04 вересня 2025 року м. Житомир справа № 826/18589/14
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Служби Безпеки України, в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати наказ Голови Служби безпеки України 10/14-ос від 24.10.2014 у частині звільнення ОСОБА_1 з посади головного інспектора Головної інспекції Служби безпеки України відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади";
- зобов'язати Службу безпеки України поновити ОСОБА_1 на посаді головного інспектора Головної інспекції Служби безпеки України шляхом видачі наказу Головою Служби безпеки України про поновлення посаді з 24.10.2014;
- зобов'язати Службу безпеки України проінформувати Міністерство юстиції України щодо відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої ч.3 ст.1 Закону України «Про очищення влади» та виключення таких відомостей з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».
У позовній заяві позивач стверджує, що з травня 1993 року проходив військову службу в органах Служби безпеки України. Загальний термін календарної вислуги становить 25 років. 16.10.2014 набув чинності Закон України "Про очищення влади". Наказом голови Служби безпеки України №10/14ос від 24.10.2014 позивача звільнено із посади головного інспектора Головної інспекції Служби безпеки України на підставі відомостей наявних в матеріалах справи, а саме те, що з 26.09.2011 до 26.07.2013 позивач перебував на посаді заступника начальника управління Служби безпеки України у Хмельницькій області. Позивач зазначає про те, що на момент видачі наказу про звільнення він перебував у службовому відрядженні на період з 13.10.2014 до 13.11.2014 і виконував завдання по захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України під час проведення Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Спірний наказ порушує норми Конституції України, принцип презумпції нгевинуватості, не відповідає нормам міжнародних договорів України, міжнародним принципам проведення люстрації та практики Європейського суду з прав людини, оскільки саме по собі перебування службовця на посаді не може бути достатньою підставою для проведення люстрації. Відповідачем не наведено ніяких доказів того, що позивач сприяв узурпації влади Президентом України ОСОБА_2 , тому оскаржуваний наказ є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.12.2014 було відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи призначено на 16.12.2014 на 15:00.
16.12.2014 до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшло клопотання позивача про зупинення провадження у справі №826/18589/14 до вирішення питання щодо конституційності окремих положень Закону України "Про очищення влади" та до прийняття рішення за конституційним поданням Служби зовнішньої розвідки України щодо офіційного тлумачення положень Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 № 1682 чи внесення змін до цього Закону, відповідно до рішення Венеціанської комісії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2014 задоволено клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі. Зупинено провадження у справі №826/18589/14 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування наказу до розгляду конституційного подання Верховного Суду України та Служби зовнішньої розвідки України щодо відповідності положень Закону України "Про очищення влади" Конституції України та прийняття відповідного рішення Конституційним Судом України.
26.02.2015 до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшли додаткові докази у справі від Управління правового забезпечення Служби безпеки України.
12.12.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла заява позивача про поновлення провадження у справі.
13.07.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від позивача надійшов науково-експертний висновок Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України.
11.01.2022 до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшло клопотання представника позивача про поновлення провадження у справі.
13.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України №2825-ІХ "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду", який набрав чинності 15.12.2022.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, ця справа передана на розгляд та вирішення Житомирському окружному адміністративному суду.
17.02.2025 матеріали справи №826/18589/14 надійшли до Житомирського окружного адміністративного суду.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №806/18589/14 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування наказу. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
15.04.2025 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство юстиції України.
06.05.2025 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у задоволенні адміністративного позову. У відзиві відповідач зазначає про те, що позивач понад один рік (з 26.09.2011 до 26.07.2013) перебував на посаді заступник керівника територіального (регіонального) органу Служби безпеки України, що стало підставою для його звільнення у відповідності до вимог Закону України "Про очищення влади". Вважає наказ таким, що прийнятий у відповідності до закону, а тому не може бути скасований (а.с. 218-219).
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 задоволено клопотання позивача від 12.12.2019 за вх. №03-14/138573/19 та представника позивача від 11.01.2022 за вх. №03-14/3267/22 про поновлення провадження у справі. Поновлено провадження в адміністративній справі №826/18589/14 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування наказу.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 задоволено клопотання представника відповідача. Залучено Міністерство юстиції України (01001, вул. Городецького, 13, м. Київ, код ЄДРПОУ 00015622), як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
26.05.2025 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшли письмові пояснення представника третьої особи щодо заявлених вимог за вх. №42515/25. У письмових поясненнях представник третьої особи проти позовних вимог заперечила, просила відмовити у задоволенні адміністративного позову. Звільнення позивача за Законом України "Про очищення влади" вважає законним, оскільки позивач підпадав під визначені Законом України "Про очищення влади" критерії для звільнення. Щодо вимог про зобов'язання відповідача вжити заходів щодо інформування Міністерства юстиції України про відкликання відомостей стосовно позивача, вважає, що відомості до реєстру внесені правомірно, станом на час написання пояснень містяться у реєстрі і підстав для їх видалення немає. Окрім того 10 річний термін заборони, визначеної частиною 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади", для позивача закінчився 16.10.2024 (а.с. 237-241).
ІІ. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1993 року проходив військову службу в органах Служби безпеки України. У період з 26.09.2011 до 26.07.2013 перебував на посаді заступника начальника Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області (а.с. 187).
Наказом голови Служби безпеки України №10/14-ОС від 24.10.2014 ОСОБА_1 звільнений з посади головного інспектора Головної інспекції відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" та Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України на підставі відомостей наявних в матеріалах особової справи полковника ОСОБА_1 (а.с. 185).
Станом на 19.05.2025 відомості про ОСОБА_1 продовжують міститися у Єдиному державному реєстрі осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", що підтверджено представником третьої особи у поясненнях на позовну заяву (а.с. 31, 32, 239).
ІІІ. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, висновки суду щодо порушення прав та інтересів позивача.
А. Щодо поновлення позивача на посаді у відносинах публічної служби.
Спірні правовідносини, що виникли у справі регулюються Законом України від 16 вересня 2014 року № 1682-VII "Про очищення влади" (далі - Закон України "Про очищення влади"), Кодексом законів про працю України, Законом України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон України № 3477-IV).
Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади" протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 3 Закону України "Про очищення влади" заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року заступника керівника територіального (регіонального) органу Служби безпеки України.
Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про очищення влади" встановлено, що впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб:
1) звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів;
2) інформує Міністерство юстиції України про їх звільнення з посад та надає відповідні відомості про застосування до таких осіб заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону, для їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", у порядку та строки, визначені цим Законом.
Відповідно до підпункту "є" пункту 48 розділу ІV Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року № 1262/2007, зарахування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядження прямих начальників, а за рішенням Голови Служби безпеки України - у розпорядження його першого заступника чи заступника, начальника іншого підрозділу, органу, закладу, установи допускається у разі застосування до військовослужбовця заборон, передбачених Законом України "Про очищення влади", - на період, необхідний для підготовки матеріалів до звільнення з військової служби, але не більше як на 1 місяць.
Оскільки ОСОБА_1 у період з 26 вересня 2011 року до 26 липня 2013 року (більше одного року) перебував на посаді віднесеній до посад визначених пунктом 8 частини 1 статті 3 Закону України "Про очищення влади", то його звільнення відбулося на підставі положень Закону України "Про очищення влади", тобто згідно з нормами чинного законодавства України.
Після звільнення ОСОБА_1 відомості про застосування до нього заборон, передбачених частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади", внесені до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади".
Станом на час розгляду справи, законодавство України, що регулює спірні правовідносини не зазнало змін, та не було визнано неконституційним.
Водночас, у даній категорії справ сформувалася численна судова практика Верховного Суду, зокрема у постановах у справах №826/18066/14 (постанова від 23.03.2023), №826/17491/14 (постанова від 02.02.2023), №826/20158/14 (постанова від 04.09.2024) та інших, у тому числі на основі рішення Європейського суду з прав людини у справі "Полях та інші проти України".
