ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"04" вересня 2025 р. справа № 300/1302/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Черніков Денис Юрійович (надалі, також - представник позивача), звернувся в суд з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (надалі, також - відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі, також - відповідач 2, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення з 28.02.2022 по 19.06.2023 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року № 704;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 28.02.2022 по 19.06.2023 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення з 21.06.2023 по 20.07.2023 включно та з 21.07.2023 по 26.02.2025 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року № 704;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 21.06.2023 по 20.07.2023 включно та з 21.07.2023 по 26.02.2025 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 28.02.2022 по 19.06.2023 та у ІНФОРМАЦІЯ_4 з 21.06.2023 по 20.07.2023 та в ІНФОРМАЦІЯ_5 з 21.07.2023 по 26.02.2025. На думку позивача, відповідачі протиправно, в період проходження ним військової служби розраховували грошове забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2018, що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме, гарантованого статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі та до зменшення розміру грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, премії. Вважає, що починаючи з 28.02.2022 для визначення розміру його посадового окладу та окладу за військовим званням має бути застосовано не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. При цьому, оскільки прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, є меншим ніж прожиткові мінімуми для працездатних осіб, встановлені законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, то з 28.02.2022 у відповідача виникли підстави для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Відтак, просить позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, у якій чітко вказати підстави для поновлення строку, додати докази поважності причин його пропуску (а.с. 30-36).
14.03.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від представника позивача на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій представник позивача вказав на поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду та просив поновити такий строк (а.с. 38-53).
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці 17.03.2025 згідно наказу від 10.03.2025 № 69-В.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 даний строк поновлено та відкрито провадження за даною позовною заявою. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с. 54-56).
Копія ухвали про відкриття провадження та позовної заяви із додатками була направлена на юридичну адресу відповідача 1 - військової частини НОМЕР_1 . Однак даний конверт повернувся на адресу суду із відмітками "неправильно зазначена (відсутня) адреса" та "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 60).
02.04.2025 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач зазначає, що згідно з пунктом 4 Постанови КМУ № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", в редакції Постанови КМУ № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Таким чином, твердження позивача про необхідність застосування, під час визначення розміру його посадового окладу та окладу за військовим званням, вимог Постанови КМУ № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в попередній редакції (до внесення змін пунктом 6 Постанови КМУ № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб"), зокрема, щодо визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 є необґрунтованими, оскільки на момент виникнення правовідносин діяла норма пункту 4 Постанови КМУ № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". З набранням чинності постановою № 481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704", передбачено, що розміри посадових окладів обчислюються виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018. Таким чином, просив у задоволенні позову відмовити повністю (а.с. 61-74).
07.04.2025 судом направлено до відповідача 2 копію ухвали про відкриття провадження та позовної заяви для передачі військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 75).
З метою повідомлення відповідача про розгляд судової справи, на офіційному сайті Івано-Франківського окружного адміністративного суду 07.04.2025 о 16:12 (https://adm.if.court.gov.ua/sud0970/pres-centr/news/1787903/) розміщено повідомлення з наступним змістом:
"Івано-Франківський окружний адміністративний суд повідомляє військову частину НОМЕР_1 (відоме місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) про те, що на розгляді в Івано-Франківському окружному адміністративному суді за адресою: місто Івано-Франківськ, вулиця Незалежності, буд. 46, 76602, перебуває справа № 300/1302/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення певних дій.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 відкрито провадження у справі.
Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.
Інформацію по даній справі учасники справи можуть отримати за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud0970/.
Головуючий суддя у справі Главач І.А." (а.с. 76-77).
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у щорічній відпустці з 21.04.2025 по 16.05.2025 згідно наказу від 04.04.2025 № 80-В (а.с. 79).
