Справа № 456/4056/25
Провадження № 1-кп/456/478/2025
04 вересня 2025 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю:секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Стрию справу на підставі обвинувального акта в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025140000000060 від 06.03.2025, щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Городище Городищенського району Черкаської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, непрацюючого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України,
В лютому 2025 року у ОСОБА_4 , який будучи громадянином України, проживаючи на території України, достовірно усвідомлюючи про вчинення російською федерацією збройної агресії проти України та запровадження з 24 лютого 2022 року в державі воєнного стану та проведення загальної мобілізації, виник злочинний умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
При цьому, ОСОБА_4 було відомо, що згідно з положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
У відповідності до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. Пунктом 9 ст. 1 Закону України «Про національну безпеку» (далі - Закон «Про національну безпеку») визначено, що національна безпека України - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз. У відповідності до п. 2 ст. 1 Закону «Про національну безпеку», воєнна безпека - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від воєнних загроз.
Згідно з п. 44 рішення Ради національної безпеки та оборони України від 14.09.2020, основним завданням у сфері воєнної безпеки є розвиток потенціалу стримування. Безумовним пріоритетом є боєздатні Збройні Сили України, підготовлений і вмотивований військовий резерв та ефективна територіальна оборона, які у поєднанні зі спроможностями інших органів сектору безпеки і оборони здатні завдати таких неприйнятних для противника втрат на землі, у повітрі, на морі та у кіберпросторі, що унеможливить реалізацію його агресивних намірів. Пунктом 22 частини III Стратегії забезпечення державної безпеки, ухваленої рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 16.02.2002 року (далі - Стратегія) визначено, що державна політика у сфері державної безпеки спрямовується на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам державній безпеці України, припинення розвідувальних, терористичних, диверсійних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усунення умов, що призводять до цих загроз та причин їх виникнення.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» (далі - Закон) Збройні Сили України (далі ЗСУ) - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом. У відповідності до ст. 3 Закону організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Згідно з ст. 12 Закону підготовка Збройних Сил України до виконання покладених на них Конституцією України завдань, організація та забезпечення їх виконання, підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності, виховна робота, збереження життя і здоров'я особового складу, забезпечення законності та військової дисципліни у Збройних Силах України здійснюються органами військового управління, командирами і начальниками всіх рівнів відповідно до вимог Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері оборони.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про оборону України» (далі - Закон «Про оборону України») військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України, Вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України вважається збройною агресією.
Статтею 4 Закону «Про оборону України» визначено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно - рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Цим же законом особливий період визначено як період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Частиною 8 ст. 4 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Згідно з ч. 5 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади.
Частиною 2 ст. 26 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено настання відповідальності громадян за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно зі ст. 17 Закону «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон «Про військовий обов'язок і військову службу») захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Відповідно до п. 9 Положення, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Відповідно до п. 12 Положення, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в особі його керівника представляє інтереси Збройних Сил України у відносинах, у тому числі з громадянами на відповідній території. Окрім цього, пунктом 6 Положення передбачено, що штатні посади територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки комплектуються військовослужбовцями, державними службовцями та працівниками Збройних Сил (далі - працівники) відповідно до їх штату та штатного розпису.
Добір військовослужбовців для комплектування територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, їх призначення на посади, проходження військової служби та звільнення з неї здійснюються відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153.
24.02.2022 президент російської федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні та віддав наказ на вторгнення підрозділів збройних сил російської федерації на територію України.
Після того, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил російської федерації шляхом збройної агресії, незаконно вторглись на територію України, перетнувши лінію державного кордону України, розташовану в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та шляхом застосування зброї здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти, а також здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується до теперішнього часу та призводить до тяжких наслідків.
Указані дії супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об'єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому було неодноразово продовжено, і наразі діє строком до 07.02.2025. Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, оголошено проведення загальної мобілізації.
Строк проведення загальної мобілізації продовжувався Указами Президента України від 17.05.2022 № 342, від 12.08.2022 № 574, від 07.11.2022 № 758, від 06.02.2023 № 59, від 01.05.2023 № 255, від 26.07.2023 № 452, від 06.11.2023 № 735, від 05.02.2024 № 50, від 06.05.2024 № 272, від 23.07.2024 № 470, від 28.10.2024 №741, від 14.01.2025 № 27. Указом Президента України від 14.07.2025 № 479/2025 строк проведення загальної мобілізації продовжено з 07.08.2025 на 90 діб.