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суд з прав людини (далі - ЄСПЛ або Суд) як джерело права.
17 жовтня 2019 року ЄСПЛ прийняв рішення у справі «Полях та інші проти України» (заяви № 58812/15, № 53217/16, № 59099/16, № 23231/18, № 47749/18), яке 24 лютого 2020 року набуло статусу остаточного, та стосувалося звільнення п'ятьох державних службовців на підставі приписів Закону України "Про очищення влади".
У пункті 208 цього рішення щодо підходу, заснованого на наслідках, Суд зазначив, що Закон України "Про очищення влади" вплинув на заявників у трьох аспектах: 1) їх звільнили з державної служби; 2) до них було застосовано заборону обіймати посади державної служби на строк десять років; 3) відомості про осіб заявників було внесено до загальнодоступного в мережі Інтернет Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».
За оцінкою ЄСПЛ поєднання цих заходів мало дуже серйозні наслідки для здатності заявників встановлювати і розвивати відносини з іншими та їхньої соціальної та професійної репутації, а також значною мірою вплинуло на них. Вони не були просто відсторонені, понижені або переведені на менш відповідальну посаду, а звільнені із забороною обіймати посади державної служби, одразу втративши всі свої здобутки. Їм було заборонено обіймати будь-які посади державної служби у сфері, в якій вони багато років працювали як державні службовці (пункт 209 рішення у справі «Полях та інші проти України»).
У вказаній справі ЄСПЛ визнав, що застосовані до заявників заходи ґрунтувалися на національному законодавстві, однак піддав сумніву наявність легітимної мети звільнення заявників на підставі Закону України «Про очищення влади», проте продовжив розгляд скарг, презюмуючи, що цілі Закону України «Про очищення влади» можуть розглядатися як такі, що загалом відповідають цілям, визнаним Судом законними у його практиці щодо посткомуністичної люстрації в державах Центральної та Східної Європи. ЄСПЛ зазначив, що він має переконатися чи переслідували законну мету застосовані до заявників заходи розглянуті не in abstracto, а з огляду на конкретні обставини їхніх справ, і чи були вони «необхідні у демократичному суспільстві» у розумінні пункту 2 статті 8 Конвенції. Втручання вважатиметься «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення законної мети, якщо воно відповідає «нагальній суспільній необхідності», та, зокрема, якщо воно є пропорційним переслідуваній законній меті.
В основу підходу ЄСПЛ до розгляду справ, які стосувалися люстраційних заходів, покладено необхідність пошуку балансу між концепцією «демократії, здатної себе захистити», що передбачає принцип політичної лояльності державних службовців («демократична держава вправі вимагати від державних службовців відданості конституційним принципам, на яких вона заснована») та принципу дотримання прав і свобод людини, що гарантовані Конвенцією.
ЄСПЛ на основі аналізу своєї практики погодився, що індивідуалізація люстраційних заходів, хоча загалом вважається необхідною, не завжди є необхідною у справі щодо кожної конкретної особи та може бути здійснена на законодавчому рівні. Проте для вибору такого підходу мають бути наведені переконливі підстави (рішення у справі «Анчев проти Болгарії» (Anchev v. Bulgaria), заява № 38334/08 і 68242/16, пункти 109 - 111). У зв'язку з цим ЄСПЛ наголосив, що особливо важливим фактором є якість парламентського і судового перегляду законодавчого механізму (mutatis mutandis, рішення у справі «Енімал Дефендерз Інтернешнл проти Сполученого Королівства» [ВП] (Animal Defenders International v. the United Kingdom) [GC], заява № 48876/08, пункти 113-116, ЄСПЛ 2013 (витяги). Іншими аспектами, які мають враховуватись, під час оцінки відповідності законодавчого механізму, який передбачає застосування обмежувальних заходів за відсутності індивідуальної оцінки поведінки особи, є суворість застосованого заходу (рішення у справі «Анчев проти Болгарії» (Anchev v. Bulgaria), заява №38334/08 і 68242/16, пункт 111), та чи розроблено законодавчий механізм достатньо чітко для вирішення нагальної суспільної потреби, яку він має задовольнити пропорційним чином (наприклад, у контексті статті 3 Першого протоколу до Конвенції рішення у справі «Жданока проти Латвії» [ВП] (Zhdanoka v. Latvia) [GC], заява №58278/00, пункти 22-28, 116-136, ЄСПЛ 2006 IV). Утім, щоб обмежувальний захід відповідав статті 3 Першого протоколу до Конвенції, достатнім може бути менший рівень індивідуалізації, ніж у випадках стверджуваного порушення статей 8 і 11 Конвенції (рішення у справі «Жданока проти Латвії», пункт 115) (пункти 292-293 рішення у справі «Полях та інші проти України»).
