Справа № 144/1015/25
Провадження № 2/144/432/25
"03" вересня 2025 р. Теплицький районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді - Германа О.С.,
за участі секретаря судового засіданні - Пігулі А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-ще Теплик справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів, мотивуючи свої вимоги тим, що сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до повторного свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Української міської ради Обухівського району Київської області від 29 травня 2025 року за актовим записом № 32. 07 червня 2013 року Обухівським районним судом був виданий виконавчий лист, яким присуджено стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Обухів, Київської області, на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі !4 частини всіх видів доходу щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 березня 2013 року до досягнення дитиною повноліття. 19 травня 2015 року рішенням Обухівського районного суду Київської області шлюб між сторонами був розірваний. З того моменту син ОСОБА_3 залишився проживати разом з матір'ю. Відповідно до висновку за результатами інспекційного відвідування щодо цільового витрачання аліментів на дитину, затвердженого керівником служби у справах дітей Теплицької селищної ради від 08 квітня 2025 року встановлено, що одержувач аліментів не забезпечує потреб дитини відповідно до суми коштів, сплачених на дитину платником аліментів, розмір яких становить понад два прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку. Під час інспекційного відвідування працівниками служби у справах дітей було виявлено ознаки, які свідчать про нецільове витрачання аліментів на дитину. Відповідно до довідки-розрахунку Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області за вих. 47968 від 31.03.2025 року, у платника аліментів - ОСОБА_1 відсутня заборгованість щодо сплати аліментів станом на 01.03.2025 року. Висновком про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Виконавчого комітету Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою проживання батька ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , оскільки під час обстеження працівниками служби у справах дітей та сім'ї було виявлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ведуть нездоровий спосіб життя, зловживають алкоголем, часто вчиняють сімейні конфлікти, що мають негативний плив на розвиток та емоційний стан дитини. Відповідно до акту начальника служби у справах дітей Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області Гижко Олени Григорівни від 23 травня 2025 року, дитину було передано батькові ОСОБА_1 . Починаючи з травня 2025 року по теперішній час ОСОБА_3 проживає разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Обухівської міської територіальної громади Обухівського району Київської області № 158 від 04 червня 2025 року. Отже, враховуючи, що малолітній син фактично проживає разом із батьком, який забезпечує його матеріальне утримання, догляд та належні умови для життя й розвитку, а також з урахуванням встановленого факту нецільового витрачання аліментних коштів з боку матері, є підстави вважати, що обов'язок зі сплати аліментів втратив своє правове підґрунтя. Фактичне проживання дитини разом із батьком, який забезпечує фінансування її потреб, надає правові підстави для припинення аліментних зобов'язань перед матір'ю, оскільки вона більше не несе витрат на утримання дитини. Більше того, витрати з боку матері, як засвідчено відповідними доказами, не лише не спрямовуються на дитину, а й використовуються за нецільовим призначенням, що суперечить інтересам малолітньої дитини. За таких обставин, у позивача виникає об'єктивна необхідність у зверненні до суду разом з позовною заявою про припинення стягнення аліментів, та стягнення аліментів з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки підстави для подальшого утримання дитини матір'ю відсутні, а також фактичне утримання здійснюється виключно батьком
В судове засідання представник позивача ОСОБА_1 не з'явився, представник позивача адвокат Ігнатенко В.М., надіслав на адресу суду заяву, в якій просить справу розглянути без участі позивача та його представника, позов підтримує, проти винесення заочного рішення по справі не заперечує.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, хоча належним чином була повідомлена про день, час та місце розгляду справи, і не повідомила суд про причини своєї неявки, тому суд ухвалив провести по даній справі заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст. ст. 280, 281 ЦПК України.
Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.
Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України - передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до повторного свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , виданий Виконавчим комітетом Української міської ради Обухівського району Київської області від 29 травня 2025 року за актовим записом № 32(а.с.10).
07 червня 2013 року Обухівським районним судом був виданий виконавчий лист, яким присуджено стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Обухів, Київської області, на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 березня 2013 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.11).
Відповідно до висновку за результатами інспекційного відвідування щодо цільового витрачання аліментів на дитину, затвердженого керівником служби у справах дітей Теплицької селищної ради від 08 квітня 2025 року встановлено, що одержувач аліментів не забезпечує потреб дитини відповідно до суми коштів, сплачених на дитину платником аліментів, розмір яких становить понад два прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку(а.с.12).
Відповідно до довідки-розрахунку Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області за вих. 47968 від 31.03.2025 року, у платника аліментів - ОСОБА_1 відсутня заборгованість щодо сплати аліментів станом на 01.03.2025 року (а. с. 21-26).
