58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua
04 вересня 2025 року Справа № 905/258/25 926/1034/25
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ніколаєва Михайла Ілліча,
секретар судового засідання Голіней Я.І.
за участі представників:
позивача: не з'явився
відповідача: Качур С.В. (в режимі ВКЗ)
розглянувши матеріали
за позовом Фізичної особи-підприємця Костіної Тетяни Валеріївни
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Захід»
про стягнення заборгованості 334 129, 25 грн
І. Стислий виклад позицій сторін по суті позовних вимог.
Фізична особа-підприємець Костіна Тетяна Валеріївна звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Захід» про стягнення заборгованості в сумі 334 129, 25 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що в порушення умов підписаного позивачем договору від 26.03.2024 відповідачу надавались послуги з харчування. Кожного дня позивач через представників відповідача надавав йому накладну, в якій зазначалась кількість виданих страв, їх вартість та загальна сума наданих послуг.
В кінці кожного місяця позивач через представників відповідача надавав йому акт про загальний місячний обсяг наданих послуг та рахунок для сплати. Такі документи також надсилались через мессенджер Viber керівництву відповідача.
Позивач стверджує, що за період з 26.03.2024 по 31.05.2024 відповідачу надано послуги з харчування на загальну суму 1 244 129,25 грн, з яких відповідач сплатив 910 000 грн, тож заборгованість становить 334 129,25 грн.
Представник відповідача у відзиві на позов заперечує проти задоволення позову, зазначаючи, що позивачем не надано жодного підтвердженого двостороннього документа, що фіксував би узгодженість вартості одиниці послуги, не підтверджено факт погодження обсягу надання послуг чи кількості поставлених комплектів харчування, не подано жодного погодженого прайс-листа, актів узгодження або протоколів розбіжностей, не надано доказів фактичного прийняття вказаних обсягів або їх обліку у фінансово-господарській діяльності відповідача.
Підрахунок суми боргу здійснено виключно на основі розрахунків позивача та первинних документів, оформлених ним самостійно. Це суперечить принципам юридичної визначеності та справедливості у відносинах між суб'єктами господарювання.
Представник відповідача в поясненнях по справі визнає факт надання послуг виключно в межах суми, яка фактично оплачена - 910 000,00 грн. Усе інше, викладене у позовній заяві, заперечує в повному обсязі. Надана та оплачена сума охоплює повністю обсяг погоджених між сторонами господарських операцій.
Таким чином, обсяг фактично наданих та прийнятих послуг обмежується лише тим, що було оплачено. Будь-які твердження про наявність заборгованості понад сплачену суму не підтверджуються належними і допустимими доказами.
Взаємодія між сторонами в межах спірних правовідносин ґрунтувалася на сформованій звичаєвій практиці, яка полягала в обмеженому документальному оформленні господарських операцій. Оплата здійснювалася виключно на підставі рахунків, що періодично передавалися працівниками товариства та які оплачені у повному обсязі.
ІІ. Рух справи у суді
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 14.03.2025 матеріали позовної заяви №905/258/25 передано за територіальною юрисдикцією до Господарського суду Чернівецької області.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Ніколаєву М.І.
Ухвалою суду від 01.04.2025 відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 23.04.2025.
Ухвалою суду від 14.04.2025 виправлено допущено в ухвалі суду від 01.04.2025 описку, а саме в даті та часі призначеного судового засідання замість 23.04.2025 на 13:45 год. слід читати 24.04.2025 на 13:30 год.
Ухвалою суду від 14.04.2025 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
16.04.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позов.
Ухвалою суду від 17.04.2025 задоволено клопотання представника відповідача про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 24.04.2025 оголошено перерву до 06.05.2025.
06.05.2025 від представника позивача надійшла заява про забезпечення доказів шляхом витребування у відповідача первинних документів, а саме рахунків від Фізичної особи-підприємця Костіної Тетяни Валеріївни, згідно з якими проводилась оплата за послуги харчування та акт звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем за період з 26.03.2024 по 31.05.2024 з розшифровкою по датах отримання послуг та оплатою послуг за кожен день.
Ухвалою суду від 06.05.2025 клопотання про витребування доказів задоволено частково, витребувано у відповідача рахунки на підставі яких товариство проводило оплату, підготовче засідання відкладено на 27.05.2025.
16.05.2025 на адресу суду надійшла заява відповідача, в якій директор товариства повідомив суд, що облік і зберігання рахунків в товаристві не проводились, рахунки у товариства відсутні, у зв'язку з чим виконати ухвалу суду неможливо.
21.05.2025 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів - копій рахунків, які надсилались позивачем відповідачу, копії платіжних інструкцій про сплату рахунків, а також докази направлення рахунків відповідачу для сплати.
26.05.2025 від представника відповідача надійшли заперечення на клопотання про долучення доказів, в яких зазначено, що документи, які позивач просить долучити, повинні були разом з позовом, проте позивачем не зазначено про наявність поважних причин для пропуску строку подання таких доказів.
27.05.2025 від представника позивача надійшло клопотання про витребування у відповідача примірника договору б/н від 26.03.2024, укладеного між ФОП Костіною Т.В. та ТОВ «Автомагістраль-Захід».
У судовому засіданні 27.05.2025 представник відповідача зазначив, що такий договір у товариства відсутній, оскільки у відповідності до ст. 207 Цивільного кодексу України між сторонами письмових договорів не укладалось.
Ухвалою суду від 27.05.2025 у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів відмовлено, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, у судовому засіданні оголошено перерву до 10.06.2025.
04.06.2025 від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копій рахунків та платіжних інструкцій.
05.06.2025 від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи скріншотів листування через месенджер «Вайбер».
09.06.2025 від представника позивача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи до закінчення розгляду кримінального провадження 12025041380000362.
Представник позивача вбачає підстави для зупинення провадження у даній справі з огляду на те, що ним подано заяву до ВП №3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до кримінальної відповідальності керівництва ТОВ «Автомагістраль Захід» за статтею шахрайство. Заяву було зареєстровано 06.06.2025 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань.
У судовому засіданні 10.06.2025 задоволено клопотання про долучення доказів та оголошено перерву до 20.06.2025.
19.06.2025 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із сімейними обставинами.
20.06.2025 від представника відповідача надійшли пояснення по справі.
Ухвалою суду від 20.06.2025 підготовче судове засідання відкладено на 03.07.2025.
03.07.2025 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
Ухвалою суду від 03.07.2025 у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відмовлено, закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 22.07.2025.
Ухвалою суду від 22.07.2025 судове засідання відкладено на 26.08.2025.
У судовому засіданні 26.08.2025 на стадії ухвалення рішення суд відклав проголошення рішення до 29.08.2025.
Позивач в судове засідання 29.08.2025 явку свого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим кодексом.
У судовому засіданні 29.08.2025 проголошено скорочене рішення.
III. Фактичні обставини справи, встановлені судом
Позивач надав суду акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.06.2024, згідно якого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Захід» наявна заборгованість перед Фізичною особою-підприємцем Костіною Т.В. у сумі 334 129,25 грн, що виникла за період з 26.03.2024 по 31.05.2024.
Відповідачем вищевказаний акт не підписаний, докази направлення чи вручення товариству вищевказаного акту суду не надано.
Доказів укладення між Фізичною особою-підприємцем Костіною Т.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Захід» договору від 26.03.2024 про надання послуг з харчування суду не надано.
Відповідач стверджує, що такий договір директор товариства не підписував, а послуги надавались виключно на підставі усної домовленості.
31.05.2025 ФОП Костіною Т.В. виставлено ТОВ «Автомагістраль-Захід» рахунок №23 за сплату за харчування (накладна за 24.05.2024 на суму 17014,85 грн, накладна від 25.05.2024 - 38752,00 грн, накладна від 26.05.2024 - 41723,00 грн, накладна від 27.05.2024 - 38560,00 грн, накладна від 28.05.2024 - 38708,00 грн, накладна від 29.05.2024 - 43055,00 грн, накладна від 30.05.2024 - 38323,00 грн, накладна від 31.05.2024 - 38548,00 грн, послуги з обслуговування миття посуду 5% за травень 2024 - 39445,40 грн) на загальну суму 334 129,25 грн. Докази направлення чи вручення відповідачу вищевказаного рахунку в матеріалах справи відсутні.
В матеріалах справи міститься накладні, в графі постачальник яких зазначено - ФОП Костіна Тетяна Валеріївна, одержувач - ТОВ «Автомагістраль-Захід», підстава - обід, вечеря, а саме: від 26.03.2024 на 2673,00 грн з ПДВ, від 26.03.2024 на 1213,00 грн з ПДВ, від 26.03.2024 на 992,00 грн з ПДВ, від 27.03.2024 на 5332,00 грн з ПДВ, від 28.03.2024 на 5670,00 грн з ПДВ, від 29.03.2024 на 6240,00 грн з ПДВ, від 30.03.2024 на 7003,00 грн з ПДВ, від 31.003.2024 на 5980,00 грн з ПДВ, від 01.04.2024 на 6406,00 грн з ПДВ, від 02.04.2024 на 7596,00 грн з ПДВ, від 03.04.2024 на 8432,00 грн з ПДВ, від 04.04.2024 на 8707,00 грн з ПДВ, від 05.04.2024 на 8990,00 грн з ПДВ, від 06.04.2024 на 7620,00 грн з ПДВ, від 07.04.2024 на 9145,00 грн з ПДВ, від 08.04.2024 на 9207,00 грн з ПДВ, від 09.04.2024 на 8622,00 грн з ПДВ, від 10.04.2024 на 10020,00 грн з ПДВ, від 11.04.2024 на 11310,00 грн з ПДВ, від 12.04.2024 на 10926,00 грн з ПДВ, від 13.04.2024 на 10726,00 грн з ПДВ, від 14.04.2024 на 10386,00 грн з ПДВ, від 15.04.2024 на 12344,00 грн з ПДВ, від 16.04.2024 на 14214,00 грн з ПДВ, від 17.04.2024 на 13775,00 грн з ПДВ, від 18.04.2024 на 12927,00 грн з ПДВ, від 19.04.2024 на 14908,00 грн з ПДВ, від 20.04.2024 на 14499,00 грн з ПДВ, від 21.04.2024 на 13050,00 грн з ПДВ, від 22.04.2024 на 14562,00 грн з ПДВ, від 23.04.2024 на 14836,00 грн з ПДВ, від 24.04.2024 на 14830,00 грн з ПДВ, від 25.04.2024 на 15984,00 грн з ПДВ, від 26.04.2024 на 15922,00 грн з ПДВ, від 27.04.2024 на 14196,00 грн з ПДВ, від 28.04.2024 на 14846,00 грн з ПДВ, від 29.04.2024 на 16528,00 грн з ПДВ, від 30.04.2024 на 15360,00 грн з ПДВ, від 01.05.2024 на 15612,00 грн з ПДВ, від 02.05.2024 на 13504,00 грн з ПДВ, від 03.05.2024 на 5235,00 грн з ПДВ, від 04.05.2024 на 4577,00 грн з ПДВ,Є від 05.05.2024 на 2288,00 грн з ПДВ, від 06.05.2024 на 2905,00 грн з ПДВ, від 07.05.2024 на 5040,00 грн з ПДВ, від 08.05.2024 на 6975,00 грн з ПДВ, від 09.05.2024 на 11074,00 грн з ПДВ, від 10.05.2024 на 17257,00 грн з ПДВ, від 11.05.20024 на 20876,00 грн з ПДВ, від 12.05.2024 на 20436,00 грн з ПДВ, від 13.05.2024 на 35864,00 грн з ПДВ, від 14.05.2024 на 24846,00 грн з ПДВ, від 15.05.2024 на 24997,00 грн з ПДВ, від 16.05.2024 на 33622,00 грн з ПДВ, від 17.05.2024 на 35194,00 грн з ПДВ, від 18.05.2024 на 34648,00 грн з ПДВ, від 19.05.2024 на 32808,00 грн з ПДВ, від 20.05.2024 на 33070,00 грн з ПДВ, від 21.05.2024 на 33512,00 грн з ПДВ, від 22.05.2024 на 30415,00 грн з ПДВ, від 23.05.2024 на 35440,00 грн з ПДВ, від 24.05.2024 на 31008,00 грн з ПДВ, від 25.05.2024 на 38752,00 грн з ПДВ, від 26.05.2024 на 41172,00 грн з ПДВ, від 27.05.204 на 38560,00 грн з ПДВ, від 28.05.2024 на 38708,00 грн з ПДВ, від 29.05.2024 на 43055,00 грн з ПДВ, від 30.05.2024 на 38323,00 грн з ПДВ та від 31.05.2024 на 38548,00 грн з ПДВ.
Загальна сума послуг з харчування, що надавались у період з 26.03.2024 по 31.05.2024 по вищевказаних накладних становить 1 184 885,00 грн.
Зазначені накладні не містять відомостей хто отримав вищевказані послуги, оскільки в графі «отримав» відсутні будь-які відомості - підпис уповноваженої особи, її ініціали чи печатка товариства.
В матеріалах справи наявні акти наданих послуг, зокрема акт №1 від 31.03.2024 на 36858,15 грн з ПДВ, акт №2 від 30.04.2024 на 378917,70 грн з ПДВ та акт №3 від 31.05.2024 на 828353,40 грн з ПДВ.
Позивач стверджує, що згідно вищевказаних актів відповідачу надано послуги з харчування на загальну суму 1 244 129,25 грн.
Докази направлення чи вручення вищевказаних актів відповідачу в матеріалах справи відсутні. Відповідачем вищевказані акти не підписані.
Згідно доданих до позовної заяви платіжних інструкцій відповідач в період з 03.04.2024 по 27.05.2024 перерахував позивачу за послуги з харчування 910 000,00 грн.
Суд встановив, що відповідач оплатив наступні наявні в матеріалах справи рахунки за послуги з харчування: № 12 від 25.03.2024 на 50 000,00 грн з ПДВ, №2 від 01.04.2024 на 50 000,00 грн з ПДВ, №5 від 08.04.2024 на 50 000,00 грн з ПДВ, №7 від 15.04.2025 на 50 000,00 грн з ПДВ, №9 від 16.04.2024 на 50 000,00 грн з ПДВ, №13 від 22.04.2024 на 50 000,00 грн з ПДВ, №14 від 26.04.2024 на 50 000,00 грн з ПДВ, №17 від 29.04.2024 на 50 000,00 грн з ПДВ, №2 від 07.05.2024 на 50 000,00 грн з ПДВ, №5 від 10.05.2024 на 50 000,00 грн з ПДВ, №6 від 13.05.2024 на 50 000,00 грн з ПДВ, №10 від 16.05.2024 на 120 000,00 грн з ПДВ, №14 від 20.05.2024 на 120 000,00 грн з ПДВ, №18 від 27.05.2024 на 120 000,00 грн з ПДВ, що підтверджується платіжними інструкціями №234 від 27.03.2024 на 50 000,00 грн, №242 від 03.04. 2024 на 50 000,00 грн, №2624 від 11.04.2024 на 50 000,00 грн, №253 від 16.04.2024 на 50 000,00 грн, №256 від 18.04.2024 на 50 000,00 грн, №260 від 22.04.2024 на 50 000,00 грн, №268 від 26.04.2024 на 50 000,00 грн, №281 від 30.04.2024 на 50 000,00 грн, №2636 від 07.05.2024 на 50 000,00 грн, № 315 від 13.05.2024 на 50 000,00 грн, №316 від 13.05.2024 на 50 000,00 грн, № 344 від 21.05.2024 на 120 00,00 грн, № 358 від 27.05.2024 на 120 000,00 грн.
Доказів вручення даних рахунків відповідачу суду не надано, проте відповідач дані рахунки оплатив, надання позивачем послуг з харчування на суму 910 000 грн не заперечує.
Відповідач заперечує, що йому виставлялись та надавались послуги згідно рахунків №15 від 23.05.2024, №19 від 29.05.2024 та №23 від 31.05.2024.
Докази вручення чи направлення вищевказаних рахунків відповідачу в матеріалах справи відсутні.
Докази надання послуг з харчування, погодження сторонами ціни, асортименту та кількості таких послуг суду не надано.
Загальна сума оплати за харчування по виставлених рахунках складає 1 524 129,25 грн, у той час як позивач в позові стверджує, що відповідачу надано послуги на загальну суму 1 244 129,25 грн.
Обставинами справи встановлено, що облік і зберігання рахунків відповідач не проводить, виставлені позивачем рахунки в нього відсутні.
Судом встановлено, що наявні в матеріалах справи рахунки №15 від 23.05.2024 на 130 000,00 грн з ПДВ та №19 від 29.05.2024 на 150 000,00 грн з ПДВ відповідачем не оплачені, а рахунок №23 від 31.05.2024 на 334 129,25 грн є підсумовуючим по загальній сумі боргу згідно рахунків №19 та №15 та з урахуванням додаткових послуг, які не були сплачені відповідачем.
Докази погодження сторонами вартості та переліку додаткових послуг, ціну яких включено до рахунку №23 суду не надано.
В матеріалах справи наявна скріншот роздруківки з мессенджеру Viber, згідно яких позивач з 10.05.2024 спілкувався з абонентом Ігор Автомагістраль стосовно надання послуг з харчування.
Докази, що абонент, вказаний як Ігор Автомагістраль, є уповноваженим працівником відповідача, зокрема довіреність (чи наказ директора товариства) на право представляти інтереси відповідача, в матеріалах справи відсутні.
Згідно відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осію, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 14.03.2025 серед керівників чи засновників (учасників) товариства відповідача відсутні особи на ім'я Ігор.
IV. Позиція суду по суті спору
Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 Цивільного кодексу України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 Цивільного кодексу України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). (ст. 207 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. (ст. 638 Цивільного кодексу України).
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ст. 639 Цивільного кодексу України).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що договір щодо надання послуг з харчування між позивачем та відповідачем не укладався, вартість, перелік та строки надання послуг харчування сторони не погодили, такі докази в матеріалах справи відсутні.
Розмір, строки та порядок внесення плати за надані послуги сторони не погодили, такі докази в матеріалах справи відсутні.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК)
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 ГПК України).
Суд наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №911/2243/18, від 18.05.2021 у справі №916/2255/18, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 26.02.2019 у справі №914/385/18 та від 05.02.2019 у справі №914/1131/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні у розумінні приписів статті 76 ГПК України докази на підтвердження доводів та тверджень позивача, що були визначені ним у поданому позові.
Позивачем не надано доказів (підписані сторонами накладні чи акти надання послуг), як надавались Товариству з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Захід» послуги з харчування (у тому числі послуги, оплачені відповідачем).
Наявні в матеріалах справи накладні, рахунки та акти наданих послуг відповідачем не підписувались, доказів їх направлення чи вручення суду не надано, тож дані документи не можуть підтверджувати надання позивачем послуг із харчування.
Інших доказів в підтвердження надання позивачем послуг із харчування на суму 334 129,25 грн суду не надано.
Посилання позивача на те, що рахунки і накладні виставлялись відповідачу через мессенджер Viber суд відхиляє, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що особа, з якою велась переписка, є уповноваженим представником відповідача.
Позивач не надав доказів того, що саме через мессенджер Viber сторони погодили виставлення рахунків на оплату послуг та узгодили перелік уповноважених представників.
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
V. Розподіл судових витрат.
Пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України визначено, що у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку судовий збір залишити за позивачем.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 194, 219, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 04.09.2025.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/
Суддя М.І. Ніколаєв