими члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності ним Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.
Приписи щодо паювання земель сільськогосподарського призначення містить, зокрема, Указ Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ №720/95), пунктом 1 якого визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільсько-господарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (пункт 2 Указу № 720/95).
Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації (пункти 5, 6 Указу № 720/95).
Із наведеного вище слідує, що паювання земель сільськогосподарських підприємств як особливий порядок набуття у приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення є способом приватизації цих ділянок членами таких підприємств, що узгоджується із змістом пункту 8 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.
Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) регламентовано Законом України від 05.06.2003 № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі - Закон №899-IV).
Відповідно до статті 1 Закону № 899-IV, право на земельну частку (пай) мають, окрім інших, громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
Статтею 5 Закону № 899-IV передбачені такі повноваження сільських, селищних, міських рад щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради (стаття 3 Закону № 899-IV).
Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
Відповідно до статті 2 Закону №899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 59 Закону №280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Таким чином, вирішення заяви позивача про виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) відповідач мав провести у спосіб, встановлений Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», тобто на пленарному засіданні ради із прийняттям відповідного рішення, оскільки саме такий порядок та спосіб прийняття рішень з питань регулювання земельних відносин передбачений законодавством.
Відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів щодо прийняття у встановлений законом спосіб рішення про розгляд заяви позивача від 17.08.2024 щодо передачі у власність земельної ділянки, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, а ефективним засобом відновлення порушеного права є зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача від 17.08.2024.
Враховуючи вказані вище обставини в їх сукупності, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Мар'янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 в адміністративній справі №340/7848/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 26 серпня 2025 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 29 серпня 2025 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова