03 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 915/792/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий суддя, судді: Бакуліна С.В., Губенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.,
розглянувши у відкритому судову засіданні касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Рів'єра Миколаїв"
на рішення Господарського суду Миколаївської області
(суддя - Смородінова О.Г.)
від 19.02.2025
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Діброва Г.І., судді: Колоколов С.І., Савицький Я.Ф.)
від 02.06.2025
у справі № 915/792/24
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Рів'єра Миколаїв"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія "ЖЕК-5",
про визнання відсутнім правонаступництва за борговими зобов'язаннями, визнання незаконною відмови в розгляді питання щодо укладання договору,
за участю представників учасників справи:
позивача - Зотіков С.Є.,
відповідача - Ковтонюк Ю.А.,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «РІВ'ЄРА МИКОЛАЇВ» (далі - ОСББ «РІВ'ЄРА МИКОЛАЇВ», ОСББ, позивач) звернулося до суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просить суд:
1) визнати, що ОСББ «РІВ'ЄРА МИКОЛАЇВ» не є правонаступником у розумінні частини третьої статті 22 Закону України «Про теплопостачання» за борговими зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія «ЖЕК-5» (далі - ТОВ «Експлуатаційна компанія «ЖЕК-5», ТОВ «ЖЕК-5») перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг»), які виникли на підставі договорів постачання природного газу від 20.09.2021 та від 03.02.2023, укладених між ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» і ТОВ «Експлуатаційна компанія «ЖЕК-5», за природний газ, спожитий при експлуатації дахової котельні корпусу 11 житлового будинку по вулиці Лазурній, 5 у місті Миколаєві;
2) визнати незаконною відмову ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» (лист від 24.06.2024) у розгляді питання щодо укладення з ОСББ «РІВ'ЄРА МИКОЛАЇВ» (заява від 04.06.2024) договору постачання природного газу для виробництва теплової енергії в межах спеціальних обов'язків згідно з абзацом 3 підпункту 1 пункту 4 та пункту 5 «Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812, з тих підстав, що ОСББ «РІВ'ЄРА МИКОЛАЇВ» не врегульовано питання заборгованості ТОВ «Експлуатаційна компанія «ЖЕК-5» за природний газ, спожитий при експлуатації дахової котельні корпусу 11 житлового будинку по вулиці Лазурній, 5 у місті Миколаєві.
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він не є правонаступником боргових зобов'язань ТОВ «ЖЕК-5» за спожитий газ, оскільки частина третя статті 22 Закону України «Про теплопостачання» застосовується до відносин за участю суб'єктів господарювання, а ОСББ є негосподарюючим суб'єктом. Крім того, кінцевими власниками юридичних осіб ТОВ «ЖЕК-5» і ОСББ «РІВ'ЄРА МИКОЛАЇВ» є різні особи і ОСББ не має прав вимоги заборгованості за послуги з теплопостачання, які надавались ТОВ «ЖЕК-5» мешканцям будинків.
ОСББ «РІВ'ЄРА МИКОЛАЇВ» відзначає, що передача майнових комплексів дахових котелень від ТОВ «ЖЕК-5» до ОСББ за актами приймання-передачі від 11.12.2023 - є поверненням котелень в управління їх власникам - співвласникам будинків від особи, яка експлуатувала дані котельні до 11.12.2023 (отримавши їх в експлуатацію від забудовника). З урахуванням індивідуального характеру юридичної відповідальності співвласники не повинні відповідати за неефективне використання котелень ТОВ «ЖЕК-5», що привело до накопичення заборгованості за газ. На відміну від ОСББ, ТОВ «ЖЕК-5» є суб'єктом господарювання та здійснює господарську діяльність з метою отримання прибутку, і саме вказана особа повинна сплачувати відповідачу за спожитий газ, та одночасно вживати заходів щодо стягнення боргів за послуги з теплопостачання зі споживачів житлово-комунальних послуг.
