04 листопада 2020 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Балацька Г.О. за участю:
особи, стосовно якої складено
протокол про адміністративне правопорушення, - ОСОБА_1 ,
захисника особи, стосовно якої складено протокол про
адміністративне правопорушення, - Галича О.М.,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 29 травня 2020 року стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 -
Цією постановою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього за цим законом накладено стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10.200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Постановою суду встановлено, що ОСОБА_1 31.03.2020 о 09 годині 20 хвилин за адресою: місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, б. 50, керував автомобілем марки «ВАЗ 2109», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння: блідість шкіри обличчя, тремтіння пальців рук, зіниці очей не реагують на світло.
Від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому порядку водій відмовився в присутності свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно зі ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Провадження № 33/824/2732/2020
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Головуючий в суді першої інстанції: Кваша А.В.
Доповідач: Балацька Г.О.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 29.05.2020, а провадження у справі закрити.
В обґрунтування вимоги про поновлення строку на звернення з апеляційною скаргою ОСОБА_1 вказує, що оскаржувану постанову отримав лише 12.06.2020, із зазначеної постанови дізнався, що в судові засідання призначені на 15.05.2020 та 29.05.2020 за викликами він не з'явився, однак, жодних доказів про направлення повісток за місцем проживання та сповіщення про час і місце розгляду справи в матеріалах справи не міститься.
В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 вказує, що вважає постанову суду першої інстанції не відповідає вимогам чинного законодавства та прийнята з порушенням норм процесуального права та є необґрунтованою.
Зазначає ОСОБА_1 , що в означений день їхав з напарником на роботу, його зупинили працівники поліції без зазначення будь-якої причини.
Звертає увагу ОСОБА_1 на те, що працівники поліції не запропонували пройти огляд за допомогою приладу "Драгер", а запропонували одразу проїхати до лікаря, однак такої нагоди у нього не було.
Посилається і на те, що його не було відсторонено від керування транспортним засобом, також поліцейським не було надано направлення для самостійного огляду на стан сп'яніння.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та в його інтересах захисника Галича О.М., які підтримали доводи як клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, так і апеляційної скарги в повному обсязі, перевіривши матеріали справи та переглянувши відеозапис досліджуваних подій, перевіривши доводи апеляційної скарги та додатково надані документи, слід дійти до наступного висновку
Згідно зі ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
На виконання вимог ст. 278 КУпАП, при підготовці справи про адміністративне правопорушення до розгляду орган (посадова особа) вирішує, зокрема, питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
Як регламентують положення ст. 277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначається дата і місце розгляду справи.
Так, зі змісту постанови випливає, що ОСОБА_1 в судовому засіданні присутнім не був.
Водночас, матеріали справи містять копію повістки ОСОБА_1 про його виклик в судове засідання на 15.05.2020, за відсутності копії реєстру на відправку вказаної кореспонденції та без даних про її вручення чи повернення до суду (а.с. 9), даних щодо повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи призначеного на 29.05.2020, коли і було прийнято рішення, матеріали справи не мають.
Відсутні в матеріалах справи і дані про відправлення копії ухваленої постанови від 29.05.2020 ОСОБА_1 , яка оприлюднена в Єдиному реєстрі судових рішень 23.06.2020, як того вимагають положення ч. 1 ст. 285 КУпАП.
За викладеним, слід задовольнити клопотання та поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 29.05.2020.
Суд першої та апеляційної інстанцій розглядає обставини вчиненого правопорушення в межах, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, на виконання вимог ст. 294 КУпАП.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При цьому, вимогами ст. 280 КУпАП регламентовано, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягають з'ясуванню такі обставини: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколами про адміністративні правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.5 Правил дорожнього руху України за обставин, викладених в постанові, - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.ст. 283, 284 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 425139 від 31.03.2020, в цей же день о09 годині 20 хвилин за адресою: місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, б. 50, керував автомобілем марки «ВАЗ 2109», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння: блідість шкіри обличчя, тремтіння пальців рук, зіниці очей не реагують на світло.
Від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому порядку водій відмовився в присутності свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1).
Обставини керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння засвідчили підписами свідки-поняті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с. 1) та в окремо викладених поясненнях (а.с. 2).
Вказаний протокол за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та складений, в силу ст. 255 КУпАП, уповноваженою на те особою, а саме - командиром роти № 7, батальйону № 2 , полку № 1УПП м. Києві ДПП старшим лейтенантом поліції Шуст Ю.В.
В судовому засіданні ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав.
Дії працівників поліції по проведенню процедури освідування водія ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння та по складанню протоколу про адміністративне правопорушення - стороною захисту не оскаржені.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається повне дотримання працівниками поліції вимог інструкції щодо проведення огляду на стан сп'яніння з використанням технічних засобів.
До того ж факт пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння в установленому законом порядку, у зв'язку з наявністю у працівників поліції обґрунтованої підозри про керування ним автомобілем в стані наркотичного сп'яніння та його відмови від проходження огляду на стан такого сп'яніння, підтверджується і відеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, відповідно до якого, виявивши у ОСОБА_1 під час спілкування, ознаки наркотичного сп'яніння, працівники поліції у присутності свідків пропонували йому пройти огляд у лікаря-нарколога в медичній установі та роз'яснили правила проходження такого огляду, на що ОСОБА_1 відмовився (а.с. 5).
Також не заслуговують на увагу і посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про порушення процедури і спростовування факту вимоги працівників поліції пройти огляд у закладі охорони здоров'я через відсутність у матеріалах справи відповідного направлення водія на проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, оскільки за змістом Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного сп'яніння, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року №1452/735, таке направлення видається лише у разі наявності згоди водія пройти огляд в закладі охорони здоров'я, а такої згоди, як свідчить відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, ОСОБА_1 не надавав.
За наведеним, на підставі аналізу за досліджуваними доказами, у їх сукупності, слід дійти висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Порушень норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування постанови суду першої інстанції - не встановлено.
У рішенні по справі "О?Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Законом України від 07.07.2016 № 1446-VIII посилена відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або за відмову від проходження огляду з метою виявлення такого стану.
Притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, встановлених судом, буде сприяти досягненню основної мети - виховання правопорушника, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, що є ефективним.
Стягнення на ОСОБА_1 накладено у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За викладеним, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 29 травня 2020 року задовольнити.
Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 29 травня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього за цим законом накладено стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10.200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду Г.О.Балацька