03.07.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких зазначається, що пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 481, відповідно до якого встановлено розрахунок грошового забезпечення відповідно до прожиткового мінімуму для працездатних осіб на основі прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, слід вважати таким, що є незаконним і не підлягає застосуванню, оскільки він суперечить актам вищої юридичної сили та звужує існуючі права військовослужбовців. Крім того, представник позивача звертає увагу, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 481 від 12.05.2023. З огляду на це просить не застосовувати положення Постанови КМУ № 481 у зв'язку з їх невідповідністю актам вищої юридичної сили, зокрема і за період, після набрання чинності Постановою КМУ № 481 (а.с. 80-88).
Від відповідача 1 відзив на позовну заяву не надійшов. Судом було вчинено активні дії, з метою повідомити військову частину НОМЕР_1 про розгляд даної справи, зокрема надіслано копії ухвали та позовної заяви на поштову адресу, визначену в позовній заяві, направлено копії даних документів відповідачу 2 для направлення відповідачу 1, а також розміщено повідомлення про розгляд справи на офіційному веб-сайті Івано-Франківського окружного адміністративного суду. Таким чином, відповідача 1 слід вважати належно повідомленим про розгляд даної адміністративної справи.
Так, частиною 4 статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Водночас, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 07.08.2025 по 22.08.2025 згідно наказу від 25.07.2025 № 213-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 93), у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 23.08.2025 по 03.09.2025 згідно наказу від 20.08.2025 № 261-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 93), у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проходив військову службу та був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , відповідно до наказу № 2, з 28 лютого 2022 року, що підтверджується копією довідки № 632 від 20.04.2022 про направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби у військову частину НОМЕР_1 , доданої позивачем та записом на сторінці № 5 військового квитка серії НОМЕР_2 (зворотня сторона а.с. 46, а.с. 18).
З 19 червня 2023 року, відповідно до наказу № 175, позивача було виключено із списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 та знято з усіх видів забезпечення, що підтверджується записом на сторінці № 5 військового квитка серії НОМЕР_2 (а.с. 18).
З 21 червня 2023 року, відповідно до наказу № 184, позивача було зараховано до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою № 11/2/592 від 03.04.2025 та записом на сторінці № 5 військового квитка серії НОМЕР_2 (а.с. 68, 18).
З 20 липня 2023 року, відповідно до наказу № 225, позивача було виключено із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою № 11/2/592 від 03.04.2025 та записом на сторінці № 5 військового квитка серії НОМЕР_2 (а.с. 68, 18).
З 21 липня 2023 року, відповідно до наказу № 202, позивача було зараховано до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 № 202 від 21.07.2023 записом на сторінці № 5 військового квитка серії НОМЕР_2 (а.с. 52, 18).
З 20 червня 2024 року, відповідно до наказу № 172, позивача було виключено із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується записом на сторінці № 5 військового квитка серії НОМЕР_2 (а.с. 18).
З 21 червня 2024 року, відповідно до наказу № 173, позивача було зараховано до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 № 173 від 21.06.2024 записом на сторінці № 6 військового квитка серії НОМЕР_2 (а.с. 67, зворотна сторона а.с. 18).
Військову службу позивач проходив по день звернення до суду.
14.11.2024 представник позивача звернувся до відповідача 1 із адвокатським запитом щодо надання інформації про порядок нарахування військовою частиною НОМЕР_1 грошового забезпечення ОСОБА_1 з наданням детального розрахунку грошового забезпечення за період проходження ОСОБА_1 військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 28.02.2022 по 19.06.2023 (а.с. 21-23).
14.11.2024 представник позивача звернувся до відповідача 2 із адвокатським запитом щодо надання інформації про порядок нарахування військовою частиною НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_9 грошового забезпечення ОСОБА_1 з наданням детального розрахунку грошового забезпечення за період проходження ОСОБА_1 військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 28.02.2022 по 19.06.2023, у ІНФОРМАЦІЯ_4 з 21.06.2023 по 20.07.2023 та ІНФОРМАЦІЯ_5 з 21.07.2023 по 20.06.2024 (а.с. 24-26).
Вказані запити були надіслані відповідачам, що підтверджується накладними № 0102122740304 та № 0102122740312 та описами вкладення у листи (а.с. 20 та зворотна сторона а.с. 20).
