02 вересня 2025 року місто Київ
Справа № 752/9327/25
Провадження № 33/824/4212/2025
Київський апеляційний суд у складі судді Желепи О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 16 липня 2025 року
у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, військовослужбовця, РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 284725 ОСОБА_1 29 березня 2025 року близько о 02:30, керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz Brabus», д.н.з. НОМЕР_2 , у місті Києві на пр. Академіка Глушкова, 16, на вимогу поліцейського відмовився від проходження огляду відповідно до встановленого порядку на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Голосіївський районний суд м. Києва постановою від 16 липня 2025 року відмовив у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі. ОСОБА_1 визнав винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосував до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнув на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Не погодившись з такою постановою, ОСОБА_1 26 липня 2025 року засобами поштового зв'язку через суд першої інстанції подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що на відеозаписі не зафіксована його відмова від проходження огляду на стан сп'яніння як такої, що висловлена у формі, що не передбачає двозначного трактування цієї відмови, а також не вбачається ознак стану сп'яніння, наявність яких не вказана і поліцейським та вписана в протокол постфактум.
Вважає, що його вина не доведена за стандартом «поза розумним сумнівом», а працівник поліції не був уповноважений пропонувати йому пройти огляд на стан сп'яніння, оскільки його як військовослужбовця має оглядати уповноважений представник Військової служби правопорядку, присутність яких він вимагав у поліцейських.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Котвицький Є.О. апеляційну скаргу підтримав із підстав, викладених у ній, просив задовольнити.
Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Котвицького Є.О., дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та вмотивованість постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність як за керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного сп'яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
За логікою цього складу адміністративного правопорушення відмовою є свідома, вольова та цілеспрямована поведінка водія, за якої він після отримання від працівника поліції законної вимоги пройти огляд на стан сп'яніння, роз'яснення порядку його проходження та наслідків відмови від проходження огляду не вчиняє дій, які від нього вимагаються та/або своїми діями перешкоджає виконанню таких дій.
Дослідивши докази, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 284725 від 29 березня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці що склалася на вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому порядку відмовився; картку обліку адміністративного правопорушення; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; витяг з бази «Армор» з інформацією щодо ОСОБА_1 ; письмові пояснення ОСОБА_1 ; копію військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 01.08.2024, а також відеозапис з нагрудної камери поліцейського на підтвердження зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, надавши їм оцінку, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Так, за результатами перегляду судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, був зупинений поліцейськими у період дії комендантської години та після виявлення у нього знак алкогольного сп'яніння на вимогу пройти у встановленому порядку огляд на стан сп'яніння згоди не надав, свідомо ухилявся від огляду, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, а також підтверджуються належними та допустимими доказами, що містяться у матеріалах справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що при виявленні ознак правопорушення, вчиненого військовослужбовцем, співробітники поліції зобов'язані викликати представників Військової служби правопорядку України для оформлення відповідних матеріалів, є безпідставним, з огляду на таке.
Об'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також безпеки на річковому транспорті та маломірних суднах.
Суб'єкт адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.
У статті 15 КУпАП передбачено особливості адміністративної відповідальності військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень.
Так, відповідно до частини 1 статті 15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
За змістом статті 266-1 КУпАП огляд на стан сп'яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин.
Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Керування військовослужбовцем транспортним засобом на дорогах загального користування з ознаками сп'яніння до таких підстав не належить.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
ОСОБА_1 не надав відповідних документів про те, що на час зупинки автомобіля під його керуванням він виконував обов'язки військової служби.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Цей порядок визначає процедуру огляду водіїв, у той же час положення статті 266-1 КУпАП передбачають порядок огляду військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, а перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому при проведенні огляду військовослужбовця водія таку процедуру проводить поліція, у випадку проведення огляду військовослужбовця пішохода такий огляд проводить військова служба правопорядку.
Таким чином, під час процедури огляду на стан сп'яніння водія представники військової служби правопорядку не повинні запрошуватись.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Збройних Сил України або інших військових формувань, не додано жодних відомостей про те, що вказаний автомобіль у встановленому порядку був закріплений (облікований) за відповідною військовою частиною (навпаки, на відеозаписі зафіксовано, що ТЗ, яким керував ОСОБА_1 на такому обліку не перебуває та взагалі не зареєстрований в Україні, оскільки був відібраний у збройних сил держави-агресора). Аналогічно, відсутні докази про те, що 29 березня 2025 року ОСОБА_1 , керуючи вказаним автомобілем, як водій, виконував обов'язки військової служби, а тому в цьому випадку протоколи про адміністративні правопорушення мали право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 284725 складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи, що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством ОСОБА_1 не оскаржувалися, тобто останній не звертався із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва із питанням ініціювання проведення службової перевірки щодо неправомірних дій працівників поліції під час складення ними протоколу, не звертався із позовом до суду в порядку КАСУ на дії працівників поліції, а також не звертався із відповідними заявами у порядку, передбаченому КПК України до правоохоронних органів щодо неправомірних дій працівників поліції під час складення ними протоколу, що позбавляє можливості враховувати доводи скаржника щодо неправомірності дій працівників поліції.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідальність згідно з частиною 1 статті 130 КУпАП настає, зокрема, у випадках, коли водій відмовляється пройти встановлений законодавством огляд на стан сп'яніння. Про обов'язок пройти такий огляд водія було проінформовано працівниками патрульної поліції відповідно до чинних правил.
Доводи щодо відсутності в нього ознак сп'яніння апеляційний суд відхиляє як безпідставні з огляду на таке.
За приписами ст. 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735 підстава для проведення огляду на відповідний стан сп'яніння випливає саме з внутрішнього переконання поліцейського, що особа перебуває у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
За таких обставин, констатовані поліцейським ознаки алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 визнаються апеляційним судом як такі, що мали місце, оскільки також підтверджуються відеозаписом із нагрудних камер поліцейських, зокрема в частині поведінки, що не відповідає обстановці.
Доводи щодо відсутності відмови від проходження огляду на стан сп'яніння апеляційний суд також відхиляє як безпідставні та вказує на таке.
Із дослідженого судом відеозапису вбачається, що поліцейський тричі пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння о 02:30, 02:54, 03:02. Натомість останній вказані вимоги проігнорував, не вчинив дій щодо проведення відповідного огляду, чим фактично відмовився від проходження такого огляду.
Інші доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, розумних сумнів щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не викликають, порушень щодо порядку отримання доказів, що містяться в матеріалах справи не наводять, що в сукупності свідчить про формальність доводів апеляційної скарги, спрямованих на уникнення адміністративної відповідальності.
Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Вказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції були дотримані, а висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є правильним, оскільки він відповідає обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам.
Згідно з положеннями статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
За таких обставин апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції залишається без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 16 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Желепа