На переконання позивача, між сторонами існує правова невизначеність у питаннях, хто повинен оплачувати спожитий газ за об'єктами житлових будинків, мешканцями яких було створено ОСББ, і відповідно, чи є правомірною відмова відповідача у розгляді заяви позивача та документів, поданих для укладення договору постачання природного газу, з посиланням на частину третю статті 22 Закону України «Про теплопостачання». У зв'язку з відмовою відповідача укласти договір постачання газу існує вірогідність того, що в опалювальному сезоні 2024 - 2025 років ЖК «Рів'єра» знову залишиться без опалення.
2. Короткий зміст ухвалених судових рішень за результатами розгляду справи по суті спору
2.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2025, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2025, у справі №915/792/24 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди вказали, що між позивачем та відповідачем відсутні будь-які переддоговірні спори чи договірні правовідносини, з яких могли б витікати будь-які юридичні наслідки для позивача, а отже, відповідач жодним чином не порушив права та інтереси позивача.
Суди відзначили, що факт відсутності чи наявності правонаступництва за борговими зобов'язаннями повинен доводитися в межах позову про укладання договору переведення боргу (визнання договору укладеним) чи договору постачання природного газу, або в межах позову про стягнення заборгованості. Однак, зазначені позови на цей час не подані, спір між сторонами відсутній.
Господарські суди відзначили і те, що вимога про встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 у справі №915/792/24, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
3.2. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзначає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:
- від 28.03.2019 у справі №910/5095/18, від 20.03.2019 у справі № 910/7715/18, від 22.05.2019 у справі № 910/5096/18, від 03.09.2019 року у справі № 910/5082/18, від 24.09.2020 у справі № 15/368, від 19.10.2020 у справі №3/385, від 12.08.2021 у справі №910/4288/20, від 02.05.2018 у справі №910/11650/17 (щодо застосування частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання", частин другої, третьої статті 22 Закону "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
Крім того, підставою касаційного оскарження ОСББ зазначає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частин першої, другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) стосовно захисту інтересу до правової невизначеності в переддоговірному спорі.
3.3. ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» 01.08.2025 через «Електронний суд» подало до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити у повному обсязі.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходили суди при ухваленні судових рішень
4.1. Рішенням співвласників квартир і нежитлових приміщень житлових будинків у м. Миколаєві по вул. Лазурна, 5, корпуси 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 та 17, що входять до Житлового комплексу «Рів'єра» 06.11.2023 створено ОСББ «РІВ'ЄРА МИКОЛАЇВ», яке зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23.11.2023, номер запису: 1010361020000033795.
Відповідно до пунктів 1-4 розділу І Статуту ОСББ «РІВ'ЄРА МИКОЛАЇВ» Об'єднання створено власниками квартир та нежитлових приміщень (далі - співвласники) корпусів №10,11,12,13,14,15,16,17 багатоквартирного будинку №5, розташованого по вулиці Лазурній у місті Миколаєві (далі - будинок), відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Будинок являє собою єдину забудову, яка складається з 8 (восьми) корпусів, які об'єднані спільною прибудинковою територією, елементами благоустрою, обладнанням, єдиною інженерною інфраструктурою, мають єдині вузли обліку постачання: води, тепла та електроенергії.
Повна назва об'єднання: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «РІВ'ЄРА МИКОЛАЇВ».
Скорочена назва об'єднання: ОСББ «РІВ'ЄРА МИКОЛАЇВ».
Місцезнаходження об'єднання: Україна, 54058, місто Миколаїв, вул. Лазурна, будинок 5.
Згідно з пунктами 1-3 розділу ІІ Статуту ОСББ «РІВ'ЄРА МИКОЛАЇВ» метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.
Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Господарче забезпечення діяльності об'єднання може здійснюватися власними силами об'єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб'єктів господарювання.
Завданням та предметом діяльності об'єднання є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
4.2. На даху корпусів 11 і 16 житлових будинків по вул. Лазурна, 5 у м. Миколаєві, співвласниками яких разом із співвласниками інших корпусів було створено ОСББ «РІВ'ЄРА МИКОЛАЇВ», існують надбудови - нежитлові приміщення котелень, що підтверджується витягами з технічних паспортів цих будинків.
