ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"04" вересня 2025 р. справа № 300/1813/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє Прилипко Дмитро Сергійович (надалі, також - представник позивача), звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі, також - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ), в якому просить:
- визнати протиправними та незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
- визнати протиправними та незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо направлення звернення до Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити відомості про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомити Івано-Франківське РУП ГУНП в Івано-Франківській області про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача, на думку позивача, не було достатніх та належних підстав для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку, оскільки на адресу позивача не надходило ані повісток про виклик його до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, ані постанов про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку. Також вказує на бездіяльність відповідача щодо надання відповіді на адвокатський запит представника позивача як на додаткову обставину, яка підтверджує умисну протиправну поведінку відповідача. Додатково зазначає про те, що порядок внесенні відповідних відомостей до реєстру було скасовано, у зв'язку з чим внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів є неправомірним у будь-якому випадку, оскільки на даний час належний порядок внесення інформації до даного реєстру відсутній. Зважаючи на протиправність внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку, зазначає, що дії відповідача щодо надсилання звернення до районного управління поліції Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області є незаконними, оскільки не мають відповідної правової підстави. Крім того, звернення стосується доставки позивача для складання протоколу про адміністративне правопорушення, а за адміністративні правопорушення, передбачені статтею 210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в умовах особливого періоду протокол, на думку позивача, не складається. З огляду на це, просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 даний позов залишено без руху. Визначено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків шляхом подання до суду відомостей про наявність чи відсутність електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" у нього та його представника (а.с. 20-21).
26.03.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків у якій вказано відомості наявність електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" (а.с. 23-26).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.03.2024 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 28-30).
14.04.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач зазначає, що позивач, як військовозобов'язаний допустив кілька порушень правил військового обліку, зокрема ним не було оновлено дані в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також, незважаючи на надсилання йому повістки про необхідність з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у визначений повістці час та дату позивач не з'явився. Крім того, зважаючи на те, що позивач не має оформленої у визначеному порядку відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, він підлягає мобілізації та проведенню повторного медичного огляду (попередньо визнаний обмежено придатним до військової служби у воєнний час). Зважаючи на те, що позивачем було допущено порушення правил військового обліку, відповідач має скласти відповідний протокол про вчинення адміністративного правопорушення. Але, оскільки позивач не з'являвся по направленій йому раніше повістці, то відповідач звернувся до уповноваженого органу Національної поліції для здійснення адміністративного затримання позивача та його доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_4 для складення протоколу про адміністративне правопорушення, яке вчинено позивачем. Відповідач звертає увагу, що зважаючи на порушення позивачем правил військового обліку, то відображення відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів є правомірним. Також звертає увагу на правомірність звернення до органів Національної поліції для здійснення адміністративного затримання позивача. Додатково звернув увагу, що такі відомості в реєстрі та звернення до органів Національної поліції здійснюється в автоматичному порядку, без будь-яких дій з боку працівників територіального центру комплектування та соціальної підтримки. З огляду на це просить у задоволенні позову відмовити повністю (а.с. 36-49).
15.04.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи докази надсилання відзиву позивачу (а.с. 50-54).
17.04.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив. У своїй відповіді представник позивача звернув увагу на порушення позивачем порядку подання відзиву на позовну заяву. Також звертає увагу на суперечливість аргументів відповідача, зокрема в частині переконання, що відомості про порушення правил військового обліку формуються Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Також вказав на відсутність доказів надсилання позивачу повістки, оскільки надані відповідачем докази не підтверджують надсилання та вручення такої повістки позивачу. Щодо уточнення даних, то представник позивача звернув увагу, що такий обов'язок виникає тільки у разі оголошення мобілізації, а оскільки з моменту набрання чинності законом, який встановив обов'язок уточнити персональні дані особам, які перебувають на військовому обліку, Президентом України не видавалися накази про оголошення мобілізації, а тільки про продовження строку мобілізації, то відповідного обов'язку у позивача не виникло. Зважаючи на недоведеність позиції відповідача, просив позов задовольнити у повному обсязі (а.с. 55-63).
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у щорічній відпустці з 21.04.2025 по 16.05.2025 згідно наказу від 04.04.2025 № 80-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 64), у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 07.08.2025 по 22.08.2025 згідно наказу від 25.07.2025 № 213-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 69), у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 23.08.2025 по 03.09.2025 згідно наказу від 20.08.2025 № 261-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 69), у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 . Позивачем було виявлено, що у військово-обліковому документі (надалі, також - ВОД) в додатку "Резерв+" міститься запис про порушення ним правил військового обліку (а.с. 11). Військово-обліковий документ позивача сформовано у "Резерв+" 13.12.2024 року.
