Справа № 420/27676/24
04 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № 13604/15/03/РРО/2664412720-ДПС/ІП-ФС від 29.05.2024 року якою накладено штраф в розмірі 8000,00 гривень на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29.05.2024 року Південне міжрегіональне управлінням Державної служби з питань праці прийняло постанову № 13604/15/03/РРО/2664412720-ДПС/ІП-ФС про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у розмірі 8000 грн.
Позивач вважає дану постанову такою, що прийнята без повного та всебічного дослідження обставин справи, без наявності достатніх та належних доказів порушення законодавства про працю та зайнятість населення, у зв'язку з чим звернулася до суду з даним позовом.
Доводи позивача щодо протиправності оскаржуваної постанови мотивовані тим, що згідно оскаржуваної постанови підставою для розгляду справи про накладання штрафу на ФОП ОСОБА_1 є лист ГУ ДПС в Одеській області від 23.04.2024 року, яким разом із матеріалами фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 надійшов на адресу Південного міжрегіонального управління державної служби з питань праці. За результатами фактичної перевірки ГУ ДПС в Одеській області складено акт (довідка) фактичної перевірки від 05.04.2024, зареєстрований 08.04.2024 за № 13604/15/03/PPO/ НОМЕР_1 . У пункту 3.1 зазначеного акту (довідка) фактичної перевірки від 05.04.2024 «Встановлено порушення», зазначено, що окрім інших, встановлено порушення ст. 50 Кодексу законів про працю України. Згідно ст. 50 Кодексу законів про працю України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. У пункті 2.2.20 вищезазначеного акту (довідці) фактичної перевірки «Додаткова інформація про факти, встановлені в ході перевірки» серед інших зазначено: «...- під час проведення перевірки встановлено перевищення робочого часу працівників ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .. ОСОБА_5 ) 40 годин на тиждень, що підтверджується виконанням розрахункових операцій з ПРРО, табелями робочого часу за березень 2024 року, розрахунковою відомістю за березень 2024 року, трудові договори …». Позивач вважає, що Південне міжрегіональне управління державної служби з питань праці, розглядаючи справу про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу не підтвердило висновки ГУ ДПС в Одеській області викладені в акті (довідці) фактичної перевірки про порушення ФОП ОСОБА_1 статті 50 КЗпП. За результатами розгляду акту (довідки) фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 та матеріалів перевірки, Південне міжрегіональне управління державної служби з питань праці встановило інше порушення законодавства з питань праці ФОП ОСОБА_1 , саме порушення ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці».
Також позивач зазначає, що в оскаржуваній постанові Південне міжрегіональне управління державної служби з питань праці зазначило, що в табелі обліку робочого часу працівників ФОП ОСОБА_1 за березень 2024 року, щоденна робота працівників відмічена буквою «Р» без фіксування фактично відпрацьованого щоденного часу, що вказує на незабезпечення ФОП ОСОБА_1 достовірного обліку виконуваної працівником роботи. Однак із даним твердженням відповідача, позивач не погоджується, оскільки Відповідно до додатку № 23 до наказу ФОП ОСОБА_1 від 29.02.2024 року № 3 про затвердженого графіку змінності вихідних на березень 2024 року, зокрема - умовних позначень у додатку, буквене позначення «Р» розшифровується, як робочий день тривалістю 8 годин. Із вказаним додатком працівники ФОП ОСОБА_1 були ознайомлені, під розпис. Чинним законодавством не передбачено обов'язкової форми табелю обліку робочого часу, а типова форма табелю яка затверджена Наказом Державного комітету статистики України № 489 від 05.12.2008 року «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці», носить лише рекомендаційний характер. Кількість годин, що підлягають відпрацюванню в березні 2024 року, встановлена графіком змінності вихідних, який затверджено ФОП ОСОБА_1 та надано для проведення перевірки. Вказаний графік змінності містить умовне буквене позначеннями - «Р», яке позначає робочий день та містить розшифрування цього буквеного позначення про те, що робочий день становить тривалістю 8 годин. Табель обліку робочого часу за березень 2024 року фактично дублює графік змінності вихідних у березні 2024 року, затверджених наказом № 3 ФОП ОСОБА_1 від 29.02.2024 року та не потребує додаткового роз'яснення чи позначення кількості відпрацьованих працівниками годин кожного дня. Наведені обставини і факти, на думку позивача, вказують про те, що ФОП ОСОБА_1 забезпечила достовірний облік виконуваної працівниками роботи у відповідності до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці».
