про відмову в забезпеченні позову
03 вересня 2025 року місто Київ №320/44515/25
Київський окружний адміністративний суд в складі судді Білоус А.Ю., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про скасування наказу в частині,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- скасувати пункт 3 наказу Міністерства юстиції України на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 11.08.2025 за результатами розгляду скарг ОСОБА_3 від 27.06.2025, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 30.06.2025 за №СК-2573-25 та 02.07.2025 за № СК-2605-25:
- зобов'язати відповідача відновити доступ державному реєстратору ОСОБА_2 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до вирішення справи по суті.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 відкрито провадження, постановлено здійснювати судовий розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи.
Представником позивача разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії пункту 3 наказу Міністерства юстиції України на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 11.08.2025 за результатами розгляду скарг ОСОБА_3 від 27.06.2025, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 30.06.2025 за №СК-2573-25 та 02.07.2025 за № СК-2605-25 про тимчасове блокування доступу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до вирішення справи по суті.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що тимчасове обмеження доступу позивача до реєстру унеможливлює належне виконання ним реєстраційних функцій, створює загрозу порушення строків державної реєстрації, що може призвести до матеріальних і правових наслідків для осіб, які звертаються до реєстру, а також до втрати довіри до системи державної реєстрації в цілому. Вказує, що зупинення дії наказу не порушує прав інших учасників правовідносин, оскільки має виключно тимчасовий характер і спрямоване на забезпечення ефективного судового контролю та належного виконання службових обов'язків державного реєстратора.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази обґрунтованості заяви про забезпечення позову, суд прийшов до такого.
Частинами 1 та 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За змістом наведеної норми, для висновку про наявність підстав для забезпечення позову заявнику необхідно довести очевидність протиправності рішення, дії, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, що оскаржуються та/або ускладнення, унеможливлення виконання рішення суду або захисту прав, свобод, інтересів, за захистом яких звернулась особа, якщо не будуть вжиті заходи забезпечення позову.
Згідно приписів частин 1, 2 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Поряд з цим, підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Подібна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року в справі № 826/7496/18.
Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, як підстави для забезпечення позову, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав, повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії (постанова Верховного Суду від 19.05.2022 у справі №140/3674/21).
Суд наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС).
Отже, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
З урахуванням зазначеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою.
З цією метою, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Отже, суд зазначає, що обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, аргументованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.
Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено в майбутньому (постанова Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №826/13306/18).
Подана заява обгрунтована необхідністю забезпечення законності виконання службових обов'язків позивача, недопущення порушення прав і законних інтересів як державного реєстратора, так і третіх осіб, які подають документи на державну реєстрацію прав, а також уникнення настання негативних наслідків у роботі Єдиного державного реєстру у разі тимчасового блокування доступу.
Крім того, заявник зазначає, що тимчасове обмеження доступу позивача до реєстру унеможливлює належне виконання ним реєстраційних функцій, створює загрозу порушення строків державної реєстрації, що може призвести до матеріальних і правових наслідків для осіб, які звертаються до реєстру, а також до втрати довіри до системи державної реєстрації в цілому.
На думку суду, зазначені позивачем у заяві про забезпечення позову доводи не свідчать про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених ст. 151 КАС України.
Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оспорюваного наказу до набрання законної сили рішенням у справі, надасть позивачу право вчиняти реєстраційні дії, хоча спірним наказом таке право позивачу тимчасово і заблоковане у зв'язку з виявленням порушення у сфері державної реєстрації. Підтвердження факту вчинення таких порушень чи спростування цієї обставини може бути з'ясоване виключно в процесі розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.10.2018 в справі №808/2432/18.
Також, суд зазначає, що забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу в частині тимчасового блокування доступу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, дія якого обмежена у часі, фактично вказує на вирішення позовних вимог в адміністративному спорі по суті з огляду на їх тимчасовий характер, оскільки нотаріус і в подальшому буде здійснювати діяльність у сфері державної реєстрації, незважаючи на те, що оспорюваний наказ був винесений саме з підстав наявних порушень нотаріусом при вчиненні дій у сфері державної реєстрації.
Дана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені в постанові від 23.07.2020 в справі №640/12935/19.
Заявник просить зупинити дію наказу Міністерства юстиції України від 15.08.2025 №2222/5, дія якого обмежена у часі, і його зупинення в порядку забезпечення позову, фактично вказує на вирішення позовних вимог в адміністративному спорі по суті з огляду на їх тимчасовий характер.
Надаючи правову оцінку доводам заявника з приводу неможливості відновлення порушених прав у разі задоволення позову та скасування спірного наказу у зв'язку з його виконанням, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Процедуру забезпечення доступу до Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України, особам, уповноваженим відповідно до законодавства на здійснення реєстраційних дій у відповідних реєстрах, у тому числі щодо прийняття та видачі документів, шляхом надання ідентифікаторів доступу, припинення доступу до реєстрів, а також порядок тимчасового блокування та анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань визначає Порядок забезпечення доступу осіб, уповноважених на здійснення реєстраційних дій, до Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України, затверджений Наказом Міністерства юстиції України №2586/5 від 15.12.2015 (у редакції наказу Міністерства юстиції України №340/5 від 03.02.2020) (надалі - Порядок №2586/5).
Згідно п.9 Порядку №2586/5 тимчасове блокування чи анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань здійснюється адміністратором реєстрів шляхом припинення доступу до вказаних реєстрів користувача у день надходження відповідного рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу з використанням системи електронного документообігу або у паперовій формі незалежно від зміни відомостей про користувача, зазначених у абзаці четвертому пункту 4 цього Порядку.
Після спливу строку тимчасового блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань доступ до реєстрів надається за відповідним повідомленням суб'єкта, визначеного у пункті 2 цього Порядку, не пізніше наступного робочого дня з дати його отримання, але не раніше спливу строку такого блокування.
У разі скасування судом рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу про тимчасове блокування чи анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань доступ до реєстрів надається не пізніше наступного робочого дня після отримання адміністратором реєстрів відповідного судового рішення, що набрало законної сили.
Беручи до уваги наведені вище положення Порядку та враховуючи, що тимчасове блокування здійснено строком на три місяці, відновлення повноважень державного реєстратора по здійсненню реєстраційних дій має відбутися після спливу цього терміну, а у разі постановлення рішення про задоволення позову, не пізніше наступного робочого дня після отримання адміністратором реєстрів відповідного судового рішення, що набрало законної сили.
Таким чином, суд не вбачає підстав вважати, що в даному випадку існує загроза ймовірного невиконання чи утруднення виконання судового рішення про задоволення позову.
Беручи до уваги наведене, в поданій заяві про забезпечення позову заявник не довів існування жодної з обставин, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, за наявності яких суд може забезпечити позов.
Ураховуючи викладене, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити в задоволенні заяви представника позивача Молчанової Наталії Володимирівни про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про скасування наказу в частині.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Білоус А.Ю.