27 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/2043/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2025 (судді: Чус О. В. - головуючий, Кощеєв І. М., Іванов О. Г.) та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2025 (суддя Мілєва І. В.) про відмову у задоволенні скарги у справі
за позовом Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради
до Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі"
про стягнення 20 355 914,01 грн,
особа, дії якої оскаржуються - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцов Ігор Вікторович
1. Короткий зміст судових рішень у справі, скарги на дії приватного виконавця та заперечень на неї
1.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2024 позов Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради (далі - Департамент) задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" (далі - АТ "Дніпровська ТЕЦ") на користь Департаменту 20 661 252,72 грн, а саме 20 355 914,01 грн основного боргу та витрати зі сплати судового збору у сумі 305 338,71 грн.
07.10.2024 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2024 видано наказ.
1.2. 25.02.2025 АТ "Дніпровська ТЕЦ" подало до Господарського суду Дніпропетровської області скаргу на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова І. В. (далі - приватний виконавець Шевцов І. В.), в якій просило:
- визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1;
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця від 12.02.2025 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1;
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця від 12.02.2025 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_1;
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 2 066 125,27 грн у виконавчому провадженні від 12.02.2025 № НОМЕР_1;
- визнати протиправною та скасувати постанову від 12.02.2025 приватного виконавця про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Скаргу обґрунтовано тим, що дії приватного виконавця є протиправними та такими, що суперечать пункту 2 частини 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або яка фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету.
1.3. Департамент просив відмовити у задоволенні скарги на дії приватного виконавця, вказуючи на необґрунтованість доводів заявника про те, що частка держави у його статутному капіталі перевищує 25 відсотків, оскільки такі доводи не відповідають обставинам справи, держава не володіє акціями скаржника, а Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") як юридична особа здійснює всі права та несе обов'язки акціонера.
Заявник безпідставно ототожнює поняття "держава" та юридичну особу - АТ "НАК "Нафтогаз України", що підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.07.2020 у справі № 913/398/16.
1.4. Приватний виконавець Шевцов І. В. також просив відмовити у задоволенні скарги АТ "Дніпровська ТЕЦ" з підстав, аналогічних тим, що викладені в поясненнях Департаменту, та з посиланням на те, що висновки у зазначених заявником постановах Верховного Суду не є релевантними до спірних правовідносин.
2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
2.1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2025, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2025, у задоволенні скарги АТ "Дніпровська ТЕЦ" на дії приватного виконавця Шевцова І. В. в частині визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження від 12.02.2025 № НОМЕР_1, визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника відмовлено. Закрито провадження в частині визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 2 066 125,27 грн та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
2.2. Суди попередніх інстанцій виходили з того, АТ "НАК "Нафтогаз України" не можна ототожнювати з поняттям "держава" в розумінні пункту 2 частини 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", а тому відсоток частки у статутному капіталі АТ "Дніпровська ТЕЦ" належать АТ "НАК "Нафтогаз України", а не державі.
Суди установили, що з відомостей витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 24.02.2025 вбачається, що АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" має тип організаційно-правової форми приватне, до переліку засновників якого входять Міністерство палива та енергетики України, розмір частки статутного капіталу складає 0,00; акціонери відповідно до реєстру власників іменних цінних паперів.
Також суди установили, що з Реєстру корпоративних прав держави у статутних капіталах господарських товариств вбачається наявність АТ "НАК "Нафтогаз України", як компанії, корпоративні права якої належать державі. Водночас, АТ "Дніпровська ТЕЦ" у списку підприємств, корпоративні права якого належать державі, відсутнє, що спростовує доводи скаржника про наявність в його статутному капіталі частки держави.
Суди попередніх інстанцій вказали, що АТ "Дніпровська ТЕЦ" не є підприємством, в якому держава безпосередньо володіє часткою понад 25%, оскільки частка належить АТ "НАК "Нафтогаз України", яке є самостійною юридичною особою приватного права, а не безпосередньо державним органом чи державною компанією у розумінні Закону України "Про виконавче провадження".
Закриваючи провадження в частині вимог про визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні від 12.02.2025 № НОМЕР_1, суд першої інстанції, рішення якого в цій частині не оскаржувалося до апеляційної інстанції, дійшов висновку про віднесення таких вимог до адміністративної юрисдикції.
3. Короткий зміст касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2025 та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2025, АТ "Дніпровська ТЕЦ" у касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про повне задоволення скарги товариства на дії приватного виконавця, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а саме викладених в постановах Верховного суду від 20.02.2025 в справі № 903/62/23, від 27.01.2020 в справі № 904/1146/18, від 05.09.2023 у справі № 920/640/22, від 02.11.2021 у справі № 910/10579/19.
Скаржник зазначає, що 11.10.2022 відбулась передача акцій АТ "Дніпровська ТЕЦ" до статутного капіталу НАК "Нафтогаз України", підтвердженням цьому є договір купівлі-продажу акцій від 05.10.2022 № 90 та виписка про операції з цінними паперами з 11.10.2022 по 11.10.2022.
Так, скаржник акцентує увагу на тому, що зі змісту цього договору вбачається, що акції теплоцентралей, у тому числі АТ "Дніпровська ТЕЦ", були передані до управління НАК "Нафтогаз України", які є державними, і власником їх залишається держава (зокрема Кабінет Міністрів України, що володіє 100 % акцій АТ "НАК "Нафтогаз").
Також, доказом частки держави в статутному капіталі боржника є дані річного звіту (річної інформації емітента цінних паперів) за 2022 рік, що розкривається на підставі статті 126 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" у відповідності до вимог Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, а також особами, які надають забезпечення за такими цінними паперами, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.06.2023, де є інформація щодо відсотка акцій у статутному капіталі, що належить державі становить 99,9277.
Відповідно до нової редакції Статуту АТ "Дніпровська ТЕЦ", а саме пункту 1.7, товариство входить до Групи Нафтогаз, інтереси товариства співпадають з інтересами АТ "НАК "Нафтогаз України" як власника домінуючого контрольного пакета акцій товариства та корпоративного центру Групи Нафтогаз, що діє в інтересах всієї Групи Нафтогаз.
Скаржник наголошує, що державний пакет акцій АТ "Дніпровська ТЕЦ" в розмірі 99,9277%, передано на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 № 857 та від 29.07.2022 № 840 до статутного капіталу НАК "Нафтогаз України, який опосередковано належать державі, і який перестав бути об'єктом приватизації.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу Департамент, заперечуючи проти її задоволення, просить залишити без змін судові рішення у справі, вказуючи на те, що з Реєстру корпоративних прав держави у статутних капіталах господарських товариств вбачається належність АТ "НАК "Нафтогаз України", як компанії, корпоративні права якої належать державі. Водночас, АТ "Дніпровська ТЕЦ" у списку підприємств, корпоративні права якого належать державі, відсутнє, чим спростовуються доводи скаржника щодо наявності в його статутному капіталі частки держави.
Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом в постанові від 10.07.2020 у справі № 913/398/16 за скаргою АТ "Луганськгаз" на дії приватного виконавця Пилипчука В. Г., поданої, у тому числі, за аналогічної аргументації щодо нібито частки держави в статутному капіталі скаржника внаслідок участі як акціонера НАК "Нафтогаз України".
Судами встановлено, що у цій справі АТ "Дніпровська ТЕЦ" не є підприємством, в якому держава безпосередньо володіє часткою понад 25%, адже частка належить АТ "НАК "Нафтогаз України", що є самостійною юридичною особою приватного права, а не безпосередньо державним органом чи державною компанією у розумінні Закону України "Про виконавче провадження".
3.3. Приватний виконавець Шевцов І. В. у відзиві на касаційну скаргу також просить відмовити в її задоволенні, а судові рішення залишити без змін, з підстав, аналогічним тим, що викладені у відзиві Департаменту, вказуючи на невідповідність доводів скаржника про наявність в його статутному капіталі частки держави, що перевищує 25 відсотків фактичним обставинам, оскільки не держава володіє акціями скаржника, а АТ "НАК "Нафтогаз України", як юридична особа яка здійснює всі права та несе всі обов'язки акціонера.
Приватний виконавець Шевцов І. В. звертає увагу на тому, що посилання заявника касаційної скарги на правові висновки, наведені ним у касаційній скарзі, є не релевантними до відносин у цій справі, так як у вказаних вище постановах боржником є або комунальне підприємство, або державне підприємство, або дочірнє підприємство державного підприємства.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Переглянувши оскаржені у справі судові рішення, дослідивши наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування судами норм права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
4.2. Як свідчать матеріали справи та встановлено судами, 07.10.2024 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2024 у справі № 904/2043/24 про стягнення з АТ "Дніпровська ТЕЦ" на користь Департаменту 20 661 252,72 грн видано наказ.
Департамент звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцов І. В. із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2024 у справі № 904/2043/24.