Позивач зауважує, що Південне міжрегіональне управління державної служби з питань праці не повідомило ФОП ОСОБА_1 про отримання матеріалів фактичної перевірки від ГУ ДПС в Одеській області. У випадку повідомлення позивача про розгляд щодо неї матеріалів та вирішення питання про накладення штрафу, ФОП ОСОБА_1 мала б можливість дізнатися про розгляд матеріалів щодо неї, надати свої пояснення та документи які підтверджують відсутність підстав для накладення штрафу. Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці прийняло рішення про накладення на позивача штрафу лише на підставі акту фактичної перевірки та доданих до нього матеріалів, без проведення повного та всебічного розгляду справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи. За таких підстав постанова Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № 13604/15/03/РРО/2664412720-ДПС/ІП-ФС від 29.05.2024 року не містить фактів порушень ст. 50 КЗпП та ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці».
Ухвалою суду від 09.09.2024 року позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без руху, позивачу надано час для усунення недоліків шляхом надання до суду: оригіналу платіжного документу про сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн.
До Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків зазначених в ухвалі від 09.09.2024 року.
Ухвалою від 19.09.2024 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/27676/24 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
07.10.2025 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до відзиву відповідач з позовними вимогами не погоджується, вважає заявлені позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 по справі № 420/27676/24 необґрунтованими, які не підлягають задоволенню, а постанову про накладення штрафу № 13604/15/03/РРО/2664412720-ДПС/ІП-ФС від 29.05.2024 правомірно прийнятою у відповідності до законодавчих вимог.
Так, відповідач зазначив, що 01.05.2024 за вхід № 3724/ПД/1-24 ПМУ Держпраці отримало лист ГУ ДПС в Одеській області від 23.04.2024 № 9718/5/15-32-07-06-05 щодо результатів фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 . Згідно акту фактичної перевірки ГУ ДПС в Одеській області від 05.04.2024, реєстр. № 13604/15/03/РРО/ НОМЕР_1 від 08.04.2024 (далі - акт ДПС від 05.04.2024), у період з 27 березня по 05 квітня 2024 року проведено перевірку господарської одиниці магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою АДРЕСА_1 , суб'єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ), зокрема, з питань дотримання вимог Кодексу законів про працю України.
Листом № ПД/3.1/4248-24 від 03.05.2024 позивача повідомлено про одержання 01.05.2024 заступником начальника ПМУ Держпраці Буюклі В.І. акту ДПС від 05.04.2024 та про початок адміністративного провадження, із наданням пам'ятки про права та обов'язки учасника адміністративного провадження, направлений 06.05.2024 на електронну пошту позивача « ІНФОРМАЦІЯ_2 », та поштовим відправленням № 6504416797897 від 06.05.2024, яке вже 10.05.2024 було на поштовому відділенні позивача, згідно трекінгової інформації Укрпошти.
Листом № ПД/3.1/4406-24 від 10.05.2024 позивача запрошено на слухання у адміністративній справі про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю, передбаченого ч. 2 ст. 265 КЗпП України, направлений 13.05.2024 на електронну пошту позивача « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та поштовим відправленням № 6504416797242 від 13.05.2024, яке вже 20.05.2024 було на поштовому відділенні позивача, згідно трекінгової інформації Укрпошти.
Будучи обізнаною електронно-комунікаційним зв'язком, адреса якого безпосередньо міститься у ЄДРЮОФОПГФ позивача, щодо початку адміністративного провадження, підстави, предмету та можливих наслідків розгляду, права на подачу та ознайомлення з матеріалами, а також встановленої дати, часу та місця слухання справи, позивачу забезпечено також можливість отримання відповідних паперових примірників повідомлення та запрошення у відділенні пошти, отже, усі її подальші дії є виключно питанням особистої поведінки позивача по реалізації своїх прав.
З боку ПМУ Держпраці були здійснені усі необхідні дії для забезпечення всебічного розгляду для встановлення фактичних обставин справи у законодавчий спосіб, в межах наданих повноважень. Так, листом № ПД/3.1/4429-24 від 10.05.2024 на слухання запрошено начальника управління інспекційної діяльності в Одеській області ПМУ Держпраці Лисенка А.І., як особу, що сприяє розгляду справи. Листом № СП-ПД/3.1/2613-24 від 10.05.2024 звернуто за наданням роз'яснень стосовно правопорушення, наявного у адміністративній справі. 22.05.2024 головним державним інспектором відділу з питань праці управління інспекційної діяльності в Одеській області ПМУ Держпраці Ляшук Н.І. надано для врахування під час розгляду справи службову № СП-ПД/4.2.1/2802-24, стосовно надання роз'яснення щодо правопорушення, наявного у адміністративній справі про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю, передбаченого ч. 2 ст. 265 КЗпП України. 29.05.2024 під час слухання справи, у присутності Лисенка А.І. та ОСОБА_7 , враховуючи відсутність запрошеного належним чином позивача, заступником начальника ПМУ Держпраці Буюклі В.І. було заслухано пояснення осіб, які сприяють розгляду справи, розглянуто отримані документи та відомості, оцінено зібрані докази, та з урахуванням обставин справи, керуючись Порядком № 509, на підставі абз. 10 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, прийнято рішення скласти постанову про накладення штрафу № 13604/15/03/РРО/2664412720-ДПС/ІП-ФС на ФОП ОСОБА_1 за порушення норм чинного законодавства про працю, відповідальність за яке передбачена абз. 10 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
Відповідач вказує, що пунктом 2.2.20 акту ДПС від 05.04.2024 зафіксовано про встановлені факти в ході перевірки, зокрема, що під час проведення перевірки встановлено перевищення робочого часу працівників ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 ) 40 годин на тиждень, що підтверджується виконанням розрахункових операцій з ПРРО, табелями обліку робочого часу за березень 2024, розрахунковою відомістю за березень 2024, трудовими договорами.
Дослідженням доданих до акту додатків, а саме табелю обліку робочого часу за березень 2024 року ФОП ОСОБА_1 встановлено, що у результативній частині напроти прізвищ працівників зазначена відпрацьована місячна норма на березень 2024 року: 21 день, 168 годин, але при цьому, щоденна робота зазначених працівників відмічена буквою «Р» - без фіксування фактично відпрацьованого щоденного часу, що є незабезпеченням достовірного обліку виконуваної працівником роботи у встановленому порядку, як то передбачено ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці». Відповідно до розрахункової відомості за березень 2024 року, заробітна плата нарахована виходячи з встановленого окладу по днях за відпрацьовані 21 день з виплатою авансу (перша половина місяця), друга половина місяця та з проведенням відповідних утримань. Зафіксоване актом ДПС від 05.04.2024 перевищення нормальної тривалості робочого часу 40 годин на тиждень у березні 2024 року (без зазначення відпрацьованого часу по кожному з працівників) підтверджене доданими копіями виконання розрахункових операцій з ПРРО.
Також відповідач зауважив, що постфактум доданий позивачем до позову наказ № 3 від 29.02.2024 з посиланням на умовне буквене позначення «Р» як 8-годинний робочий день, не може вважатися належним при розгляді питання правомірності винесення постанови № 13604/15/03/ РРО/2664412720-ДПС/ІП-ФС від 29.05.2024, оскільки, обґрунтованість прийнятого рішення повинна розглядатися у межах тих обставин, які були на момент його прийняття. З боку позивача до ПМУ Держпраці не було надано жодних доказів, пояснень, заперечень тощо, будучи обізнаною по предмету розгляду справи щодо вирішення питання про її притягнення до законодавчої відповідальності, і її право на викладення своєї позиції та її підтвердження. Твердження позивача про надання даного наказу для проведення перевірки не має підтверджень, акт ДПС від 05.04.2024 не містить на нього посилань, який отримано представником позивача без зауважень.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Головним управлінням ДПС в Одеській області в період з 27.03.2024 по 05.04.2024 проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), адреса державної реєстрації суб'єкта господарської діяльності: АДРЕСА_3 , за наслідками якої складено Акт (довідку) фактичної перевірки від 05.04.2024, зареєстрований 08.04.2024 № 13604/15/03/РРО/ НОМЕР_1 .
У пункті 2.2.20 вищезазначеного акту «Додаткова інформація про факти, встановлені в ході перевірки» серед інших зазначено: «...- під час проведення перевірки встановлено перевищення робочого часу працівників ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) 40 годин на тиждень, що підтверджується виконанням розрахункових операцій з ПРРО, табелями обліку робочого часу за березень 2024, розрахунковою відомостю за березень 2024р., трудові договори.».
Відповідно до пункту 3.1 зазначеного акту «Встановлено порушення», окрім інших встановлено: «ст. 50 Кодексу законів про працю України».
В Акті (довідці) фактичної перевірки від 05.04.2024, представник позивача (за ордером) зазначено, що зауважень до акта перевірки не має.
Головне управління ДПС в Одеській області, листом від 23.04.2024 № 9718/5/15-32-07-06-05, повідомило Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці про факти, встановлені в ході перевірки та направило на адресу останнього акт фактичної перевірки, табель обліку робочого часу за березень 2024, розрахункову відомість за березень, дані фіскальних чеків, для подальшого реагування та вжиття заходів в межах компетенції.
Вказаний лист 01.05.2024 надійшов до відповідача.
На підставі вказаного листа Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці розпочало адміністративне провадження.
Листом № ПД/3.1/4248-24 від 03.05.2024 відповідачем було повідомлено позивача про одержання 01.05.2024 заступником начальника ПМУ Держпраці Буюклі В.І. акту ДПС від 05.04.2024 та про початок адміністративного провадження, із наданням пам'ятки про права та обов'язки учасника адміністративного провадження, які направлено 06.05.2024 на електронну пошту позивача « ІНФОРМАЦІЯ_2 », та поштовим відправленням № 6504416797897 від 06.05.2024, яке вже 10.05.2024 було на поштовому відділенні позивача, згідно трекінгової інформації Укрпошти.
Листом № ПД/3.1/4406-24 від 10.05.2024 відповідачем було запрошено позивача на слухання у адміністративній справі про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю, передбаченого ч. 2 ст. 265 КЗпП України, яке направлений 13.05.2024 на електронну пошту позивача « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та поштовим відправленням № 6504416797242 від 13.05.2024, яке вже 20.05.2024 було на поштовому відділенні позивача, згідно трекінгової інформації Укрпошти.
Відповідачем, листом № ПД/3.1/4429-24 від 10.05.2024, на слухання запрошено начальника управління інспекційної діяльності в Одеській області ПМУ Держпраці Лисенка А.І., як особу, що сприяє розгляду справи.
Також відповідач, листом № СП-ПД/3.1/2613-24 від 10.05.2024, звернувся за наданням роз'яснень головного державного інспектора відділу з питань праці управління інспекційної діяльності в Одеській області ПМУ Держпраці Ляшук Н.І. стосовно правопорушення, наявного у адміністративній справі.
22.05.2024 головним державним інспектором відділу з питань праці управління інспекційної діяльності в Одеській області ПМУ Держпраці Ляшук Н.І. надано для врахування під час розгляду справи службову записку № СП-ПД/4.2.1/2802-24, стосовно надання роз'яснення щодо правопорушення, наявного у адміністративній справі про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю, передбаченого ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
29.05.2024 проведено слухання у адміністративній справі про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю, передбаченого ч. 2 ст. 265 КЗпП України було заслухано пояснення осіб, які сприяють розгляду справи, розглянуто отримані документи та відомості, та прийнято рішення скласти постанову про накладення на ФОП ОСОБА_1 за порушення норм чинного законодавства про працю, відповідальність за яке передбачена абз. 10 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
29.05.2024 Південним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці прийнято постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 13604/15/03/PPQ/2664412720-ЛПСЛП-ФС, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі абз. 10 ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладено штраф в розмірі 8000,00 грн.
В мотивувальній частині постанови зазначено, що «Південним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці (далі - Міжрегіональне управління) отримано лист Головного управління ДПС в Одеській області від 23.04.2024, яким надано матеріали фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ), (РНОКПП НОМЕР_1 ), адреса державної реєстрації суб'єкта господарської діяльності: АДРЕСА_3 .
За наслідками фактичної перевірки фахівцями Головного управління ДПС в Одеській області складено АКТ (довідка) фактичної перевірки від 05.04.2024, зареєстрований 08.04.2024 № 13604/15/03/РРО/ НОМЕР_1 .
Відповідно до пункту 3.1 зазначеного акту «Встановлено порушення», окрім інших встановлено: «ст. 50 Кодексу законів про працю України».
Також, у пункті 2.2.20 вищезазначеного акту «Додаткова інформація про факти, встановлені в ході перевірки» серед інших зазначено: «...-під час проведення перевірки встановлено перевищення робочого часу працівників ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) 40 годин на тиждень, що підтверджується виконанням розрахункових операцій з ПРРО, табелями обліку робочого часу за березень 2024, розрахунковою відомостю за березень 2024р., трудові договори...».