Відповідаючи на питання, чи відповідав застосований до заявників законодавчий механізм наведеним критеріям, розробленим практикою ЄСПЛ, у справі «Полях та інші проти України», ЄСПЛ указав, що застосовані до заявників заходи були дуже обмежувальними та широкими за обсягом. Тому необхідні були дуже переконливі підстави, щоб довести, що такі заходи могли бути застосовані за відсутності будь-якої індивідуальної оцінки поведінки особи лише на підставі висновку, що їхнє перебування на посаді у період, коли ОСОБА_3 обіймав посаду Президента України, достатньою мірою доводило відсутність у них відданості демократичним принципам державної організації або їхню причетність до корупції.
У підсумку ЄСПЛ дійшов висновку, що не було доведено, що втручання щодо будь-кого із заявників було необхідним у демократичному суспільстві. Отже, було порушено статтю 8 Конвенції щодо всіх заявників.
Аналіз вказаного рішення ЄСПЛ та встановленого у ньому порушення статті 8 Конвенції щодо всіх заявників дає підстави для висновку, що застосований до заявників законодавчий механізм очищення влади (люстрації), визначений Законом України «Про очищення влади», суперечить верховенству права, оскільки порушує права людини, поважати які Україна взяла на себе міжнародні зобов'язання, ратифікувавши Конвенцію, а тому його застосування становить порушення положень Конвенції.
Суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин на підставі частини 1 статті 17 слід застосувати практику ЄСПЛ, а саме: рішення ЄСПЛ від 17 жовтня 2019 року у справі «Полях та інші проти України» (заяви № 58812/15, № 53217/16, № 59099/16, № 23231/18, № 47749/18).
Керуючись висновками ЄСПЛ у наведеній справі, суд встановив, що відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді заступника начальника Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області у період з 26 вересня 2011 року до 26 липня 2013 року своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснював заходи (та/або сприяв їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини.
Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 03 червня 2020 року у справі № 817/3431/14, в якій виник спір у зв'язку зі звільненням позивача з публічної служби за процедурою очищення влади (люстрації) за Законом України «Про очищення влади» із застосуванням заборони протягом 10 років займати посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація) дійшов висновку, що заходи такої суворості як звільнення з посади із забороною займати посаду на 10 років не можуть застосовуватись до державних службовців лише через те, що вони залишились на своїх посадах державної служби після обрання нового глави держави, без аналізу індивідуальної поведінки таких осіб та встановлення зв'язку із узурпацією влади, підривом основ національної безпеки і оборони України або протиправного порушення прав і свобод людини.
Тому, втручання у право ОСОБА_1 на працю (службу в органах Служби безпеки України) не може вважатися "необхідним у демократичному суспільстві" та відповідно становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки не доведено, що втручання було спрямоване на досягнення законної мети - очищення влади (люстрації) з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснював заходи (та/або сприяв їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини (частина 2 статті 1 Закону України "Про очищення влади").
Порушені права позивача підлягають відновленню у відповідності до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України шляхом поновлення позивача на посаді, з якої його було звільнено оскаржуваним наказом.
