Справа № 450/5804/24 Провадження № 2/450/922/25
"07" липня 2025 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Данилів Є.О.
при секретарі Хохолик О.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
ОСОБА_1 19.12.2024 року через свого представника - адвоката Малець Н.М. звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 170 259,09 грн. збитків.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 09 вересня 2021 року о 09 год. 00 хв. ОСОБА_2 (надалі - Відповідач), керуючи автомобілем марки «ІЖ», державний номерний знак НОМЕР_1 , при виїзді з двору магазину по вул. І. Франка, 9А в с. Зубра не надав перевагу в русі автомобілю марки «FORD FUSION», державний номерний знак НОМЕР_2 ,
скоївши з ним зіткнення, під керуванням ОСОБА_3 , чим завдав механічних
ушкоджень транспортним засобам, завдавши матеріальних збитків. Згідно постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 20.10.2021 року у справі № 450/3895/21, винуватцем такої ДТП було визнано ОСОБА_2 . На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» відповідно до полісу № 201942150. Відповідно до звіту Оцінювача вартість відновлювального ремонту без
урахування значення коефіцієнта фізичного зносу складових КТЗ станом на дату
оцінки (09-09.2021р.) складає 349 303.57 грн. У звіті зазначено, що, оскільки
вартість відновлювального ремонту перевищує дійсну (ринкову) вартість
автомобіля (254 753,54 грн.), проводити відновлювальні ремонті роботи автомобіля економічно недоцільно. Відтак, вартість відновлювального ремонту з
урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових приймається рівним
дійсній (ринковій) вартості автомобіля на момент дослідження без врахування аварійних пошкоджені становить 254 753, 54 грн.Відповідно звіту Оцінювача № 2741/22 від 22 грудня 2022 року, що є додатком до звіту № 3265/21 від 11.10.2021 р., ринкова вартість транспортного засобу Позивача в пошкодженому стані після дорожньо-транспортної пригоди складає 84 494,45 грн.
Оскільки ремонт пошкодженого транспортного засобу згідно зі звітом Оцінювача є економічно необгрунтованим, то відшкодуванню власнику пошкодженого ТЗ підлягає різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, яка складає: 170 259,09 грн. = (254 753,54 грн.- 84 494,45 грн.). 13 вересня 2021 року Позивач та Третя особа ОСОБА_3 шляхом обміну електронними повідомленнями звернулися до ТДВ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «Ю.Ес.АЙ» із заявою про страхове відшкодування, яка була зареєстрована страховою компанією за№ 21.201942150-6474. 18.10.2024 року Позивач додатково скерував письмову заяву до ТДВ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «Ю.Ес.АЙ» про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП, до якої додав звіт Оцінювача від 11.10.2021 р. Однак, сума страхового відшкодування виплачена не була, що також підтверджується заявою Позивача від 12.01.2023 р. (станом на дату подачі позову виплата відсутня). Таким чином, позивач вважає, що вартість завданих йому збитків складає 170 259,09 грн.
Ухвалою від 28 січня 2025 року відкрито провадження у справі, а розгляд такої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач повідомлявся про судовий розгляд шляхом розміщення оголошення про виклик особи на офіційному вебсайті.
У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, без поважних причин.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зі змісту ст.ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 09 вересня 2021 року о 09 год. 00 хв. ОСОБА_2 (надалі - Відповідач), керуючи автомобілем марки «ІЖ», державний номерний знак НОМЕР_1 , при виїзді з двору магазину по вул. І. Франка, 9А в с. Зубра не надав перевагу в русі автомобілю марки «FORD FUSION», державний номерний знак НОМЕР_2 , скоївши з ним зіткнення, під керуванням ОСОБА_3 , чим завдав механічних
ушкоджень транспортним засобам, завдавши матеріальних збитків.
Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 20.10.2021 року було встановлено вину водія ОСОБА_2 у вчиненні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 01.11.2019 року транспортний засіб FORD FUSION», державний номерний знак НОМЕР_2 , зареєстровано на праві власності за ОСОБА_1 .
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Відповідно до ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч.5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Суд вважає, що позивачем надані належні, допустимі та достатні докази, які підтверджують факт спричинення шкоди позивачу, як власнику транспортного засобу, протиправність дій водія ОСОБА_2 наявність його вини, а також причинно-наслідковий зв'язок між діями водія автомобіля марки «ІЖ», державний номерний знак НОМЕР_1 , та наслідками у виді шкоди.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована згідно полісу № 201942150 в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай».
13 вересня 2021 року Позивач та Третя особа ОСОБА_3 шляхом обміну електронними повідомленнями звернулися до ТДВ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «Ю.Ес.АЙ» із заявою про страхове відшкодування, яка була зареєстрована страховою компанією за № 21.201942150-6474.
18.10.2024 року Позивач додатково скерував письмову заяву до ТДВ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «Ю.Ес.АЙ» про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП, до якої додав звіт Оцінювача від 11.10.2021 р. Однак, сума страхового відшкодування виплачена не була, що також підтверджується заявою Позивача від 12.01.2023 р. (станом на дату подачі позову виплата відсутня).
Відповідно до звіту Оцінювача вартість відновлювального ремонту без
урахування значення коефіцієнта фізичного зносу складових КТЗ станом на дату
оцінки (09-09.2021р.) складає 349 303.57 грн. У звіті зазначено, що, оскільки
вартість відновлювального ремонту перевищує дійсну (ринкову) вартість
автомобіля (254 753,54 грн.), проводити відновлювальні ремонті роботи автомобіля економічно недоцільно. Відтак, вартість відновлювального ремонту з
урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових приймається рівним
дійсній (ринковій) вартості автомобіля на момент дослідження без врахування аварійних пошкоджені становить 254 753, 54 грн.
Відповідно звіту Оцінювача № 2741/22 від 22 грудня 2022 року, що є додатком до звіту № 3265/21 від 11.10.2021 р., ринкова вартість транспортного засобу Позивача в пошкодженому стані після дорожньо-транспортної пригоди складає 84 494,45 грн.
Відповідно до ст.ст. 979, 981 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
Зі змісту п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України випливає, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Згідно зі ст.7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в Україні здійснюється обов'язково.
Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою особою, у формі, що визначається страховиком.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
У відповідності до ст.6 цього Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно ст.5 Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу .
Статтею 9 цього ж Закону встановлено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України № 1961-IV визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України №1961-IV встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Пунктом 33.3 ст. 33 Закону передбачено, що водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).
Згідно п.п. 34.2, 34.3, 34.4 ст. 34 цього Закону протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.
Відповідно до п.п. 36.1, 36.2 ст.36 Закону України №1961-IV встановлено, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст.35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком.
Наведені вище положення законодавства визначають порядок, підстави та розміри відшкодування винною особою збитків (шкоди), завданих потерпілій особі. При цьому, законом передбачена певна особливість врегулювання тих деліктних правовідносин, за якими шкода майну потерпілої особи завдана внаслідок ДТП транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки). Така особливість полягає, зокрема, в участі у врегулюванні правовідносин третьої сторони - страховика (страхові організації, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) власника транспортного засобу, винного у заподіянні майнової шкоди (пошкодженні транспортного засобу) потерпілої особи. Такий страховик, за умови обов'язкового за законом попереднього укладення з винним у ДТП власником авто (страхувальником) договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим (власником іншого транспортного засобу, пошкодженого з вини страхувальника) та здійснює відшкодування в межах ліміту своєї відповідальності (страхової суми) завданої страхувальником майнової шкоди потерпілій особі.
Визначаючи розмір матеріальної шкоди, спричиненої позивачу, суд дійшов висновку, що положення Закону №1961-IV жодним чином не обмежують потерпілого самостійно визначати розмір шкоди, а п. 34.3 ст.34 цього Закону передбачає для страховика лише наслідки, які настають у випадку не направлення або несвоєчасного направлення свого представника для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, у виді обов'язку відшкодувати вартість проведеного дослідження. Крім цього, як передбачено п. 34.4 ст.34 Закону для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.
Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не заборонено потерпілим для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, залучати експертів або юридичних осіб, у штаті яких є експерти.
Під час розгляду справи відповідачем не надано будь-яких належних обґрунтувань та доказів тому, що наданий позивачем висновок експерта є неправильним або неповним та, що експертом при визначені розміру збитків було включено пошкодження, які не були заподіяні транспортному засобу внаслідок ДТП.
Також суд враховує, що згідно п.36.2 ст.36 Закону України №1961-IV страховик (МТСБУ) приймає рішення про здійснення страхового відшкодування після узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
В зв'язку з цим, суд дійшов висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих ДТП.
Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 258, 259, 263-265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, суд,
позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 170 259,09 грн. (сто сімдесят тисяч двісті п'ятдесят дев'ять гривень 09 копійок) збитків.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в дохід держави судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 , останнє відоме місце перебування АДРЕСА_2 ; ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 ; Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай», ЄДРПОУ 32404600, місцезнаходження - м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 4, корпус 6А.
Повний текст рішення складено 07 липня 2025 року.
СуддяЄ. О. Данилів