02 вересня 2025 рокуСправа №160/29525/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тулянцевої І.В.
розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії відповідача з ненарахування та невиплати пенсії за період з моменту першого звернення позивача до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії 19 лютого 2024 року по момент фактичного її призначення 08 жовтня 2024 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу пенсію у належному розмірі за період з моменту першого звернення до органів пенсійного фонду 19 лютого 2024 року по момент фактичного її призначення 08 жовтня 2024 року.
В обґрунтування позовної заяви зазначається, що позивач 19.02.2024 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 046350015362 від 26.02.2024 відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах. 01.03.2024 позивач повторно звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046350015362 від 08.03.2024 відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах. 19.04.2024 позивач знову звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 046350015362 від 26.04.2024 відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах. 06.05.2024 позивач знову звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 046350015362 від 13.05.2024 відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах. 08.10.2024 позивач знову звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України у Донецькій області та починаючи з 08.10.2024 призначено пенсію на пільгових умовах. Так, позивач зазначає, що вперше він звернувся до відповідача із заявою про призначенні пенсії на пільгових умовах 19 лютого 2024 року, додав до заяви необхідні документи, трудову книжку, які вже були підставою для призначення пенсії. На думку позивача, відповідач вже мав обов'язок призначити та виплачувати пенсію, у зв'язку з тим, що мав трудову книжку з відповідними записами про трудову діяльність, а пільговий характер роботи підтверджено довідками. Окрім того, відповідно до акту перевірки достовірності документів, поданих для оформлення пенсії №0400-011005-1/18962 від 11 вересня 2024 року за результатами перевірки наданих позивачем відповідачу довідок для призначення пенсії розбіжностей з первинними документами не виявлено. Таким чином позивач вважає, що відповідач повинен був призначити йому пенсію з 19 лютого 2024 року, коли він звернувся до ПФУ вперше. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права, тому звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 14 листопада 2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належним чином завірену копію матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .
Копію ухвали про відкриття провадження у справі отримано представником відповідача- 19.11.2024 року, про що в матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа.
09 січня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на виконання ухвали суду від 14.11.2024 року було надано належним чином завірену копію матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .
14 січня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на позовну заяву, в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач 19.02.2024 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №046350015362 від 26.02.2024 відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах. 01.03.2024 позивач повторно звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 046350015362 від 08.03.2024 відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах. 19.04.2024 повторно звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 046350015362 від 26.04.2024 відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах. 06.05.2024 повторно звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 046350015362 від 13.05.2024 відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах. 08.10.2024 повторно звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України у Донецькій області та починаючи з 08.10.2024 призначено пенсію на пільгових умовах. Позивач із скаргами до органу Пенсійного фонду України вищого рівня або в судовому порядку рішення про відмови у призначенні пенсії від 19.02.2024, від 01.03.2024, від 19.04.2024, від 06.05.2024 не оскаржував, отже, на теперішній час вони є чинними.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 08.10.2024 року перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п.1 ч.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Відповідно до розрахунку стажу (Форма РС-право) станом на 17.10.2024, страховий стаж позивача, становить 38 років 00 місяців 28 днів, пільговий стаж за Списком №1 складає 11 років 02 місяці 19 днів.
Позивач 19.02.2024 року, вперше звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1.
У зв'язку з впровадженням екстериторіальності заяву було направлено для опрацювання до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та розглянуто ним.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №046350015362 від 26.02.2024 року ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Позивач 01.03.2024 року знову звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1.
У зв'язку з впровадженням екстериторіальності заяву було направлено для опрацювання до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та розглянуто ним.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046350015362 від 08.03.2024 року ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Позивач 19.04.2024 року повторно звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1.
У зв'язку з впровадженням екстериторіальності заяву було направлено для опрацювання до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та розглянуто ним.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №046350015362 від 26.04.2024 року ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Позивач 06.05.2024 року знову звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1.