Обладнання котельні корпусу 11 було введено в експлуатацію згідно з актом від 15.01.2011, корпусу 16 - згідно з актом від 29.07.2015, та в подальшому знаходилось в експлуатації ТОВ «Експлуатаційна компанія «ЖЕК-5».
4.3. ТОВ «Експлуатаційна компанія «ЖЕК-5» 01.01.2016 оформило заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу, ЕІС-код 56ХQ00011ЕЕРY00D, точка комерційного обліку: вул. Лазурна, 5, корп. 11 (тобто, за даними позивача, ТОВ «ЖЕК-5» експлуатувалась тільки котельня корпусу 11, а котельня корпусу 16 не експлуатувалась).
У зв'язку зі створенням ОСББ «РІВ'ЄРА МИКОЛАЇВ» ТОВ «Експлуатаційна компанія «ЖЕК-5» передало ОСББ 11.12.2023 обладнання наведених дахових котелень.
4.4. ОСББ «РІВ'ЄРА МИКОЛАЇВ», маючи намір самостійно забезпечувати тепловою енергію для опалення й підігріву води мешканців будинків, в грудні 2023 року звернулось до ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», спочатку усно, з приводу укладення договору постачання газу, та отримало від відповідача інформацію, що договір на постачання газу не може бути укладений з ОСББ, так як за його об'єктами (точками комерційного обліку) споживання газу рахується заборгованість минулих періодів за спожитий газ.
ОСББ «РІВ'ЄРА МИКОЛАЇВ» наприкінці грудня 2023 року направило відповідачу електронною поштою письмове звернення (від 27.12.2023 вх. № 37608/2).
ОСББ «РІВ'ЄРА МИКОЛАЇВ» 01.01.2024 оформило у Миколаївській філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» заяву-приєднання № 4/МФ/100-104-3-Д-0124 до типового договору розподілу природного газу, ЕІС-код споживача 56ХQ000195DDW00C із визначенням точок споживання газу в дахових котельнях корпусів 11 і 16 по вул. Лазурна, 5 у м. Миколаєві, та листом від 03.01.2024 направило на електронну адресу відповідача пакет документів для укладення договору постачання газу.
На електронну адресу ОСББ «РІВ'ЄРА МИКОЛАЇВ» 05.01.2024 надійшов лист відповідача від № 125/2/2/1-144 (відповідь на звернення від 27.12.2023 вх. № 37608/2), згідно з яким відповідач повідомив, що постачання газу для виробництва теплової енергії житлових корпусів 11 і 16 по вул. Лазурна, 5 здійснювалося за договорами, укладеними з ТОВ «Експлуатаційна компанія «ЖЕК-5», яке має заборгованість перед відповідачем за поставлений природний газ. Відповідач зазначив, що згідно з частиною третьою статті 22 Закону України «Про теплопостачання» ОСББ вважається правонаступником за борговими зобов'язаннями ТОВ «Експлуатаційна компанія «ЖЕК-5» з оплати спожитого газу, та запропонував ОСББ «РІВ'ЄРА МИКОЛАЇВ» укласти договір переведення боргу за спожитий газ, після чого буде розглянуто питання щодо укладення з Об'єднанням договору постачання природного газу.
ОСББ «РІВ'ЄРА МИКОЛАЇВ» листом від 21.03.2024 № 36 звернулось до відповідача з проханням надати вичерпну інформацію щодо реструктуризації боргу після підписання договору між ОСББ «РІВ'ЄРА МИКОЛАЇВ» і ТОВ «Експлуатаційна компанія «ЖЕК-5», а саме що він передбачає і умови його виконання. Також 25.03.2024 ОСББ «РІВ'ЄРА МИКОЛАЇВ» направило відповідачу звернення за № 41 із проханням надати власну правову аргументацію, чому заборгованість за газ рахується за новоствореним ОСББ, а не за недобросовісним суб'єктом господарювання, який допустив невиконання договорів постачання газу. Позивач також посилався у цьому листі на постанову Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812, відповідно до якої на відповідача покладені спеціальні обов'язки щодо постачання газу виробникам теплової енергії, зокрема ОСББ.
Відповідач листом від 15.04.2024 № 125/2/2/1-2580 надав відповідь аналогічну за змістом попередньому листу від 05.01.2024, зазначивши про необхідність укладення договору переведення на позивача боргу ТОВ «Експлуатаційна компанія «ЖЕК-5» за спожитий газ в розмірі 5 050 773,55 грн. При цьому відповідач послався на лист ТОВ «Експлуатаційна компанія «ЖЕК-5» від 20.12.2023 № 61, згідно з яким у розмір заборгованості за газ по котельні корпусу 11 вул. Лазурна, 5 складає 5 050 773,55 грн, по корпусу 16 заборгованість відсутня.
4.5. За даними позивача, в травні 2024 року ОСББ «РІВ'ЄРА МИКОЛАЇВ», як споживачу природного газу, були присвоєні ЕІС-коди точкам обліку окремо на дахових котельнях корпусів 11 і 16 по вул. Лазурна, 5 (лист МФ «Газмережі» від 30.05.2024 №МФ/104/3-2114), після чого 04.06.2024 ОСББ «РІВ'ЄРА МИКОЛАЇВ» знову направило відповідачу заяву про укладення договору постачання газу та пакет необхідних для укладення договору документів. Натомість, відповідач знову відмовив в укладенні договору листом від 24.06.2024 № 125/2/2-1-5542 з тих же підстав.
4.6. Позивач вважає, що між сторонами існує правова невизначеність у питаннях, хто повинен оплачувати спожитий газ за об'єктами житлових будинків, мешканцями яких було створено ОСББ «РІВ'ЄРА МИКОЛАЇВ», і відповідно, чи є правомірною відмова відповідача позивачу у розгляді заяви та документів, поданих для укладення договору постачання природного газу, з посиланням на частину третю статті 22 Закону України «Про теплопостачання».
4.7. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, виходили з такого:
- постачання у спірний період природного газу для забезпечення споживачів тепловою енергією здійснювалось за відповідними договорами, що були укладені саме між третьою особою та відповідачем;
- будь-яка заборгованість, яка утворилася у третьої особи перед відповідачем обліковується та регулюється відповідно до умов договірних відносин між цими суб'єктами;
- між позивачем та відповідачем відсутні будь-які переддоговірні спори чи договірні правовідносини, з яких могли б витікати будь-які юридичні наслідки для позивача, а отже, це свідчить про те, що відповідач жодним чином не порушив права та інтереси позивача, а тому відповідач не являється належним відповідачем у цій справі;
- факт відсутності чи наявності правонаступництва за борговими зобов'язаннями повинен доводитися в межах позову про укладання договору про переведення боргу (визнання договору укладеним) чи договору постачання природного газу; або в межах позову про стягнення заборгованості. Однак, зазначені позови на цей час не подані;
- вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до його повноважень не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення, а позивач не довів, що на момент подання ним позову відповідачем було порушене його право, за захистом якого він звернувся до суду;
- із вимог позивача не зрозуміло, яким чином буде "відновлено його порушене право" в разі задоволення позовних вимог судом. Так, визнання відсутності правонаступництва та визнання незаконною відмови в розгляді питання про укладення договору в червні 2024 року не призведе до відновлення порушеного права позивача та встановлення між сторонами договірних відносин у минулому;
- ОСББ не доведено порушення ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» прав і охоронюваних законом інтересів позивача, тому відсутні підстави для правового захисту його інтересів в межах даного спору з огляду на заявлені позовні вимоги.
5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань
5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №915/792/24 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.
Ухвалою Верховного Суду від 23.07.2025 відкрито касаційне провадження у справі №915/792/24 за касаційною скаргою позивача на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2025; справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №915/792/24 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Губенко Н.М.
5.2. Об'єктом касаційного оскарження є рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2025 та постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 у справі №915/792/24, якими у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
5.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд
6.1. Дослідивши наведене у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.
6.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
6.3. Так, касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28.03.2019 у справі №910/5095/18, від 20.03.2019 у справі № 910/7715/18, від 22.05.2019 у справі № 910/5096/18, від 03.09.2019 року у справі № 910/5082/18, від 24.09.2020 у справі № 15/368, від 19.10.2020 у справі №3/385, від 12.08.2021 у справі №910/4288/20, від 02.05.2018 у справі №910/11650/17 (щодо застосування частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання", частин другої, третьої статті 22 Закону "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
Що ж до визначення «подібності правовідносин», то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
6.4. Також касаційне провадження у цій справі відкрито і на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Отже, у разі оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, по-перше, слід з'ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позивач відзначає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм частин першої, другої статті 16 ЦК України стосовно захисту інтересу до правової невизначеності в переддоговірному спорі.
6.5. Оцінюючи доводи та мотиви касаційної скарги у контексті наведених скаржником підстав касаційного оскарження, колегія суддів відзначає, що фактично підставами для звернення до Верховного Суду стали питання:
- щодо належного та ефективного способу захисту у спірних правовідносинах;
- щодо наявності/відсутності правових підстав для задоволення позову.
Ураховуючи наведене, Суд відзначає таке.
6.6. Щодо способу захисту
6.6.1. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16 (провадження № 12-158гс18, пункт 5.5)). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19, пункт 14) та від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19, пункт 40)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Установлені законом матеріально-правові способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom), заява № 22414/93, Європейський суд з прав людини виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом. Натомість застосування судом неефективного способу захисту створює лише видимість захисту права особи, в той час як насправді таке право залишається незахищеним, що не відповідає статті 13 Конвенції.
Отже, коли особа звернулася до суду по захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до відповідного порушення, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).
Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.
Отже, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
У свою чергу, обрання неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 (пункт 148).
6.6.2. Так, предметом даного спору є дві немайнові вимоги позивача щодо усунення правової невизначеності, а саме:
- про визнання відсутнім правонаступництва за борговими зобов'язаннями та
- визнання незаконною відмови у розгляді питання щодо укладання договору.
6.6.3. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення у справі, господарські суди вказали, що визнання відсутності правонаступництва та визнання незаконною відмови в розгляді питання про укладення договору в червні 2024 року не призведе до відновлення порушеного права позивача та встановлення між сторонами договірних відносин у минулому. Фактично позов містить у собі вимоги про встановлення судом обставин, які мають юридичне значення та не стосуються захисту цивільного права у спосіб, обраний позивачем, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача.
Суди відзначили, що факт відсутності чи наявності правонаступництва за борговими зобов'язаннями повинен доводитися в межах позовів про укладання договору про переведення боргу / визнання договору постачання природного газу укладеним / про стягнення заборгованості. Однак, зазначені позови на цей час не подані. У той час як вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до його повноважень не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення.
6.6.4. Оцінюючи обраний позивачем спосіб захисту порушеного права/законного інтересу на предмет його ефективності, колегія суддів з огляду на характер та зміст спірних правовідносин, що склались між сторонами, відзначає таке.
Так, звертаючись із заявами, листами до відповідача та позовом до суду, очевидно, що метою таких звернень для ОСББ є укладення з відповідачем договору постачання/розподілу природного газу для забезпечення газопостачанням будинків 11 та 16 по вул. Лазурна, 5 у м. Миколаєві.
Відтак, за обставин ухилення/відмови відповідача від укладення спірного договору з позивачем, ефективним та повним способом захисту порушеного права, який буде відповідати принципу процесуальної економії, у даному випадку є саме позовна вимога про визнання укладеним договору постачання/розподілу природного газу. Саме в межах такого спору має надаватись судом оцінка дій відповідача щодо правомірності/неправомірності відмови в укладенні договору, зокрема, із посиланням на приписи статті 22 Закону України «Про теплопостачання».
У розрізі наведеного Суд ураховує, що рішення суду про задоволення вимог позивача про визнання відсутнім правонаступництва за борговими зобов'язаннями та визнання незаконною відмови в розгляді питання щодо укладання договору не призведе до встановлення договірних відносин між сторонами (чого прагне позивач), адже таке рішення не підлягає примусовому виконанню та не зобов'язує відповідача у вчиненні конкретних дій (зокрема, щодо укладення договору).
Фактично таке рішення може бути використане позивачем лише у нових судових спорах, зокрема, але не виключно, про визнання укладеним договору розподілу/постачання природного газу.
Відповідно, за обставин даної справи позивач у межах одного цього судового провадження не зможе захистити своє порушене/оспорюване право за його позовом без нових звернень до суду.
Отже, задоволення позову у даній справі не призведе до поновлення порушеного права/законного інтересу позивача. А відтак, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права/законного інтересу є неефективним.
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли в цілому заснованого на правильному застосуванні статей 15, 16 ЦК України висновку, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту.
6.7. Щодо суті спору
6.7.1. Так, ухвалюючи оскаржувані судові рішення у справі, суди попередніх інстанцій, зокрема виходили і з того, що будь-яка заборгованість, яка утворилася у третьої особи (ТОВ «Експлуатаційна компанія «ЖЕК-5») перед відповідачем обліковується та регулюється відповідно до умов договірних відносин між цими суб'єктами. При цьому, оскільки ОСББ у силу приписів статті 1, 4, 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» за своєю правовою природою є господарським об'єднанням, то на нього розповсюджується дія приписів частини третьої статті 22 Закону України «Про теплопостачання».
Крім того, суди відзначили і те, що між позивачем та відповідачем відсутні будь-які переддоговірні спори чи договірні правовідносини, з яких могли б витікати будь-які юридичні наслідки для позивача, а отже, це свідчить про те, що відповідач жодним чином не порушив права та інтереси позивача.
6.7.2. Оцінюючи вищенаведені висновки судів попередніх інстанцій (наведені по суті спору), колегія суддів наголошує, що обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (п.6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (п.52), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (п.76), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (п.155)).
Проте суди попередніх інстанцій, обґрунтовано встановивши обставини обрання позивачем неефективного способу захисту в цій справі, водночас помилково вдалися до розгляду справи по суті спору, не врахувавши, що невірно обраний спосіб захисту порушеного права виключає дослідження та вирішення судом спору по суті.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову, але помилково виходили, в тому числі, з інших підстав, пов'язаних з оцінкою спірних правовідносин по суті спору, зокрема аналізом статті 22 Закону України «Про теплопостачання» та розповсюдження її дії на спірні правовідносини, та відповідно оцінкою дій відповідача щодо неукладення спірного договору з позивачем.
Разом з тим, Суд відзначає, що вказані процесуальні порушення не призвели до ухвалення незаконного рішення, а тому відповідно до частини другої статті 311 ГПК України не є підставою для його скасування.
З огляду на викладене вище, Верховний Суд не перевіряє доводи скаржника у частині, що стосуються суті спору, оскільки відповідний аналіз має бути зроблений судом у мотивувальній частині судового рішення у справі із застосуванням ефективного способу захисту.
З наведених мотивів відхиляються і доводи касаційної скарги щодо посилання на висновки Верховного Суду від 28.03.2019 у справі №910/5095/18, від 20.03.2019 у справі № 910/7715/18, від 22.05.2019 у справі № 910/5096/18, від 03.09.2019 у справі № 910/5082/18, від 24.09.2020 у справі № 15/368, від 19.10.2020 у справі №3/385, від 12.08.2021 у справі №910/4288/20, від 02.05.2018 у справі №910/11650/17 (щодо питання застосування положень частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання", частин другої, третьої статті 22 Закону "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" у правовідносинах з теплопостачання), адже такі стосуються оцінки правовідносин по суті спору.
6.8. Отже, доводи касаційної скарги у своїй сукупності, з урахуванням наведеного у цій постанові, не знайшли свого підтвердження.
Відтак, ураховуючи, що господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у даній справі з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, Суд вважає за необхідне рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
6.9. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
7.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
7.2. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення, дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
8. Судові витрати
8.1. Судовий збір, сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рів'єра Миколаїв» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 у справі №915/792/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Студенець
Судді С. Бакуліна
Н. Губенко