Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
01 вересня 2025 року Справа №200/6541/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Волгіна Н.П., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) через свого представника, адвоката Лихачова Романа Борисовича, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , зареєстроване місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частина НОМЕР_4 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 3 березня 2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця за період з 30 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня 2020 року за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня 2021 року за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити позивачу, грошове забезпечення військовослужбовця за період з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня 2022 року за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця за період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня 2023 року за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця за період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня 2024 року за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця за період з 1 січня 2025 року по 3 березня 2025 року, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня 2025 року за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частина НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 11 травня 2006 року по 31 грудня 2007 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця), - січень 2005 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 11 травня 2006 року по 31 грудня 2007 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця), - січень 2005 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частина НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2008 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця), - січень 2008 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2008 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця), - січень 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частина НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 1 січня 2024 року по 3 березня 2025 року із застосуванням положень абз. 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 1 січня 2024 року по 3 березня 2025 року із застосуванням положень абз.абз. 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частина НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2024 роки з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, передбаченої Постановою КМУ № 168 від 28 лютого 2024 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2022-2024 роки з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28 лютого 2024 року.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно зі ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 3 даної статті для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 наведеної статті для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Разом із цим в КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (в т.ч. грошового забезпечення) у разі порушення працедавцем законодавства про оплату праці.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Відповідно до абз. 1 ст. 3 Кодексу законів України про працю (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Частиною 2 ст. 233 КЗпП України в редакції, чинній до 19 липня 2022 року, було встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Офіційне тлумачення положень вказаної норми надав Конституційний Суд України в рішеннях від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 та № 9-рп/2013, де вказав, що в аспекті конституційного звернення, положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями ст.ст. 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, […].
За висновком Верховного Суду, поняття «грошове забезпечення», «заробітна плата», які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір охоплюється застосованим у ч. 2 ст. 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці».
Подібну правову позицію Верховний Суд висловлював, зокрема, у постановах від 8 червня 2023 року у справі № 240/15540/20, від 3 серпня 2023 року у справі № 280/6779/22 та інших.
У постановах від 30 травня 2024 року у справі № 280/6009/23, від 30 січня 2025 року у справі № 640/18806/22, а також від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 Верховний Суд зазначив, що заявлення до суду позовних вимог стосовно стягнення заробітної плати/грошового забезпечення, на яку працівник мав право станом на 19 липня 2022 року, не обмежується будь-яким строком звернення.
Таким чином, право позивача на звернення до адміністративного суду з приводу нарахування та виплати всіх складових заробітної плати за періоди до 19 липня 2022 року не було обмежено будь-яким строком.
Законом України від 1 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19 липня 2022 року, внесені зміни, зокрема до КЗпП України.
Так, частини 1 і 2 ст. 233 КЗпП України викладені в новій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, після 19 липня 2022 року строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, від 3 серпня 2023 року у справі № 280/6779/22 та від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23.
Позивач у позові не вказує коли саме він дізнався про неправильне нарахування та виплату йому грошового забезпечення за спірні періоди.
Також у позові зазначено, що позивач неодноразово усно та письмово звертався до відповідача із рапортами щодо проведення нарахування та виплати вказаних у позові виплат, але не може надати докази таких звернень, так як рапорти подавались в одному екземплярі.
Про дати звернень із зазначеними рапортами у позові також не вказано.
Враховуючи наведене, суд позбавлений можливості встановити - чи порушив позивач строк звернення до суду, встановлений чинним законодавством, при зверненні із даним позовом.
До позову позивачем додано клопотання про поновлення строку звернення до суду із цим позовом.
Разом із цим питання щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду із відповідним позовом підлягає вирішенню лише після встановлення факту пропуску позивачем встановленого законом строку для такого звернення.
Отже, розгляд вказаного клопотання станом на час прийняття цієї ухвали є передчасним.
Відповідно до п.п. 5, 8 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення д о к а з і в, що підтверджують вказані обставини; […] перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), […].
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 цієї ж статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, позивач має довести існування певних рішень, дій, бездіяльності (які на його переконання є протиправними), а відповідач - суб'єкт владних повноважень, повинен довести правомірність таких рішень, дій, бездіяльності.
Позовна заява подана з приводу неправильного (за твердженням позивача) здійснення відповідачем нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення протягом спірного періоду.
Жодних доказів на підтвердження нарахування та виплати відповідачем позивачеві протягом спірного періоду грошового забезпечення (відповідні довідки, копії архівних карток про грошове забезпечення, листів відповідача із поясненням стосовно нарахування та виплати позимвачу протягом спірного періоду грошового забезпечення та т.і.) до позову не додано.
Відповідно до ч. 2 ст. 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Частиною 4 ст. 79 КАС України встановлено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він з д і й с н и в у с і з а л е ж н і в і д н ь о г о д і ї, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Згідно із ч. 5 ст. 161 КАС України у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про […] витребування доказів, […].
Відповідно до ч. 1 ст. 80 КАС України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Згідно з ч. 2 ст. 80 КАС України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено, крім іншого, заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Жодних доказів на підтвердження вчинення позивачем або його представником якихось дій, спрямованих на отримання доказів, що підтверджують заявлені у позові вимоги, до позову не додано.
Отже, позивачем не виконані приписи ст.ст. 160, 161 КАС України і в цій частині.
Щодо посилань у позові на те, що суд відповідно до приписів ст. 180 КАС України може вирішити питання про витребування доказів по справі під час підготовчого засідання, суддя зазначає, що, по-перше, наведена норма не нівелює обов'язок позивача надати разом із позовом докази на підтвердження існування обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги позивача, по-друге, ст. 180 КАС України регулює порядок проведення підготовчого засідання у справі, призначеного до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Згідно з п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо, зокрема, прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, […].
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно із ч. 3 ст. 262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження н е проводиться.
Враховуючи наведене, посилання позивача на приписи ст. 180 КАС України є необґрунтованим.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. […].
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 256, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання суду:
- уточненої позовної заяви із наведенням у ній відомостей щодо дати (дат), коли позивачу стало відомо про порушення відповідачем його прав в частині нарахування та виплати грошового забезпечення за період після 19 липня 2022 року; із зазначенням у ній доказів, які можуть підтвердити обставини, на які посилається позивач у позові;
- доказів на підтвердження зазначеного у позові, а у випадку неможливості їх надати - клопотання про витребування зазначених доказів у інших осіб - разом із наданням доказів на підтвердження того, що позивачем або його представником вчинялись дії, спрямовані на їх отримання до звернення до суду із даним позовом;
Роз'яснити позивачу, що уточнена позовна заява має бути направлена до Донецького окружного адміністративного суду або через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС (якщо позов подається в електронній формі) або у паперовій формі (якщо позов подається через поштові служби, нарочно або за допомогою кур'єрської доставки).
Роз'яснити позивачеві, що при невиконанні вимог даної ухвали, зазначена позовна заява буде повернута і що повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Н.П. Волгіна