У зв'язку з впровадженням екстериторіальності заяву було направлено для опрацювання до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та розглянуто ним.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №046350015362 від 13.05.2024 року ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
11 вересня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області проведено перевірку достовірності документів, поданих для оформлення пенсії, за результатами, якої складено Акт №0400-011005-1/18962, згідно якого, комісією Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зроблено висновок, про те, що за результатами перевірки довідок від 03.05.2024 №566, від 18.04.2024 №517, від 16.02.2024 №246 на ім'я ОСОБА_1 розбіжностей за даними первинних документів не встановлено.
08 жовтня 2024 року позивач знову звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Донецькій області розглянуто заяву позивача від 08.10.2024 року та прийнято рішення №046350015362, яким ОСОБА_1 , починаючи з 08.10.2024 призначено пенсію на пільгових умовах за Списком №1.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати пенсії за період з моменту першого звернення до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії 19 лютого 2024 року по момент фактичного її призначення 08 жовтня 2024 року, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, процедури призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Ст. 26 Закону №1058 визначені умови призначення пенсії за віком.
Частиною першою статті 44 Закону №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному управлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058 врегульовано Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до цього Закону, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до п. 1.1. Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший; заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання; заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Відповідно до п.1.8. Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Частиною першою статті 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням.
Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Кабінетом Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 (далі - Положення № 280), передбачено, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
У частині виплати пенсій Положенням № 280 передбачено виконання таких основних завдань Пенсійного фонду України:
реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань;
виконання інших завдань, визначених законом.
Також для виконання вказаних завдань на Пенсійний фонд України покладаються повноваження, зокрема, призначення (перерахунку, поновлення) і виплати пенсій.
Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через утворені в установленому порядку територіальні органи - Управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління (далі - управління Фонду), на які відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління (затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2), покладається, зокрема: призначення (здійснення перерахунку) і виплата пенсії, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інших виплат відповідно до законодавства.
Отже, відповідно до покладених завдань і функцій Пенсійний фонд України та його територіальні органи є суб'єктами владних повноважень у сфері загальнообов'язкового пенсійного забезпечення.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак, суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
У контексті предмету спору, Європейським судом з прав людини сформовано підхід щодо застосування принципу «належного урядування».
Так, в рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Лелас проти Хорватії» (заява №55555/08) ЄСПЛ наголосив, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків; ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу» (пункт 74).
Отже, принцип "належного урядування" без сумніву є дотичним і до означених пенсійних спорів. Адже особа-пенсіонер чи майбутній пенсіонер, як приватна особа, не має у своєму розпорядженні ані державного апарату, ані владних функцій. Зоною відповідальності саме держави є те, щоб пенсії при призначені були правомірно нараховані та своєчасно поновлені й виплачені. І всі помилки та прорахунки в цій сфері є саме помилками, які могли з'явитись лише як наслідок порушення принципу «неналежного урядування».
З матеріалів справи вбачається, що 19.02.2024 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з пакетом документів саме за призначенням пенсії.
Разом з тим, спір у цій справі виник щодо дати призначення пенсії позивачу, який вважає, що пенсію відповідач повинен був призначити з 19.02.2024 року, тобто з дати першого звернення.
За змістом частин 1, 2 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003року №1058-IV (далі Закон №1058-IV), заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Відповідно до частини 1 статті 45 Закону №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Таким чином, за загальним правилом, пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Відповідно до пункту 1.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року за № 22-1 (далі Порядок №22-1), днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Положеннями пунктів 4.1, 4.3 Порядку № 22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії при зверненні особи з відповідною заявою. Заява особи про призначення пенсії реєструється в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі. Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення пенсії.
Судом встановлено, що 11 вересня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області проведено перевірку достовірності документів, поданих для оформлення пенсії, за результатами, якої складено Акт №0400-011005-1/18962, згідно якого, комісією Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зроблено висновок, про те, що за результатами перевірки довідок від 03.05.2024 №566, від 18.04.2024 №517, від 16.02.2024 №246 на ім'я ОСОБА_1 розбіжностей за даними первинних документів не встановлено.
Також судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області пенсію позивачу призначено з 08 жовтня 2024 року, тобто після проведеної перевірки довідок від 03.05.2024 №566, від 18.04.2024 №517, від 16.02.2024 №246, наданих позивачем разом із заявами про призначення пенсії від 19.02.2024 року, від 19.04.2024 року, від 06.05.2024 року та від 08.10.2024 року, що підтверджується відповідними розписками-повідомленнями.