До акту додано, зокрема, табель обліку робочого часу за березень 2024 року ФОП ОСОБА_1 , відповідно до якого: у результативній частині напроти прізвищ працівників зазначена відпрацьована місячна норма на березень 2024 року: 21 день, 168 годин, але при цьому щоденна робота зазначених працівників відмічена буквою «Р» - без фіксування фактично відпрацьованого щоденного часу, що є незабезпеченням достовірного обліку виконуваної працівником роботи у встановленому порядку, як то передбачено частиною 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці».
Так, статтею 50 КЗпП України визначено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Зокрема, як визначено частиною 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці», роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.».
Відповідачем постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 13604/15/03/PPQ/2664412720-ЛПСЛП-ФС була надіслана позивачу 30.05.2024 поштовим відправленням № 6504416823405 із супровідним листом № ПД/3.1/4924-24 від 29.05.2024.
Не погоджуючись з прийнятою відповідачем постановою про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
У той же час, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі Положення № 96).
Згідно із пунктом 1 Положення № 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем'єр-міністра України - Міністра економіки, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
За змістом підпунктів 6, 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює: державний контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; державний контроль за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.
Відповідно до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що Держпраці та утворені в установленому порядку її територіальні органи наділені контролюючими функціями за дотриманням роботодавцями законодавства про працю.
Згідно із частиною другою статті 259 КЗпП України центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.
Отже, право здійснювати контроль за додержанням законодавства про працю на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з метою перевірки дотримання податкового законодавства закріплено за податковими органами згідно з частиною другою статті 259 КЗпП України.
За змістом норм пункту 80.10 статті 80, пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України (далі - ПК України), якими регламентовано порядок оформлення результатів фактичної перевірки, результати такої перевірки у разі встановлення під час її проведення порушень оформлюються у формі акта, який складається та підписується посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), є документом, що підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
Висновки, щодо застосування зазначених положень, а також стосовно того, що акт перевірки є документом, що підтверджує факт її проведення, викладені у постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі №380/1116/20, від 21 квітня 2021 року у справі №260/586/20.
Відповідальність за порушення законодавства про працю, у тому числі для фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, передбачена нормами абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України.
Отже, що повноваження на проведення перевірки стосовно дотримання роботодавцями вимог законодавства про працю, виявлення, оформлення і фіксацію відповідних порушень належать податковому органу відповідно до закону.
Одночасно з цим повноваження щодо притягнення до відповідальності за вищевказані правопорушення у спосіб накладення штрафу за законом (частина четверта статті 265 КЗпП України) надані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, є Державна служба України з питань праці (Держпраці). Відповідні приписи про це наведені у пункті 1 Положення № 96, яке процитовано судом вище.
Пунктом 8 цього ж Положення передбачено, що Держпраці під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, громадськими спілками, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також підприємствами, установами та організаціями.
На цій підставі, суд зазначає, що у разі виявлення податковим органом фактів порушення вимог законодавства про працю та фіксації їх у складеному цим органом акті перевірки і надання останнього Держпраці в порядку взаємодії цих органів для виконання покладених на них завдань, Держпраці, відповідно до закону, наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб'єктів таких правопорушень, зокрема накладати штрафи у розмірі та в порядку, визначеному законодавством.
При цьому розмір штрафу та суб'єкт, уповноважений його накладати, прямо визначені у нормах статті 265 КЗпП України.
Позиція Верховного Суду стосовно застосування зазначеної статті КЗпП сформована, зокрема, у постановах від 23 червня 2020 року у справі № 804/9077/16, від 04 вересня 2020 року у справі № 824/601/18-а, від 13 квітня 2023 року у справі № 160/19160/21, від 23 червня 2023 року у справі № 160/1649/22, від 23 червня 2023 року у справі № 300/377/22, від 19 жовтня 2023 року у справі № 420/1011/20 та від 20 грудня 2023 року у справі № 480/1815/22.
З огляду на викладене, суд зазначає, що можливість накладення штрафу за порушення вимог законодавства про працю на підставі акта перевірки передбачена законом.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 17.04.2024 року у справі № 560/3981/23 та підтримана постановами Верховного Суду від 13.08.2024 року у справі №120/15621/23, від 02.10.2024 року по справі №560/11269/23.
Стосовно виявлених порушень та правомірності дій відповідача щодо накладення на позивача штрафу, суд вказує на таке.
Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Порушення законодавства про працю, за які до юридичних і фізичних осіб - підприємців, що використовують найману працю, застосовуються штрафи, визначені у частині 2 статті 265 КЗпП України.
Так, абзацом 10 частини 2 статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог законодавства про працю, крім передбачених абзацами другим - дев'ятим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення.
Відповідно до частин 3 - 5 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі сплати юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, яка використовує найману працю, 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вручення постанови про накладення штрафу за порушення вимог законодавства про працю, передбаченого цією статтею, така постанова вважається виконаною.
Як встановлено судом та не заперечується сторонам, Головним управлінням ДПС в Одеській області в період з 27.03.2024 по 05.04.2024 проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), адреса державної реєстрації суб'єкта господарської діяльності: АДРЕСА_3 , за наслідками якої складено Акт (довідку) фактичної перевірки від 05.04.2024, зареєстрований 08.04.2024 № 13604/15/03/РРО/ НОМЕР_1 .
У пункті 2.2.20 вищезазначеного акту «Додаткова інформація про факти, встановлені в ході перевірки» серед інших зазначено: «...- під час проведення перевірки встановлено перевищення робочого часу працівників ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) 40 годин на тиждень, що підтверджується виконанням розрахункових операцій з ПРРО, табелями обліку робочого часу за березень 2024, розрахунковою відомостю за березень 2024р., трудові договори.».
Відповідно до пункту 3.1 зазначеного акту «Встановлено порушення», окрім інших встановлено: «ст. 50 Кодексу законів про працю України».
Головне управління ДПС в Одеській області, листом від 23.04.2024 № 9718/5/15-32-07-06-05, повідомило Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці про факти, встановлені в ході перевірки та направило на адресу останнього акт фактичної перевірки, табель обліку робочого часу за березень 2024, розрахункову відомість за березень, дані фіскальних чеків, для подальшого реагування та вжиття заходів в межах компетенції.
Вказаний лист 01.05.2024 надійшов до відповідача.
На підставі вказаного листа Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці розпочало адміністративне провадження.
29.05.2024 проведено слухання у адміністративній справі про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю, передбаченого ч. 2 ст. 265 КЗпП України було заслухано пояснення осіб, які сприяють розгляду справи, розглянуто отримані документи та відомості, та прийнято рішення скласти постанову про накладення на ФОП ОСОБА_1 за порушення норм чинного законодавства про працю, відповідальність за яке передбачена абз. 10 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
29.05.2024 Південним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці прийнято постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 13604/15/03/PPQ/2664412720-ЛПСЛП-ФС, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі абз. 10 ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладено штраф в розмірі 8000,00 грн.
В мотивувальній частині постанови зазначено, що «Південним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці (далі - Міжрегіональне управління) отримано лист Головного управління ДПС в Одеській області від 23.04.2024, яким надано матеріали фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ), (РНОКПП НОМЕР_1 ), адреса державної реєстрації суб'єкта господарської діяльності: АДРЕСА_3 .
За наслідками фактичної перевірки фахівцями Головного управління ДПС в Одеській області складено АКТ (довідка) фактичної перевірки від 05.04.2024, зареєстрований 08.04.2024 № 13604/15/03/РРО/ НОМЕР_1 .
Відповідно до пункту 3.1 зазначеного акту «Встановлено порушення», окрім інших встановлено: «ст. 50 Кодексу законів про працю України».
Також, у пункті 2.2.20 вищезазначеного акту «Додаткова інформація про факти, встановлені в ході перевірки» серед інших зазначено: «...-під час проведення перевірки встановлено перевищення робочого часу працівників ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) 40 годин на тиждень, що підтверджується виконанням розрахункових операцій з ПРРО, табелями обліку робочого часу за березень 2024, розрахунковою відомостю за березень 2024р., трудові договори...».
До акту додано, зокрема, табель обліку робочого часу за березень 2024 року ФОП ОСОБА_1 , відповідно до якого: у результативній частині напроти прізвищ працівників зазначена відпрацьована місячна норма на березень 2024 року: 21 день, 168 годин, але при цьому щоденна робота зазначених працівників відмічена буквою «Р» - без фіксування фактично відпрацьованого щоденного часу, що є незабезпеченням достовірного обліку виконуваної працівником роботи у встановленому порядку, як то передбачено частиною 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці».
Так, статтею 50 КЗпП України визначено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Зокрема, як визначено частиною 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці», роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.».
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що Південне міжрегіональне управління державної служби з питань праці, розглядаючи справу про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу не підтвердило висновки ГУ ДПС в Одеській області викладені в акті (довідці) фактичної перевірки про порушення ФОП ОСОБА_1 статті 50 КЗпП.