Відповідно до даних військово-облікового документа, позивачем персональні дані не уточнювалися, про що свідчить значок "-" в графі "Дата уточнення даних", звання - "солдат", номер в реєстрі Оберіг - 010320239309480300321.
28.01.2025 представник позивача звернувся із адвокатським запитом № 28.01.2025-1 від 28.01.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив надати йому інформацію про: порушення ОСОБА_1 правил військового обліку із наданням підтверджуючих вчинення правопорушень доказів, про наявність постанов про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, про складені протоколи про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та про наявність звернень до органів Національної поліції з питанням розшуку та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 (зворотна сторона а.с. 11 - а.с. 13).
Також 28.01.2025 представник позивача звернувся із адвокатським запитом № 28.01.2025-4 від 28.01.2025 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, в якому просив надати йому інформацію про те, чи направлялися до органів Національної поліції України звернення, предметом яких є розшук або доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 (зворотна сторона а.с. 13 - а.с. 14).
Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області у відповідь на вказаний запит надіслало лист № 22801-2025 від 06.02.2025, в якому зазначило, що через систему електронного документообігу Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області від ІНФОРМАЦІЯ_4 за вхідним № Е539278 надійшло звернення про доставлення ОСОБА_1 для складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення (зворотна сторона а.с. 14).
11.04.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслано відповідь на адвокатський запит представника позивача, оформлену листом № 11/250 від 03.02.2025, в якому відповідач зазначив, що стосовно ОСОБА_1 наявна інформація про порушення ним військового обліку. Тому, задля з'ясування обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, позивачу слід прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зазначив, що звернення до органів Національної поліції відбувається автоматично, з огляду на наявність інформації про порушення позивачем правил військового обліку (а.с. 47).
Вважаючи дії відповідача протиправними, з метою зобов'язання виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про порушення позивачем правил військового обліку та повідомлення ГУНП в Івано-Франківській області про відсутність підстав для адміністративного затримання, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд встановив таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 65 Конституції України, Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За приписами статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 № 1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
У подальшому Указами Президента України воєнний стан та загальна мобілізація продовжувалися. Станом на дату розгляду справи воєнний стан та загальна мобілізація в Україні триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (надалі, також - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ, військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 3 статті 1 Закону № 2232-ХІІ, військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Таким чином, дотримання правил військового обліку є однією із складових військового обов'язку особи.
Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України № 2232-ХІІ, персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначається Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 (надалі, також - Порядок № 1487).
Відповідно до абзацу 2 пункту 3 Порядку № 1487, для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначені в Законі України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" від 16.03.2017 № 1951-VIII (надалі, також - Закон № 1951-VIII).
Статтею 1 Закону № 1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 3 Закону № 1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є: обов'язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру.
Відповідно до частини 8 статті 5 Закону № 1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Частиною 9 статті 5 Закону № 1951-VIII передбачено, що органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
З урахуванням зазначеного, відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру заносяться та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості про призовників, військовозобов'язаних та резервістів:
1) персональні дані;
2) службові дані.
У свою чергу, пункт 20-1 частини 1 статті 7 Закону № 1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Відповідно до пункту 3 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Порядком № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Стаття 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі, також - КУпАП), передбачає настання адміністративної відповідальності, зокрема за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Таким чином, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.
Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, з-поміж іншого: розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням призовниками, військовозобов'язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, Служби зовнішньої розвідки).
Відповідно до статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, суд дійшов висновку, що до повноважень відповідача належить притягнення військовозобов'язаного до відповідальності за порушення правил військового обліку з прийняттям відповідної постанови, а також внесення відповідачем до Реєстру таких даних про притягнення військовозобов'язаного до адміністративної відповідальності.
Суд звертає увагу, що до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів підлягають внесенню дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил військового обліку.
Відповідно до частини 1 статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Дана норма в доктрині права отримала назву "презумпція невинуватості", і є застосовною до будь-якого виду юридичної відповідальності особи.
Виходячи із змісту цієї норми, передумовою присвоєння особі статусу "винної" у вчиненні певного правопорушення, є проведення уповноваженим суб'єктом належної перевірки дій особи на предмет відповідності чи невідповідності її дій нормам закону. Порядок доведення винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення врегульований нормами Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Відповідно до частини 2 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Суд констатує, що відповідачем було внесено відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, про порушення позивачем правил військового обліку, тобто фактично про вчинення адміністративного правопорушення, яке має таку саму назву, відповідно до статті 210 КУпАП, без проведення належного розгляду адміністративної справи та встановлення чи спростування факту порушення позивачем правил військового обліку у встановлений законом спосіб.
Доказів притягнення позивача до адміністративної відповідальності в установленому законом порядку за порушення правил військового обліку відповідач не надав. У матеріалах справи такі докази відсутні.
Таким чином, із аналізу встановлених вище обставин та приписів чинного законодавства у їх сукупності, суд дійшов висновку, що дії посадових осіб відповідача, які полягають у внесенні відомостей до Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (електронної системи "Оберіг") про порушення позивачем правил військового обліку, які у подальшому були відображені у графі "Порушення правил військового обліку" у ВОД позивача у застосунку "Резерв+", без притягнення відповідачем позивача до адміністративної відповідальності у встановленому законодавством порядку, були вчинені всупереч вищенаведених положень законодавства, а відтак, такі дії відповідача підлягають визнанню судом протиправними.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо направлення звернення до Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 та зобов'язання його повідомити Івано-Франківське РУП ГУНП в Івано-Франківській області про відсутність підстави для здійснення затримання та доставлення позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, з-поміж іншого: звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку (додаток 20); повідомляють Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку. Таке повідомлення має містити прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/ зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), а також унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Приписами частини 1 статті 27 Закону № 3543-ХІІ визначено, що у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов'язків, передбачених частинами 1, 3 статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Зазначені приписи закону кореспондуються з Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, відповідно до пункту 56 якого Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ (додаток 20) здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суд акцентує увагу, що "притягнення до адміністративної відповідальності" та "вчинення адміністративного правопорушення" є різними за змістом поняттями.
Стаття 22 Закону № 3543-ХІІ визначає обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону № 3543-ХІІ, громадяни зобов'язані:
з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Відповідно до частини 2 статті 22 Закону № 3543-ХІІ, громадяни, які перебувають у запасі і не призвані на військову службу або не залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час мобілізації можуть бути відповідно до закону залучені до виконання робіт, які мають оборонний характер.
Громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність, виконують мобілізаційні завдання (замовлення) згідно з укладеними договорами (контрактами).
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону № 3543-ХІІ, під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:
військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Згідно з частиною 6 статті 22 Закону № 3543-ХІІ, у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Правил, якщо за будь-яких обставин повістка районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки не надійшла, громадяни призовного віку прибувають до призовної дільниці в десятиденний строк з дня початку відповідного чергового призову на строкову військову службу, визначеного указом Президента України.
Наведені нормативно-правові акти чітко регламентують як повноваження районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, так і обов'язки військовозобов'язаних щодо виконання військового обов'язку. Крім того, визначають органи та установи, які залучаються при організації та веденні військового обліку військовозобов'язаних.
З наведених вище норм вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки з метою виконання покладених на них завдань звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП (порушення військовозобов'язаними чи призовниками законодавства про військовий обов'язок і військову службу; порушення законодавства про оборону. Мобілізаційну підготовку та мобілізацію) з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення.
Відповідач зазначає, що звернення до органів Національної поліції зумовлено тим, що ОСОБА_1 порушив правила військового обліку, зокрема, не прибув за викликом по повістці до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також не здійснив оновлення персональних даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Натомість, як підтверджується відповіддю відповідача на адвокатський запит представника позивача, порушення правил військового обліку позивачем стосується тільки невиконання обов'язку щодо оновлення персональних даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (а.с. 47).
Проаналізувавши матеріали справи, суд встановив, що відповідачем не надано належних доказів надсилання та вручення позивачу повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, з огляду на що, відсутні ознаки наявності вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення в частині неявки по визначеній відповідачем повістці, оскільки у відповідача відсутні докази належного надсилання та можливості реального отримання позивачем даної повістки. Однак, суд звертає увагу, що відповідачем не надсилалося до Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області звернення про розшук ОСОБА_1 за неявку по повістці. Доказів іншого суду не надано.
Щодо надісланого звернення про розшук ОСОБА_1 у зв'язку з невиконанням обов'язку щодо оновлення персональних даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів суд вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до наданого позивачем військово-облікового документа, позивачем персональні дані не уточнювалися, про що свідчить значок "-" в графі "Дата уточнення даних", звання - "солдат", номер в реєстрі Оберіг - 010320239309480300321. Дана обставина не заперечується позивачем. Тому дії відповідача в цій частині є правомірними.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" № 3633-ІХ від 11.04.2024 встановлено для усіх громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, обов'язок уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Даний Закон набрав чинності через один місяць з дня, наступного за днем його опублікування. Даний Закон був опублікований у газеті Голос України 17.04.2025, № 16. Таким чином, даний Закон набрав чинності 18.05.2025.