Після подання позовної заяви від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла відповідь на адвокатський запит листом № 10/2/1876 від 30.12.2024. У своїй відповіді відповідач 2 зазначив про те, що грошове забезпечення ОСОБА_1 обчислювалося, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01.01.2018. До відповіді відповідач 2 долучив копії карток особового рахунку військовослужбовця за 2022-2024 роки (а.с. 47-52).
Вважаючи дії відповідача протиправними, з метою зобов'язання здійснити нарахування та виплату його грошового забезпечення у належному розмірі, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд встановив таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (надалі, також - Закон України № 2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону України № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
За приписами частини першої статті 9 Закону України № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно частин другої, третьої статті 9 Закону України № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України № 2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Правила виплати грошового забезпечення військовослужбовцям деталізовані приписами Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оброни України від 07.06.2018 № 260 (надалі, також - Порядок № 260).
Пунктом 2 розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Відповідно до пункту 3 вищевказаного Порядку підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Кабінетом Міністрів України 30.08.2017 з питання визначення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців було прийнято Постанову "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704.
Постановою № 704, яка набрала чинності 01.03.2018, збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
За первинною редакцією пункту 4 Постанови № 704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13, 14.
Згідно з Приміткою 1 Додатку 1 до Постанови № 704 посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Відповідно до Примітки до Додатку 14 також передбачено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
Пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21 лютого 2018 р. № 103, внесено зміни, зокрема, до Постанови № 704.
Зокрема, були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції, а саме: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13 і 14".
При цьому, суд звертає увагу, що зміни до Додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, тобто відновлено його попередню редакцію.
Таким чином, з 29.01.2020 відновила дію редакція пункту 4 Постанови № 704, за якою розміри посадових окладів … визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
Дані обставини свідчать про неможливість застосування з 29.01.2020 пункту 4 Постанови № 704, з урахуванням змін, що внесені пунктом 6 Постанови № 103.
Отже, з 29.01.2020, тобто з дня набрання чинності судовим рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення військовослужбовця, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704, у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ.
Розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня календарного року.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.12.2020 у справі № 240/4946/18 викладений висновок щодо застосування норм права, а саме зазначено, що за змістом пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови № 704, у попередній редакції, відсутні, підстави для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати.
Зважаючи на вищезазначене, суд робить висновок про необхідність застосування до спірних правовідносин з 29 січня 2020 року (з дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) положень пункту 4 Постанови № 704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.
Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок розміру грошового забезпечення з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
При цьому, суд звертає увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 (адміністративне провадження № К/9901/43174/21).
В спірних правовідносинах суд звертає увагу на те, що 20.05.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704" від 12.05.2023 за № 481 (надалі, також - Постанова № 481).
Даною постановою вирішено:
1. Скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (Офіційний вісник України, 2018 р., № 20, ст. 662).
2. Внести зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), виклавши абзац перший в такій редакції:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
3. Установити, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.
Щодо такого нового правового регулювання спірних правовідносин та можливості застосування до спірних правовідносин коментованої постанови № 481, суд зважає на наступні аргументи.
Положеннями вказаної Постанови № 481 не надано зворотної дії в часі та можливості застосування її приписів, в тому числі в період з 29.01.2020 - дня ухвалення Шостим апеляційним адміністративним судом постанови у справі № 826/6453/18, якою залишено в силі рішення суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за № 103, яким внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.
За загальними правилами застосування норм права в часі, відповідний нормативно-правовий акт врегульовує правовідносини із дати набрання ним чинності (в залежності від обставин опублікування тощо), із дати значно пізніше від дати прийняття і набрання чинності, вказівку про що містить такий акт, або із дати, яка в календарному застосуванні передує даті прийняття акту, відомості у зв'язку із чим повинні зазначатися в останньому.
Так, згідно з частиною 1 статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" № 794-VІІ від 27.02.2014 постанови Кабінету Міністрів України набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.
Зважаючи на відсутність приписів в Постанові № 481 про її застосування із іншої дати ніж дати набрання чинності в суду, станом на час вирішення спору, відсутні підстави формувати інші висновки, ніж ті, які містяться в усталеній практиці Верховного Суду.
Також, Кабінетом Міністрів України в даній постанові не розкрито зміст, яким чином врегульовувати спірні правовідносини щодо врахування сталої величини (1762 гривень) для розрахунку розмірів посадового окладу і окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, за період з 29.01.2020 (дня ухвалення Шостим апеляційним адміністративним судом постанови у справі № 826/6453/18) до 12.05.2023 (дня прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови № 481).
Незважаючи на прийняття Кабінетом Міністрів України 12.05.2023 Постанови № 481 Верховний Суд станом на день вирішення даного спору, не змінив (не відступив) від своїх попередніх висновків щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, що відображено в ухвалах від 15.05.2023 по адміністративних справах № 420/7224/22, № 420/7793/22, № 420/7236/22, № 420/9301/22, № 420/9747/22 і № 420/11734/22.
Для суду першої інстанції положення частини 5 статті 242 КАС України є імперативними нормами процесуального закону.
Так, згідно із приписами частин 5 і 6 статті 13, пункту 6 частини 2 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, поряд з іншим, забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
У своїх додаткових поясненнях представник позивача звертає увагу не визнання таким, що не відповідає актам вищої юридичної сили пункту 2 Постанови КМУ № 481, у зв'язку з чим просить, відповідно до частини 3 статті 7 КАС України, не застосовувати даний підзаконний нормативно-правовий акт.
Судом встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Частиною 1 статті 325 КАС України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Відповідно до статті 265 КАС України визначено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 1540/3828/18 відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема, в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.
Суд зазначає, що з 20.05.2023 до 18.06.2025 (дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 320/29450/25) до спірних правовідносин застосовуються положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" у редакції Постанови № 481.
Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 та від 11.09.2024 у справі № 554/154/22, наголошувала на тому, що суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб'єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).
Спеціальним Законом № 2011-ХІІ встановлені основні засади визначення грошового забезпечення, яке за своєю природою є сукупністю гарантованих державою виплат, які надаються військовослужбовцям за виконання ними військових обов'язків, та визначено його складові такі як основні виплати (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років), додаткові виплати (підвищення посадового окладу, різноманітні надбавки, доплати та винагороди постійного характеру, а також премія) та одноразові виплати (винагороди та допомоги, які надаються за певних обставин).
Водночас визначення розміру такого грошового забезпечення цим Законом делеговано Кабінету Міністрів України (частина четверта статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
20.05.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704" від 12.05.2023 за № 481.
Отже з 20.05.2023 пункт 4 Постанови № 704 передбачав сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня календарного року.
Жодних інших нормативно-правових актів, які б визначали з 20.05.2023 розрахункову величину посадових окладів військовослужбовців, крім діючої Постанови № 704 прийнято не було.
Постанова № 704 з 20.05.2023 була чинною, не скасована, не змінена та підлягала застосуванню з 20.05.2023 відповідачами.
Отже, внесені Постановою № 481 зміни до пункту 4 Постанови № 704 не дозволяють застосовувати попередню редакцію пункту 4 Постанови № 704, як на тому наполягає позивач та його представник.
Даний висновок відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду у справах № 420/5584/24 від 24.06.2025, № 480/7154/24 від 26.06.2025, № 280/8083/24 від 30.06.2025, № 280/8605/24 від 30.06.2025, № 240/29489/23 від 02.07.2025.
Відтак, оскільки рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24 набрало законної сили 18.06.2025, то відповідно наведений нормативно-правовий акт втратив чинність лише з 18.06.2025, що свідчить про правомірність його застосування відповідачами станом на час виникнення спірних правовідносин, починаючи з 20.05.2023. Суд звертає увагу представника позивача, що у відповідачів не було підстав для незастосування пункту 4 Постанови № 704 в редакції пункту 2 Постанови № 481, оскільки дане нормативне положення було чинним протягом оспорюваного позивачем періоду нарахування грошового забезпечення. Воно не містить ознак явної протиправності, оскільки відповідне повноваження на визначення розміру грошового забезпечення делеговано КМУ Законом № 2011-ХІІ.
Відповідно до змісту прохальної частини позовної заяви, позивач просить визнати протиправними дії відповідачів щодо визначення розміру його грошового забезпечення не на основі прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року. Проаналізувавши зміст вимог, суд робить висновок про те, що дії відповідачів щодо визначення розміру грошового забезпечення з використанням встановленого розміру - 1762 грн.
Представник позивача у своїх запереченнях посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21 та від 25.04.2024 у справі № 240/16735/21, оскільки Верховний Суд вже сформував висновок щодо застосування пункт 4 Постанови № 704 в редакції, яка діяла до 24.02.2018, до внесення змін пунктом 6 Постанови № 103, та яка встановлювала, що розмір посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, тож з 29.01.2020 (ухвалення постанови Шостим апеляційним адміністративним судом у справі № 826/6453/18) військовослужбовці набули право на перерахунок грошового забезпечення в сторону збільшення з урахуванням зростаючої величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивач наводить доводи про те, що подальшими змінами, внесеними до пункту 4 Постанови № 704 Постановою № 481, Кабінет Міністрів України повторно звузив зміст та обсяг існуючих прав військовослужбовців, оскільки унеможливив щорічний перерахунок грошового забезпечення зі зміною розміру прожиткового мінімуму, який визначається щорічно Законом України про Державний бюджет на відповідний рік.
За таких обставин, з урахуванням висновків Верховного Суду щодо означених обставин, представник позивача наполягає на тому, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані норми, якими установлено розрахункова величина для визначення посадових окладів, яка не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили. За доводами представника позивача, грошове забезпечення з 20.05.2023 необхідно обраховувати, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, шляхом множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
Суд констатує, що висновки Верховного Суду у справах, на які представник позивача посилається в обґрунтування підстав для повного задоволення позову, сформовані касаційним судом у спорах про скасування пункту 6 Постанови № 103, яким внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704 в частині встановлення розрахункової величини для визначення розмірів посадових окладів військовослужбовців у розмірі "прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018", а також у спорах про розміри недоплаченого грошового забезпечення, які виникли після скасування в судовому порядку пункту 6 Постанови № 103 про внесення змін до пункту 4 Постанови № 704.
У цьому зв'язку, Верховний Суд у наведених справах зробив висновок про неправомірність застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили, а саме Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Ці висновки не є релевантними до спірних правовідносин за період з 20.05.2023, тобто після набрання чинності Постановою № 481, пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, запровадивши замість розрахункової величини "прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року" сталу розрахункову величину для визначення посадового окладу та окладу за військове звання - 1762 грн.
Даний висновок відповідає висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 26.06.2025 у справі № 480/7154/24.
З огляду на викладене, суд зазначає, що позовні вимоги про здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023 по день втрати чинності пунктом 2 Постанови КМУ № 481 задоволенню не підлягають.
Відповідно до змісту позовних вимог до відповідача 1, то позивач просить визнати протиправними дії та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок грошового забезпечення позивача за період з 28.02.2022 по 19.06.2023.
Щодо того, на основі якого розміру прожиткового мінімуму було обчислено грошове забезпечення позивача за вказаний період суд зазначає наступне.
Відзиву та відповіді на адвокатський запит представника позивача військова частина НОМЕР_1 не надала. Таким чином, з боку відповідача немає підтверджень обчислення грошового забезпечення ОСОБА_1 на основі прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року.
Проаналізувавши матеріали справи суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_1 № 10/2/1876 від 30.12.2024, ОСОБА_1 за період з 28.02.2022 по 20.06.2023 посадовий оклад нараховувався та виплачувався за шостим тарифним розрядом (зворотна сторона а.с. 47).