Висновком про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Виконавчого комітету Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою проживання батька ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 (а.с.15-16).
Відповідно до акту начальника служби у справах дітей Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області Гижко Олени Григорівни від 23 травня 2025 року, дитину було передано батькові ОСОБА_1 (а.с.17).
Починаючи з травня 2025 року по теперішній час ОСОБА_3 проживає разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Обухівської міської територіальної громади Обухівського району Київської області № 158 від 04 червня 2025 року (а.с.18).
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного Кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до п.17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Зважаючи на викладене розмір аліментів суд визначає з урахуванням, що батьки спільно зобов'язанні утримувати дітей до їх повноліття та інших обставин, що мають істотне значення.
Разом з тим, суд звертає увагу, що стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
При цьому, відповідно до ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до п.17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.
З аналізу статей вбачається, що припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад мати дитини не витрачає отримувані нею аліменти на дитину. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я одержувача аліментів - матір дитини. При цьому обов'язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України) та підстави припинення сплати аліментів. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 СК України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів. Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст. 273 СК України має на меті можливість скасування їх присудження.
Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.
Відтак, з урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дітей), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає діти на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення у справі, зокрема, з одержувачем аліментів чи з їх платником.
При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Окрім того, як зазначено в Постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №596/826/21-ц щодо звільнення від сплати аліментів, з урахуванням предмета цієї категорії спорів (припинення стягнення аліментів на утримання дітей), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником. Нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала з матір'ю, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина.
Зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме: встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка в розумінні частини другої статті 197 Сімейного кодексу України може бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами платника аліментів. Рішення про звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами повинно також відповідати найкращим інтересам дитини.
Висновки щодо застосування указаних норм матеріального права викладені у постановах Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 477/1165/20, від 03 лютого 2021 року у справі № 125/2525/18, від 26 грудня 2019 року у справі № 219/6287/17, від 26 вересня 2019 року у справі № 760/32225/18, від 27 лютого 2019 року у справі № 307/1186/17.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності для вирішення спору в частині припинення стягнення аліментів, дійшов наступних висновків.
При дослідженні матеріалів справи у їх сукупності судом об'єктивно встановлено, що неповнолітній син - ОСОБА_3 , не проживає з матір'ю на користь якої були стягнуті аліменти з позивача - батька дитини, а проживає зі своїм батьком ОСОБА_1 .
Згідно з ч.4 ст.273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Відтак, враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, судову практику, що склалася при вирішенні аналогічних справ, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідачки аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів щомісячно, які стягуються на підставі виконавчого листа Обухівського районного суду Київської області від 07 червня 2013 року (справа № 372/1288/13-ц).
Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача в частині припинення стягнення з нього аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо моменту припинення стягнення аліментів з батька на користь матері на утримання дітей суд зазначає наступне.
Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, то суд дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Згідно ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно вимог ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до положень ст.183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
З урахуванням обставин справи, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки на його користь аліментів на утримання сина обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з моменту звернення з позовом до суду 04.07.2025.
Згідно ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах стягнення суми платежу за один місяць.
Вирішення питання судових витрат.
При поданні позову, позивачем ОСОБА_1 заявлено дві вимоги немайнового характеру, зокрема припинити стягнення аліментів та стягнення аліментів.
Розміри ставок судового збору визначені у частині другій статті четвертої Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до вимог п. п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою або фізичною особою підприємцем, сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб (1211,20 грн).
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
При поданні позовної заяви до суду позивачем не сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн. за немайнову вимогу, а саме про припинення стягнення аліментів, яка задоволена судом.
Щодо немайнової позовної вимоги про стягнення аліментів, позивач звільнений від сплати судового збору.
Тому, при вирішенні питання про розподіл судових витрат у порядку ст.141 ЦПК України суму судового збору 1211,20 за позовну вимогу про припинення стягнення аліментів, слід стягнути з відповідачки на користь позивача. Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання дітей необхідно стягнути із відповідачки у дохід держави (1211,20 грн.).
Керуючись ст. ст. 2, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 430 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів, задовольнити.
Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів щомісячно, які стягуються на підставі виконавчого листа Обухівського районного суду Київської області від 07 червня 2013 року (справа № 372/1288/13-ц).
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 04.07.2025 до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Роз'яснити ОСОБА_2 що відповідно до ст. 284 ЦПК України, рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за його письмовою заявою, складеною відповідно до вимог ст. 285 ЦПК України, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Суддя