Обов'язок здійснити уточнення персональних даних мав бути виконаний протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом № 3633-ІХ. Даний період закінчився 18.07.2025. Відповідно, з 19.07.2025 особи, які не уточнили свої персональні дані, вважалися такими, що вчинили адміністративне правопорушення, а саме - порушення правил військового обліку.
Зважаючи на те, що позивач не здійснив уточнення даних у визначений законом строк, що підтверджується матеріалами справи, то дії відповідача щодо направлення звернення до Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області є правомірними в цій частині.
Суд враховує, що в ході розгляду даної адміністративної справи закінчився передбачений Кодексом України про адміністративні правопорушення строк для накладення на позивача адміністративного стягнення. Зокрема, відповідно до частини 9 статті 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Строк накладення адміністративного стягнення розпочався 19.07.2024 та закінчився 19.07.2025 року. Таким чином, відповідач зобов'язаний повідомити Івано-Франківське РУП ГУНП в Івано-Франківській області про відсутність підстав для здійснення адміністративного затримання та розшуку ОСОБА_1 щодо неуточнення ОСОБА_1 своїх персональних даних.
Таким чином, після 19.07.2025 у відповідача виник обов'язок щодо повідомлення органів національної поліції про відсутність підстав щодо розшуку та адміністративного затримання ОСОБА_1 у зв'язку з невиконанням ним свого обов'язку щодо уточнення персональних даних.
Однак, на момент звернення позивача до суду, дії відповідача були правомірними. Суд при розгляді справи виходить з того, коли саме виникли такі правовідносини та застосовує норми законодавства у редакції та в умовах, які існували на момент виникнення правовідносин. Зважаючи на це, дії відповідача щодо звернення до органів національної поліції задля адміністративного затримання та розшуку ОСОБА_1 відповідають вимогам нормативно-правового регулювання та є правомірними, тому позов у частині даних позовних вимог задоволенню не підлягає.
Судом відхиляються доводи представника позивача, що відзив відповідача подано без доказів направлення його позивачу.
Згідно із частиною 1 статті 60 КАС України, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
Відзив на позовну заяву подано через підсистему "Електронний суд", до нього додано квитанцію № 3183693 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС Прилипка Дмитра Сергійовича, який є представником позивача.
Отже, направлення копії відзиву представнику є одночасно направленням і стороні, яку він представляє.
Крім того, відповідач направив відзив додатково на електронну адресу позивача, докази про що долучені до матеріалів справи.
Суд критично ставиться до даних зауважень представника позивача, оскільки відзив ними отриманий та їхніх прав не порушив, оскільки дав можливість належним чином підготувати відповідь на відзив.
З приводу аргументу представника позивача про неналежне засвідчення відповідачем поданих документів, то суд також відхиляє такий.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 242 КАС України суд враховує при розгляді справи правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 9901/335/20 та постановах Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі № 2340/4648/18, від 06 серпня 2020 року у справі № 160/1841/19, від 11 вересня 2024 року у справі № 591/6212/23, відповідно до якого, усі документи, що надійшли до суду через "Електронний Суд", вважаються такими, що подані з використанням власного електронного підпису.
Аргументи відповідача про те, що його посадові особи не мають повноважень на внесення даних та відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів суд відкидає, оскільки дані повноваження відповідно до положень законодавства, є безпосередніми повноваженнями відповідача.
Зважаючи на вищезазначене, суд приходить до висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_2 було вчинено протиправні дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення позивачем правил військового обліку суд звертає увагу на таке.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Суд зауважує, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
При цьому, згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної норми у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, зобов'язання судовим рішенням суб'єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов'язання суб'єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об'єктивно встановлено безальтернативність рішення суб'єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).
Відтак, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Оскільки, в даній ситуації відповідачем внесено такий запис без наявних на те правових підстав, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення позивачем правил військового обліку.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про часткове обґрунтування заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню частково.
Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
Частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн згідно квитанції про сплату № F3LZ-SS6F-EL3E від 12.03.2025 (а.с. 16).
Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_7 підлягає стягненню частина сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Доказів понесення витрат на правову допомогу позивачем і його представником не надано, тому питання про їх розподіл не вирішується цим судовим рішенням.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_8 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) частину сплаченого судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Представнику позивача та відповідачу копію рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 );
відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_8 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Суддя Главач І.А.