Б. Щодо зобов'язання направити інформацію до Міністерства юстиції України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, Міністерство юстиції України (Мін'юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Абзацом другим підпункту 53-1 пункту 4 Положення про Мін'юст, передбачено, що Мін'юст забезпечує відповідно до Закону: формування та ведення Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", надання інформації із зазначеного Реєстру та оприлюднення на власному веб-сайті відомостей з нього.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про очищення влади" відомості про осіб, щодо яких встановлено заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" (далі - Реєстр), що формується та ведеться Міністерством юстиції України. Положення про Реєстр, порядок його формування та ведення затверджуються Міністерством юстиції України.
Положенням про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", затвердженим Наказом Міністерства юстиції України 16.10.2014 № 1704/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 жовтня 2014 р. за № 1280/26057 (далі - Положення № 1704/5), передбачено, що Держателем Реєстру є Міністерство юстиції України.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Положення № 1704/5 підставою для внесення Реєстратором відомостей про особу є: надходження до Реєстратора від керівника органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена у частині третій статті 1 Закону України «Про очищення влади», відомостей про звільнення особи з посади у зв'язку із застосуванням такої заборони; надходження до Реєстратора від керівника органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», інформації про неподання заяви такої особи у строк, передбачений частиною другою статті 4 Закону України «Про очищення влади» разом з відомостями про звільнення особи з посади; надходження до Реєстратора від Державної судової адміністрації електронної копії рішення суду, яке набрало законної сили, щодо осіб, зазначених у частині четвертій статті 1 Закону України «Про очищення влади», та відомостей про особу, передбачених пунктом 4 цього розділу.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Положення № 1704/5 підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", є звернення про вилучення від органу, який проводив перевірку, або від особи, відомості щодо якої внесені до Реєстру, з наданням одного з таких документів:
- копії обґрунтованого рішення про скасування результатів перевірки, що свідчить про відсутність підстав для застосування до особи, яка проходила перевірку, заборон, визначених статтею 1 Закону України "Про очищення влади", від органу, який проводив перевірку, в паперовій формі за підписом уповноваженої особи органу, завіреним печаткою;
- копії відповідного судового рішення в паперовій формі, засвідченої в установленому порядку, з належним чином оформленим підтвердженням про набрання законної сили;
- копії документів про смерть особи, відомості щодо якої внесені до Реєстру, в паперовій формі та засвідчені належним чином.
Наведеною нормою Положення № 1704/5 визначено, що підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», є, зокрема, надходження до Реєстратора відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.
Тобто, чинним законодавством визначено механізм вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади».
Враховуючи те, що судом встановлено протиправне віднесення ОСОБА_1 до числа осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, та відповідно протиправно застосовано до нього заборону, передбачену частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади», суд зобов'язує Службу безпеки України звернутися до Міністерства юстиції України та надати відомості про виключення ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України від 16.09.2014 № 1682-VII "Про очищення влади".
В. Щодо необхідності надавати відповідь на кожен аргумент.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58), згідно з якою: принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
Враховуючи викладене суд зазначає, що решта доводів сторін не приймаються судом та відхиляються як такі, що не впливають на вирішення спору судом.
IV. Вирішення питання про розподіл судових витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд, у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України стягує судові витрати із відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Служби безпеки України (01601, вул. Володимирська, 33, м. Житомир, код ЄДРПОУ 00034074), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Міністерство юстиції України (01001, вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, код ЄДРПОУ 00015622), про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправним та скасувати наказ Голови Служби безпеки України 10/14-ос від 24.10.2014 у частині звільнення ОСОБА_1 з посади головного інспектора Головної інспекції Служби безпеки України відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади".
Зобов'язати Службу безпеки України поновити ОСОБА_1 на посаді головного інспектора Головної інспекції Служби безпеки України з дня звільнення.
Зобов'язати Службу безпеки України звернутися до Міністерства юстиції України на надати відомості про виключення ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України від 16.09.2014 № 1682-VII "Про очищення влади".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 73,08 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Гурін
04.09.25