Серед долучених особових карток позивача за період 01/2022 - 12/2022 та за період 01/2023 - 12/2023, зазначено про те, що вони видані ІНФОРМАЦІЯ_10 (в/ч НОМЕР_1 ). У вказані періоди ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Таким чином, суд робить висновки про те, що дані картки про розмір грошового забезпечення стосуються грошового забезпечення позивача, нарахованого йому відповідачем 1 (а.с. 50-51).
Відповідно до даних карток, розмір посадового окладу позивача становив 2910,00 грн.
Відповідно до пункту 4 Постанови № 704, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу на 01.01.2018 становить 1762,00 грн.
Відповідно до даних Додатку 1 до Постанови № 704, тарифний коефіцієнт за тарифним розрядом 6 (як вказує на це відповідач 2), становить 1,65.
Якщо здійснити розрахунки посадового окладу за правилами пункту 4 Постанови № 704, то розмір посадового окладу позивача, якщо його було обчислено виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018 мав становити:
1762,00 * 1,65 = 2907,30 грн
Відповідно до пункту 1 примітки до Додатку 1 Постанови № 704, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.
Таким чином, здійснивши заокруглення, розмір обчисленого посадового окладу становить 2910,00 грн.
Відповідно до даних картки особового рахунку ОСОБА_1 , розмір посадового окладу за повний місяць перебування на військовій службі становить 2910,00 грн.
Виходячи з цього, суд робить висновок про те, що грошове забезпечення ОСОБА_1 було обчислено, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року.
Редакції законів України про Державний бюджет на 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки свідчать про зміни в розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сторону їх поступового збільшення.
Статтею 7 Закону України від 07.12.2017 № 2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено, що станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1762,00 грн.
Статтею 7 Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено, що станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1921,00 грн.
Статтею 7 Закону України від 14.11.2019 № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено, що станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2102,00 грн.
Статтею 7 Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено, що станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2270,00 грн.
Статтею 7 Закону України від 02.12.2021 № 1928-IX "Про Державний бюджет України на 2022 рік" встановлено, що станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2481,00 грн.
Статтею 7 Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено, що станом на 01.01.2023 прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2684,00 грн.
З викладеного з'ясовано, що грошове забезпечення позивача повинно обчислюватися відповідачем: у період з 30.01.2020 - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", у період з 01.01.2021 - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", у період з 01.01.2022 - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", у період з 01.01.2023 - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".
Отже, суд дійшов до висновку, що при розрахунку грошового забезпечення позивача відповідач мав застосовувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а не розмір прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, як це було зроблено відповідачем.
Окрім цього, грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, компенсація невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, премія, також мають бути розраховані з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 2022-2023 роки, оскільки їх розмір залежав від розміру грошового забезпечення.
Суд звертає увагу, що відповідач у справі фактично заперечує нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу з 24.09.2020 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Позивачем у прохальній частині позовної заяви вказано про визнання протиправними дій відповідача, однак, у даній ситуації відповідач був зобов'язаний здійснити нарахування та виплату, що протиправно ним не було зроблено, що свідчить про те, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність.
Тому, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 28.02.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 28.02.2022 по 19.05.2023, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до змісту позовних вимог до відповідача 2, позивач просить визнати протиправними дії та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 21.06.2023 по 20.07.2023 включно та з 21.07.2023 по 26.02.2025.
Як зазначалося вище, в період, коли постанова № 481 була чинною, позовні вимоги щодо здійснення перерахунку грошового забезпечення виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року задоволенню не підлягають. Суд звертає увагу позивача, що ним заявлені позовні вимоги до відповідача 2 за період, протягом якого Постанова № 481 була чинною.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про часткове обґрунтування заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню частково.
Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
Щодо судових витрат, суд зазначає, що позивач звернувся до суду із заявою, що стосується належного нарахування його заробітної плати, у зв'язку з чим є звільненим від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Інші витрати, питання про розподіл яких може бути вирішено судом, відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 28.02.2022 по 19.05.2023, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 28.02.2022 по 19.05.2023, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Представнику позивача та відповідачу копію цього рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 );
відповідач 1 - Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 );
відповідач 2 - ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ).
Суддя Главач І.А.