4.3. Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (частини 1, 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 339 зазначеного Кодексу сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів, врегульовані Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним законом та яким державний та приватний виконавці керуються при примусовому виконанні рішень суду та інших органів (посадових осіб).
Згідно з пунктом 1 частини 1статті 26 вказаного Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
4.4. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 12.02.2025 постановою приватного виконавця Шевцова І. В. відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 про примусове виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2024 про стягнення з АТ "Дніпровська ТЕЦ" на користь Департаменту 20 661 252,72 грн, а саме: 20 355 914,01 грн основного боргу, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 305 338,71 грн.
12.02.2025 приватним виконавцем Шевцовим І. В. винесено постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
12.02.2025 приватним виконавцем Шевцовим І. В. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 2 066 125,27 грн та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
4.5. АТ "Дніпровська ТЕЦ" (боржник), не погоджуючись з діями приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження, вказувало на те, що виконання судового рішення у даній справі відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" віднесено до компетенції державної виконавчої служби, оскільки частка держави в статутному капіталі товариства становить більше 25 відсотків, звернулося до суду зі скаргою на дії приватного виконавця,
4.6. За змістом статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У частині 1 статті 5 вказаного Закону закріплено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець є одним з учасників виконавчого провадження. Державний виконавець є суб'єктом виконавчих процесуальних правовідносин, статус якого характеризується владними повноваженнями.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
При цьому з 05.10.2016 введено в дію Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", яким запроваджено інститут приватної виконавчої діяльності.
Так, приватний виконавець - це суб'єкт незалежної професійної діяльності, уповноважений державою на здійснення діяльності з примусового виконання рішень під наглядом Міністерства юстиції України та у порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець не має права здійснювати примусове виконання рішень, за якими боржником є юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків.
4.7. Законом "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) державними виконавцями органів державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).
Пункт 6 частини 1 статті 4 Закону "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та пункт 4 частини 1 статті 2 Закону "Про виконавче провадження" встановлюють принцип (засаду) диспозитивності виконавчого провадження та визначають його обов'язковість при здійсненні виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями.
Зазначені положення законодавства надають стягувачу право на власний розсуд обрати орган, що буде здійснювати примусове виконання, обираючи при цьому між державною виконавчою службою та приватними виконавцями, проте з урахуванням передбачених законом обмежень.
У частині 1 статті 27 Закону "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та частині 2 статті 24 Закону "Про виконавче провадження" також передбачено право фізичних або юридичних осіб вільно обирати приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначених Законом "Про виконавче провадження".
4.8. Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи - АТ "Дніпровська ТЕЦ" не міститься інформації про наявність у статутному капіталі цього товариства частки держави.
Також суд установив, що згідно з відомостями, зазначеними у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 24.02.2025, АТ "Дніпровська ТЕЦ" має тип організаційно-правової форми - приватне, до переліку засновників якого входять Міністерство палива та енергетики України, розмір частки статутного капіталу складає 0,00; акціонери відповідно до реєстру власників іменних цінних паперів.
Зі змісту статуту АТ "Дніпровська ТЕЦ", наявного в матеріалах справи, у редакції 2024 року, вбачається, що товариство є юридичною особою приватного права (пункт 1.4); тип товариства - приватне акціонерне товариство (пункт 1.5); товариство входить до Групи Нафтогаз у значенні цього терміну, наданому у пункті 1.7.1 статуту, інтереси товариства співпадають з інтересами АТ "НАК "Нафтогаз України" як власника домінуючого контрольного пакета акцій товариства та корпоративного центру Групи Нафтогаз, що діє в інтересах всієї Групи Нафтогаз (пункт 1.6).
4.9. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, єдиним засновником АТ "НАК "Нафтогаз України" є Кабінет Міністрів України, а бенефіціарним власником є держава в особі Кабінету Міністрів України.
Згідно зі статутом АТ "НАК "Нафтогаз України", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 1044 (із змінами та доповненнями), акціонерне товариство утворено на виконання Указу Президента України "Про реформування нафтогазового комплексу України" від 25.02.1998 № 151.