Суд не погоджується з вказаними доводами позивача, оскільки зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що на позивача накладено штраф за порушення вимог законодавства про працю на підставі акта перевірки Головного управління ДПС в Одеській області № 13604/15/03/РРО/ НОМЕР_1 , а саме за порушення ст. 50 Кодексу законів про працю України (перевищення робочого часу працівників (ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) 40 годин на тиждень) та за порушення вимог законодавства про працю, яке було встановлено відповідачем під час адміністративного провадження з аналізу доданих до акту перевірки документів, а саме за порушення частини 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці» (незабезпеченням достовірного обліку виконуваної працівником роботи у встановленому порядку).
Як вже було зазначено вище, акт перевірки ДПС та/або її територіального органу є самостійною підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю.
Наведене свідчить про помилковість доводів позивача, викладених в позовній заяві, що Південне міжрегіональне управління державної служби з питань праці, розглядаючи справу про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу не підтвердило висновки ГУ ДПС в Одеській області викладені в акті (довідці) фактичної перевірки про порушення ФОП ОСОБА_1 статті 50 КЗпП.
При цьому, жодних заперечень щодо встановленого перевіркою порушення ст. 50 Кодексу законів про працю України (перевищення робочого часу працівників (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ) 40 годин на тиждень), зафіксованого в акті перевірки, позовна заява не містить.
В Акті (довідці) фактичної перевірки від 05.04.2024, представником позивача (за ордером) також не зазначено, що зауважень до акта перевірки не має.
Щодо незгоди позивача з висновками відповідача про встановлення порушення вимог частини 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці» (незабезпеченням достовірного обліку виконуваної працівником роботи у встановленому порядку), суд зазначає наступне.
Так, в оскаржуваній постанові Південне міжрегіональне управління державної служби з питань праці зазначило, що в табелі обліку робочого часу за березень 2024 року ФОП ОСОБА_1 , у результативній частині напроти прізвищ працівників зазначена відпрацьована місячна норма на березень 2024 року: 21 день, 168 годин, але при цьому щоденна робота зазначених працівників відмічена буквою «Р» - без фіксування фактично відпрацьованого щоденного часу, що є незабезпеченням достовірного обліку виконуваної працівником роботи у встановленому порядку, як то передбачено частиною 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці».
В своїх заперечення щодо вказаних висновків відповідача, позивач вказує, що відповідно до додатку № 23 до наказу ФОП ОСОБА_1 від 29.02.2024 року № 3 про затвердженого графіку змінності вихідних на березень 2024 року, зокрема - умовних позначень у додатку, буквене позначення «Р» розшифровується, як робочий день тривалістю 8 годин.
Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Згідно з підпунктом 4.3 пункту 4 наказу Державного комітету статистики України від 05 грудня 2008 року №489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» затверджено типову форму табеля обліку робочого часу.
У примітці примітки до типової форми табеля обліку робочого часу зазначено, що форма носить рекомендаційний характер і складається із мінімальної кількості показників, необхідних для заповнення форм державних статистичних спостережень. При необхідності форма може бути доповнена іншими показниками, необхідними для обліку на підприємстві.
Як вбачається із типової форми табелю обліку робочого часу, одним з мінімальних показників є позначенням кількості робочих годин.
Таким чином, не заповнення табелю обліку робочого часу із позначенням кількості робочих годин (мінімальним показником) є порушення вимог щодо ведення табелів обліку робочого часу, та як наслідок, недотриманням роботодавцем достовірного обліку виконуваної працівником роботи.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 06 жовтня 2020 року у справі № 809/249/17.
При цьому, суд зауважує, що як вбачається з примітки до типової форми табелю обліку робочого часу, показники, необхідні для обліку на підприємстві, повинні бути відображені саме у формі табелю.
З табелю обліку робочого часу за березень 2024 року ФОП ОСОБА_1 вбачається, що він заповнений без позначенням кількості робочих годин.
Посилання позивача на додаток № 23 до наказу ФОП ОСОБА_1 від 29.02.2024 року № 3 про затвердженого графіку змінності вихідних на березень 2024 року, в якому вказані розшифрування умовних позначень (буквене позначення «Р» розшифровується, як робочий день тривалістю 8 годин), суд не приймає до уваги, з огляду на наступне.
По-перше, розшифрування умовних позначень стосується саме додатку № 23 до наказу ФОП ОСОБА_1 від 29.02.2024 року № 3 про затвердженого графіку змінності вихідних на березень 2024 року, а не табелю обліку робочого часу за березень 2024 року.