Крім того суд зауважує, що пільгові довідки від 03.05.2024 №566, від 18.04.2024 №517, від 16.02.2024 №246 надавали позивачем до пенсійного органу в різні періоди, а відтак, суд приходить до висновку, що органи ПФУ станом на 19.02.2024 року (перше звернення позивача із заявою про призначення пенсії) фактично не мали можливості здійснити належний розрахунок пільгового стажу позивача за Списком №1, а проведено перевірку та зараховано додатковий стаж лише після того, як позивачем протягом лютого-травня 2024 року було надано усі необхідні довідки, що підтверджують пільговий стаж роботи та органами ПФУ було проведено перевірку вищезазначених пільгових довідок та зараховано до пільгового стажу роботи за Списком №1 період з 01.01.2022 року по 31.01.2024 року. Суд зауважує на тому, що відповідачем після кожного звернення позивача із заявою про призначення пенсії було ініційовано перевірки наданих довідок, що підтверджується доповідною запискою від 19.02.2024 року №85904, службовою запискою 19.03.2024 року №43269/01-16 та доповідною запискою від 06.05.2024 року №224248, які містяться в матеріалах справи.
Разом з тим, матеріалами справи не підтверджено та позивачем не доведено, що він звертався із скаргами до органу Пенсійного фонду України вищого рівня, а також рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №046350015362 від 26.02.2024 року, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046350015362 від 08.03.2024 року, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №046350015362 від 26.04.2024 року та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №046350015362 від 13.05.2024 року, якими позивачу було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, в судовому порядку не оскаржені, отже, на теперішній час вони є чинними.
Суд критично ставиться до позиції позивача відносно того, що при первісному зверненні до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії від 19.02.2024 року, останнім було подано усі необхідні підтверджуючі документи та, зокрема, трудову книжку, з огляду на те, що:
- по-перше трудова книжка не підтверджує пільговий характер роботи, натомість даний документ є основним документом, який підтверджує трудову діяльність працівника (підтверджуючими документами пільгового характеру роботи є, зокрема: пільгові довідки надані підприємствами де працювала особа згідно із Додатком 5 Постанови №637, накази по підприємству про проведення атестації робочих місць, табелі спусків (якщо роботи відносяться до підземних), тощо);
- по-друге позивач не був позбавлений можливості оскаржити рішення пенсійних органів, якими йому було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та, зокрема, через незарахування періоду роботи з 01.01.2022 року по 31.01.2024 року до пільгового стажу за Списком №1, а враховуючи, що останній не оскаржив вказане незарахування періоду роботи, то суд не може вважати підтвердженим зазначений період саме під час першого звернення позивача - 19.02.2024 року, а відтак право на призначення пільгової пенсії за Списком №1 у позивача виникло тільки після зарахування даного періоду роботи до пільгового стажу та проведених перевірок.
Також суд критично ставиться до позиції позивача, щодо наявності у нього права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах передбачених п.1 ч.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», саме з 19.02.2024 року, оскільки останнім не було оскаржено рішення ПФУ, якими відмовлено у призначенні пенсії за віком, а відтак на переконання суду право на призначення пенсії, у зв'язку з наявністю необхідного пільгового стажу роботи за Списком №1, у позивача виникло з 08.10.2024 року (останнього звернення позивача), що відповідає вимогам положень частини 1 статті 45 Закону №1058-IV та пункту 1.7 Порядку №22-1.
Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що відповідач відмовляючи у ненарахуванні та невиплаті пенсії за період з моменту першого звернення позивача до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії 19 лютого 2024 року по момент фактичного її призначення 08 жовтня 2024 року діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Крім того, суд відзначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Суд також зазначає, що частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
В ході розгляду справи позивачем не було наведено належними доказами протиправності дій відповідача у ненарахуванні та невиплаті пенсії за період з моменту першого звернення позивача до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії 19 лютого 2024 року по момент фактичного її призначення 08 жовтня 2024 року, у зв'язку із чим, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 246, 291 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева