м. Чернівці
03 вересня 2025 року Справа № 926/2533/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вадул-Сіретський Термінал» (60444, Чернівецька обл., Чернівецький район, село Черепківці, вул. Зарампійська, 6, код ЄДРПОУ 44799392)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм» (01133, місто Київ, вул. Алмазова Генерала, 18/7, ЄДРПОУ 44378553)
про стягнення коштів в сумі 169 001,89 грн,
Суддя І.В. Марущак
Секретар судового засідання Л.В. Терещенко
представники:
від позивача - адвокат Покотило В.М.;
від відповідача - адвокат Тітов І.С.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вадул-Сіретський Термінал» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм» про стягнення коштів в сумі 169 001,89 грн, надміру сплачених на виконання Індивідуального договору № 2204/1043 на постачання електричної енергії споживачу від 24.07.2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що вказаний договір виконувався його сторонами у чіткій відповідності до його умов. Однією з умов договору є право споживача змінити електропостачальника на іншого, що передбачено п. 11.1 Договору. Тому, керуючись розділом 11 Договору та розділом VI ПРЕЕ «Порядок зміни електропостачальника за ініціативою споживача», 27.03.2025 року позивач звернувся до відповідача з листом № 40 про зміну електропостачальника, яким повідомив його про свій намір змінити постачальника з 01 квітня 2025 року та гарантував оплату спожитої електроенергії.
З урахуванням викладеного, а також у відповідності до п. 5.13 Договору, 31.03.2025 року сторони склали останній по договору акт прийому-передачі електричної енергії №УСБП-001211 та 10.04.2025 року провели звірку взаємних розрахунків за період 01.01.2025 - 10.04.2025. Звірка взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем встановила та підтвердила факт наявності надлишково сплачених споживачем коштів постачальнику у розмірі 169 001,89 гривень після зміни електропостачальника на іншого, які підлягають поверненню позивачу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2025 вказану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В.
Ухвалою суду від 04.08.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив спрощене позовне провадження у справі, призначив розгляд справи по суті на 03.09.2025 та встановив відповідачу строк для подання заяви з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та відзиву на позов, а позивачу запропонував надати відповідь на відзив.
Ухвалою від 13.08.2025 судове засідання за участю представника позивача вирішено провести в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
13.08.2025 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечив та просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2 000,00 грн.
Ухвалою від 18.08.2025 судове засідання за участю представника відповідача вирішено провести в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
27.08.2025 позивачем через систему «Електронний суд» подано заяву про відмову від позову, в якій повідомляє що після пред'явлення позову до суду відповідачем було повернуто позивачеві 169 001,89 грн надлишково отриманих коштів, відтак між сторонами відсутній предмет спору. Просить закрити провадження у справі та стягнути з відповідача 3 028,00 грн витрат зі сплати судового збору та 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу на підставі ч. 3 ст. 130 ГПК України. До заяви додано платіжну інструкцію № 3139 від 30.07.2025 на суму 169 001,89 грн та акт прийому-передачі наданих послуг від 04.08.2025 згідно договору про надання правничої (правової) допомоги від 24.07.2025 та додаткового договору № 1 від 24.07.2025, укладених між адвокатом Покотило В.М. та ТОВ «Вадул-Сіретський Термінал» на суму 20 000,00 грн.
Присутні в засіданні представник позивача підтримав заяву про відмову від позову, просив провадження у справі закрити та стягнути з відповідача понесені судові витрати, зазначив, що наслідки відмови від позову відомі, представник відповідача проти закриття провадження у справі не заперечував, однак просив зменшити розмір стягуваних витрат на правову допомогу до 2 000,00 грн.
Суд дослідив подану заяву про відмову від позову та встановив, що вона підписана адвокатом позивача Покотилом В.М., який діє на підставі ордеру серії АВ № 1220149 від 24.07.2025 та договору про надання правничої (правової) допомоги від 24.07.2025, якими не встановлено обмежень щодо правомочностей адвоката на вчинення даної процесуальної дії. У заяві представник позивача повідомляє суд про відмову від позову позивача у зв'язку із тим, що після відкриття провадження у справі відповідач погасив заявлену до стягнення заборгованість, відтак предмет спору відсутній, а тому просить закрити провадження у справі на підставі ч. 3 ст. 130 ГПК України стягнути з відповідача судові витрати.
Судом встановлено, що після пред'явлення позову до суду відповідач перерахував позивачу кошти в сумі169 001,89 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3139 від 30.07.2025 (час виконання 17:41), призначення платежу: повернення коштів згідно листа № 46 від 18.04.2025, із позовом позивач звернувся 30.07.2025 10:21.
Пунктом 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Відтак, враховуючи, що заява про відмову від позову підписана адвокатом позивача, обмежень щодо правомочностей адвоката на вчинення вказаної процесуальної дії судом не встановлено, суд приймає відмову позивача від позову.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Таким чином, провадження у справі слід закрити.
Відповідно до частини 4 статті 231 ГПК України при закритті провадження у справі суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
В заяві представника позивача про відмову від позову міститься клопотання про повернення сплаченого судового збору в сумі 3 028,00 грн та 20 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Частиною третьою статті 130 ГПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
ТОВ «Вадул-Сіретський Термінал» за подання до суду позовної заяви сплатило судовий збір в сумі 3 028,00 грн, що підтверджуються платіжною інструкцією № 1931 від 29.07.2025.
З огляду на викладене, враховуючи, що позивач відмовився від позову унаслідок задоволення його відповідачем після пред'явлення позову, сплачений ним судовий збір відповідності до частини 3 статті 130 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.
Щодо витрат відповідача на правничу допомогу.
Конституцією України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу (ст. 59).
Відповідно до ст. 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
За приписами ст. 16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно положень ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
В постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат у відповідності до ч. 5 ст. 129 ГПК України суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, суд може:
1) зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, але лише за клопотанням сторони. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України);
2) за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені, зокрема, ч. 5 ст. 129 ГПК України, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Положення ст. ст. 126, 129 ГПК України є універсальними та можуть бути застосовані при вирішенні питання про розподіл судових витрат, зокрема, у зв'язку із закриттям провадження у справі.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Інтереси позивача в суді представляв адвокат Покотило Владислав Миколайович, який діє на підставі ордеру серії АВ № 1220149 від 24.07.2025 та договору про надання правничої (правової) допомоги від 24.07.2025 (надалі - Договір про надання правничої (правової) допомоги).
Предметом Договір про надання правничої (правової) допомоги є надання адвокатом усіма законними методами та способами правничої допомоги клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу та компенсувати фактичні витрати її надання в обсязі та на умовах, визначених договором (пункт 1.1 Договору).
На виконання п. 1.1 даного Договору клієнт уповноважує адвоката, зокрема, представляти права і законні інтереси клієнта у судах всіх інстанцій, у тому числі у судах першої інстанції (загальних, господарських, адміністративних), судах апеляційної та касаційної інстанцій (загальних, господарських, адміністративних), Конституційному Суді України з усіма правами наданими позивачу, відповідачу, третій особі, заявнику, скаржнику, третій особі, стороні виконавчого провадження та захиснику клієнта незалежно від його процесуального статусу.
Згідно підпункту 2.3.1 Договору про надання правничої (правової) допомоги клієнт зобов'язаний сплатити гонорар адвокату в розмірі та в строки, встановлені цим договором.
Відповідно до пункту 3.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання та діє до виконання адвокатом всіх дій, необхідних для досягнення результату по справі для клієнта.
24.07.2025 між адвокатом Покотило Владислав Миколайович та ТОВ «Вадул-Сіретський Термінал» укладено додатковий договір № 1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 24.07.2025, в якому сторони домовились, що адвокат зобов'язується надати клієнту послуги з підготовки процесуальних документів та представництво інтересів товариства у господарському суді по справі за позовом до ТОВ «Український струм» про стягнення коштів.
У відповідності до пункту 1 цього додаткового договору сторони домовились, що вартість послуг (гонорар у фіксованому розмірі) адвоката за договором про надання правничої (правової) допомоги від 24.07.2025 становить 20 000,00 грн, які сплачуються клієнтом протягом 5 днів з дати підписання цього додаткового договору. Додатково до гонорару (у фіксованому розмірі) клієнт за повідомленням адвоката оплачує останньому додаткові витрати, необхідні для виконання послуг (витрати, пов'язані із явкою до місця призначення, судовий збір, вартість проведення експертиз та оплату вартості висновків фахівців, поштові витрати тощо) (пункт 2 Додаткового договору).
До позовної заяви представником позивача подано рахунок № 24/07 від 24.07.2025 на оплату юридичних послуг, наданих адвокатом ТОВ «Вадул-Сіретський Термінал» на суму 20 000,00 грн, та платіжну інструкцію № 1933 від 29.07.2025 на вказану суду, призначення платежу: оплата за юридичні послуги зг. рах. № 24/07 від 24.07.2025.
Крім того, на підтвердження понесених позивачем судових витрат до заяви від 27.08.2025 додано акт прийому-передачі наданих послуг від 04.08.2025 за Договором про надання правничої (правової) допомоги від 24.07.2025 та Додаткового договору № 1, відповідно до якого адвокат надав, а ТОВ «Вадул-Сіретський Термінал» отримало наступні послуги:
- підготовка процесуальних документів та представництво інтересів ТОВ «Вадул-Сіретський Термінал» у господарському суді по справі за позовом до ТОВ «Український струм» про стягнення коштів. Сума коштів за надані послуги складає 20 000,00 грн без ПДВ. Замовник підтверджує, що послуги надані у повному об'ємі, сторони один до одного не мають жодних претензій.
Частиною третьою статті 130 ГПК України унормовано, що якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Отже позивач може заявити вимогу про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги за рахунок відповідача, з вини якого виник спір.
При цьому, компенсація таких витрат здійснюється з дотриманням загальних правил відшкодування витрат на правничу допомогу, зокрема щодо надання відповідачу права заявити клопотання про зменшення їх розміру, якщо він вважає їх неспівмірними відповідно до частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України.
Судом встановлено, що позивач поніс витрати на правничу допомогу, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідач заперечив розмір заявлених до стягнення судових витрат та просив їх зменшити з 20 000,00 грн до 2 000,00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справах «Двойних проти України» (п. 80) від 12.10.2006, «Гімайдуліна і інші проти України» (п.п. 34-36) від 10.12.2009, «East/West Alliance Limited» проти України» (п. 268) від 23.01.2014, «Баришевський проти України» (п. 95) від 26.02.2015.
Згідно рішення «Лавентс проти Латвії» (п. 154) від 28.11.2002 відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У позові ТОВ «Вадул-Сіретський Термінал» наведено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом справи - 20 000,00 грн.
У додатковій угоді № 1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 24.07.2025 сторонами встановлено фіксований розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги - 20 000,00 грн.
В цьому випадку фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, не обчислюється. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас, зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, не є обов'язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Тож сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. І з урахуванням конкретних обставин суд може обмежити розмір, зважаючи на розумну необхідність судових витрат у справі.
Відповідна правова позиція викладена у додатковій постанові Касаційного господарського суду ВС від 13.02.2024 № 910/12155/22.
При визначенні розміру судових витрат, які підлягають стягненню на користь позивача, судом враховується, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із неналежним виконанням договору поставки в частині повернення переплаченої суми. Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час.
Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, підготовка справи до розгляду в господарському суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, відповідач не заперечував проти позовних вимог, а сплатив суму боргу у день пред'явлення позову.
Суд також зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу, які позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи, складає 20 000,00 грн.
Разом із тим, у зв'язку із задоволенням вимог позивача на стадії підготовчого провадження судом закрито провадження у справі.
Однак заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу по справі, яка перебувала на стадії підготовчого провадження, так само становить 20 000,00 грн.
У кожній конкретній справі суд оцінює розмір таких витрат у сукупності з іншими критеріями (зокрема, розумність, необхідність, чи були фактично понесені). Критерій розумності у спірному випадку стосується не суто розміру грошової суми від ціни позову, а оцінюється у співвідношенні із виконаною роботою, обставинами справи, тощо.
Таким чином, заява позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн не відповідає критерію розумності, а такі витрати не мають характеру необхідних, не співрозмірні з виконаною адвокатом роботою, у зв'язку з чим їх відшкодування матиме надмірний характер. Суд вважає, що обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню, є сума 10 000,00 грн. У решті вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн слід відмовити.
Відповідності до частини 3 статті 130 ГПК України зазначені витрати на правову допомогу слід покласти на відповідача.
Про понесення інших судових витрат сторони не заявляли.
Керуючись статтями 46, 123, 126, 130, 185, 191, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Прийняти відмову позивача від позову та закрити провадження у справі № 926/2533/25.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм» (01133, місто Київ, вул. Алмазова Генерала, 18/7, ЄДРПОУ 44378553) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вадул-Сіретський Термінал» (60444, Чернівецька обл., Чернівецький район, село Черепківці, вул. Зарампійська, 6, код ЄДРПОУ 44799392) 3 028,00 грн витрат зі сплати судового збору та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
3. Після набрання ухвалою законної сили видати наказ.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню окремо від рішення суду в порядку та строк, передбачені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено і підписано 04.09.2025 року.
Суддя І.В. Марущак