По-друге, як зазначено судом вище, показники, необхідні для обліку на підприємстві, повинні бути відображені саме у формі табелю. Вказаний додаток № 23 до наказу ФОП ОСОБА_1 від 29.02.2024 року № 3 про затвердженого графіку змінності вихідних на березень 2024 року не зазначений в додатках до табелю обліку робочого часу за березень 2024 року, як документ який містить певні розшифрування умовних позначень.
Крім того, суд зауважує, що твердження позивача про надання даного наказу для проведення перевірки не має підтверджень, акт Головного управління ДПС в Одеській області від 05.04.2024 не містить на нього посилань та вказаний додаток до наказу не зазначений як додаток до нього.
Враховуючи викладене, суд погоджується з висновком відповідача про незабезпеченням позивачем достовірного обліку виконуваної працівниками роботи у встановленому порядку, як то передбачено частиною 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці».
Стосовно доводів позивача про неповідомлення про отримання матеріалів перевірки від Головного управління ДПС в Одеській області та про розгляд справи про накладення штрафу без її участі, суд зазначає наступне.
Листом № ПД/3.1/4248-24 від 03.05.2024 відповідачем було повідомлено позивача про одержання 01.05.2024 заступником начальника ПМУ Держпраці Буюклі В.І. акту ДПС від 05.04.2024 та про початок адміністративного провадження, із наданням пам'ятки про права та обов'язки учасника адміністративного провадження, які направлено 06.05.2024 на електронну пошту позивача « ІНФОРМАЦІЯ_2 », та поштовим відправленням № 6504416797897 від 06.05.2024, яке вже 10.05.2024 було на поштовому відділенні позивача, згідно трекінгової інформації Укрпошти.
Листом № ПД/3.1/4406-24 від 10.05.2024 відповідачем було запрошено позивача на слухання 29.05.2024 у адміністративній справі про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю, передбаченого ч. 2 ст. 265 КЗпП України, яке направлений 13.05.2024 на електронну пошту позивача « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та поштовим відправленням № 6504416797242 від 13.05.2024, яке вже 20.05.2024 було на поштовому відділенні позивача, згідно трекінгової інформації Укрпошти.
Суд зауважує, що поштова адреса та адреса електронної пошти, на які відправлялися вказані листи, відповідають адресам вказаним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Також суд зазначає, що адреса, на яку було здійснено направлення листа співпадає з адресою зазначеною позивачем у позовній заяві.
З матеріалів справи вбачається, що вказані листи, надіслані відповідачем засобами поштового зв'язку, були повернуті відправнику «за закінченням терміну зберігання».
Тобто ФОП ОСОБА_1 не скористалася правом на отримання поштової кореспонденції за місцем реєстрації фізичної особи-підприємця та електронною поштою.
Крім того, суд зауважує, що відповідачем постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 13604/15/03/PPQ/2664412720-ЛПСЛП-ФС була надіслана позивачу 30.05.2024 поштовим відправленням № 6504416823405 із супровідним листом № ПД/3.1/4924-24 від 29.05.2024, яке також повернулося відправнику «за закінченням терміну зберігання».
Вказане вище, на думку суду, свідчить про систематичне ухилення відповідача від отримання кореспонденції.
У постанові Верховного Суду від 20.12.2023 року у справі №200/7733/20-а зазначено, що добросовісна поведінка суб'єкта господарювання передбачає забезпечення ним отримання кореспонденції за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов'язку суб'єкт господарювання не вправі посилатися на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних наслідків.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного суду від 10.02.2023 року по справі №160/5278/19.
Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.
Відповідачем вчинялись всі необхідні дії для належного повідомлення ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи та результати її розгляду, а неотримання поштової кореспонденції та електронних листів залежало виключно від волевиявлення та дій самого позивача.
З огляду на все вище наведене, суд дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 13604/15/03/РРО/2664412720-ДПС/ІП-ФС від 29.05.2024 року відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, при цьому прав позивача не порушив.
Як наслідок, спірна постанова Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № 13604/15/03/РРО/2664412720-ДПС/ІП-ФС від 29.05.2024 року про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення є правомірною та не підлягає скасуванню.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії"). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд робить висновок, про відмову у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Підстави для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 44742194) про визнання протиправною та скасування постанови Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № 13604/15/03/РРО/2664412720-ДПС/ІП-ФС від 29.05.2024 року якою накладено штраф в розмірі 8000,00 гривень на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за порушення законодавства про працю та зайнятість населення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 04.09.2025 року.
Суддя Г. В. Лебедєва