ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"27" серпня 2025 р. справа № 300/3850/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шумея М.В. розглянувши в письмовому провадженні заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2025 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року у справі №300/3850/24 - скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за період з 06.02.2023 по 07.03.2023 та прийнято в цій частині нове, яким позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі до 70000 гривень за період з 06.02.2023 по 07.03.2023.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі до 70000 гривень за період з 06.02.2023 по 07.03.2023 з урахуванням виплачених сум.
В решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року у справі №300/3850/24 - залишено без змін.
14.08.2025 року представник позивача подав до суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Вищезазначену заяву представник позивача мотивує наявністю факту не виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі № 300/3850/24, а саме у не виплаті додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі до 70000 гривень за період з 06.02.2023 по 07.03.2023 з урахуванням виплачених сум.
З огляду на те, що статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України не встановлено порядку розгляду заяви (клопотання) про встановлення судового контролю та подачі звіту про виконання судового рішення, а також враховуючи відсутність необхідності виклику сторін у судове засідання, суд вважає за можливе розглянути клопотання позивача в порядку письмового провадження.
Розглянувши дане клопотання позивача та матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі № 300/3850/24, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі до 70000 гривень за період з 06.02.2023 по 07.03.2023 з урахуванням виплачених сум.
Користуючись правами, передбаченими Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», 09.07.2025 в інтересах позивача, його представником направлено адвокатський запит про виконання рішення суду до Військової частини НОМЕР_1 з проханням надати інформацію, із документальним підтвердженням, щодо результатів виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2025 року у справі №300/3850/24 стосовно ОСОБА_1 .
20.07.2025 року отримано відповідь № 4/2833 від Військової частини НОМЕР_1 у якій повідомлено: «…Повідомляємо, що щомісячно у заявці-розрахунку № 5/1527 від 06 березня 2025 року, надано запит на виділення видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за напрямом грошового забезпечення для нарахування в тому числі за рішенням суду по справі №300/3950/24 по ОСОБА_1 . Станом на сьогоднішню дату кошти на виконання рішення суду не надходили…»
З урахуванням вказаного, суд констатує, що відповідачем по справі не виконано рішення суду від 20 січня 2025 року у справі № 300/3850/24, оскільки останнім зобов'язано не тільки нарахувати, а й виплатити вказану суму коштів позивачу.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Європейський суд з прав людини, в своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). Неможливість особою домогтися виконання судового рішення, винесеного на її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Конституційним Судом України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 №5-рп/2013 вказав, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що Кодексом адміністративного судочинства України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю зокрема шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Законодавець у статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд. Такий контроль здійснюється саме після прийняття судового рішення.
При цьому суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 14.05.2020 у справі №800/320/17 та Верховним Судом у постанові від 04.03.2020 у справі №539/3406/17, які відповідно до вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення від 20 січня 2025 року у справі № 300/3850/24, шляхом зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 одати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити Військовій частині НОМЕР_1 , що згідно вимог частини 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду - задовольнити.
Встановити судовий контроль за виконанням Постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі № 300/3850/24.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 в строк протягом 30 днів з моменту отримання даної ухвали подати до Івано-Франківського окружного адміністративного суду звіт про виконання Постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі № 300/3850/24.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Суддя Шумей М.В.