На виконання вимог Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про оборону України», «Про військовий обов'язок і військову службу», вищевказаних Указів Президента України про проведення загальної мобілізації, Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 921, Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30,12.2022 № 1487, інших нормативних документів, наказів та директив Генерального штабу, мобілізаційних розпоряджень працівниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки стали систематично проводитись заходи з встановлення мобілізаційного ресурсу держави та подальшого доукомплектування ЗСУ та інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, виклику громадян для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, призову під час мобілізації, в т.ч. серед внутрішньо переміщених осіб, які не виконують правила військового обліку, і після початку повномасштабного вторгнення зс рф змінили місце проживання та, прибувши на територію Львівської області, не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, не стали на військовий облік та ухиляються від нього, та інші заходи з мобілізації людських ресурсів з метою доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань з метою забезпечення оборони України в особливий період, захисту її суверенітет), територіальної цілісності і недоторканності Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, а також забезпечення виконання військового обов'язку громадянами України.
Згідно пунктів 2, 3, 5, 6 цього Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі Порядок), на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов'язані, які придатні до військової служби за станом здоров'я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).
У свою чергу, керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування у відповідності до п. 15 Порядку, серед іншого: здійснюють розподіл обсягів призову (вилучення) мобілізаційних ресурсів між територіальними громадами, підприємствами, установами та організаціями; організовують проведення уповноваженими представниками районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки перевірок в осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі); здійснюють оповіщення резервістів та військовозобов'язаних у складі груп оповіщення, до складу яких залучаються представники структурних підрозділів районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, селищних, сільських рад, підприємств, установ, організацій, представники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки і поліцейські; звертаються до територіального органу (підрозділу) поліції для адміністративного затримання та доставлення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; вживають заходів разом з представниками територіальних органів (підрозділів) поліції до адміністративного затримання та доставляння до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які відмовляються від отримання повісток або порушили правила військового обліку; здійснюють оформлення призову резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період; контролюють виконання заходів оповіщення, збору, призову та відправлення призваних на військову службу під час мобілізації громадян до місць проходження військової служби; повідомляють територіальному органу (підрозділу) поліції про факти, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення громадянами, які ухиляються від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно з п.п. 28, 31 Порядку, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки. Повістки мають право вручати, в тому числі представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, в межах адміністративної території, на яку поширюється повноваження відповідного територіального центр комплектування та соціальної підтримки.
У відповідності до п. 35 Порядку, представники, уповноважені вручати повістки, здійснюють оповіщення громадян як самостійно, так і у складі груп оповіщення. Вручення повісток резервістам та військовозобов'язаним здійснюється цілодобово за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, на пунктах пропуску (блок-постах), пунктах пропуску через державний кордон України.
Згідно з п.п. 49, 50, 51 Порядку, у період проведення мобілізації (крім цільової), уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу. Право на перевірку військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у резервістів та військовозобов'язаних під час мобілізації надається представникам територіального центру комплектування та соціальної підтримки, уповноваженим вручати повістки (далі - уповноважені представники).
Перевірка військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років може здійснюватися: у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України - представниками органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби; за місцем проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, на пунктах пропуску (блок-постах) - уповноваженими представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або поліцейськими.
Таким чином, викладені вище положення чинного законодавства України свідчать про те, що забезпечення мобілізаційної готовності є невід'ємною частиною законної діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Водночас, ОСОБА_4 , знаючи, що діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки по здійсненню мобілізаційних заходів викликала широкий резонанс в суспільстві, у тому числі й серед осіб, які мають намір ухилитися від мобілізації або не виявляють бажання бути призваними на військову службу, а у соціальних мережах виник посилений попит на поширення інформації про діяльність ТЦК та СП, умисно перешкоджав законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань під час здійснення ними призову на військову службу в особливий період.
ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і настання шкідливих наслідків у вигляді зниження обороноздатності України в умовах воєнного стану і збройної агресії російської федерації проти україни, загрози її національній безпеці, в лютому 2025 року (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) отримав права адміністратора групи в інтернет-месенджері «Вайбер» «Водії онлайн» якими був наділений по травень 2025 року, у якій розміщувалась інформація щодо присутності або відсутності співробітників поліції та ІНФОРМАЦІЯ_2 на території Стрийського району Львівської області. У вказаній групі користувачами безперешкодно розміщувались повідомлення з відомостями про місце та час проведення співробітниками ТЦК та СП заходів з оповіщення (видача повісток), що сприяло ухиленню від виконання своїх обов?язків з захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України під час мобілізації в особливий період, тим учасникам групи, які мали такі наміри. Для адміністрування вказаної групи ОСОБА_4 використав належний йому мобільний телефон марки «Xiaomi Hyper OS» моделі: НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 із сім-картою мобільного оператора «Vodafone» НОМЕР_4 , на яку у месенджері зареєстрований акаунт «Водії онлайн». Дану діяльність здійснював за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_4 шляхом адміністрування організував забезпечення постійного функціонування групи «Водії онлайн» в месенджері «Вайбер», проведення систематичного аналізу інформації, яка розміщується користувачами в груш, наповнення контентом- інформаційними повідомленнями відповідної тематики.
Крім того, останній, як адміністратор групи, маючи можливість впливати на наповнення контенту групи, зокрема і заборонити оприлюднювати інформацію, що перешкоджає законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань в особі співробітників ТЦК та СП, а також видаляти з групи осіб, які систематично повідомляють таку інформацію, свідомо допускав таке оприлюднення, також блокував окремих користувачів, за порушення т.зв. правил користування групою.
Зокрема, ОСОБА_4 , використовуючи акаунт « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у групі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в месенджері «Вайбер» поширив наступну інформацію, а саме:
- ІНФОРМАЦІЯ_4 о 08.00 год. з облікового запису « ІНФОРМАЦІЯ_3 » під абонентським номером стільникового зв?язку НОМЕР_4 розміщено повідомлення: «Золото карпат сині і зелені»;
- ІНФОРМАЦІЯ_5 о 10.28 год. з облікового запису « ІНФОРМАЦІЯ_3 » під абонентським номером стільникового зв?язку НОМЕР_4 розміщено повідомлення: «Яка ситуація по місту?»;
- ІНФОРМАЦІЯ_5 о 14.39 год. з облікового запису « ІНФОРМАЦІЯ_3 » під абонентським номером стільникового зв?язку НОМЕР_4 розміщено повідомлення: «Як Дрогобицький міст?» та о 14.54 год. розміщено повідомлення: «Біля доку сині», а також о 15.09 год. розміщено повідомлення: «Чисто 2 хв тому»;
- 24.02.2025 о 20.09 год. з облікового запису « ІНФОРМАЦІЯ_3 » під абонентським номером стільникового зв?язку НОМЕР_4 розміщено повідомлення: «Як Ромен братківці?»;
- ІНФОРМАЦІЯ_6 о 12.54 год. з облікового запису «Водії онлайн» під абонентським номером стільникового зв?язку НОМЕР_4 розміщено повідомлення: «Як Дрогобицький міст, Грабовецька?»;
- 27.02.2025 о 17.23 год. з облікового запису « ІНФОРМАЦІЯ_3 » під абонентським номером стільникового зв?язку НОМЕР_4 розміщено повідомлення: «Як 16?» та о 17.56 год. розміщено повідомлення: «16, Сколівська, Гастело чисто»;
- ІНФОРМАЦІЯ_7 о 16.13 год. з облікового запису « ІНФОРМАЦІЯ_3 » під абонентським номером стільникового зв?язку НОМЕР_4 розміщено повідомлення: Як Грабовецька?» та о 16.40 год. розміщено повідомлення: «Дрогобицький міст, док, переїзд чисто »;
- ІНФОРМАЦІЯ_8 о 21.34 год. з облікового запису «Водії онлайн» під абонентським номером стільникового зв?язку НОМЕР_4 розміщено повідомлення: «Віто на львівській зупинило чоловіка, поїхали в сторону коледжу»;
- ІНФОРМАЦІЯ_9 о 11.59 год. з облікового запису «Водії онлайн» під абонентським номером стільникового зв?язку НОМЕР_4 розміщено повідомлення: «Як Дрогобицький міст, Нежухів?» та о 12.32 год. розміщено повідомлення: «Нужухів Др.міст вокзал чисто»;
- 28.04.2025 о 10.13 год. з облікового запису «Водії онлайн» під абонентським номером стільникового зв?язку НОМЕР_4 розміщено повідомлення: «Як кпп?».
Внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_4 у групі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » систематично розміщувались повідомлення з інформацією про час та місце вручення повісток співробітниками ТЦК та СП, під час виконання ними службових обов?язків, в межах та поблизу м. Стрия та суміжних з ним населених пунктів, що давало можливість особам призовного віку уникати отримання таких повісток у означених місцях, і як наслідок, створювало передумови для ухиляння від виконання ними військового обов?язку.
Цілеспрямоване поширення серед громадян України, які підлягають військовому обліку, призову, відомостей, зокрема в соціальних мережах через Інтернет, про місця фактичного проведення мобілізаційних заходів військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 на території Стрийського району Львівської області, перешкоджає їх законній діяльності, визначеній ст. ст. 1,14, 33, 34 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» оскільки надає можливість громадянам України, які бажають ухилитися від виконання військового обов'язку, уникнути військового обліку та призову і створює перепони для встановлення мобілізаційного ресурсу держави, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних і резервістів, ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Таким чином, дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, як перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період.
04.09.2025 року між прокурором Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у присутності захисника адвоката ОСОБА_5 було укладено угоду про визнання винуватості, відповідно до якої з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, який повністю визнав винуватість у вчиненому злочині, вперше притягується до кримінальної відповідальності, наявності обставин, що пом?якшують покарання: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутності обставин, що обтяжують покарання, та наслідків вчинення злочину узгодили покарання обвинуваченому у виді 5 років позбавлення волі зі звільненням ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 цього Кодексу.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просить угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винуватим себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті та в угоді про визнання винуватості, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному - щиро розкаявся. Заключивши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз'яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст. 474 ч. 4 п. 1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявляти клопотання, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред'явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винуватим, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. При цьому зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.
Захисник також вважав можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що обвинуваченим вищезазначена угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз.
Заслухавши думку учасників судового провадження, роз'яснивши наслідки укладення та затвердження угоди відповідно до вимог ст. 473 КПК України, переконавшись, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, дослідивши матеріали кримінального провадження з цього приводу, суд вважає, що угоду про визнання винуватості, укладену 04.09.2025 між прокурором Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 слід затвердити, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ст. 469 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості, яка укладається у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.
Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим, згідно з ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, а тому, виходячи з положень ст.ст. 468, 469 КПК України, угода про визнання винуватості при викладених вище обставинах може бути укладена.
Надана суду угода відповідає вимогам, які ставляться до угоди про визнання винуватості, що передбачені ст. 472 КПК України, в тому числі щодо міри та виду узгодженого між сторонами покарання та наслідків невиконання угоди.
Обставин, які б вказували на необхідність відмови в затвердженні угоди судом не встановлено.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковано згідно з обвинувального акту та угоди про визнання винуватості за ч. 1 ст. 114-1 КК України, як перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Ухвалюючи вирок, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа. Узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України.
Таким чином, під час підготовчого судового засідання встановлені законні підстави для затвердження угоди і призначення узгодженого сторонами покарання.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався, підстави для його обрання відсутні.
Цивільний позов не заявлявся
Процесуальні витрати відсутні.
Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Відповідно до ч. 10 ст. 100 КПК України застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) майна знав про їх незаконне використання.
Відповідно до статті 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.
На підставі п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 21.05.2025 накладено арешт на мобільний телефон марки «Xiaomi Hyper OS» моделі: НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 із сім-картою мобільного оператора «Vodafone» НОМЕР_4 , яке є знаряддям вчинення кримінального правопорушення. Вказаний мобільний телефон належить ОСОБА_4 .
Враховуючи те, що ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 114-1 КК України, за допомогою використання даного мобільного телефону марки «Xiaomi Hyper OS» моделі: НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 із сім-картою мобільного оператора «Vodafone» НОМЕР_4 , суд приходить до висновку застосувати на підставі ст. 96-1, 96-2 КК України до вказаного речового доказу спеціальну конфіскацію.
Керуючись ст. 368, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 04.09.2025 між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 22025140000000060 від 06.03.2025.
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 114-1 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Роз'яснити ОСОБА_4 його обов'язок виконання умов угоди про визнання винуватості від 04.09.2025 та передбачену ст. 389-1 КК України кримінальну відповідальність за невиконання умов угоди про визнання винуватості.
Роз'яснити ОСОБА_4 про те, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку.
На підставі статей 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію майна та конфіскувати у власність держави речовий доказ, а саме: мобільний телефон марки «Xiaomi Hyper OS» моделі: НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 із сім-картою мобільного оператора «Vodafone» НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_4 .
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Стрийський міськрайонний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1