У пунктах 2, 7, 9, 11, 14 статуту АТ "НАК "Нафтогаз України" встановлено, що компанія є приватним акціонерним товариством. Компанія вважається утвореною і такою, що набула прав юридичної особи, з дати її державної реєстрації. Компанія має самостійний баланс, поточні та інші рахунки в банках, печатку із своїм найменуванням, ідентифікаційним кодом, а також знак для товарів і послуг, штампи, бланки та інші реквізити. Компанія є повноправним акціонером (засновником, учасником) господарських товариств, що засновані Компанією або акції/корпоративні права яких набуті Компанією в інший визначений законом спосіб. Компанія здійснює всі права та несе всі обов'язки акціонера (засновника, учасника) відповідно до закону. Передані Компанії акції/корпоративні права господарських товариств можуть бути відчужені, передані в заставу або обтяжені у будь-який спосіб виключно за рішенням загальних зборів акціонерів (далі - загальні збори), крім випадків, коли такі відчуження, передача в заставу або інше обтяження заборонено законом. Компанія має право в установленому порядку утворювати філії, представництва, інші відокремлені підрозділи, виступати засновником та/або учасником юридичних осіб як на території України, так і за її межами.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що держава в особі Кабінету Міністрів України, як самостійний учасник цивільних відносин, створила іншу юридичну особу приватного права, яка, в свою чергу, є самостійним учасником цивільних відносин, має відповідний обсяг правоздатності, в тому числі право створювати нові юридичні особи.
4.10. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 № 857 "Деякі питання управління об'єктами державної власності" передано до статутного капіталу АТ "НАК "Нафтогаз України" пакети акцій акціонерних товариств, що належать державі в їх статутних капіталах, за переліком, згідно з додатком.
За змістом пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 № 857 установлено, що АТ "НАК "Нафтогаз України" здійснює усі права акціонера щодо акціонерних товариств, зазначених у додатку, зокрема, щодо участі у загальних зборах акціонерів, обрання членів наглядової ради.
У додатку до зазначеної постанови Кабінету Міністрів України, зокрема, вказано АТ "Дніпровська ТЕЦ" .
4.11. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що АТ "НАК "Нафтогаз України" не можна ототожнювати з поняттям "держава" в розумінні пункту 2 частини 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки відсоток частки у статутному капіталі АТ "Дніпровська ТЕЦ" належать АТ "НАК "Нафтогаз України", а не державі.
4.12. Крім того з посиланням на положення Закону України "По управління об'єктами державної власності", Положення про Реєстр корпоративних прав держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2003 № 1679 та правові висновки, викладені у постанові від 10.07.2020 у справі № 913/398/16, суд апеляційної інстанції установив, що з Реєстру корпоративних прав держави у статутних капіталах господарських товариств вбачається наявність АТ "НАК "Нафтогаз України", як компанії, корпоративні права якої належать державі. Водночас, Акціонерне товариство "Дніпровська ТЕЦ" у списку підприємств, корпоративні права якого належать державі, відсутнє.
4.13. Отже, суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу місцевого суду про відмову у задоволенні скарги АТ "Дніпровська ТЕЦ" на дії приватного виконавця, установив, що АТ "Дніпровська ТЕЦ" не є підприємством, в якому держава безпосередньо володіє часткою понад 25%, адже частка належить АТ "НАК "Нафтогаз України", що є самостійною юридичною особою приватного права, а не безпосередньо державним органом чи державною компанією у розумінні Закону України "Про виконавче провадження".
4.14. Ураховуючи встановлені судом апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції, обставини стосовно того, що АТ "Дніпровська ТЕЦ" не є підприємством, в якому держава безпосередньо володіє часткою понад 25%, а частка належить АТ "НАК "Нафтогаз України", який є самостійною юридичною особою приватного права, а не державним органом чи державною компанією у розумінні Закону України "Про виконавче провадження", суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги заявника на дії приватного виконавця, а доводи касаційної скарги з посиланням на неврахування судом висновків Верховного Суду у наведених скаржником постановах зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, при цьому такі висновки у наведених скаржником постановах не є релевантними до спірних правовідносин.
4.15. За результатами перегляду оскаржуваного судового рішення у касаційному порядку Верховний Суд не встановив порушення ним норм матеріального та процесуального права чи неврахування сформованої практики Верховного Суду у цій категорії справ, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни постанови, яка оскаржується, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів та зводяться до незгоди скаржника із судовим рішенням.
Інші доводи касаційної скарги також не знайшли підтвердження, а тому не беруться до уваги.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами,
які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.2. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
5.3. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України).
5.4. Таким чином, перевіривши оскаржувані судові рішення в межах вимог та доводів касаційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних рішень не знайшли підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
6. Судові витрати
6.1. Судовий збір за подання касаційних скарг в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2025 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2025 у справі № 904/2043/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак